Головна
Медицина || Психологія
Гендерна психологія / Вікова психологія / Військова психологія та педагогіка / Введення в професію «Психолог» / Акмеологія
ГоловнаПсихологіяАкмеологія
« Попередня Наступна »
Деркач А.А. (Ред.). Акмеологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Суб'єктна парадигма в психології та акмеології

Категорія суб'єкта відновлюється і розробляється у вітчизняній філософії та методології в 50-х роках С.Л . Рубінштейном, що подолав обмеженість її гегелівського розуміння, і всупереч філософській критиці її беззмістовності і надмірної описовості. На основі оригінальної трактування принципу детермінізму він розкрив якість особистості як суб'єкта (насамперед, власного життя). Вперше в 1922 р. зміст категорії суб'єкта Рубінштейн пов'язав з принципом "самодіяльності". Однак на цьому етапі він кілька оптимістично стверджував, що:

1) діяльність завжди належить суб'єкту (чи завжди особистість здійснює діяльність як суб'єкт? - Таке питання виникло згодом, коли діяльність розпочала розглядатися як праця);

2) діяльність є взаємодія суб'єкта та об'єкта (це філософське визначення відповідно відступає на задній план, коли розкриваються більш важливі для психології взаємодії особистості та діяльності (а не об'єкта), яке призводить до розвитку особистості);

3) діяльність завжди творча (у міру уточнення поняття творчості це твердження стає відносним, оскільки не всяка діяльність, наприклад праця, є творчою);

4) діяльність завжди самостійна (згодом, коли поняття суб'єкта поширилося на колектив, то спільна діяльність зажадала інших характеристик).

Але далі і сам Рубінштейн поглиблює і розвиває категорію суб'єкта діяльності. Це дозволило, насамперед, переосмислити науковедчний підхід до співвідношення об'єкта і предмета дослідження в психології. Хоча до цього часу психологія вже розробила ряд уявлень про особистість як саморегулюючої, потенційної, що змінюється і розвивається системі, ці уявлення до останнього часу не узагальнювались і не приводили до висновку про те, що особистість, яка є об'єктом вивчення в психології, - специфічний об'єкт, що володіє особливою якістю суб'єкта (або набуває це якість).
Це неминуче повинно змінити спосіб виділення предмета дослідження і привести до цілої нової системі уявлень про те, як досліджувати суб'єкта.

Д.Н. Узнадзе (до або одночасно з С.Л.Рубинштейном) розробив поняття суб'єкта, підкресливши його особливе, відмінне від поняття особистості якість і вищий рівень. Б.Г. Ананьєв висунув три додаткових до поняття "особистість" поняття: "суб'єкт спілкування", "суб'єкт пізнання", "суб'єкт праці". Кожне їх цих понять мало диференціальне значення, тобто розкривало відмінності в способі організації та здійсненні праці, спілкування, пізнання. Ці психологи звернули увагу на особливу якість суб'єкта і різний спосіб організації ним цих різних форм активності людини - спілкування, діяльності, пізнання. Рубінштейн підкреслює три аскпекта і три якості діяльності: перше полягає в тому, що діяльність є реальною, практичної, її продукція, як правило, відчужується від людини, друга - у тому, що людина творить сам умови своєї діяльності, третій - у тому, що внутрішня - власне психічна складова реальної діяльності має свою схему, структуру, що включає цілі, мотиви, спрямованість особистості. Перше значення діяльності не обов'язково пов'язано із суб'єктом, оскільки праця і його продукт часто носять відчужений від особистості характер. Але друге і третє значення діяльності пов'язані з різними аспектами її суб'єкта; він є організатором реальної діяльності, організовуючи одночасно свою внутрішню психічну особистісну систему активності для приведення їх у відповідність.

У психології, починаючи з 60-х рр.., Поняття "суб'єкт" набуває все більшого поширення (застосовується до колективу в соціальній психології, А.
Л.Журавлев тощо) і конкретизується в спеціальних поняттях суб'єкта діяльності і суб'єкта життєвого шляху (К.А. Абульханова).

У науковедчної плані це початок переходу від феноменологічного, констатуючого, описового способу пізнання до пояснювальних стосовно людини як об'єкту в його специфічному якості суб'єкта.

Зародження суб'єктної парадигми в психології, не завершені її чітким методологічним обгрунтуванням в якості парадигми, склало передумову виникнення знання нового типу - акмеології, яка тільки й могла виникнути на основі нової наукової парадигми. Акмеологія народилася як науково-практичне знання саме тому, що її об'єкту, яким є суб'єкт, властиво перебувати не тільки в статичному готівковому стані, яке фіксується в дослідженні, а й самому визначати зміну і розвиток своєї сутності і здійснювати це реально - практично. Причому це не просто зміна і розвиток, а самовдосконалення, тобто підйом на новий рівень. Ця парадигма зажадала обгрунтування нової системи специфічних методологічних принципів акмеології (А. А. Деркач та ін.) і нового способу визначення її предмета - шляхом його моделювання.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "суб'єктна парадигма в психології та акмеології"
  1. Акмеологичне розуміння суб'єкта
    План 1. Суб'єктна парадигма в психології та акмеології. 2. Дискусії про значення понять суб'єкта. 3. Основні напрямки вивчення суб'єкта в акмеології. 4. Акмеологічне якість і критерії визначення суб'єкта. Ключові слова: парадигма, життєвий шлях, активність, відповідальність, здатність організації часу. - Парадигма - науковедчної та методологічне поняття,
  2. Суб'єктна парадигма в психології та акмеології
    Категорія суб'єкта відновлюється і розробляється у вітчизняній філософії та методології в 50-х роках С.Л . Рубінштейном, що подолав обмеженість її гегелівського розуміння, і всупереч філософській критиці її беззмістовності і надмірної описовості. На основі оригінальної трактування принципу детермінізму він розкрив якість особистості як суб'єкта (насамперед, власного життя).
  3. Акмеологичне розуміння суб'єкта
    План 1. Суб'єктна парадигма в психології та акмеології. 2. Дискусії про значення понять суб'єкта. 3. Основні напрямки вивчення суб'єкта в акмеології. 4. Акмеологічне якість і критерії визначення суб'єкта. Ключові слова: парадигма, життєвий шлях, активність, відповідальність, здатність організації часу. - Парадигма - науковедчної та методологічне поняття,
  4. Загальнометодологічні підходи в науковому дослідженні (комплексний, системний, суб'єктний)
    Комплексний підхід. Розвиток комплексного підходу в XX в. виявилося пов'язано з існуванням полідетермінірованних, складноструктурованих-них об'єктів і сфер буття. Він висловив тенденцію наростання взаємодії різних областей знання і наук, необхідність міждисциплінарних досліджень. Спочатку розвиток комплексного підходу було пов'язано з появою дослідницьких областей суміжних наук
  5. Загальнометодологічні принципи наукового дослідження (детермінізму, розвитку, гуманізму)
    Принцип детермінізму. Пануванню суб'єктної парадигми, визнанню ролі категорії суб'єкта передував складний процес подолання механічного лінійного розуміння принципу детермінізму, який на початку століття був підданий критичного подолання у фізиці, але продовжував панувати в психології. Забігаючи вперед, звертаючись до принципу соціальної детермінації особистості в гуманітарних науках,
  6. Конкретні методологічні принципи дослідження в акмеології (суб'єкта діяльності, життєдіяльності, потенційного і актуального, операціонально-технологічний, зворотного зв'язку)
    Принцип суб'єкта діяльності. Конкретний зміст і сенс принципу особистості для акмеології розкривається порівняно з його розумінням в психології. С.Л.Рубинштейн, висунувши особистісний принцип, протиставив його психології функціоналізму, раздробляющее людини на ізольовані психічні функції, здібності і стану. В.Н. Мясищев також послідовно, як і С.Л. Рубінштейн,
  7. Співвідношення психологічного і акмеологічного підходів до особистості
    Особистість (як предмет акмеології і саме поняття особистості) визначається в континуумі інших якостей людини як індивіда, як суб'єкта, і як індивідуальності. (Хоча психологія також оперувала цими поняттями, в силу різнобою трактувань різних авторів їх не вдавалося вибудувати в єдиній логічній системі.) Першою підставою при розгляді співвідношення акмеологічного і психологічного
  8. Акмеологічне якість і критерії визначення суб'єкта
    Перша характеристика суб'єкта в акмеології має методологічний характер, оскільки пов'язує принцип суб'єкта з принципом розвитку (оптимізація, вдосконалення). Дві наступні характеристики є теоретичними визначеннями суб'єкта. 1. Основна парадигмальна характеристика особистості як суб'єкта полягає в тому, що всі свої особливості, можливості, психічні та
  9. Військова акмеологія
    План 1. Військова акмеологія як складова частина акмеологичної теорії. 2. Предмет військової акмеології. 3. Сутність військової праці, його структура. 4. Особливості управлінської діяльності військовослужбовців. 5. Оптимальність військової праці. Ключові слова: акмеограмма військового професіонала, акмеологичні закономірності та принципи, акмеологічний критерій, акмеологія військова,
  10. Загальні методологічні підходи
    Комплексний підхід. Розвиток комплекной підходу в XX в. виявилося пов'язано з існуванням полідетермінірованних, складноструктурованих об'єктів і сфер буття. У цьому підході Вира-зілась тенденція наростання взаємодії різних областей знання і наук, необхідність міждисциплінарних досліджень. Спочатку розвиток комплексного підходу було пов'язано з появою дослідницьких облас-тей
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека