Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВетеринарія
« Попередня Наступна »
А. Ф. Каришева. Спеціальна епізоотологія, 2002 - перейти до змісту підручника

Сальмонельоз бджіл

Сальмонельоз бджіл (Salmonellosis apis, паратиф, заразний пронос бджіл) - інфекційна хвороба, що супроводжується ураженням кишок, перитрофічної мембрани, а при низькій резистентності організму та інтенсивному розмноженні збудника в гемолімфі - септицемією й високою смертністю.

Історична довідка. Сальмонели, що спричинюють захворювання бджіл, є збудниками хвороби й у інших видів тварин. Вперше мікроб був виділений американськими ветеринарними лікарями Сальмоном і Смітом у 1885 р. від свиней. У 1888 р. Гертнер при з'ясуванні етіології отруєння людей знайшов у м'ясі корови і селезінці померлої людини один і той самий мікроб, названий Bact. enteritidis. Леффлер у 1892 р. під час цієї хвороби в мишей виділив Bact. typhimurium. Пі- зніше на честь першовідкривача Сальмона збудник хвороби був названий сальмонелою, а захворювання в різних видів тварин - сальмонельозом. Захворювання бджіл на сальмонельоз трапляється в багатьох країнах світу на пасіках, де не дотримуються ветеринарно- санітарних правил їх утримання та годівлі.

Збудник хвороби - сальмонели, що належать до родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella, до сероварів S. typhimurium, S. gallinarum-pullorum, S. dublin, S. choleraesuis, які здатні спричинювати захворювання у людей, різних видів тварин, а також у бджіл.

Це маленькі рухливі грамнегативні палички із заокругленими кінцями, розміром (1...4) ? (0,3...0,8) мкм. Спор і капсул не утворюють, культивуються на звичайних та елективних живильних середовищах - МПА, МПБ, бісмут-сульфітному агарі, середовищі Ендо, Плоскирева, Левіна за температури 37 °С, рН=7,0 - 7,2. Під час росту на м'ясо-пептонному бульйоні сальмонели утворюють невеликі, круглі з рівними краями, сіро-білі колонії. У м'ясо-пептонному бульйоні викликають інтенсивне помутніння, значний осад, на поверхні середовища утворюють тонку плівку або пристінкове кільце. На середовищі Ендо виростають у вигляді прозорих рожевих колоній, на середовищі Левіна - прозорих блакитних колоній, на бісмут-сульфітному агарі - чорних колоній з металічним блиском.

Антигенна структура сальмонел представлена соматичним О- антигеном і джгутиковим Н-антигеном. На підставі спільності соматичних антигенів сальмонели об'єднують у серологічні групи, а кожна серологічна група охоплює певну кількість сероварів, які ви- значають за Н-антигеном. Визначення серогрупової та сероваріантної належності виділеної культури сальмонел проводять за реакцією аглютинації з О-комплексними сироватками і монорецепторними О- і Н-аглютинувальними сироватками.

Сальмонели досить стійкі до дії факторів зовнішнього середовища. У землі зберігаються впродовж 12 - 16 міс, у сухих фекаліях - близько 3 років, у відкритих водоймах та питній воді - впродовж 70 - 84 діб. Під дією сонячного проміння гинуть через 5 - 9 год, за температури 60 °С - через 1 год, при 100 °С - миттєво.

Епізоотологія хвороби. Сальмонельоз найчастіше уражає робочих бджіл.
Джерелом збудника інфекції є хворі бджоли й бактеріоносії, а також інфіковані свині, велика й дрібна рогата худоба, свійська птиця і дикі птахи, коти, собаки, миші, кролі, лисиці, зайці. У благополучні пасіки збудник хвороби може заноситися в разі безконтрольного придбання бджіл, маток, меду, воскової сировини з неблагополучних пасік. Факторами передавання сальмонел можуть бути забруднені фекаліями інфікованих тварин стічні води й калюжі, пасовища, скотні двори та вигрібні ями. На пасіку збудника хвороби заносять бджоли із забрудненою сальмонелами водою, нектаром та пилком. У межах пасіки захворювання поширюється блукаючими бджолами, бджолами-злодійками, трутнями, а також під час переставляння стільників з неблагополучних вуликів у благополучні, неохайними бджолярами через пасічницький інвентар. Сальмонельоз виникає наприкінці зимівлі та навесні.

Можливі випадки захворювання бджіл і влітку, після похолодань і дощової погоди. Поширенню хвороби сприяє слабкість сімей, переохолодження гнізда, нестача корму. Смертність бджіл внаслідок сальмонельозу може досягати 50 - 60 %.

Патогенез. Сальмонели проникають у кишки бджоли з медом або водою. У разі зниження резистентності організму бджіл за різних несприятливих умов утримання (висока вологість у вулику, падевий чи незапечатаний мед, різке охолодження гнізда) збудник швидко розмножується, виділяє екзо- та ендотоксини, спричинюючи різні ураження кишок. Іноді сальмонели проникають крізь перитрофічну мембрану й стінку середньої кишки в гемолімфу, викликають септицемію і швидку загибель бджіл.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває від 3 - 5 до 8 - 14 діб. Неблагополучні сім'ї починають виявляти занепокоєння уже в лютому. Бджоли виповзають з вулика з роздутимтчеревцем, дуже слабкі, забруднені клейкими екскрементами, швидко гинуть. Кількість загиблих бджіл збільшується. На початку березня неблагополучні сім'ї сильно слабшають, з вуликів тхне гниллю. Весняний обліт бджіл недружний, під час обльоту бджоли виділяють значну кількість напіврідких, сморідних, клейких калових мас темно-бурого кольору, При огляді вуликів, як правило, виявляється достатня кількість запасів корму, однак усі комірки забруднені клейкими або рідкими жовтувато-бурими екскрементами бджіл. Іноді у захворілих бджіл спостерігаються паралічі ніжок, бджоли втрачають здатність літати. Перебіг хвороби в гострій формі супроводжу- ється високою смертністю бджіл. Загибель настає впродовж 1 - 5 діб хвороби.

При розтині загиблих бджіл виявляється здуття кишок,трупики мають сірий або жовто-сірий колір і легко рвуться.

Діагноз ґрунтується на характерних клініко-епізоотологічних показниках та результатах лабораторного дослідження.

Лабораторна діагностика. Передбачає бактеріологічні дослідження гемолімфи та вмісту кишок загиблих бджіл. У лабораторію для дослідження направляють не менш як 50 хворих бджіл, а також зскрібки фекалій з вуликів та стільників.
Патологічний матеріал висівають на МПА, МПБ, живильні середовища Ендо, Плоскирева, бісмут-сульфітний агар. Виділені культури сальмонел досліджують за морфологічними, культуральними, біохімічними та антигенними властивостями.

Лікування. Ґрунтується на застосуванні антибіотиків після визначення чутливості до них виділеної культури сальмонел. Хворим бджоломаткам дають корм з антибіотиками за приблизно такою схемою: перший курс - стрептоміцину - 100 тис. ОД, неоміцину - 100 тис. ОД, левоміцетину - 0,1 г; другий курс - стрептоміцину - 150 тис. ОД, неоміцину - 150 тис. ОД, левоміцетину - 0,2 г; третій курс - відповідно по 200 тис. ОД і 0,2 г. Кожну дозу антибіотиків розчиняють у 100 мл теплої прокип'яченої води, змішують з цукро- вим сиропом і розливають по 0,5 г на сім'ю. Лікувальну підгодівлю проводять тричі з інтервалом 3 доби.

Профілактика та заходи боротьби. Важливим профілактичним заходом проти сальмонельозу бджіл є розташування пасік не ближче ніж за 1 км від тваринницьких або птахівницьких ферм і літніх таборів молодняку. Потрібно забезпечувати бджіл напувалками з прісною та підсоленою водою. Появі хвороби запобігає також утримання на пасіках сильних сімей, добре утеплення гнізд і розміщення пасік у сухих, добре освітлених сонцем місцях. Слід регулярно усувати вологість у вуликах взимку та навесні, не допускаючи її в зимівниках. Бджіл забезпечують на зиму доброякісним медом і пергою в необхідній кількості. Навесні на пасіках установлюють напувалки з проточною водою. Під час кочування не допускається встановлення вуликів поблизу стічних водойм і боліт.

У разі виявлення захворювання бджіл на сальмонельоз на пасіці запроваджують карантинні обмеження, проводять весь необхідний комплекс ліквідаційно-оздоровчих заходів. З пасіки видаляють заражені вулики і здійснюють механічне очищення та ретельну дезінфекцію, а за можливості - заміну неблагополучних вуликів новими, сухими. Переселені сім'ї скорочують, об'єднують або посилюють за допомогою здорової сім'ї, гнізда утеплюють. У разі потреби проводять заміну матки. Переселеним сім'ям з профілактичною метою дають лікувальний корм з антибіотиками та сульфаніламідними препаратами. Лікувальні препарати добирають з урахуванням чутливості до них виділеної сальмонельозної культури.

Карантинні обмеження знімають з пасіки через один рік після ліквідації хвороби, проведення всіх передбачених ветеринарно-санітарних заходів та остаточної дезінфекції. Дезінфекцію вуликів, рамок, вставних дощок, металевого інвентарю здійснюють після попереднього очищення їх від бруду одним з таких засобів: сумішшю 10 %-го пероксиду водню і 0,5 %-го розчину мурашиної кислоти; 10 %-м розчином хлориду йоду; сумішшю 15 %-го розчину формальдегіду і 5 %-го розчину їдкого натру. Після дезінфекції всі предмети промивають водою та висушують
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Сальмонельоз бджіл"
  1. Хвороби бджіл
    Хвороби
  2. Гафніоз
    Гафніоз бджіл (Hafniosis, інфекційний пронос бджіл) - інфекційна хвороба дорослих бджіл-робітниць, що характеризується ураженням кишок, ослабленням та масовою загибеллю бджолиних сімей. Історична довідка. Збудника хвороби вперше описав Бар у 1919 р. під назвою «бацила паратіфі алвей». У 1956 р. на VII Міжнародному конгресі мікробіологів цей мікроорганізм був віднесений до родини
  3. Меланоз
    Меланоз (Melanosis apis) - мікозна хвороба бджолиних маток, що супроводжується припиненням яйцевідкладання, некрозом яєчників, утворенням калової пробки на кінці черевця. Збудник хвороби - дріжджоподібний незавершений гриб Melanosella mors apis, належить до родини Dematiaceae. Утворює гіфи жовтого чи жовто-коричневого кольору, овальні оїдії й темно- коричневі круглі або овальні одноклітинні
  4. Хронічний вірусний параліч
    Хронічний вірусний параліч (Paralysis chronica apium, чорна хвороба, параліч, синдром чорного облисіння, хвороба лісового взятку) - вірусна хвороба бджолиних сімей, що характеризується ознаками ураження нервової системи, почорнінням та облисінням дорослих медоносних бджіл, масовою їх загибеллю. Історична довідка. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав Бернсайд у 1933 р., детальне
  5. Колібактеріоз бджіл
    Колібактеріоз бджіл (Colibacteriosis apis) - інфекційна хвороба дорослих бджіл, що супроводжується ураженням кишок, втратою здатності літати, ослабленням, а іноді загибеллю сім'ї. Історична довідка. Збудник хвороби, патогенна кишкова паличка,був виділений у 1893 р. К. О. Йенсеном з фекалій хворої дитини. Колібактеріоз реєструється серед молодняку майже всіх видів тварин, особливо в
  6. Аспергільоз бджіл
    Аспергільоз бджіл (Aspergilosis apis, аспергіломікоз, кам'яний розплід) - мікозна хвороба личинок, лялечок і дорослих бджіл, що характеризується проростанням тіла пліснявою і вкриванням його жовтувато-зеленим або чорним нальотом гриба з наступною їх загибеллю, засиханням на тверді грудочки та створенням закам'янілих мумій. Історична довідка. У 1855 р. Френзеніус вперше виявив у легенях дрофи
  7. А. Ф. Каришева. Спеціальна епізоотологія, 2002

  8. Септицемія
    Септицемія бджіл (Septicemia apis) - гостра інфекційна хвороба дорослих бджіл, що характеризується ураженням гемолімфи, грудних м'язів, специфічним розпадом трупиків на окремі сегменти. Історична довідка. Вперше септицемію бджіл спостерігав у 1888 р. Чешайр. У 1928 р. Борнсайд детально описав це захворювання бджіл на пасіках США, виділив і дав назву збуднику хвороби «апісептикум». Ландрід
  9. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва
    Вимушений забій на м'ясо тварин, які отруїлися повинен проводитися під наглядом ветеринарних спеціалістів з дотриманням ветеринарно-санітарних правил, що встановлені Міністерством сільського господарства України. При ветеринарно-санітарній експертизі потрібно особливо суворо диференціювати підхід при оцінці якості м'яса і м'ясопродуктів. Потрібно мати на увазі, що при вимушеному забої, у
  10. Умови, що спричиняють отруєння
    > Зазвичай отруєння виникає за наступних умов: 1. Відсутності корму (голод), надмірна втома (коні), порушення фізіології і біохімії годівлі тварин (симптоми «лизухи»). 2. Випадкові отруєння. При доступі тварин до нових полів, пасовищ чи рослин. 3. При використанні для годівлі (особливо в стійловий період) сіна, зеленої маси, силосу, засмічених отруйними рослинами. 4. Відомо, що
  11. Аскосфероз бджіл
    Аскосфероз бджіл (Ascosphaerosis apis, перицистоз, вапняний розплід) - інфекційна хвороба дорослих бджолиних і трутневих личинок, що супроводжується ураженням тіла пухнастою білою пліснявою та перетворенням їх після загибелі на тверді, подібні до вапна, кірочки. Історична довідка. Вперше збудник хвороби був виділений з уражених личинок бджіл у 1916 р. Маассеном, який дав йому назву «перицистіс
  12. Сальмонельоз
    Сальмонельоз (Sallmonellosis, паратиф) - інфекційна хвороба молодняку різних видів сільськогосподарських і диких промислових тварин, що характеризується септицемією, токсемією, ураженням травного каналу та органів дихання, а у кобил і овець - абортами. На сальмонельоз хворіє людина. Історична довідка. У 1885 р. під час дослідження патологічного матеріалу від загиблих свиней Сальмон і Сміт
  13. Мішечкуватий розплід
    Мішечкуватий розплід (Sacculisato contagiosa larvae, сухий гнилець, безбактеріальний гнилець, пухирчастий гнилець, суха загибель черви, мішечкувата черва) - вірусна хвороба личинок медоносних бджіл, яка характеризується накопиченням усередині тіла водянисто-зернистої рідини, що робить їх зовні схожими на мішечки. Історична довідка. Вірусна етіологія хвороби була з'ясована в 1913 р.
  14. Сальмонельоз
    Сальмонельоз (Salmonellosis) - гостра контагіозна хвороба хутрових звірів, що характеризується гарячкою, ураженням кишок, селезінки та печінки. Історична довідка. Сальмонельоз, як самостійне захворювання сріблясто-чорних лисиць, вперше був описаний у колишньому Радянському Союзі О. П. Любимовою в 1930 р., нутрій і песців - О. О. Буровим та С. Я. Любашенком у 1932 р. Захворювання мало
  15. Американський гнилець
    Американський гнилець (Histolysis infectiosa perniciosa larvae, злоякісний гнилець, бранденбурзький гнилець, гнилець печатного розплоду) - інфекційна хвороба 5 - 6-денних личинок печатного розплоду бджолиних сімей, що характеризується гниттям личинок та їх загибеллю з утворенням в'язкої тягучої кірочки, яку після ви- сихання дуже важко видалити з комірки. Історична довідка. Заразливісь
  16. Стрептококоз
    Стрептококоз (Streptococcosis, диплококоз, диплококова септицемія) - інфекційна хвороба молодняку різних видів тварин, що характеризується явищами сепсису, ураженням суглобів, запаленням легень і травного каналу. Історична довідка. Вперше ланцетоподібний диплокок виділив з трупів ягнят Плаут (1877). У телят стрептокок виявив Пельс (1895). У колишньому Радянському Союзі стрептококоз молодняку
  17. Ентеровірусний гастроентерит свиней
    Ентеровірусний гастроентерит свиней (Gastrienteritis enterovirosis suum) - гостра інфекційна хвороба молодих поросят, що характеризується розладом функції травного каналу (діарея, блювання, запори), дегідратацією організму та загальним виснаженням. Історична довідка. Хворобу вперше описав у 1948 р. Маннінгер під назвою «інфекційний гастроентерит свиней». Ентеровіруси першим виділив від
  18. Орнітоз (хламідіоз) птиці
    Орнітоз (Ornithosis, пситакоз) - хронічна контагіозна хвороба дикої та свійської птиці, що характеризується ураженням органів дихання і травного каналу. До орнітозу сприйнятлива людина. Історична довідка. Вперше захворювання описав Ромар у 1819 р. у людей. У 1892 р. Нокар установив цю хворобу у папуг. Епідемії, що реєструвались того часу в Швейцарії, Німеччині, США, Південній Америці,
  19. Чума свиней
    Чума свиней (Pestis suum, класична, або європейська, чума свиней) - висококонтагіозна хвороба свиней, що характеризується за гострого перебігу гарячкою, явищами септицемії та геморагічного діатезу, за підгострого й хронічного перебігу - крупозним запален- ням легень та крупозно-дифтеритичним колітом. Історична довідка. Захворювання вперше було виявлено в 1833 р. у Північній Америці, звідки в
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека