Головна
Медицина || Психологія
Гендерна психологія / Вікова психологія / Військова психологія та педагогіка / Введення в професію «Психолог» / Акмеологія
ГоловнаПсихологіяАкмеологія
« Попередня Наступна »
Под ред. А.А. Бодалева, Г.А. Вайзер, Н.А. Коропової, В.Е. Чуковського. Сенс життя і АКМЕ: 10 років пошуку, 2004 - перейти до змісту підручника

Вплив самооцінки на процес становлення сенсу життя старшокласників

Важливу роль у самовизначенні особистості відіграє процес усвідомлення нею мети і сенсу життя. Розуміння сенсу життя можна вважати одним з основних критеріїв особистісного самовизначення (Сафін, Ніконов, 1984), а наявність інтересу до сенсу життя і його активне обговорення можна розглядати як один з параметрів, що визначають активно йде процес самовизначення (Гінзбург, 1996).

Особливої актуальності процес самовизначення набуває в ранньому юнацькому віці. Найважливішим компонентом цього процесу є побудова моделі власного майбутнього. При цьому уявлення старшокласників про своє майбутнє, будучи перспективним поглядом на власну особистість, спираються на усвідомлення мети життя і його сенсу. Особливу значимість саме в юнацькому віці проблеми сенсу життя взагалі і свого існування зокрема відзначають багато дослідників. Так, І.С. Кон відзначає, що в ранньому юнацькому віці відмова від дитячої мрії про особисте безсмертя і прийняття неминучості смерті змушує людину всерйоз задуматися про сенс життя, про те, як краще прожити відпущений йому величезний термін. Тому у старших школярів на перше місце виходить ціннісно-орієнтаційна діяльність свідомості, пошук сенсу життя. Як показала Л.І. Божович, це пов'язано з формуванням у них, з одного боку, узагальненого уявлення про світ у цілому, а з іншого - узагальненого уявлення про себе самого, що призводить до виникнення потреби звести це в єдину смислову систему і тим самим знайти сенс свого існування.

Таким чином, в процесі пошуку старшокласниками сенсу життя важливу роль відіграють їхні уявлення про себе. Цей аспект розглядається багатьма дослідниками. Так, В.Ф. Сафін і Т.П. Ніконов, аналізуючи процес самовизначення особистості, пишуть, що внутрішній план пошуку сенсу життя, прийняття глобальних життєвих цілей диктується співвіднесенням чотирьох підструктур самовизначення особистості, причому однією з цих підструктур є самооцінка, що відповідає на питання «Що я є?».

В.Е. Чудновський підкреслює важливу роль обліку своїх особливостей і можливостей у формуванні сенсу життя. Розглядаючи адекватність сенсу життя, автор відзначає важливість такої його характеристики, як реалістичність, яка визначається відповідністю сенсу життя, з одного боку, об'єктивним умовам існування, а з іншого-індивідуальним можливостям людини. Найбільш яскраво ця характеристика проявляється у професійному самовизначенні. «Професійні устремління, - пише автор, - що не враховують своєрідність індивідуальних особливостей і можливостей людини, сприяють формуванню неадекватного сенсу життя, який ніби закріплює ці прагнення, що призводить до життєвих конфліктів і негативно позначається на всьому процесі становлення особистості» (Чудновсшй, 1999) .
Виходячи з вищесказаного, становить інтерес вивчення питання про вплив самооцінки старшокласників на становлення у них сенсу життя як стрижневого освіти процесу самовизначення.

Ми провели дослідження з метою виявлення впливу особливостей самооцінки на деякі аспекти процесу становлення сенсу життя у старшокласників. У дослідженні взяли участь 35 учнів X класів школи-ліцею № 320. Вивчення самооцінки досліджуваних проводилося з використанням модифікованої методики Дембо-Рубінштейн. На кожній шкалою було потрібно відзначити три позиції, що відображають реальну самооцінку, бажаний і реально досяжний рівень.

Для виявлення ставлення старшокласників до проблеми сенсу життя ми використовували: 1) методику М.Р. Гінзбурга «Ціннісна проекція майбутнього», яка дозволяє визначити значимість проблеми сенсу життя в порівнянні з іншими ціннісними орієнтаціями; 2) методику H. Niemi «Роздуми про сенс життя», запропоновану М.Р. Гінза-Бургом для визначення актуальності питання про сенс життя. Ми використовували також «Тест смисложиттєвих орієнтації» ДА. Леонтьєва.

Наведемо деякі результати. За методикою М.Р. Гінзбурга «Ціннісна проекція майбутнього» ми виявили, що для групи учнів з низькою самооцінкою показник значущості проблеми сенсу життя набагато вище, ніж для груп з високим та середнім самооцінкою. Причому цей показник для груп з високою (3,58) і середньої (3,14) самооцінкою значимо не відрізняється, але виявляється значно нижче, ніж для групи з низькою самооцінкою (4,35).

За методикою H. Niemi «Роздуми про сенс життя» ми отримали наступні результати: середнє значення показника значущості проблеми сенсу життя по вибірці - 0,58; значення цього показника для групи з низькою самооцінкою виявилося значимо вище середньо-го значення по всій вибірці і по інших самооценочная групам. Отже, за результатами двох методик виявлено, що для старшокласників з низькою самооцінкою значимість проблеми сенсу життя значно вище, ніж для їх однолітків з більш високою самооцінкою. Кореляційний аналіз також показав, що значущість проблеми сенсу життя для старшокласника корелює з його самооцінкою, причому найбільш тісно вона пов'язана зі шкалою «щастя».

Можливе пояснення цих результатів можна знайти у С.Л. Фран-. Розмірковуючи про те, чому для деяких людей питання сенсу життя значущий, а інші люди відмахуються від нього, він припустив, що успішність у здійсненні своїх інтересів, «вміння влаштовуватися в житті» обернено пропорційно уваги, що приділяється питанню про сенс життя.
Так, він пише, що «чим спокійніше, ніж більш розмірене і впорядкована зовнішня життя, чим більш вона зайнята поточними земними інтересами і має удачу в їх здійсненні, тим глибше та душевна могила, в якій похований питання про сенс життя ». Відповідно до цих міркувань можна припустити, що більш критичні до себе або менш успішні в діяльності люди з формується на цій основі низькою самооцінкою частіше замислюються про «глобальних» питаннях, тому проблема сенсу життя і цілі їх існування для них більш значима.

Корреляционное дослідження зв'язку СО з показниками свідомості життя (за Д.А. Леонтьєву) показало, що найбільша кількість кореляційних зв'язків характерно для субшкали «результативність жит-ні» або «задоволеність самореалізацією». Ця Субшкала значимо корелює з СО за шкалами «розум», «щастя», «задоволеність собою», із загальною і середньої СО. Таким чином, чим вище старшокласник оцінює себе в сьогоденні, тим більш продуктивною та осмисленою представляється йому прожите частина життя.

Найбільший інтерес для нас представляє шкала «цілі у житті», що характеризує наявність у випробовуваних цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість, тимчасову перспективу. Показники за цією шкалою значимо корелюють з ідеальним компонентом СО. Так, старшокласники з високим рівнем «бажаного Я» мають більш осмислену тимчасову перспективу, певні цілі в майбутньому. Але слід враховувати, що такий стан є сприятливим для розвитку особистості в тому випадку, якщо плани на майбутнє мають опору в сьогоденні, якщо вони підкріплюються особистою відповідальністю за їх реалізацію. Якщо ж модель майбутнього будується на цілях, відірваних від справжнього, то вона не буде продуктивною. Локус контролю Я значимо корелює з висотою реальної СО за шкалами «розум», «впевненість у собі», середньої СО. Висока СО пов'язана з поданням про себе як про особистість, здатної побудувати своє життя у відповідності зі своїми цілями.

Отже, за результатами дослідження можна зробити висновок, що самооцінка відіграє важливу роль у процесі становлення у старшокласників сенсу життя. Представляють інтерес подальші дослі-нання в цьому напрямку, в тому числі вивчення значущості таких важливих характеристик самооцінки, як її адекватність і стійкість.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Вплив самооцінки на процес становлення сенсу життя старшокласників"
  1. Психічне здоров'я
    Психічне благополуччя - це третій показник здоров'я населення (50%), від якого безпосередньо залежить спосіб життя. Довгий час цінності особистості, в тому числі і здоров'я, не були пріоритетними в нашому суспільстві. Особистість здорова фізично, психічно і соціально як правило завжди здатна протистояти будь-якому не позамежного впливу внутрішніх і зовнішніх факторів, боротися і перемагати
  2. Досягнення емоційного здоров'я (благополуччя)
    Емоційно благополучними і народжуються, і стають в процесі всього життя. Психолог Е. Еріксон виділив чотири умови, що забезпечують емоційне благополуччя: добре розвинене почуття індивідуальності; вміння спілкуватися; вміння створювати близькі стосунки і вміння проявляти активність. Зупинимося коротко на кожному умови окремо. Е. Еріксон відносить становлення і розвиток
  3. Поняття про соціальне здоров'я
    Соціальне здоров'я - стан організму, що визначає здатність людини контактувати з соціумом. Соціальне здоров'я складається під впливом батьків, друзів, коханих людей, однокласників в школі, однокурсників у вузі, колег по роботі, сусідів по будинку і т.п. Різниця між психічним і соціальним здоров'ям умовно: психічні властивості і якості особистості не існують поза
  4. "Акме" громадянськості як вершина громадянської зрілості особистості професіонала
    На підставі здійснених досліджень (А . С.Гусева, А.А.Деркач, В. Г. Зазикін, А. К. Маркова) можна припустити, що досягнення "акме" громадянськості як вищого ступеня громадянської зрілості підпорядковується певним акмеологичне закономірностям, які є стійкими зв'язками і відносинами. Наприклад, зв'язки і відносини в мікросередовищі виховання (сім'ї) та особливості руху особистості до
  5. Військова акмеологія
    План 1. Військова акмеологія як складова частина акмеологичної теорії. 2. Предмет військової акмеології. 3. Сутність військової праці, його структура. 4. Особливості управлінської діяльності військовослужбовців. 5. Оптимальність військової праці. Ключові слова: акмеограмма військового професіонала, акмеологичні закономірності та принципи, акмеологічний критерій, акмеологія військова,
  6. Сутність акмеологічних технологій
    Акмеологичні технології спрямовані на розвиток внутрішнього потенціалу, підвищення професіоналізму і адаптаційних можливостей держслужбовців. Вони включають цілий комплекс природничих і гуманітарних знань, такі технології набувають акмеологічної основу і здатні, за образним висловом Н.А.Бердяева, найбільш повно розкрити "синтезує духовність" особистості. Так, психологічний
  7. Особистісний аспект продуктивної професійної діяльності
    Як ми вже показали, необхідність синтетичного підходу до дослідження професійної діяльності неодноразово підкреслювалася багатьма дослідниками. Такий підхід повинен включати в себе розгляд цілісних характеристик особистості, змістовно об'єднують всі психічні явища, лише формально представлені в схемі діяльності. Водночас ми спеціально звернули увагу на те
  8. ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ І ЙОГО АКМЕ
    Коли ми намагаємося зрозуміти такі характеристика акме людини як його змістовне своєрідність, діапазон проявів, його величину, час досягнення, тривалість, нарешті, як особливість стану индивидного, особистого і суб'єктно-діяльнісного акме, нам не обійтися без простеження зв'язків цих характеристик з індивідуальністю людини, розглянутої як в цілому, так і з урахуванням
  9. категоріальний-понятійний апарат акмеології
    На даному етапі розвитку акмеології як науки у теоретичних акмеологічних дослідженнях особлива увага приділяється створенню власного категоріально-понятійного апарату, без якого ніяка наука не має права претендувати на самостійний статус. Доказове обгрунтування базових акмеологічних категорій і понять є важливою теоретико-методологічної та прикладної завданням.
  10. Зміст акмеологичної концепції
    Проведений теоретико-методологічний аналіз можливостей застосування акмеологічних знань і підходів у вирішенні проблеми розвитку суб'єкта до рівня професіонала, професіоналізму особистості або діяльності, узагальнення проведених акмеологічних теоретичних досліджень дозволили приступити власне до задачі розробки акмеологічної концепції розвитку професіонала. Її якісно суворе
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека