Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаІнтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога
« Попередня Наступна »
Дж. Едвард Морган- мл. Мегід С. Михайло. Клінічна Анестезіологія книга третя, 2003 - перейти до змісту підручника

Захворювання жовчних шляхів

Загальні відомості

При захворюваннях жовчних шляхів часто виникає холестаз - порушення або повне припинення відтоку жовчі. Найбільш поширеною причиною холестазу є обструкція позапечінкових жовчних шляхів (обтураційна жовтяниця). Обструкція жовчних шляхів може бути обумовлена каменем у загальному жовчному протоці, його стриктурою або здавленням пухлиною. Клінічна картина повної (або практично повної) обструкції загальної жовчної протоки: прогресуюча жовтяниця, темна сеча, знебарвлений кал, свербіж шкіри.

Обтураційнійжовтяниці необхідно отдіффе-ренціровать від внутрішньопечінкового холестазу, обумовленого зниженням або повним припиненням відтоку жовчі на рівні гепатоцитів або жовчних канальців. Внутрішньопечінковий холестаз найчастіше виникає в результаті вірусного гепатиту або ідіосинкразії до лікарських препаратів (наприклад, фенотіазини, пероральні контрацептиви). Як правило, позапечінковий холестаз лікують хірургічно, а внутрішньопечінковий - медикаментозно. Хоча свербіж більшою мірою характерний для внутрішньопечінкового холестазу (внаслідок накопичення солей жовчних кислот), клінічного та лабораторного дослідження може виявитися недостатньо для визначення причини холестазу. При обох формах жовтяниці відзначається кон'югована гіпербілірубінемія і підвищення рівня лужної фосфатази (глава 34). Методи візуалізації (УЗД, холангіографія, ізотопна сцінті-графія, KT) дозволяють верифікувати позапечінкових обструкцію жовчних шляхів.

Жовчно-кам'яна хвороба (холелітіаз) зустрічається у 10-20% людей. Якщо камені не виходять за межі жовчного міхура, то захворювання може протікати безсимптомно. Діагноз встановлюють на підставі УЗД живота. Захворювання зазвичай проявляється жовчної колькою, обумовленої обструкцією протоки міхура каменем. Для гострого холециститу характерна тріада симптомів: раптовий біль у правому підребер'ї, лихоманка і лейкоцитоз. Неможливість візуалізувати жовчний міхур при ізотопної сцинтиграфії підтверджує діагноз гострого холециститу. Попадання каменю в загальну печінкову протоку може супроводжуватися скороминущої жовтяницею (див.
вище). Приєднання ознобу або вираженої лихоманки вказує на висхідну бактеріальну інфекцію жовчних шляхів (холангіт). Іноді жовчний камінь об-турірует протоку підшлункової залози і викликає гострий панкреатит. У 75% випадків напад гострого холециститу дозволяється через 2-7 сут на тлі консервативної терапії. Решта 25% випадків являють собою ускладнення гострого холециститу: тривале дозвіл, емпієма, перфорація, гангрена, водянка, свищі, жовчнокам'яна кишкова непрохідність. У 5-7% випадків гострий напад болю в правому підребер'ї обумовлений бескаменним холециститом. Безкам'яний холецистит виникає на тлі важкої травми, опіків, тривалих пологів, серйозних хірургічних втручань. УЗД і KT живота дозволяють встановити діагноз.



Передопераційний період

Хворим найчастіше виконують холецистектомію і / або усувають обструкцію позапечінкових жовчних шляхів. Найбільш поширеною операцією є холецистектомія, яку останнім часом все частіше виконують за допомогою ла-пароскопа. Хворим з гострим холециститом передхолецистектомії проводять передопераційну підготовку, що складається в установці назогастраль-ного зонда, переливанні інфузійних розчинів і введенні антибіотиків. Найчастіше призначають ампіцилін з гентаміцином, в ряді випадків їх доповнюють препаратом, що діють на анаеробну флору (метронідозол або кліндаміцин). Можна застосовувати й інші схеми антибіотиків, аналогічні за антибактеріальної активності. Для знеболення застосовують меперидин і агоністи / антагоністи опіоїдних рецепторів. Якщо напад гострого холециститу розв'язався, то операцію можна відкласти на деякий час, тоді як при ускладненому перебігу гострого холециститу (див. вище) показана термінова холецистектомія. Безкам'яний холецистит часто зустрічається у хворих в критичному стані, пов'язаний з високим ризиком гангрени і перфорації жовчного міхура і є показанням до операції.

При обструкції позапечінкових жовчних шляхів будь-якої етіології швидко розвивається дефіцит вітаміну K, що є показанням до його парентерального введення.
Для розвитку повного клінічного ефекту після парентерального введення вітаміну К потрібно 24 ч. Якщо ін'єкція вітаміну К не дозволяє нормалізувати ПВ, то показано переливання СЗП. Виражена гіпербілірубіне-мія пов'язана з ризиком післяопераційної ОПН, для запобігання якої слід адекватно заповнити ОЦК перед операцією і ввести Манні-тол в / в. Тривала обструкція позапечінкових жовчних шляхів (> 1 року) викликає вторинний бі-ліарна цироз печінки і портальну гіпертензію (див. вище).

Інтраопераційний період

Лапароскопічна холецистектомія вкорочує період післяопераційної реабілітації, але інсуффляція вуглекислого газу в черевну порожнину ускладнює проведення анестезії (глава 23, см. випадок з практики). Всі опіоїди в тій чи іншій мірі викликають спазм сфінктера Одді, тому при заплановану інтраопераційноїхолангиографии питання про їх застосування є досить спірним. Теоретично обумовлений опадами спазм сфінктера Одді, виявлений при холангіо-графії, може створити помилкове враження про стриктуре, що призведе до непотрібного втручанню на загальному жовчному протоці. Хоча в минулому значення цього феномена значно переоцінювали, деякі анестезіологи не запроваджують опіоїди до хо-лангіографіі. При підозрі на обумовлений опадами спазм сфінктера Одді показано застосування налоксону або глюкагону.

При обструкції жовчних шляхів слід очікувати збільшення тривалості дії препаратів, елімінація яких значною мірою залежить від екскреції з жовчю. Переважно використовувати препарати, які виділяються переважно через нирки (глава 32). Для моніторингу діурезу встановлюють сечовий катетер. Слід підтримувати адекватний діурез в периоперационном періоді (див. вище).

Хворі з бескаменним холециститом і важким холангитом перебувають у критичному стані, що пояснює високу ПЕРІОПЕРАЦІЙНОЇ летальність. Інвазивний гемодинамічний моніторинг полегшує проведення анестезії у цих хворих (глава 6).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Захворювання жовчних шляхів"
  1. 70. ПАНКРЕАТИТ ХРОНІЧНИЙ
    основі захворювання лежить розвиток запально-склеротичного процесу, що веде до прогресуючого зниження функцій зовнішньої і внутрішньої секреції; відбувається ущільнення паренхіми підшлункової залози (індурація) внаслідок розростання сполучної тканини, появи фіброзних рубців, псевдокист і кальцификатов . Класифікація - Хронічний кальцифікуючий панкреатит - Хронічний обструктивний
  2. Хронічний панкреатит
    ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ (ХП) - запально-дистрофічне захворювання залозистої тканини підшлункової залози з порушенням прохідності її проток; фінальною стадією є склероз паренхіми органу з втратою його екзокринної та ендокринної функцій. ХП є прогресуючим, хронічно протікає заболевая ем підшлункової залози. У початковій стадії захворювання преобладаю явища набряку,
  3. порушеннях харчування
    Лоуренс С. Фрідман, Курт Дж. Іссельбахер (Lawrence S. Friedman, Kurt J. Issel backer) Порушення процесів травлення, або диспепсія, - це термін, який часто вживають хворі для опису різних симптомів, зазвичай сприймаються як нездужання, пов'язане з прийомом їжі. Цей термін неспецифічний, і він може мати різний сенс для хворого і для лікаря. Тому, маючи справу з
  4. СУМАХ дубильні - RHUS CORIARIA L.
    Ботанічна характеристика. Сімейство сумахових. Чагарник або невелике дерево, висотою 1-3 м. Кора на молодих пагонах буроватая, шершавопушістая, на багаторічних бура. Листки чергові, непарноперисті, 15-20 см завдовжки. Рослина одностатеве. Квітки також одностатеві, сидячі, зібрані в чоловічі та жіночі волоті. Цвіте у червні - липні (рис. 41). Поширення. Зустрічається на Кавказі, в Криму,
  5. Анестезія у хворих з цукровим діабетом
    Цукровий діабет як супутня патологія у хворих, що у хірургічні відділення, виявляється більш ніж у 5% випадків. Цей діагноз ставлять, якщо цукор крові натще становить 8 ммоль / л і вище або при пробі на толерантність (шляхом прийому всередину 75 г цукру) рівень останнього в венозної крові досягає 11 ммоль / л і вище. Потрібно мати на увазі, що ці хворі схильні до
  6. СІМТОМАТОЛОГІЯ І клінічес КАРТИНА
    Сечокам'яна хвороба дещо частіше спостерігається у чоловіків (58%), ніж у жінок, переважно в віці від 20 до 55 років. Сечокам'яна хвороба проявляється характерними симптомами, зумовленими в основному порушенням уродинаміки, зміною функції нирки, що приєдналася запальним процесом в сечових шляхах. Основними симптомами нефролітіазу є біль, гематурія, піурія, рідко анурія
  7. ХВОРОБИ жовчовивідних шляхів і жовчного міхура
    Захворювання органів жовчовидільної системи зустрічаються досить часто. Хворих з цією патологією в загальній популяції в середньому в 2, а серед жінок - майже в 10 разів більше, ніж хворих виразковою хворобою. Серед численних захворювань жовчовивідних шляхів доцільно виділяти переважно функціональні порушення (дискінезії), запальні (холецистит), обмінні (жовчокам'яна
  8. КЛАСИФІКАЦІЯ
    Дискінезії жовчних шляхів прийнято поділяти: 1 . За етіопатогенетичної ознакою на: - ПЕРВИННІ - ВТОРИННІ (симптоматичні) 2. За клінічним перебігом виділяють: - гіперкінетичний (підвищення моторики міхура і проток) і - гипокинетичні (зниження моторики міхура і проток). Існують і більш деталізовані класифікації, але в прак- тичному відношенні
  9. ЛІКУВАННЯ
    Лікування хворих дискінезіями жовчних шляхів необхідно починати з усунення невротичних і діенцефальних розладів. З цією метою доцільно використовувати різні методи психо-та рефлексотерапії (при різних формах з успіхом застосовують аку-, електро-і лазерну пунктура). При гіперкінетичних формах рекомендується призначення седативних препаратів (еленіум, седуксен) і мікстур. У випадках
  10. ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ
    У розвитку некалькулезного холециститу важливу роль грає бактеріальна інфекція, яка проникає в жовчний міхур гематогенним, лімфогенним і висхідним ентерогенним шляхами. Первинним джерелом інфекції можуть бути гострі та хронічні запальні процеси в черевній порожнині, верхніх дихальних шляхах, синусити, інфекційний ентерит, хронічні форми апендициту і панкреатиту, пародонтоз,
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека