загрузка...
« Попередня Наступна »

Зародження знань щодо психічного розвитку дитини у філософії та природознавстві



Тривалий історичний період знання з дитячої психології накопичувались в надрах інших наук: філософії, педагогіки, природознавства. Вперше ідея вікового розвитку людини з'являється у Аристотеля (384-322 рр. до н.е.), який здійснив спробу визначити етапи розвитку людини як повторення етапів еволюції життя.

Перший в історії педагогічний трактат - відомий під назвою «Про виховання оратора» і написаний римським педагогом Марком Фабієм Квінтиліаном (42-118 рр.), містить уявлення про важливий вплив оточуючого середовища на психічний розвиток дитини. Автор вважає вплив сучасного йому суспільства шкідливим для виховання особистості.

Ян Амос Коменський (народився у Чехії у 1592 р.; помер в Амстердамі у 1670 р.) - видатний слов'янський педагог, основоположник наукової педагогіки - підкреслював необхідність враховувати вікові особливості дитини в навчанні та вихованні, вважав закони розвитку природи і людини взаємовідповідними, запропонував вікову періодизацію розвитку людини.

Джон Локк (Англія, 1632-1704 рр.) також підкреслював необхідність спиратись на природні властивості дитини при її вихованні.

Жан-Жак Руссо (Франція, 1712-1778 рр.) першим звернув увагу на те значення, яке відіграє період дитинства в житті людини, підкресливши його визначальну особливість - зростання самосвідомості, яке, за висловом ученого, призводить до «другого народження». Дитина - це не маленький дорослий, а своєрідна істота. Жан-Жак Руссо також вперше висловив ідею дитячої психології як науки.

Гельвецій і Дідро у Франції, Радіщев у Росії (XVIIІ століття) одностайно підкреслювали значення навчання і виховання у психічному розвитку дитини, але відрізнялись між собою поглядами на співвідношення біологічного й соціального в розвитку особистості. Вчені обстоювали ідею розвивального навчання, яке збуджуючи природну активність дитини, повинно формувати в неї спостережливість, допитливість.

Першою працею про психічний розвиток дитини була книжка німецького вченого Тідемана «Спостереження за розвитком духовних здібностей дитини» (1787 р.
трусы женские хлопок
).

Німецький педагог Фридріх Фребель (1782-1852 рр.) розробив першу систему дошкільного виховання, яка спиралась на певні уявлення про закономірності психічного розвитку дитини. Зокрема, про те, що виховання покликане виявляти закладене в дитині божественне начало, а розвиток людини триває протягом всього життя.

Видатний педагог Адольф Дістервег (Німеччина, 1790-1866 рр.) наполягав на тому, що шкільне навчання повинно відповідати природі дітей і культурі народу.

У другій половині ХІХ ст. у природничо орієнтованій психології виникає метод експерименту (Вебер, Фехнер, Еббінгауз). Один з перших прикладів експериментально-психологічних досліджень у дитячого розвитку становлять роботи Івана Михайловича Сєченова (Росія, 1829-1909 рр.) «Рефлекси головного мозку» (1863), «Елементи думки» (1878). У них доводиться, що спадкова нервова організація дитини несе в собі тільки можливості розвитку, які реалізуються в ході її «реальних зустрічей» з навколишнім світом. Вчений підкреслював роль рухових аналізаторів у пізнанні й виробленні навичок та розглянув перехід від мимовільних до довільних дій.

Визначний вплив на розвиток дитячої психології справила діяльність Костянтина Дмитровича Ушинського (Росія, 1824-1870 рр.). Своєю фундаментальною працею «Людина, як предмет виховання» він заклав основи дитячої психології, розкрив значення психології у пізнанні людини. Було детально розглянуто співвідношення спадковості і суспільних умов, доведено необхідність виховання для засвоєння дитиною надбань людства.

Перші спроби експериментальних досліджень у дитячій психології зроблено і в інших країнах. В. Прейєр у своїй праці «Душа дитини» (Німеччина, 1881 р.) виклав результати спостережень і експериментів зі своїм сином від моменту його народження до року. Інший німецький психолог В. Штерн провів спостереження і зробив певні узагальнення щодо психічного розвитку і розвитку мовлення трьох дітей до 5-6 років (робота «Психологія раннього дитинства до шестилітнього віку», 1914 р.
). К. Гросс вивчав ігри дітей і тварин (робота

«Душевне життя дитини»). У Франції А. Біне розробив перші тести розумового розвитку дітей. У Швейцарії організовано інститут педагогічних наук, де працював Е. Клапаред - автор праці «Про психологію дитини».

На початку ХХ ст. серед передових психологів Росії розгорнувся рух за створення експериментальних основ дитячої психології. Значний внесок у цю справу зробили Г. І. Россолімо, О. П. Нечаєв, В. М. Бехтерєв, О. Ф. Лазурський. Вони ініціювали скликання низки з'їздів з педагогічної психології та експериментальної педагогіки (1906, 1910, 1913, 1916 рр.). О. П. Нечаєв виступив з критикою того - часної дитячої психології, її відірваності як від експерименту, так і від педагогічної практики. Стало зрозумілим, що експеримент, відпрацьований у загальній психології, не може бути автоматично перенесеним у дитячу психологію, він повинен бути своєрідним і проводитись в процесі навчання і виховання. У 1910 р. відомий російський психолог Олександр Федорович Лазурський (1874-1917 рр.) запропонував природний експеримент, який органічно поєднував дослідницькі завдання дитячої психології із практикою навчання і виховання.

ВИСНОВКИ про зародження знань щодо психічного розвитку дитини у філософії та природознавстві:

- до ХVШ ст. знання з дитячої психології накопичувались в надрах філософії, педагогіки, природознавства;

- у ХVШ ст. Ж.-Ж. Руссо вперше висловив ідею дитячої психології як науки;

- перша праця про психічний розвиток дитини вийшла за авторством німецького вченого Тідемана «Спостереження за розвитком духовних здібностей дитини» (1787 р.);

- К.Д.Ушинський у ХІХ ст.. заклав основи дитячої психології;

- на початку ХХ ст. у дитячу психологію запроваджено природний експеримент (О. Ф. Лазурський).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Зародження знань щодо психічного розвитку дитини у філософії та природознавстві"
  1. Спілкування як найважливіший фактор психічного розвитку дошкільника
    щодо дитини. Наприклад, тривога щодо надмірної захопленості дитини грою або фантазуванням у старшому дошкільному віці, або з приводу непосидючості, імпульсивності молодшого дошкільника. Всі ці прояви є нормативними віковими особливостями розвитку дошкільника. Труднощі психічного розвитку у дошкільному віці відзначаються наступними особливостями: 1) несприятливі тенденції носять прихований
  2. Вікова періодизація психічного розвитку дитини від народження до закінчення школи
    знань, способів, здібностей дитини (операційна сторона). Так, на межі епох раннього дитинства і дитинства дитина набула умінь у володінні побутовими предметами, в самообслуговуванні (переважає операційна сторона) і вимагає від дорослого розширити рамки її самостійності, змінити ставлення до себе, тобто демонструє зростання вимог до взаємин із дорослим (мотиваційна сторона). Рисунок
  3. Вивчення психічних особливостей дитини педагогом
    знань про неї, виявлення нових закономірностей, умов прояву психічних явищ тощо. У професійній діяльності педагога вивчення психіки дитини носить практичне спрямування, зорієнтоване на підвищення ефективності навчання й виховання дітей. Знати особливості кожної дитини педагогу необхідно для забезпечення індивідуального підходу у роботі з нею. При цьому педагог не поповнює наукових знань з
  4. Поняття віку та характеристика його у психології
    щодо дитини; забезпечення матеріальних умов; особливості взаємин між та з оточуючими - зокрема, в сім'ї, у школі. Провідна діяльність - діяльність, що зумовлює головні зміни у психічних особливостях дитини на відповідний період її розвитку, в її межах виникають нові види діяльності, та новоутворення психіки й особистості. Провідною діяльністю може бути спілкування, гра, учіння, праця. У
  5. Передумови, умови і рушійні сили психічного розвитку дитини
    знань, накопичених людством, які знаходять використання у подальшій трудовій діяльності індивіда (екстеріоризація). Суперечності між зовнішніми та внутрішніми умовами відображаються психікою людини як внутрішні суперечності й виступають рушійними силами психічного розвитку. Рушійні сили - внутрішні суперечності, що спонукають людину до активності, спрямованої на їх подолання. Наприклад, Г.
  6. Прийоми активізації сюжетно-рольової гри
    психічного розвитку; - при наявності відставання у розвитку гри дошкільника використовують прийоми активізації гри; - прийоми активізації гри спрямовані на урізноманітнення ігрових дій дитини, збагачення сюжету і використовуються дорослим на фоні доброзичливої уваги до
  7. Форми спілкування у дошкільному віці
    психічного розвитку у межах норм, а прагнути до оптимального їх формування. При цьому слід відзначити, що простої наявності спілкування або його кількісних показників недостатньо. Яким має бути спілкування на різних етапах дошкільного дитинства, досліджено у працях М. І. Лісіної, яка виділила чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим
  8. Основні закономірності психічного розвитку людини
    психічного розвитку дитини - це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди - сензитивні (Виготський Л. С.). Наприклад, для розвитку мовлення сензитивним є період до 2-х років, потім можливості й темпи розвитку мовлення значно
  9. Порівняння спілкування дитини з дорослим та з ровесником
    щодо дорослого, менш агресивні та менш наполегливі у спробах спілкуватись з ним; а вимоги та протидію частіше адресують ровесникам (Р. Краснор, Б. Л. Вайтинг). Дослідження Є. В. Субботського свідчать, що ровесник сприяє формуванню критичного ставлення. Такої ж думки притримується Г. А. Цукерман. У лабораторії дошкільного виховання Інституту психології ім. Г. С. Костюка у 80-х роках
  10. Предмет і структура дитячої психології
    психічного й особистісного розвитку людини починаючи від народження і завершуючи юнацьким віком. До сфери дійсності, що становить предмет дитячої психології, належить певне коло явищ. Зокрема, наступні. 1. Психічний розвиток дитини на різних етапах її індивідуального життя. Лінії психічного розвитку - це, по-перше, виникнення і вдосконалення психічних процесів (пізнавальних та
  11. Психічний розвиток дитини першого року життя
    психічного розвитку дитини до 1 року пов'язані зі зміцненням опорно-рухового апарату організму дитини, на основі якого виникає здатність дитини захоплювати й втримувати предмети у руках. Рука дитини при цьому рухається під контролем зору, що свідчить про появу зорово-рухових координацій. Під впливом пізнавальної потреби й потреби в активності дитина інтенсивно освоює маніпулювання з
  12. Поняття, що характеризують онтогенез людини (дозрівання, розвиток, формування, становлення, навчання і виховання)
    знань. У сучасному світі знання накопичуються дуже швидкими темпами - набагато швидшими, ніж зміни у навчальних програмах. Внаслідок цього школа не спроможна забезпечити засвоєння учнями повного обсягу знань. Тому необхідно, щоб учні засвоювали не тільки знання, а також способи їх здобування. Зміст навчання (види та особливості знань) визначає загальний тип і структуру розумового розвитку;
  13. Тести та завдання для самоконтролю
    знань: а) глибина; б) гнучкість; в) дієвість; г) міцність. 6-3. Виділіть найістотніші риси визначення нижчевикладених рівнів знань: а) знання-ознайомлення; б) знання-репродукції; в) знання-вміння; г) знання-трансформації. 6-4. Автоконтрольний блок. {foto33} 6-5. Зробіть психолого-педагогічне обґрунтування нижчезазначе-ної послідовності опанування
  14. Предмет вікової психології
    знань розглядаються як розділи вікової психології. В цих розділах висвітлюються факти й закономірності психічного розвитку функцій, психологічні особливості дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку. До вікової психології входить психологія підлітка, психологія юнака, психологія ранньої зрілості, психологія середньої зрілості, психологія пізньої зрілості. В такому поділі є деякі
  15. Періодизація вікового розвитку Д. Б. Ельконіна
    знань, умінь і навичок та реалізацією операційно-технічних можливостей дитини. Перехід від одного етапу до іншого супроводжується кризами, тобто невідповідністю між рівнем досягнутого особистісного розвитку і операційно-технічними можливостями дитини. З роки і 11 років - це кризи відносин, за ними виникає орієнтація в людських відносинах, і рік і 7 років знаменуються кризами світогляду, які
  16. Когнітивний підхід (вчення Жана Піаже)
    зародження трьох основних структур: 1) сенсомоторних операцій; 2) конкретних операцій; 3) формальних операцій. Розвиток він розглядає як перехід від нижчої стадії до вищої. Попередня стадія готує наступну. Порядок чередування стадій є незмінним, а це дає можливість зробити припущення, що він обумовлюється біологічним фактором, дозріванням організму як відкриттям можливостей розвитку,
  17. Модель оптимального спілкування педагога з дитиною
    щодо іграшок із забезпеченням ініціативності малюка. Для дітей раннього віку. ІІІ програма: вербальне спілкування. Дорослий розмовляє з дитиною, декламує вірші, проговорює прозові тексти, уважно дивлячись на дитину. Бесіди на різноманітні теми із підтримкою і заохоченням ініціативи дітей. Для дітей дошкільного віку (3-6 р.), забезпечує найкращий емоційний настрій та найвищу активність
  18. Психофізіологічні особливості дитини, яка вступає до школи
    щодо інтеграції дитини в шкільне середовище. У взаємовідносинах змінюється позиція як дитини, так і дорослих, насамперед, батьків. Дорослі очікують від дитини більшої самостійності, відповідальності, витривалості. Значно зростає обсяг обов'язків дитини. З іншого боку, молодший школяр, усвідомлює соціальну значущість свого навчання в школі, вважаючи його необхідним етапом підготовки до
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...