Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВірусологія
« Попередня Наступна »
Ташута С.Г.. Загальна вірусологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Трансляція інформаційних РНК

Синтез білка в клітині відбувається в результаті трансляції іРНК. Трансляцією називається процес перекладу генетичної інформації, що міститься в іРНК, на специфічну послідовність амінокислот. Іншими словами, у процесі трансляції здійснюється переклад 4-буквеної мови азотистих основ на 20-буквену мову амінокислот.

Синтез білка в клітині здійснюється на рибосомах. Процес трансляції складається з трьох фаз:

1) ініціації; 2) елонгації і 3) термінації.

Ініціація трансляції. Ініціація - стадія формування комплексу компонентів, необхідного для дізнавання місця і початку процесу трансляції.

Це найбільш відповідальний етап у процесі трансляції, заснований на дізнаванні рибосомою іРНК і зв'язуванні з її особливими ділянками. Рибосома впізнає іРНК завдяки. "шапочці" на 5'-кінці і сковзає до З'-кінця, поки не досягне ініціативного кодона, з якого і починається трансляція. У еукаріотичній клітині ініціативними кодонами є кодони АУГ чи ГУГ, які кодують валін. З метіоніну починається синтез усіх поліпептидних ланцюгів.

Елонгація трансляції. Елонгація - стадія продовження процесу, що складається з повторюваних дій. Це процес подовження, нарощування поліпептидного ланцюга, заснований на приєднанні нових амінокислот за допомогою, пептидного зв'язку. Відбувається постійне протягання нитки іРНК через рибосому і «декодування» закладеної в ній генетичної інформації. Часто іРНК функціонує одночасно на декількох рибосомах, кожна з яких синтезує ту саму поліпептидну нитку, яка кодується даною іРНК. Група рибосом, що працюють на одній молекулі іРНК, називається полірибосомою, чи полісомою. Розмір полісом значно варіює в залежності від довжини молекули іРНК, а також від відстані між рибосомами. Так, полісоми, що синтезують гемоглобін, складаються з 4-6 рибосом, а високомолекулярні білки синтезуються на полірибосомах, що містять 20 і більше рибосом.

Термінація. Термінація - стадія закінчення процесу трансляції під дією специфічних механізмів. Вона відбувається в той момент, коли рибосома доходить до термінуючого кодона в складі іРНК. Трансляція припиняється, і поліпептидний ланцюг звільняється з полірибосоми.
Після закінчення трансляції полірибосоми розпадаються на субодиниці, що можуть увійти до складу нових полірибосом.

Стратегія вірусного генома, що використовує клітинний апарат трансляції, повинна бути спрямована на створення механізму для придушення трансляції власних клітинних іРНК і для виборчої трансляції вірусних іРНК, які завжди знаходяться в значно меншій кількості, чим клітинні матриці. Цей механізм реалізується на рівні специфічного впізнавання малою рибосомальною субодиницею вірусних іРНК, тобто на рівні формування ініціюючого комплексу. Оскільки багато вірусів не придушують синтез клітинних іРНК, у заражених клітинах виникає парадоксальна ситуація: припиняється трансляція величезного фонду функціонально активних клітинних іРНК, і на рибосомах, що звільняються, починається трансляція одиночних молекул вірусних іРНК. Специфічне впізнавання рибосомою вірусних іРНК здійснюється за рахунок вірусоспецифічних ініціативних факторів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Трансляція інформаційних РНК"
  1. ДРУГА ФАЗА РЕПРОДУКЦІЇ
    Транскрипція Транскрипція - це переписування інформації з ДНК на РНК за законами генетичного коду. Це означає, що РНК складається з нуклеотидних послідовностей, комплементарних ДНК. Нитки ДНК у ділянці транскрипції розділяються і функціонують як матриці, до яких приєднуються комплементарні нуклеотиди завдяки спарюванню комплементарних основ (аденін зв'язується з тиміном, урацил - з
  2. Реплікація генома вірусів
    Реплікація вірусних ДНК. Механізм реплікації геному ДНК-містких вірусів в основному подібний з механізмом реплікації клітинної ДНК (Рис. 15). Оскільки типи і форми вірусних нуклеїнових кислот дуже різноманітні (ДНК, РНК, двоспіральні й односпіральні, лінійні і кільцеві молекули), то і механізми їх реплікації теж різні. Віруси різних родів і родин мають різні способи передачі генетичної
  3. ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
    Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише з цього моменту проявляється своєрідність взаємовідносин вірусу і клітини. Отже, вірусна інфекція клітини - це сукупність процесів, які виникають при взаємодії клітини з вірусним геномом. Зараження
  4. ІНТЕРФЕРОН
    Роль інтерферону. Відкриття інтерферону - це новий розділ імунології - вчення про несприйнятливість організму до інфекцій. Інтерферон - особливий противірусний білок, який продукується зараженими клітинами чи цілим організмом. Відкрили його англійські вірусологи Айзекс і Лінденман (1957). Цьому відкриттю передувало велике число робіт з вірусної інтерференції. Власне, зі спостережень за цим
  5. ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
    Інактивовані вакцини - складні по складу препарати. Виробництво їх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до 2 т для вирощування клітин ВНК-21 і вірусу глибинним методом. У виготовленні інактивованих противірусних вакцин з кожним роком проблема сировини (біологічної системи, у якій репродукується вірус)
  6. ХІМІОТЕРАПІЯ ВІРУСНИХ ХВОРОБ
    Впливати на віруси, що проникнули в клітини, складно, основна складність сучасної хіміотерапії укладена не в токсичності препаратів на рівні клітин in vitro чи токсичності для конкретного виду клітин in vivo, а в токсичності й інших побічних ефектах на рівні організму. Хіміотерапевтичні препарати придушують здебільшого який-небудь тип вірусоспецифічних ферментативних реакцій. У результаті цього
  7. ПРОТИВІРУСНІ ВАКЦИНИ
    Виготовлення, контроль та застосування. 1) Класифікація і типи вакцинних препаратів. 2) Інактивовані вакцини. 3) Живі вакцини. 4) Гетерологічні вакцини. 5) Субодиничні вакцини. 6) Реасортантні вакцини. 7) Рекомбінантні живі вакцини. 8) Рекомбінантні субодиничні вакцини. 9) Синтетичні вакцини. 1. Класифікація і типи вакцинних препаратів.
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека