Головна
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаАкушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »
Л.В. Аккер, Г.В. Немцева. Запальні захворювання гінеталій, 2009 - перейти до змісту підручника

Цитомегаловірусна інфекція

цитомегаловірус (ЦМВ ) представляють собою групу виру-сов, що входять в сімейство герпетичних вірусів. Природний розвиток ЦМВ дуже складне. Після первинної інфекції, що супроводжується виділенням вірусу з різних клінічних зразків (слина, сеча, кров, цервікальний слиз, сперма, молоко), протягом тривалого пе -риода (від тижнів до років) вірус переходить в латентний стан. реці-діви інфекції у імунокомпетентних осіб спостерігаються дуже часто, навіть через тривалий час після первинної цитомегаловірусної ін-інфекції (ЦМВІ), і їх частота з роками зростає, що обумовлено реак- мотивації латентного вірусу. Проте практично у всіх випадках інфек-ція протікає субклінічні.

Інфікування ЦМВ серед молодих жінок США та Західної Європи коливається від 50 до 85%. Серед жінок, вперше встали на облік з приводу вагітності , 72% мають специфічні антитіла до ЦМВ. За час вагітності сероконсверсія відбувається у 1,4-2,2% жінок. Частота виявлення специфічних антитіл класу IgG до ЦМВ серед вагітних жінок із звичним невиношуванням в анамнезі становить 69,8%. Частота виявлення специфічних антитіл класу IgM складає 36,5%. Таким чином, частота активної інфекції при невиношуванні значно вище популяційних даних.

Кількість реєстрованих летальних результатів захворювання, викликаний-ного ЦМВ, за даними ВООЗ, за останні роки значно збільшилася і займає 4-е місце після грипу, герпесу і аденовірусних інфек-цій.

Основними клінічними ознаками ЦМВІ є вражений-ня ЦНС, тромбоцитопенія, гепатомінальний синдром, гепатит, часто повторювані пневмонії. У випадку інфікування ЦМВ під час бе-ременности (або первинний епізод захворювання, або реинфекция), при відсутності будь-яких серйозних наслідків для матері, у плода вона може викликати серйозні ускладнення, які після пологів проявляються затримкою психічного розвитку, мікроцефалією, глухотою, епілепсією, церебральним паралічем , м'язовою слабкістю та ін Крім вродженої інфекції у дітей, спостерігаються й інші ускладнення вагітності при ЦМВІ: звичне невиношування, розвивається вагітність, мер-творожденіе, народження нежиттєздатних дітей.

Передача ЦМВ передбачає в першу чергу тісний контакт між вагітною (породіллею) і плодом (новонародженим), між статевими партнерами. Існують три основні механізми передачі вірусу плоду: 1) ембріон може бути інфікована під час імпланта-ції - вірусом зі сперми; 2) вірус може проникати з ендометрію або цервікального каналу через плодові оболонки і інфікувати плід трансплацентарно. В даний час встановлено, що інтранатальна або рання постнатальна передача ЦМВІ відбувається в 10 разів частіше, ніж трансплацентарная.

В даний час немає надійних критеріїв, щоб визначити, чи відбулося внутрішньоутробне інфікування після первинної інфек-ції, і оцінити ризик виникнення клінічно вираженого захворювання у новонародженого. Виділення під час вагітності з цервікального каналу і сечового тракту вірусу служить малоінформативною показником ризику можливого внутрішньоутробного інфікування. Ризик внутрішньоутробного інфікування при реактивації ЦМВ під час вагітності значно нижче і становить 0,15-1,0%. Загострення хронічної або латентної ЦМВІ частіше (10-20%) виникає у серопозитивних вагітних.

Ймовірно, що вагітність сама по собі не є чинником ризику збільшення частоти виділень вірусу. Проте, гес-ційної термін робить значний вплив на частоту інфекції. У ранні терміни вагітності відбувається придушення продукції вірусу, однак ця супресія в міру прогресування вагітності знижується і виділення вірусу, як наслідок реактивації інфекції, підвищується.

Перед акушерами часто постає питання: чи зберігати вагітністю-ність у інфікованої ЦМВ жінки. Дане питання необхідно вирішувати на підставі динамічного спостереження з використанням ульт-развукового спостереження за розвитком плоду (вади розвитку), дебатів-тального дослідження анти-ЦМВ IgM антитіл у плоду при заборі амніотоміческой рідини шляхом амніоцентезу. Необхідно враховувати і віддалені наслідки для дитини. У 10% спостережень у внутрішньоутробно інфікованих дітей у подальшому є порушення слуху та інтелекту, а також інші неврологічні розлади.

Діагностика. Матеріалом може служити слина, сеча, кров, цервікальне відокремлюване, амніотична рідина, сперма. Цитоскоп-чний аналіз опадів слини, сечі заснований на здатності ЦМВ прони-кати в клітину за допомогою віропексіса, при цьому формуються великі внутрішньоядерні включення, значно збільшуються розміри инфици-рова клітини. Так виникає цитомегалічний клітина, яку об-разно називають «совиним оком». Серологічні методи: досліджень-ня компонент зв'язують антитіл до ЦМВ (реакція з титром 1:4 вва-ється негативною, 1:8 - слабоположительной, 1:16 - позитивної, титри 1:32 і вище спостерігаються рідко). В останні роки широко вико-ристовують метод иммунофлюоресцентного аналізу та імуноферментний метод (Elisa), дозволяє визначити специфічні антитіла М і G до ЦМВ. Найбільш сучасним і перспективним методом діагностики є метод виявлення ЦМВ на підставі реакції молекулярної гібридизації (виявлення вірусної ДНК безпосередньо в досліджуючи-екпортувати зразках).

Лікування. Розроблена Н.А. Фарбер схема розрахована на 3-місячний термін лікування: 1-й тиждень - декаріс (левамізол) по 50 мг 2 рази на день після їжі протягом 5 днів, потім 2-денну перерву; 2-я і після-дмуть тижні препарат приймати по зворотній схемі - тільки 2 дні, а протягом 5 днів перерва. Сумарна доза на курс терапії 2950 мг декариса. При недостатній ефективності повторний курс декарисом або курс лікування Т-активином, тімотропіном, реаферон.

Специфічні противірусні препарати широкого спектру дії, такі, як віразол, відарабін і ацикловір (зовіракс, виро-лекс), ефекту не дають. Використання ганцикловіру обмежено через його токсичності і високої вартості. Можливе використання гипе-ріммунного гамма-глобуліну з високим титром анти-ЦМВ (препарат «цитотект», ФРН).

Жінки з обтяженим акушерським анамнезом потребують скрининговом обстеженні, і при виявленні зв'язку цієї патології з ЦМВІ показана иммунокорригирующая терапія поза вагітності. Діти, що народилися інфікованими ЦМВ, потребують тривалого наблюде-ванні і дообстеження, навіть за відсутності у них явних клінічних проявів захворювань.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Цитомегаловірусна інфекція "
  1. плацентарної недостатності І СИНДРОМ ЗАТРИМКИ РОЗВИТКУ ПЛОДА.
    Плацентарна недостатність - це зниження здатності плаценти підтримувати адекватний обмін між організмами матері та плоду. Плацентарна недостатність - це багатопричинне і багатофакторний синдром, при якому порушується транспортна, трофічна, ендокринна, метаболічна та інші найважливіші функції плаценти. В результаті плацентарної недостатності розвиваються:
  2. Тема: КЛІНІЧНА МІКРОБІОЛОГІЯ
    Патогенні та умовно-патогенні (опортуністи) мікроорганізми, їх властивості. Роль мікробів-опортуністів в патології людини, опортуністичні інфекції, їх медичне і соціальне значення. Особливості опортуністичних інфекцій (поліетіологічность, поліорганний тропізм, мала специфічність клінічних проявів, тенден-ція до генералізації процесу). Поширення опортуністичних
  3. СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
    БВ - бактеріальний вагіноз ВЗОТ - запальні захворювання органів малого таза ВЗПО - запальні захворювання статевих органів ВМК - внутрішньоматкові контрацептиви ВПЛ - вірус папіломи людини ВПГ - вірус простого герпесу ГСГ - гістеросальпінгографія ІПСШ - інфекції, що передаються статевим шляхом ІФА - імуноферментний аналіз МАНК - метод ампліфікації нуклеїнових
  4. Визначення реактивності серцево-судинної системи плода за даними кардіотокографії під час вагітності та в пологах
    В даний час невід'ємною частиною комплексної оцінки стану плода під час вагітності та в пологах є кардіотокографія (КТГ). Моніторного спостереження за серцевою діяльністю плода значно розширює можливості анті-і интранатальной діагностики, дозволяє ефективно вирішувати питання раціональної тактики ведення вагітності та пологів і тим самим знижувати показники перинатальної
  5. I триместр вагітності (період органогенезу і плацен-тації )
    I триместр вагітності у свою чергу підрозділяється на наступні періоди-ди: - імплантація і бластогенез (перші 2 тижні розвитку); - ембріогенез і плацентація (3-8 тижнів гестації); - ранній фетальний, період ранньої плаценти (9-12 тижнів вагітності). 6.2.1. Імплантація, бластогенез (0-2 тижнів) Початок вагітності визначається моментом запліднення зрілої яйцеклітини
  6. Цитомегаловірусна інфекція
    ^ Збудник - цитомегаловірус. ^ Ризик у вагітних - 10-50% вагітних серонегативного. ^ Поширеність вродженої ЦМВ-інфекції - 0,2-2,5% новорожден-них. ^ Шлях передачі - контакт з біологічними рідинами хворого, статевий шлях. ^ Клініка у вагітної - в 20% випадків виникають неспецифічні симптоми вірусної інфекції (лихоманка, фарингіт, лімфаденопатія). ^
  7. ВИСИП І гарячковий стан
    Лоренс Корі, Філіп Кірбай (Lawrence Corey, Philip Kirby) Оскільки шкірні зміни з'являються при багатьох захворюваннях інфекційної і неінфекційної природи, для встановлення діагнозу при гостро наступив гарячковому стані я висипаннях на шкірі потрібен великий клінічний досвід лікаря Правильно поставлений діагноз має важливе значення у визначенні тактики лікування. Для деяких
  8. Хвороби, що супроводжуються лімфаденопатією
    У нормі у дорослих пахові вузли можуть пальпувати, а їх розміри досягають звичайно 1,5-2 см. В інших ділянках тіла менший розмір лімфатичних вузлів обумовлений перенесеної інфекцією: вони можуть відповідати нормі. Необхідність в обстеженні хворого з збільшенням лімфатичних вузлів виникає в тих випадках, коли у нього виявляють нові вузли (один або більше) діаметром 1 см і більше та
  9. ДІАГНОСТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
    Джеймс Дж. Плорд (James f. Plorde) Для діагностики інфекційної хвороби потрібно пряме або непряме виявлення патогенного мікроорганізму в тканинах ураженого макроорганізму. У цьому розділі описані основні методи, за допомогою яких це досягається. Пряме мікроскопічне дослідження. Пряме мікроскопічне дослідження тканинних рідин, ексудатів і тканин є одночасно
  10. ВЕНЕРИЧНІ ХВОРОБИ
    Кінг К. Холмс, X. Хантер Хендсфілд (King К. Holmes, Н. Hunter Handsfield) До венеричних хвороб відносяться не тільки сифіліс, гонорея, м'який шанкр, венерична і пахова гранульоми, а й збільшується число інших, які можна вважати новою генерацією захворювань, що передаються статевим, шляхом. Зовсім недавно в цю групу було включено синдром набутого імунодефіциту,
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека