Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаШкірні та венеричні хвороби
« Попередня Наступна »
Курсова робота. Вітіліго, 2010 - перейти до змісту підручника

Висновок

Вітіліго є складною проблемою для дерматологів через відсутність чіткої схеми лікування, незважаючи на появу за останні роки декількох етіологічно обгрунтованих підходів до терапії.

Повне клінічне лікування хворих неможливо без усунення супутніх патологій. Деякі зарубіжні автори розглядають вітіліго як "шкірний маркер внутрішньої хвороби". Так, у хворих вітіліго висока частота патологій печінки: ураження паренхіми печінки з синдромом холестазу, зниження дезінтоксикаційної функції печінки. У зв'язку з цим в комплексну терапію рекомендується включати препарати, що покращують функціонування печінки і жовчного міхура. Характерна повна взаємозалежність настання клінічного ефекту від лікування патологій печінки: відзначені випадки повної репігментації вогнищ вітіліго після лікування виявленого лямбліозу печінки гастроентерологами без якого-небудь специфічного лікування вітіліго.

Деякі автори припускають, що депігментацію можуть провокувати гельмінти, порушуючи нормальну діяльність залоз внутрішньої секреції і приводячи до дефіциту міді в організмі. Проведена в таких випадках дегельмінтизація сприяла лікуванню хворих.

Дуже частою супутньою патологією у хворих вітіліго є ендокринна патологія: порушення функцій щитовидної залози, дисфункція гіпофізарно-гонадної системи; а також підвищення коагулятівних властивостей крові; зміни з боку ЖКТ - порушення кислотоутворюючої і рухової функцій шлунка; захворювання серцево-судинної системи; явища астенізація нервової системи.


Висновок: лікувати ми навчилися, але питання про завершеності і ясності проблеми вітіліго залишається відкритим і по цей час. Бо часом вітіліго це лише ширма, за якою ховається «ахіллесова п'ята» хворого.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Висновок"
  1. деформуючого остеоартрозу. ПОДАГРА.
    Закінчення опису подагричного нападу слід торкнутися загальних симптомів, без яких уявлення про клініку подагри було б неповним. Насамперед, це відчуття розбитості, млявості, характерна безсоння. Особа кілька одутловато і гіперемійоване, температура тіла підвищена до 38-39? С. Хворий може поширювати характерний кілька неприємний запах, що нагадує печінковий, витікаючий
  2. КЛІНІЧНА КАРТИНА
    висновок про стан мозкових судин. Виділяють чотири стадії ангіопатії 1) стадія - мінімальне сегментарно або дифузне звуження артерій і артеріол. 2) стадія - більш суттєве звуження просвіту судин, потовщення їх стінок, здавлення вен ущільненими артеріолами. 3) стадія - виражений склероз і звуження артеріол, великі і дрібні крововиливи, ексудати типу «збитою вати». 4) стадія -
  3. ЛІКУВАННЯ
    закінчення мені хотілося б підкреслити, що АГ вимагає постійного, довічного лікування. Більшість невдач антигіпертензивної терапії пов'язано з неефективністю препаратів, а з неправильним їх використанням пацієнтами та лікарями. Запорукою успішного лікування є, з одного боку, усвідомленням пацієнтом небезпеки свого стану і необхідності прийому лікарських засобів поле підбору схеми, з
  4. СІСГЕМНАЯ ЧЕРВОНА ВІВЧАК
    укладанні опису клінічної картини ВКВ хочеться відзначити характерний симптомокомплекс, який отримав загальну назву - полісерозит, який спостерігається у 90% хворих. Він входить в класичну тріаду ВКВ (дерматит, артрит, полісерозит). Особливо часто спостерігається ураження плеври, перикарда, рідше - очеревини. При цьому випіт, як правило, не значний. Перебіг короткочасне, часто
  5. СИСТЕМНА СКЛЕРОДЕРМІЯ
    закінчення хотілося б відзначити, що незважаючи на схохожесть клінічних проявів дана ферма захворювання відрізняється торпидностью до проведеної терапії та стероідорезістентность. ДИТЯЧИЙ (ювенільний) дерми ТОМІОЗІТ зустрічається приблизно з однаковою частотою у хлопчиків і дівчаток, вважається, що дана форма є більш сприятливою, ніж ДМ дорослих. Клінічні та
  6. КАРДІОМІОПАТІЇ.
    Висновком ВООЗ назву "кардіоміопатії" позначає уз-кую групу поразок міокарда невідомої етіології, важливішого-шими проявами яких є кардіомегалія і прогрес-сірующая серцева недостатність. Вперше термін кардіоміопатії був запропонований В. БРІГДЕНОМ, який 1957 року опублікував лекцію про необ-звичайних захворюваннях міокарда некоронарогенной природи, ко-торие не пов'язані з
  7. рестриктивних КАРДІОМІОПАТІЯ.
    Висновком експертів ВООЗ до рестриктивной кардіоміо-патии віднесені дві хвороби: ендоміокардіальний фіброз і ендо-кардит Леффлера. Існує термін, що об'єднує обидва захв-вання, - "Ендоміокардіальна хворобу". Захворювання зустрічаються в країнах з жарким кліматом. Ендемії-етичні вогнища виявлені в Уганді, Танзанії, Замбії, Мозамбіку,
  8. ПАТОГЕНЕЗ
    закінчення необхідно підкреслити, що в розвитку гострих пневмоній крім вірулентності збудника величезну роль грає загальна резистентність організму, ступінь напруги його імунної системи, а також початковий стан бронхолегеневого
  9. набутих вад серця
    закінчення можна відзначити, що синдром регургітації істотним чином не змінює клінічну картину мітрального стенозу. Мітральний ПОРОК з переважанням НЕДОСТАТНОСТІ При цьому виді пороку отвір митри звужене до 1,5-2 см2, і має місце виражена регургітація. Клініка відповідає недостатності мітрального клапана. Стеноз можна запідозрити на підставі: -
  10. КЛІНІЧНА КАРТИНА
    висновок про стан тонусу цього органу. Нормотония констатується при обсязі міхура рівному 30-50 см 53, зменшення даного обсягу вказує на гіпертонус. Коефіцієнт спорожнення жовчного міхура перевищує 20%. Гипокинетичні форма дискінезії розвивається поступово частіше у жінок середнього віку, флегматичного або меланхолійного складу, досить огрядних, як правило, народжували. При
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека