Головна
ГоловнаПсихологіяВікова психологія
« Попередня Наступна »
О.В.Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук. Вікова та педагогічна психологія, 2001 - перейти до змісту підручника

Управління процесом навчання

У теоріях навчання ми показали лінії руху досліджень з проблеми психології навчання. Узагальнюючи, можна сказати, що вони групуються навколо двох характеристик, по-перше, навчання розуміють як управління процесом учіння, по-друге, виявлення можливостей пізнавальної активності учнів, формування у них умінь «добувати» знання самостійно. Н.О.Менчинська, аналізуючи ці напрямки, підкреслює, що вони єдині в своїх загальних методологічних позиціях, але при психологічній конкретизації цих загальних положень виникають істотні відмінності між ними. Так, розумова активність учня, що здійснюється за розпорядженнями, алгоритмом, інша, ніж в умовах самостійного пошуку способу розв'язання проблеми, де теж є управління, але воно не пропонує попередньо визначених пошуків, а зводиться до вказівок, які актуалізують самостійний їх пошук учнями. Як справедливо пише Н.О. Менчинська, наявність у психології навчання цих напрямків не долає розриву між психологією навчання та психологією виховання. Автор висловлює стратегічну ідею, яка полягає у створенні теорії учіння широкого діапазону, теорію розвитку особистості.

Генетичний підхід до вивчення різних форм організації учіння показав, що поширеною серед них є схема взаємодії вчителя і учнів: S > О, де S - вчитель, як суб'єкт впливу на учнів, управління, а О - учень, як об'єкт управління.

Ця схема відображає концепцію, суть поглядів якої зводиться до того, що учні - об'єкт управління, а вчитель як навчаючий прилад. Учіння в таких умовах спрямоване зовнішнім управлінням. Вчителі жорстко запрограмували зовнішню діяльність учнів.

Альтернативною цій концепції може бути інша, суть якої полягає в тому, що учіння потребує цілеспрямованої пізнавальної активності, у процесі якої будуть розвиватися розумові та особистісні якості. Управління учбовою діяльністю повинно полягати у створенні умов для розвитку потреб, мотивів і цілей діяльності. Жорсткість управління повинна поступово зменшуватися і вести учнів до самоуправління на основі їх особистісного зростання. Управління має здійснюватися в плані актуалізації психічних можливостей школяра. Головним у ньому є необхідність створювати умови для виникнення у учнів потреби у вчительських впливах та бажання виконувати їх. Л.М. Фрідман зазначає, що цього можна досягти навчанням, яке буде відповідати таким вимогам: 1) учні мають знати плани, програми своєї діяльності: 2) вони повинні чітко знати, які потрібно засвоїти знання та якими уміннями і навичками володіти; 3) вивчення будь-якої теми повинно бути вмотивованим, розпочинатися з постановки проблеми; 4) роботу кожного учня потрібно контролювати, оцінювати, наприклад, «знає (вміє)» або «ще не знає (не вміє)».
У межах теми вчитель оцінює так: «тема засвоєна», «тема ще не засвоєна»; 5) обмін роботи має бути відкритим.

Альтернативна концепція управління учбовою діяльністю школярів вимагає створення атмосфери особистої відповідальності кожного учня за свою роботу, організації колективних форм учіння, та взяття за основу проектування діяльності школяра.

Коли навчання учнів буде здійснюватися відповідно до вище описаних вимог, то учні будуть поступово переходити від неусвідомлених, некерованих форм діяльності до свідомих та самоуправлінських.

Альтернативну концепцію можна виразити у підходах до управління учбовою діяльністю учнів. Вчені вважають, що для того, щоб досягнути єдності у навчанні і вихованні, управління учінням не повинно зводитися лише до засвоєння знань, умінь та розумових дій. У цьому процесі є ще великі резерви корисних впливів на учня. Управління не є повноцінним, коли воно не стосується процесів становлення особистості. Учень не є об'єкт, активність якого повністю визначається тим, хто навчає. Він має свій досвід, інтереси, цілі, потреби, установки, рівень домагань і інші компоненти психіки. А тому альтернативна концепція виражається в схемі S ? S. Ця схема відображає взаємодію вчителя і учня як суб'єктів навчального процесу, у якому кожен з них виконує свої функції: вчитель - навчає, а учень, сприймаючи впливи вчителя, у власній діяльності «добуває» соціальний досвід.

Отже, в середині 90-их років була сформульована суб'єктно-орієнтована організація навчання та управління учбовою діяльністю суб'єкта - учня, яка через розв'язання завдань різної проблематики формує досвід та розвиває його як особистість. Суб'єктно-орієнтована організація навчання і управління учбовою діяльністю виражається у особистісно-діяльнісному підході. Цей підхід на початку виникнення його розглядався по відношенню до вчителя, а потім - і учня (І.А. Зимня, І.С. Якиманська, А.Б. Орлов та інші). Дослідження показали, що така організація учбової діяльності учнів та управління нею мали значущий вплив на мотивацію, адаптацію, здібності, рівень домагань, самооцінку учнів.

Особистісний компонент цього підходу означає, що центром навчання є учень зі своїми потребами, цілями, інтересами, тобто з своєю неповторністю. Всі вчительські впливи через зміст, форму, навчальні завдання стимулюють особистісну та інтелектуальну активність. І.С. Якиманська, розвиваючи цілісну концепцію особистісно-орієнтованого навчання, вважає, що навчання має спрямовуватися на розвиток особистості учня, який є суб'єктом пізнання.


А.Б. Орлов сформулював принципи традиційного навчання і центрованого на світі дитинства», протиставляючи їх. Для адиційної школи у ставленні вчителів до дітей переважали принципи субординації, монологізму, довільності, контролю, змужніння (створене уявою дорослих), ініціації (існування межі між світом дорослих та дітей), деформації (світ дітей завжди деформується дорослими).

Принципи гуманістичної «центрованої на світі дитинства» організації навчання такі: рівність, діалогізм (в навчальному діалогічному процесі відображається взаємодія двох світів), співіснування, свобода, співрозвиток, єдність, взаємоприйняття.

Якщо в управлінні учбовою діяльністю учнів акцентувати увагу лише на особистісному компоненті цього підходу, то це означає обмежити себе, як вчених і практиків, у вивченні діяльності і поведінки людини. Потрібно брати до уваги і другу .половину цього підходу - діяльнісну, бо ці дві частини розривати не можна, адже людина є і особистістю, і суб'єктом діяльності.

Діяльнісний компонент цього підходу зумовлює впливи вчителя, що полягають у підсиленні мотивації учіння та переведення її в план свідомості учня, у виробленні в учнів здатності формулювати мету учіння, планувати, приймати рішення в навчальній діяльності, у формуванні дій і операцій досягнення мети, здійснення контролю та оцінювання.

Як зазначалось вище, особистісно-діяльнісний підхід розглядають з позицій вчителя та учнів. З позицій вчителя цей підхід розуміють як організацію і управління учбовою діяльністю учнів у контексті впливів на спрямованість інтересів, життєвих планів, ціннісних орієнтацій, інтелекту та на потребу у виробленні узагальнених способів та прийомів.

З позицій учня особистісно-діяльнісний підхід полягає у створенні умов, в яких учні могли б робити власний вибір (підручник, додаткові джерела, цілі учіння тощо), для свободи своїх особистісних виявів, для само актуалізації та особистісного зростання, для формування активності учнів, для єдності зовнішніх та внутрішніх мотивів, для прийняття навчальної задачі та переживання задоволення від правильного розв'язання її, для зняття соціальних бар'єрів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Управління процесом навчання"
  1. Моделі навчання
    процес, що полягає у сприйманні, збереженні та відтворенні і переробці наукової інформації. На цій основі якість засвоєння визначається трьома показниками: 1) повнотою відтворення знань; 2) їх використанням за зразком; 3) використанням в нестандартних ситуаціях. Отже, оцінюється робота учня: - не знав, не вмів, не розумів, не використовував, а після навчання: - став знати, вміти,
  2. ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАННЯ
    управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей учнів, дослідженням ефективності різних методів навчання, об'єктивних критеріїв успішності навчання. У сучасних умовах психологія навчання не може обмежуватися вивченням механізмів формування досвіду у школярів. Ставиться задача організації такої навчальної діяльності, у якій
  3. Основні напрямки роботи заступника (помічника) керівника навчання з виховної роботи
    управлінню військами. Їх сутність полягає у тому, що посадові особи мають можливість в умовах конкретної навчально-бойової обстановки, яка динамічно розвивається і розгортається, виконувати весь комплекс функціональних обов'язків щодо управління військами у складі органів управління. Вони є комплексними заходами оперативної підготовки і проводяться за темами бойової і мобілізаційної
  4. ЕТИЧНИЙ КОДЕКС ПСИХОЛОГА
    управління - у психологічному забезпеченні загального і галузевого управління. Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного
  5. Класифікація навчання
    управління. За зверненням до учнів виокремлюють: 1) фронтально-класне - вчитель працює з одним школярем, а інші в цей час отримують еталони правильного розуміння матеріалу; 2) групове навчання - вчитель працює з групою (класом); 3) індивідуальне - вчитель працює з одним учнем. Працюючи з класом чи групою, вчитель повинен добре знати психологію школярів та здійснювати
  6. Додаток А
    управління навчально-виховним процесом. Постійно підвищує свій професійний рівень, загальну культуру. Повинен знати Повинен мати знання в обсязі вищої освіти зі спеціальності «Психологія», «Практична психологія». Має знати загальну, соціальну, педагогічну, вікову психологію, психологію особистості, загальну педагогіку, основи дефектології, сексології, профорієнтації і психології праці,
  7. Пізнавальні процеси особистості
    управління підрозділами під час виконання ними різноманітних бойових завдань. Пізнавальні процеси - це складники будь-якої людської діяльності, у тому числі й військової, які забезпечують ту чи іншу її ефективність. Вони дають можливість військовослужбовцеві заздалегідь обирати мету, план і зміст майбутньої бойової діяльності, передбачати перебіг цієї діяльності, прогнозувати результати своїх
  8. Тести та завдання для самоконтролю
    управління своєю поведінкою за цих обставин); - знання дій імовірного супротивника і способів протидії йому; - знання тактики дій своїх військ; - поглиблене знання своїх обов'язків і бойової техніки; - уміння та навички подолання труднощів сучасної війни, керування своїми психічними станами й діями, визначення своїх можливостей і своєї готовності до розв'язання поставлених завдань;
  9. Зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень
    управління, командирів (начальників) усіх ступіней. Пріоритетними напрямами роботи посадових осіб щодо зміцнення військової вважаються: практичне втілення в життя Указу Президента України "Про Концепцію виховної роботи у Збройних силах та інших військових формуваннях України"; забезпечення особистої взірцевості та відповідальності офіцерського складу у зміцненні військової дисципліни і
  10. Психологічні основи змісту навчання
    процесу. Кожний навчальний предмет відображає рівень науки, культури, моралі суспільства. Програма є систематичним та ієрархічним пред'явленням тих знань, які повинні засвоїти учні, вона визначає методи навчання, строки, тип мислення учнів; зміст повинен розроблятися у відповідності з особливостями та структурою учбової діяльності учнів. При визначенні змісту навчальних предметів маємо
  11. Предмет педагогічної психологи
    процесу засвоєння людиною соціального досвіду в умовах навчально-виховного процесу. Педагогічна психологія виникла у другій половині XIX ст. Засновником української і російської педагогічної психології був психолог і педагог К.Д. Ушинський (1823-1871). Велику роль у її становленні відіграли українські психологи і педагоги П.Д. Юркевич (1826-1874), О.Ф. Лазурський (1874-1917) та ін. Психологи
  12. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЙОВОЇ ПІДГОТОВКИ
    управління для виконання бойових задач і забезпечення бойових дій відповідно з їх призначенням. Вона у Збройних силах проводиться безперервно, послідовно, систематично, планомірно і цілеспрямовано як у мирний, так і воєнний час. Її основою є польовий (морський, повітряний) вишкіл військ. Зміст бойової підготовки відображений у бойових статутах і настановах, програмах бойової підготовки, інших
  13. Організація і порядок планування виховної роботи у частині (підрозділі)
    управління соціально-психологічними процесами у військових колективах, знання в області військової соціології, педагогіки та психології. Особистісна спрямованість виховних заходів. Основні виховні заходи мають бути спрямовані до особистості вихованця, викликати у нього позитивні почуття, формувати і підтримувати мотивацію до постійного самовдосконалення у військово-професійній діяльності.
  14. Емоційно-вольові процеси молодшого школяра
    процесами, виконувати складні інструкції та вимоги дорослих. У школярів з'являється особлива вольова дія - вчинок, орієнтований на інтереси оточуючих людей. Зростає вимогливість до себе та інших, розширюється сфера усвідомлення обов'язків, розуміння необхідності їх виконання. Прояви волі молодшого школяра значною мірою залежать від ситуації, вимагають зовнішньої підтримки з боку
  15. Ягупов В. Військова психологія, 2004
    процесу в Збройних силах України на засадах особистісно-орієнтованого навчання і виховання. Призначено для курсантів, студентів, офіцерів і викладачів вищих навчальних закладів, а також для командирів, начальників, спеціалістів органів виховної роботи, для всіх, хто цікавиться проблемами військової
  16. Дитяча психологія в Радянському Союзі
    процесі її подальшого становлення. Проте зміна державної ідеології спрямувала розвиток дитячої психології у нове русло. І-й з'їзд з психоневрології, який відбувся 1923 р., поставив завдання розробки психології на основі марксизму. Вибудовуючи марксистські основи вікової психології, один з провідних радянських психологів першої чверті ХХ ст. Лев Семенович Виготський (1896-1934 рр.)
  17. Аннотация (только для диплома)
    управління ОСОБИСТІСНІ ТА СИТУАЦІЙНІ ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ У СЛУХАЧІВ АТРАКЦІЇ ДО КОМУНІКАТОРА Виконавець: студентка Гладченко О.І. Керівник: к. психол. н., доц. Байєр О.А. Дипломна робота: 63 с, табл. 10, рис. 6, дж. 61, 3 додатки. Об'єкт дослідження: фактори, пов'язані із виникненням атракції до комунікатора. Мета роботи: виявити специфіку зв'язку певних особистісних
  18. СТАРІННЯ - ПРИРОДНИЙ ЖИТТЄВИЙ ПРОЦЕС
    процес. Хоча в давнину вважали, що людина може жити вічно, якщо на те буде воля Божа. У період середньовіччя "святому" індивідуумові цілком серйозно відводили термін життя в тисячу років. Чим далі, тим більше вкорочували вчені мужі реальний вік людський і зупинились, нарешті, на 100...120 роках. Тривалість життя, довголіття безпосередньо залежать від здоров'я людини. Римський лікар Гален
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека