Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Вплив самооцінки на процес становлення сенсу життя старшокласників |
||
Особливої актуальності процес самовизначення набуває в ранньому юнацькому віці. Найважливішим компонентом цього процесу є побудова моделі власного майбутнього. При цьому уявлення старшокласників про своє майбутнє, будучи перспективним поглядом на власну особистість, спираються на усвідомлення мети життя і його сенсу. Особливу значимість саме в юнацькому віці проблеми сенсу життя взагалі і свого існування зокрема відзначають багато дослідників. Так, І.С. Кон відзначає, що в ранньому юнацькому віці відмова від дитячої мрії про особисте безсмертя і прийняття неминучості смерті змушує людину всерйоз задуматися про сенс життя, про те, як краще прожити відпущений йому величезний термін. Тому у старших школярів на перше місце виходить ціннісно-орієнтаційна діяльність свідомості, пошук сенсу життя. Як показала Л.І. Божович, це пов'язано з формуванням у них, з одного боку, узагальненого уявлення про світ у цілому, а з іншого - узагальненого уявлення про себе самого, що призводить до виникнення потреби звести це в єдину смислову систему і тим самим знайти сенс свого існування. Таким чином, в процесі пошуку старшокласниками сенсу життя важливу роль відіграють їхні уявлення про себе. Цей аспект розглядається багатьма дослідниками. Так, В.Ф. Сафін і Т.П. Ніконов, аналізуючи процес самовизначення особистості, пишуть, що внутрішній план пошуку сенсу життя, прийняття глобальних життєвих цілей диктується співвіднесенням чотирьох підструктур самовизначення особистості, причому однією з цих підструктур є самооцінка, що відповідає на питання «Що я є?». В.Е. Чудновський підкреслює важливу роль обліку своїх особливостей і можливостей у формуванні сенсу життя. Розглядаючи адекватність сенсу життя, автор відзначає важливість такої його характеристики, як реалістичність, яка визначається відповідністю сенсу життя, з одного боку, об'єктивним умовам існування, а з іншого-індивідуальним можливостям людини. Найбільш яскраво ця характеристика проявляється у професійному самовизначенні. «Професійні устремління, - пише автор, - що не враховують своєрідність індивідуальних особливостей і можливостей людини, сприяють формуванню неадекватного сенсу життя, який ніби закріплює ці прагнення, що призводить до життєвих конфліктів і негативно позначається на всьому процесі становлення особистості» (Чудновсшй, 1999) . Ми провели дослідження з метою виявлення впливу особливостей самооцінки на деякі аспекти процесу становлення сенсу життя у старшокласників. У дослідженні взяли участь 35 учнів X класів школи-ліцею № 320. Вивчення самооцінки досліджуваних проводилося з використанням модифікованої методики Дембо-Рубінштейн. На кожній шкалою було потрібно відзначити три позиції, що відображають реальну самооцінку, бажаний і реально досяжний рівень. Для виявлення ставлення старшокласників до проблеми сенсу життя ми використовували: 1) методику М.Р. Гінзбурга «Ціннісна проекція майбутнього», яка дозволяє визначити значимість проблеми сенсу життя в порівнянні з іншими ціннісними орієнтаціями; 2) методику H. Niemi «Роздуми про сенс життя», запропоновану М.Р. Гінза-Бургом для визначення актуальності питання про сенс життя. Ми використовували також «Тест смисложиттєвих орієнтації» ДА. Леонтьєва. Наведемо деякі результати. За методикою М.Р. Гінзбурга «Ціннісна проекція майбутнього» ми виявили, що для групи учнів з низькою самооцінкою показник значущості проблеми сенсу життя набагато вище, ніж для груп з високим та середнім самооцінкою. Причому цей показник для груп з високою (3,58) і середньої (3,14) самооцінкою значимо не відрізняється, але виявляється значно нижче, ніж для групи з низькою самооцінкою (4,35). За методикою H. Niemi «Роздуми про сенс життя» ми отримали наступні результати: середнє значення показника значущості проблеми сенсу життя по вибірці - 0,58; значення цього показника для групи з низькою самооцінкою виявилося значимо вище середньо-го значення по всій вибірці і по інших самооценочная групам. Отже, за результатами двох методик виявлено, що для старшокласників з низькою самооцінкою значимість проблеми сенсу життя значно вище, ніж для їх однолітків з більш високою самооцінкою. Кореляційний аналіз також показав, що значущість проблеми сенсу життя для старшокласника корелює з його самооцінкою, причому найбільш тісно вона пов'язана зі шкалою «щастя». Можливе пояснення цих результатів можна знайти у С.Л. Фран-. Розмірковуючи про те, чому для деяких людей питання сенсу життя значущий, а інші люди відмахуються від нього, він припустив, що успішність у здійсненні своїх інтересів, «вміння влаштовуватися в житті» обернено пропорційно уваги, що приділяється питанню про сенс життя. Корреляционное дослідження зв'язку СО з показниками свідомості життя (за Д.А. Леонтьєву) показало, що найбільша кількість кореляційних зв'язків характерно для субшкали «результативність жит-ні» або «задоволеність самореалізацією». Ця Субшкала значимо корелює з СО за шкалами «розум», «щастя», «задоволеність собою», із загальною і середньої СО. Таким чином, чим вище старшокласник оцінює себе в сьогоденні, тим більш продуктивною та осмисленою представляється йому прожите частина життя. Найбільший інтерес для нас представляє шкала «цілі у житті», що характеризує наявність у випробовуваних цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість, тимчасову перспективу. Показники за цією шкалою значимо корелюють з ідеальним компонентом СО. Так, старшокласники з високим рівнем «бажаного Я» мають більш осмислену тимчасову перспективу, певні цілі в майбутньому. Але слід враховувати, що такий стан є сприятливим для розвитку особистості в тому випадку, якщо плани на майбутнє мають опору в сьогоденні, якщо вони підкріплюються особистою відповідальністю за їх реалізацію. Якщо ж модель майбутнього будується на цілях, відірваних від справжнього, то вона не буде продуктивною. Локус контролю Я значимо корелює з висотою реальної СО за шкалами «розум», «впевненість у собі», середньої СО. Висока СО пов'язана з поданням про себе як про особистість, здатної побудувати своє життя у відповідності зі своїми цілями. Отже, за результатами дослідження можна зробити висновок, що самооцінка відіграє важливу роль у процесі становлення у старшокласників сенсу життя. Представляють інтерес подальші дослі-нання в цьому напрямку, в тому числі вивчення значущості таких важливих характеристик самооцінки, як її адекватність і стійкість. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Вплив самооцінки на процес становлення сенсу життя старшокласників" |
||
|