Головна
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаОториноларингологія
« Попередня Наступна »
Мітін Ю.В.. Оториноларингологія (лекції ), 2000 - перейти до змісту підручника

ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ

До внутрішньочерепних риногенних ускладнень відносять слідуючі захворювання.

1. Екстрадуральний абсцес.

2. Субдуральний абсцес.

3. Абсцес мозку.

4. Менінгіт.

5. Тромбоз печеристого та верхнього поздовжного синусів, риногенний сепсіс.

Екстрадуральний абсцес. При цьому відбувається скупчення гною між твердою мозковою оболонкою та кісткою. Абсцес локалізований при фронтиті та етмоїдиті у передній черепній ямці, при сфеноїдиті - у середній. Екстрадуральний абсцес нерідко є випадковою знахідкою під час операції. Найбільш характерними клінічними проявами є головний біль, може з'являтися блювота.

Субдуральний абсцес. Симптоми більш виражені, приєднуються ознаки ураження мозкових оболонок та речовини мозку. Субдуральний абсцес при порушенні грануляційного бар'єру переходить у гнійний менінгіт.

Абсцес лобної долі мозку. Розрізняють чотири стадії: 1) початкова; 2) прихована; 3) явна; 4) термінальна. В явній стадії всі симптоми можна розділити на чотири групи.

1. Загальні симптоми, що притаманні будь-якому гнійному процесу: слабкість, відсутність апетиту, обкладений язик, підвищення температури тіла, запальний зсув у крові.

2. Загальномозкові симптоми, що залежать від підвищення внутрішньочерепного тиску (гіпертензіонний синдром): головний біль, блювота, брадикардія, зміни на очнім дні.

3. Мозкові явища, що обумовлені реакцією більш або менш віддалених від абсцеса частин мозку (дислокаційні симптоми): парези, паралічі, розлади мовлення.

4. Локальні (вогнищеві) ознаки, що залежать від порушення функцій ураженої ділянки мозку. Спостерігається лобна атаксія у вигляді розладів стояння (астазія) та ходи (абазія). Ці статокінетичні порушення викликані ураженням шляхів, що пов'язують півкулю лобної долі із протилежною півкулею мозочку (tractus fronto-ponto-cerebellaris). Інший яскравий вогнищевий симптом - лобна апраксія (порушення поведінки): хворий стає неохайним, частіш ейфоричним, балакучим, схильним до недоречних жартів.


Розлитий гнійний менінгіт. Для нього характерними є симптоми, що обумовлені підвищенням внутрішньочерепного тиску: головний біль, нудота, блювота.

Захворювання є дуже важким гнійним запаленням, що проявляється високою температурою тіла та значним запальним зсувом у крові.

Патогномонічними для цього захворювання є менінгеальні симптоми: ригідність потиличних м'язів, симптом Керніга, симптоми Бруд-зинського верхній та нижній. Може спостерігатися поза рушничного курка або лягавого собаки.

Заключний діагноз встановлюється на основі дослідження спино-мозкової рідини: ліквор під час люмбальної пункції витікає під підви-щенним тиском, мутний, плеоцитоз, збільшений вміст білку, позитивні глобулінові реакції Панді та Нонне-Апельта, концентрація цукру та хлоридів знижується.

Тромбоз кавернозного та верхнього поздовжного синусів. Це найбільш часте риногенне внутрішньочерепне ускладнення. Печериста пазуха є колектором для багатьох вен та венозних сплетінь, в неї впадають: верхня та нижня орбітальні, кутова, лобна, надорбітальна, лицева, задня вушна та потилична вени, вени мозку, криловидне, ґратчасті, крилопіднебінні, глоткові сплетіння.

У клиничній картині цього захворювання розрізняють дві групи симптомів.

1. Загальні симптоми, що є характерними для сепсису: гектична температура, підвищення якої супроводжується ознобом, а падіння - профузним потом; метастатичні гнійники.

2. Місцеві симптоми, що обумовлені порушенням кровотоку.

Для тромбозу кавернозного синусу характерні слідуючі місцеві симптоми, що спричинені порушенням відтоку крові по орбітальним венам: екзофтальм, обмеження рухів очного яблука, набряк повік та кон'юнктиви, хемоз, крововиливи у сітківку, застійний диск та неврит зорового нерва.

Для тромбозу (тромбофлебіту) верхнього поздовжного синусу характерними є такі місцеві симптоми: набряк тканин та гіперемія шкіри у ділянці перенісся та лоба, які поширюються на волосисту частину голови, займаючи переважно серединне положення, набряк повік, незначний екзофтальм.
Захворювання може ускладнюватись ос-томієлітом лобної кістки та субперіостальним абсцесом.

Лікування риногенних внутрішньочерепних ускладнень

Лікування хворих з внутрішньочерепними риногенними ускладненнями залежить від форми ускладнення та характера ураження прино-сових пазух. Комплексна терапія таких хворих складається із слідуючих компонентів: своєчасного широкого розтину основних гнійних вогнищ інфекції (гайморотомія, етмоїдотомія, фронтотомія), адекватної антибактеріальної, дегідратаційної і дезінтоксикаційної терапії, призначення вазоактивних препаратів.

Абсцеси лобної долі, що прилежать до лобної пазухи, можуть бути розкриті через мозкову стінку пазухи.

В патогенезі тромбозу кавернозного та верхнього поздовжного синусів лежить фактор тромбоутворення, тому комплексне лікування повинне включати в себе антикоагулянти. У випадках вираженого тромбоутворення використовують масивні дози гепарину, фібрінолізін. Використовують також антикоагулянти непрямої дії (синкумар по 0,004 2 рази на добу, дикумарин або нєодикумарин по 0,5 2 рази на добу, ацетилсаліцилова кислота по 0,5 3 рази на добу).

Прогноз риногенних внутрішньочерепних ускладнень залишається важким. Широке використання масивних доз антибіотиків певною мірою знизило смертність, але вона всеж залишається високою і становить від 14 до 33%. Абсцеси лобної долі головного мозку характеризуються найбільш високою летальністю, порівняно із іншими внутрішньочерепними риногенними ускладненнями. Але за нашими даними, вона значно нижча і становить 10%. Особливо важким стає прогноз при поєднанні абсцесу лобної долі головного мозку та менінгоенцефаліту. У цих випадках дуже важко встановити діагноз та провести диференційну діагностику. В наш час прогноз при тромбозі кавернозного синусу та риногенному сепсисі у більшості випадків сприятливий, а летальність дорівнює 2-4%.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ РИНОГЕННІ УСКЛАДНЕННЯ"
  1. РИНОГЕННІ ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ
    Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виникають внаслідок розповсюдження інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До захворювань, що спричинюють їх розвиток, належать: фурункул носа, абсцес носової переділки, гострі та хронічні параназальні синуїти, травматичні ушкодження носа та приносових пазух, хірургічні втручання на цих органах. Передумовою до
  2. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  3. Прогноз та наслідки внутрішньочерепних ускладнень
    Процент летальних наслідків при цих захворюваннях і до цього часу великий. Як показують наші багаторічні спостереження, найбільш високий процент летальних наслідків у хворих з внутрішньочерепними ускладненнями відзначається при поєднанні абсцесів мозку і мозочка з менінгоенцефалітом, тобто у тих випадках, коли диференційна діагностика особливо складна. Найбільш висока летальність (30-40%)
  4. ОТОГЕННІ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ І ОТОГЕННИЙ СЕПСИС
    Під час лекції мною будуть розглянуті наступні захворювання: 1) отогенний розлитий гнійний менінгіт; 2) отогенний тромбоз сигмовидного синуса і отогенний сепсис; 3) отогенні абсцеси великих півкуль мозку і мозочка. Отогенні внутрішньочерепні ускладнення відносяться до тяжких життєвонебезпечних захворювань, які виникають у результаті проникнення інфекції з вуха у порожнину черепа при
  5. Додаток 1
    Можливі ускладнення грипу та інших
  6. ГОСТРІ СИНУЇТИ
    Патологічна анатомія. При гострому синуїті у слизовій оболонці приносових пазух відбувається артериальна гіперемія, дрібноклітинна інфільтрація, мукоїдний набряк, ексудація. Ексудат спочатку має слизовий, серозний або геморагічний характер, але швидко стає гнійним. Якщо значного пошкодження зазнає судинне русло, виникає некроз слизової оболонки і навіть кістки. При руйнуванні кістки у ділянці
  7. ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИНОСОВИХ ПАЗУХ
    1. Діафаноскопія. Метод у наш час має історічне значення і полягає у просвічуванні приносових пазух за допомогою спеціальної лампи {лампа Герінга) в темній кімнаті. 2. Рентгенографія. На сьогодні цей метод дослідження приносових пазух є основним. 3. Теплобачення (інфрачервона термографія). 4. Ехографія. Термографія та ехографія приносових пазух мають ту перевагу, що вони належать до
  8. УСКЛАДНЕННЯ ГОСТРИХ ПЕРВИННИХ ТОНЗИЛІТІВ
    До ускладнень гострих первинних тонзилітів або ангін відносяться наступні захворювання: 1. Паратонзилітта паратонзилярний абсцес (флегмонозна ангіна). 2. Латерофарингеальний абсцес. 3. Внутрішньомигдаликовий абсцес. 4. Аденофлегмона шиї. 5. Розлита флегмона шиї. 6. Тонзилогенний медіастиніт. 7. Тонзилогенний
  9. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009

    Вступ Загальні відомості про ГРВЗ Етіологія та епідеміологія ГРВЗ Клінічні ознаки ГРВЗ Клінічна характеристика захворювань, що входять в групу ГРВЗ Ускладнення ГРВЗ Специфічна лабораторна діагностика ГРВЗ Принципи лікування ГРВЗ Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ Специфічна профілактика
  10. РИНОГЕННІ ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ
    Синуїт або запалення приносових пазух - це запальний процес, що уражує слизову оболонку, підслизовий шар, а іноді - окістя та кісткові стінки приносових пазух. Яким чином, згідно латинської граматики, утворюється слово "синуїт"? Від слова "sinus" (пазуха), що належить до четвертої відміни, беруть родовий відмінок множини - sinuum. Відкидають закінчення "urn". Залишається основа слова "sinu" та
  11. ТОНЗИАОГЕННИЙ МЕДІАСТИНІТ
    Медіастиніт - запалення клітковини межистіння, флегмона межистіння. Інфекція по судинно-нервовому пучку поширюється в клітковину межистіння. Захворювання характеризується бурхливим розвитком. Температура тіла підвищується до 39-40°С. З'являється пульсуючий біль за грудиною, задишка, ціаноз, тахікардія, задуха, тяжка інтоксикація. Відмічається набряклість у ділянці грудних хребців, над
  12. АДЕНОФЛЕГМОНА ШИЇ
    В результаті проникнення інфекції з мигдалика в шийні лімфатичні вузли (частіше - в верхні з вузлів, що розташовані по передньому краю грудинно-ключично-сосковидного м'яза) розвивається гострий лімфаденіт, абсцедування та некроз вузла, паралімфаденіт, аденофлегмона. Аденофлегмона - гнійне запалення клітковини, що оточує лімфатичні вузли, ускладнення гострого лімфаденіту. Хворого турбує
  13. ОРБІТАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ
    До риногенних орбітальних ускладнень відносять слідуючі захворювання. 1. Реактивний набряк клітковини орбіти та повік. 2. Періостит (негнійний та гнійний). 3. Абсцес повік. 4. Субперіостальний абсцес. 5. Ретробульбарний абсцес. 6. Флегмона орбіти. Реактивний набряк орбіти та повік розвивається частіш за все у дитячому віці при гострих етмоїдитах, що виникають на фоні гострої
  14. Принципи лікування ГРВЗ
    Ліжковий режим, можливе лікування вдома за умови легкого/середньо тяжкого перебігу. 2. Повноцінне харчування, дієта № 13. 3. За наявності інтоксикації - рясне питво (морс, чай, фруктові соки, мінеральна вода). При необхідності - внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія кристалоїдними розчинами, реосорбілактом. 4. Аскорбінова кислота, рутин в звичайних дозах. 5. Протигістамінні
  15. ОТОГЕННИЙ ТРОМБОЗ СИГМОВИДНОГО СИНУСУ. ОТОГЕННИЙ СЕПСИС
    При гнійному запаленні середнього вуха, як гострому, так і хронічному, інфекція може проникнути до кровоносної системи. Найбільш часто це відбувається через вени і венозні синуси, інколи - через лімфатичні судини. Клінічна практика свідчить про те, що генералізація гнійної інфекції при отитах і виникнення отогенного сепсису частіше всього відбувається внаслідок тромбофлебіту сигмовидного
  16. ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ СИНУЇТІВ
    Хворі на гострий синуїт потребують ліжкового режиму, а у важких випадках - стаціонарного лікування. Лікування хворих на гострий синуїт включає слідуючі заходи: 1. Протизапальна терапія. В якості стартових антибіотиків в лікуванні гострих синуїтів добре себе зарекомендували макроліди - кларитроміцин (клацид); напівсинтетичні пеніциліни - амоксииилін (амоксил-КМП), у тому числі захищені
  17. Лікування отогенних внутрішньочерепних ускладнень
    Лікуванням хворих з отогенними внутрішньочерепними ускладненнями займаються в основному оториноларингологи і нейрохірурги. Але в цьому повинні приймати активну участь невропатологи, терапевти, педіатри, інфекціоністи, окулісти. Лікування хворих з отогенними внутрішньочерепними ускладненнями включає хірургічне втручання та інтенсивну медікаментозну терапію. Хірургічне лікування спрямовано на
  18. Мастоїдит
    Мастоїдит - запальне захворювання кістки сосковидного відростка. Як правило, мастоїдит буває вторинним - як ускладнення гострого гнійного середнього отиту, або розвивається в результаті загострення хронічного гнійного середнього отиту. Виключно рідко буває первинний мастоїдит, тобто самостійне захворювання, яке виникло без попереднього гострого або хронічного середнього отиту. Первинно мастоїдит
  19. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
    Існує ціла група препаратів, одержаних у біотехнологічних процесах, за допомогою яких можна регулювати чи контролювати імунну відповідь, як у випадку супресії небажаної імунної відповіді, так і стимульовання захисної імунної дії при деяких хворобах. З небажаною дією імунної системи ми стикаємося у разі аутоімунних хвороб, відторгнення трансплантатів і алергії. Існування зазначених явищ
  20. ГОСТРИЙ ГНІЙНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ. МАСТОЇДИТ. АНТРОТОМІЯ
    Гострий гнійний середній отит (otitis media purulenta acuta) - це гостре гнійне запалення слизової оболонки повітроносних порожнин середнього вуха. З даного визначення необхідно зробити два важливих висновки: по-перше, захворювання є інфекційним; по-друге, до процесу залучаються усі відділи середнього вуха - слухова труба, барабанна порожнина, сосковидний відросток, а не тільки барабанна
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека