Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВалеологія
« Попередня Наступна »
Грибан В.Г.. Валеологія, 2011 - перейти до змісту підручника

Здоров'я та хвороба

СТРУКТУРА ВАЛЕОЛОГІЯ ЯК НАУКИ ВАЛЕОЛОГІЯ



Предмет валеології - індивідуальне здоров'я людини, його механізми. Проаналізуємо більш конкретно цю категорію.

Здоров'я та хвороба - основні категорії наукового пізнання в медицині. Так як це пов'язано з людиною, що проживає в суспільстві, то ці категорії мають медико-соціальний характер, тобто здоров'я і хвороба - соціально-детермінований стан людини. Але вони Мають чітку основу, так як природа людини біологічна, а суть соціальна (людина не може розвиватися поза соціумом). Усі свої потреби вона реалізує через функції фізіологічних систем і все соціальне не реалізується без біологічного (наприклад, мислення базується на рефлекторній діяльності головного мозку).

Таким чином, біологічна природа людини реалізує Ті соціальну суть.

Хвороба - це патологічний процес. Хвора людина втрачає активну самостійність у реалізації своєї життєвої установки, втрачає оптимальний зв'язок із середовищем і оточуючим її соціумом. Хвороба є пріоритетом медицини, їі теоретичної та практичної сторони. Медицина займається саме хворою людиною, а не її здоров'ям. Вона виліковує людину, повертаючи їй здоров'я. Але, маючи конкретний предмет наукового пізнання (хвороба), медицина не може забезпечити досягнення високих показників здоров'я населення.

Відомо, що хвороба як категорія медицини має конкретне, доступне описання: назва, особливості розвитку, симптоматика, діагностика, розповсюдженість, лікування, профілактика і т.д. Цього не можна сказати відносно здоров'я.

Згідно з В.П. Куликовим, індивідуальне здоров'я - це відсутність хвороби, здоров'я як норма і здоров'я як успішне пристосування.

Здоров'я - абстрактно-логічна категорія, яка може бути описана різними модельними характеристиками.

Якщо при обстеженні пацієнта лікар не знаходить ознак хвороби, то ставить діагноз "здоровий". Але такий висновок досить сумнівний. Наприклад, початкові стадії атеросклерозу або злоякісних новоутворень не проявляються симптоматично, а фактично людина вже нездорова . Інший приклад, одна й та сама людина за станом "норми" може працювати бухгалтером, вчителем, але не пілотом, водолазом. Справа в тому, що "фізіологічна норма", ще не відображає стан здоров'я. Принцип "норми" не може бути використаний і з тої причини, що на сьогодні можна говорити про різні рівні здоров'я у цілком здорової людини. Так, наприклад, у висококваліфікованого спортсмена після фізичного навантаження анаеробного характеру (робота максимальної та субмаксимальної потужності) рН крові досягає 7,0, але це не аргумент, щоб говорити про патологію. Тому правомірно говорити про здоров'я як динамічний стан, що дозволяє проявитись якомога більшій кількості видоспецифічних функцій при економній витраті біологічного субстрату, тобто здоров'я - це здатність індивіда проявляти свої біологічні та соціальні функції.

Згідно з М.М. Амосовим, який увів поняття "кількість здоров'я", здоров'я - це максимальна потужність органів і систем при збереженні якісних фізіологічних меж їх функцій.

На думку В.В. Підвисоцького (одного із засновників патофізіології), не існує абсолютного здоров'я й абсолютної патології, бо між ними є безліч зв'язків і переходів. 0.0. Богомолець сформулював поняття про єдність норми і патології. Це можна продемонструвати прикладом системи сполучених посудин: чим більше здоров'я, тим менше можливості для хвороби і навпаки.

Між станом здоров'я та хворобою існує перехідний, або "третій стан", який додатково поділяють на передх-воробу та недемонстративні патологічні процеси.

Головна ознака передхвороби - можливість розвитку патологічного процесу внаслідок зменшення резервів здоров'я, коли кількісні зміни переходять у якісні.

Є два підходи до визначення індивідуального здоров'я - адаптативний і креативний.

Лікар-натуропат Герберт Шелтон дає таке визначення здоров'я: "Здоров'я - це стан цілісного та гармонійного розвитку при адаптації кожного з органів один до одного. При цьому кожен орган більш ефективно працює на користь цілого (організму), ніж на власну користь. Будь-яка хвороба - це порушення законів життєдіяльності організму, законів природи".

Інші автори, розглядаючи індивідуальне здоров'я, беруть до уваги визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я! вважають,що індивідуальне здоров'я - це стан повного фізичного, душевного, сексуального та соціального благополуччя і здатність пристосовуватись до умов зовнішнього і внутрішнього середовища та природного процесу старіння, а також відсутність хвороби й фізичних дефектів. Але наведене визначення здоров'я повністю виключає розумове благополуччя. Слід пам'ятати, що сучасна людина активно творить історію, створює нові форми соціального і економічного укладу на планеті Земля. Але при цьому 90% всіх сучасних факторів ризику існуючих хвороб цивілізації, а також загроза в цілому екологічному благополуччю природи має антропогенне походження, тобто є наслідком творчої цивілізованої діяльності людини. Всі глобальні кризи е похідними від людської діяльності.

Відомий вчений і теоретик медицини А.І. Струков взаємопов'язував поняття здоров'я і свободи людини. Згідно з його вченням, хвороба - це порушення нормального (оптимального) способу реалізації потреб (матеріальних, духовних). Здоров'я - це нормальний психосоматичний стан і здатність людини оптимально задовольняти свої матеріальні і духовні потреби. Здоров'я та світогляд взаємопов'язані і взаємообумовлені. Струков вважає, що лише духовний світогляд є головною основою дійсного здоров'я.

Згідно з В.П. Казначеєвим, здоров'я слід розглядати як валеологічний процес формування організму і особливості людини.

За А. Маслоу, основними потребами людини є не лише потреби тіла, але й прагнення до безпеки, надійності, захисту, мати сім'ю, належати до суспільства, клану, друзів, мати повагу, самоповагу, свободу, яка забезпечить повний розвиток своїх талантів тощо.

П.В. Сімонов створив тріадну структуру основних потреб людини в її актуальному житті:

1. Вітальні (біологічні) потреби.

2. Соціальні потреби.

3. Ідеальні потреби (пізнання навколишнього світу і свого місця в ньому, смислу і призначення свого існування на землі.

Принципово ці потреби відбивають три рівні організації існування людини - біологічний (фізіологічний), свідомий (зверх життя - інтеграцію людини в соціум), духовний (зверх-свідомість) - духовну культуру.

Згідно з ученням Аристотеля, рослини мають вегетативну душу, тварини - вегетативну і чуттєву, люди - вегетативну, чуттєву і раціональну. Нормальна людина має гармонійну цілісність всіх трьох порядків свого існування: фізичного (біологічного), душевного (соціальної адаптації) і духовного (особистої задоволеності).

В.І. Вернадський назвав оболонку землі, де живе людина, ноосферою, а не антропосферою саме тому, що за виключенням розуму решта все в людині належить біосфері. За О.О. Ухтомським, людиною неможливо бути, нею лише можна стати.

Таким чином, починаючи з рівня свідомості, людина існує в двох якісно різних сферах свого існування: адаптаційному та креативному. Первинне значення до адаптаційного існування набувають фактори зовнішнього середовища: фізичні, соціальні, екологічні. При цьому людина пристосовується до дії реального оточуючого середовища. В методологічному плані процеси адаптації знайшли своє повне відображення в роботах І.П. Павлова про умовні рефлекси, у біхевіоризмі Дж. Уотсона і його схемі 7* - К, де кожен стимул або ситуація (2) відповідає певній поведінці (або реакції - К),

Креативне існування людини, на відміну від адаптаційного, спрямоване на осмислення вищих, відсутніх в мінливій реальності, цінностей і їх практичне досягнення. Швейцарський психолог Ж. Піаже вважає, що в процесі соціалізації людина постійно осмислює нові для себе цінності і прагне до практичного досягнення нових для себе цілей. Цей соціальний рух вперед і є креативиою діяльністю людини.

Таким чином, діяльність людини як продукту біологічної і соціальної еволюції спрямована, з одного боку, на адаптацію до умов існування (фізичних і соціальних), а з іншого - на творче осмислення життя і постійний рух уперед. Ця діяльність обумовлена фізичним, душевним і духовним здоров'ям.

За Б.Н. Чумаковим, здоров'я людини - насамперед процес збереження та розвитку ЇЇ психічних та функціональних якостей, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості життя.

Фактори, які впливають на здоров'я людини:

1) біологічні можливості;

2) соціальне середовище;

3) природнокліматичні умови.

За даними академіка Ю.П. Лисицина, факторами, які визначають здоров'я, є:

- здоровий спосіб життя - 50-55%;

- екологічні фактори - 15-20%;

- спадковість - 15-20%;

- медицина - 10-15%.

Він розрізняє чотири категорії способу життя або modus vivendi:

- економічну (рівень життя);

- соціальну (якість життя);

- соціально-психологічну (стиль життя);

- соціально-економічну (уклад життя).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Здоров'я та хвороба"
  1. ВСТУП
    Порівняно з мільярдами років існування на Землі біосфери людина як вид виникла нещодавно й у тисячі разів молодша за неї. Та саме в людині природа досягла найвищої досконалості, і саме в людині вперше поєднано біологічне та соціальне, матеріальне та духовне. Для того, щоб людина могла відповідати своїй ролі вінця природи, виконати свою історичну місію на Землі й у Всесвіті, матеріально і
  2. ПРЕДМЕТ, МЕТА, МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА КОНЦЕ ПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
    Стратегії, тактики та наукового прогнозу в питаннях здоров'я навчає наука валеологія. І як кожна наука, вона має свій предмет наукового пізнання, свій об'єкт досліджень, свою мету, свої концептуальні та методологічні основи і принципи побудови системи валеологічної освіти. Предметом валеології на сучасному етапі її розвитку є спосіб життя, що забезпечує оптимальне існування, онтогенез та
  3. КОМПЛЕКСНА ПЕРВИННА ПРОФІЛАКТИКА У ЗБЕРЕЖЕННІ ТА ЗМІЦНЕННІ ЗДОРОВ'Я
    І варто знову ж таки послатися на думку І. Брехмана, що розроблення стратегії та тактики забезпечення здоров'я всього народу - справа дуже важка, велика й відповідальна. Вона залежить не лише від медицини та служб охорони здоров'я, а й від багатьох наук і державних відомств. Наприклад, за останні роки завдяки зусиллям російських фахівців у галузі професійних захворювань, учених Російської
  4. РОЗВИТОК ВАЛЕОЛОГІЇ В УКРАЇНІ. АНТРОПОКОСМІЗМ М. ХОЛОДНОГО
    Валеологія народжується сьогодні, викликана чистими ідеями й найсвітлішими сподіваннями, однак, як колись генетику та кібернетику, її іноді супроводжують недовіра, цинізм, шарлатанство, невігластво, дилетантство. Та все ж ця наука постає і розвивається. В Україні наукову школу валеології очолюють професори Г. Апанасенко, Л. Попова (м.Київ), М. Гончаренко (м. Харків), доц. В. Кулінченко (м. Київ),
  5. ПЕРЕДХВОРОБА АБО ПРОБЛЕМИ "ТРЕТЬОГО СТАНУ"
    Організм людини не має більш протилежних станів, ніж здоров'я і хвороба, їм відповідають об'єктивні показники, котрі можна виміряти. Так, Микола Михайлович Амосов, академік АМН України, автор великої кількості наукових робіт та науково-популярних видань, серед яких книга "Роздуми про Здоров'я", ввів поняття "кількості Здоров'я". На думку ученого, здоров'я - це максимальна продуктивність органів і
  6. . ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО "ТРЕТІЙ СТАН" ТА ЙОГО ПРИЧИНИ
    Людина не може перебувати або в стані абсолютного здоров'я, або в стані абсолютної хвороби. Здоров'я і хвороба більше нагадують не різні полюси, а різні кінці спектра. Цю думку одним із перших висловив проф. В. Підвисоцький, стверджуючи, що між станами здоров'я та хвороби існує нескінченна кількість форм зв'язків та взаємних переходів. Непевності у самопочутті, коли немає хвороби, але немає і
  7. ГІПОТОНІЯ ТА НАДМІРНА ВАГА -РИЗИКИ "ТРЕТЬОГО СТАНУ"
    На гіпотонію лікарі звернули увагу ще в двадцяті роки минулого століття, і потім інтерес до неї продовжував зростати. За даними І. Брехмана, частота випадків цього стану коливається в досить широких межах -від 2,2 до 41 %. Гіпотонія переважно спостерігається в молодому віці, у жінок частіше, її виникненню сприяють нервові переживання і неправильне харчування (особливо захоплення вуглеводистими та
  8. "ТРЕТІЙ СТАН" З ПОЗИЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРИНЦИПІВ
    Саме з позицій інформаційних принципів та їх пристосування до медико-біологічних завдань трактує "третій стан" людського організму російська журналістка В. Климова. Кібернетичний підхід дає можливість авторові побачити людину як "зсередини", так і "ззовні"; простежити, як пристосовуються органи людини до зовнішнього світу; виявити динамічну постійність нестійкості організму та гармонію постійної
  9. ПОЄДНАННЯ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО ХАРЧУВАННЯ З РУХОВОЮ АКТИВНІСТЮ
    Нинішній рівень умов праці та побуту спричинив зменшення частки фізичного навантаження й, відповідно, енерговитрат організму. Тому з'явилась потреба зниження калорійності харчового раціону. В свою чергу, зниження вживання продуктів з додатковою кількістю білків, жирів та вуглеводів призводить до одночасного зменшення надходження в організм вітамінів, макро- і мікроелементів, інших біологічно
  10. СТАРІННЯ - ПРИРОДНИЙ ЖИТТЄВИЙ ПРОЦЕС
    Немає людини, котра б не задумувалась про старість. Старіння - нормальний і неминучий процес. Хоча в давнину вважали, що людина може жити вічно, якщо на те буде воля Божа. У період середньовіччя "святому" індивідуумові цілком серйозно відводили термін життя в тисячу років. Чим далі, тим більше вкорочували вчені мужі реальний вік людський і зупинились, нарешті, на 100...120 роках. Тривалість
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека