Головна
ГоловнаПсихологіяВійськова психологія і педагогіка
« Попередня Наступна »
Ягупов В. Військова психологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Значення психалгії в генезі суїциду

Серед переживань пресуїцидального періоду звернув на себе увагу частий опис стану, який більшість досліджуваних змальовували як «нестерпний душевний біль».

Ще Сергій Корсаков (і 854-1900} зазначав: «...зміна настрою доходить до величезного відчаю, до ступеня справжнього душевного болю («Neuralgia psychica»). якого хворий не в змозі витримати і. щоб позбутись його, зважується на самогубство».

Психалгія як феномен мас певну структуру, яка істотно відрізняється у своїх конкретних виявах від структури патологічних станів. За психалгії не порушується режим основних вегетативних, вітальних виявів, біологічних потреб: не спостерігається порушень сну, апетиту, незмінним лишається індивідуальний темп моторики. При психалгії зберігається можливість емоційної диференціації зовнішніх подразників; зберігається система іптерперсонального спілкування і часто з'являється навіть характерна для цього феномену стратегія поведінки, скерованої на свідоме приховування свого стану і запобігання небажаного втручання. Нерідко розвивається гіперактивність.

Психалгія має (за описом осіб, котрі її пережили) соматологічний акомпанемент у вигляді локалізації тяжкого відчуття за грудиною. Психалгія, на думку А.Г. Амбрумової - це явище, яке має бути виділене в особливу категорію- категорію передклінічних феноменів, що посідають проміжне місце між умовними полюсами «норма-патологія».

При психалгії спостерігається звуження мотиваційної сфери за рахунок афективної загальмованості одного, панівного мотиву. Це приводить до певного обмеження спілкування і бажання активно вступати в контакти з людьми, до часткового відносного послаблення інших вищих потреб (пізнавальних, творчих, естетичних), у зв'язку з чим довільна діяльність військовослужбовця стає більш однонапрямленою, менш різноманітною, ніж раніше.

Одним із постійних виявів психалгії є зміна переживання часу. Порушується рівновага у співвідношенні часових періодів- минулого, теперішнього і майбутнього. Уявлення про єдиний час розпадається: сприймається головним чином період теперішнього, «відволікаючи» воїна від згадок про минуле, тобто дезактивуючи, таким чином, його минулий досвід, позбавляючи можливості застосувати наявні соціальні та адаптивні навички й уміння, критерії, настанови. Це обумовлено інтенсивністю негативного переживання, яке переключає психічну діяльність на емоційний регістр.
Відбувається різке звуження ряду уявлень; частина напрямів постійної діяльності, втрачаючи свою цінність, змінює своє місце в ієрархії ціннісних орієнтацій, Іноді відпадає зовсім, втрачаючи при цьому роль збудника і визначника соціальних потреб. А при дезактивації потреб відпадає і діяльність, скерована на їхнє задоволення, залишаючи місце тільки для діяльностей, так чи інакше пов'язаних із переживанням теперішнього моменту, тобто власне із психалгією. Таким же чином дезактивується і період майбутнього, в деяких випадках майже повністю випадаючи із картини свідомих уявлень психіки.



Три ймовірні наслідки психалгії:

1) вона може супроводжуватися, слідом за появою суїцидальних тенденцій, активізацією нормального особистісного захисту, що відбувається у формах, властивих певному військовослужбовцю;

2) вона може дати безпосередній вихід в суїцидальну поведінку;

3) захист, що вмикається в момент максимального психічного напруження, може набути патологічних форм {реактивний стан).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Значення психалгії в генезі суїциду"
  1. Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців
    Велике значення для діагностики і попередження суїцидальної поведінки військовослужбовців має вивчення мотивів такої поведінки, оскільки, аналізуючи цей негативний вид поведінки, дослідник насамперед мусить вивчити її внутрішні причини. Ними є мотиви і мотивації суїцидальної поведінки конкретного військовослужбовця. У зв'язку з тим, що різноманітність мотивів і мотивацій суїцидальної поведінки
  2. Проблема суїциду і суїцидальної поведінки в психологічній науці
    Суттєвий інтерес являє дослідження проблеми суїциду науковцями у різних країнах. Аналіз праць представників різних напрямів суїцидології необхідний для системного, комплексного і поглибленого дослідження суїциду як соціально-психологічної проблеми Збройних сил України і є дуже важливим для усвідомлення науковцями, командирами та вихователями феномену самогубства серед військовослужбовців. Для
  3. Психодіагностичні та психофізіологічні методики діагностики суїцидальної поведінки
    Використання психодіагностичних та психофізіологічних методик дає змогу досліджувати особливості нервової системи, виявляти військовослужбовців, що мають специфічні характерологічні якості або перебувають у такому психічному стані, який може перешкодити нормальному виконанню службових обов'язків. За допомогою психодіагностичних методик нерідко вдається виявити психопатологічні симптоми, які за
  4. ЭКЗОГЕННЫЕ АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ АЛЬВЕОЛИТЫ
    Экзогенные аллергические альвеолиты (син.: гиперчувствительный пневмонит, интерстициальный гранулематозный альвеолит) - группа заболеваний, вызываемых интенсивной и, реже, продолжительной ингаляцией антигенов органических и неорганических пылей и характеризуются диффузным, в отличие от легочных эозинофилий, поражением альвеолярных и интерстициальных структур легких. Возникновение этой группы
  5. ЛЕГОЧНЫЕ ЭОЗИНОФИЛИИ С АСТМАТИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ
    К этой группе заболеваний может быть отнесена бронхиальная астма и заболевания с ведущим бронхоастматическим синдромом, в основе которых лежат другие этиологические факторы. К этим заболеваниям относятся: 1. Аллергический бронхолегочной аспергиллез. 2. Тропическая легочная эозинофилия. 3. Легочные эозинофилии с системными проявлениями. 4. Гиперэозинофильный
  6. БРОНХОЭКТАТИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ
    Бронхоэктатическая болезнь - приобретенное (в ряде случаев врожденное) заболевание, характеризующееся хроническим нагноительным процессом в необратимо измененных (расширенных, деформированных) и функционально неполноценных бронхах преимущественно нижних отделах легких. ЭТИОЛОГИЯ И ПАТОГЕНЕЗ. Бронхоэктазы бывают врожденными в 6% случаев, являясь пороком внутриутробного развития, следствием
  7. БОЛЕЗНЬ (СИНДРОМ) РЕЙТЕРА
    Болезнь Рейтера ( синдром Рейтера, синдром Фиссенже-Леруа, уретро-окуло-синовиальный синдром) - воспалительный процесс, развивающийся в большинстве случаев в тесной хронологической связи с инфекциями мочеполового тракта или кишечника и проявляющийся классической триадой - уретритом, конъюнктивитом, артритом. Болеют чаще всего молодые (20 - 40) мужчины, перенесшие уретрит. Женщины, дети и пожилые
  8. БОЛЕЗНЬ (СИНДРОМ) ШЕГРЕНА
    Сочетание сухого кератоконъюнктивита, ксеростомии и хронического полиартрита было настолько детально описано шведским офтальмологом Шегреном (Шегрен, 1933), что вскоре привлекло внимание клиницистов различных стран к этому весьма своеобразному клиническому феномену, хотя единичные наблюдения подобной триады или отдельных проявлений секреторной железистой недостаточности описывались и ранее. За
  9. ПАТОГЕНЕЗ
    Бронхиальной астмы многогранен и сложен, его нельзя рассматривать однобоко, как простую цепочку патологических процессов. До сих пор нет единой теории патогенеза. В основе развития этого заболевания лежат сложные иммунологические, не иммунологические и нейрогуморальные механизмы, которые тесно связаны между собой и взаимодействуя друг с другом, вызывают гиперреактивность бронхиальной стенки"
  10. КЛИНИЧЕСКАЯ КАРТИНА БРОНХИАЛЬНОЙ АСТМЫ
    Основным клиническим признаком бронхиальной астмы является приступ экспираторной одышки вследствие обратимой генерализованой обструкции дыхательных путей в результате бронхоспазма, отека слизистой оболочки бронхов и гиперсекреции бронхиальной слизи. В развитии приступа удушья принято различать три периода: I. Период предвестников или продромальный период характеризуется появлением
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека