ГоловнаПсихологіяВікова психологія
« Попередня Наступна »
О.В.Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук. Вікова та педагогічна психологія, 2001 - перейти до змісту підручника

Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці

У перехідний період процес соціогенезу вищих психічних функцій призволить до нових складних взаємозв'язків між ними. Якщо ж намагатися глибше пізнати, в чому полягає новий тип розвитку в даному віці, то він, перш за все, включає утворення нових зв'язків, нових взаємозалежи остей, нових структурних поєднань між різними психічними функціями: мисленням, пам'яттю, уявою, почуттям, волею та ін. Новий виток у розвитку психічних функцій змінює: ієрархію різних сфер соціального життя підлітка. Адже оволодіння власною поведінкою основане на якісних внутрішніх змінах цих функцій.

Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від когнітивного (розумового) розвитку в цей період життя. Перші кроки якісних перебудов характеризуються тим, що мислення стає менш предметним і наочним. З мислиннєвою діяльністю відбуваються зміни, які визначають перехід до абстрактного і формального мислення. Стає можливою класифікація неоднорідних об'єктів, аналізуються нові сполучення предметів і категорій, вживаються в мовленні абстрактні висловлювання, висуваються різні ідеї, що співставляються одна з одною різними способами. З'являється логічна система, на основі якої пов'язуються факти життя, що дозволяє підлітку аналізувати, узагальнювати і конкретизувати ситуації, події, явища незалежно від реальних обставин. Особливим досягненням можна вважати оволодіння здатністю систематично будувати гіпотези, робити висновки і експериментально перевіряти, в разі необхідності, їх істинність. Побудова гіпотез пов'язана з формуванням ідеальних уявлень.

Ідеальна форма, за сучасними дослідженнями вчених (К.Н. Поліванова), розуміється як деяка самодостатня авторська дія. Отже, підліток оволодіває здатністю в ідеальній формі створювати задум, здійснювати його, отримувати продукт і тим самим реалізовувати власно спроектований задум, виступаючи при цьому автором ідеальної форми даної проективної діяльності.

Підліток стає здатним не тільки проектувати можливе, але може «підніматися» над дійсністю методом планування і контролю своїх вільних фантастичних побудов, він навчається рефлексувати на свої розумові дії і операції і переживати від цього інтелектуальні почуття. Виникає рефлексія з приводу власних думок, що дає можливість розрізняти протиріччя між словом і вчинком. Мислення використовує нові можливості для створення ідеалів, які н обов'язково реалізуються в діях. Підліток може думати одне, говорити інше. Може виробити ідеали сім'ї і намагатися висунути претензії до світу дорослих і, навіть, здійснити бунт проти них. Це значною мірою результат нової здатності мислительного процесу - оперування ідеальними формами.

Більшість сучасних робіт з вивчення мислительного процесу підлітків виходять з ідей Ж. Піаже. Вчений вважав, що розвиток мислення на стадії формальних операцій не тільки є основним когнітивним новоутворенням даного віку, але й лежить в основі всієї еволюції психічного життя людини. Саме з цього приводу Ж. Піаже писав, що соціальне життя трансформує інтелект через вплив трьох посередників: мови (знаки), змісту взаємодій суб'єкта з об'єктами (інтелектуальні цінності) і правил, переданних мисленню (колективні логічні норми). В такому випадку привласнені соціальні взаємодії виробляють нові можливості мислення. Отже, підліток, занурюючись у соціальне середовище, постійно трансформує свої вищі психічні функції і опановує системою знаків.

В судженнях Ж. Піаже можна знайти думки про те, що мислення виходить за межі обмеженої дійсності і оперує довільним числом яких завгодно комбінацій. Комбінаторика здійснюється на основі пропозіціональних операцій. Це розумові дії, які, на відміну від конкретних операцій, здійснюються не з предметними уявленнями, а з абстрактними поняттями. Здатність підлітка орієнтуватися на абстрактне є прямим проявом формального мислення. Формальне мислення - це мислення про думки. Конструкція теорій підлітка завжди висвітлює те, що він оволодів здатністю до дискурсивного (розмірковуючого) мислення. В той же час, це мислення дозволяє йому відійти від реального і «проникнути» у сферу абстрактного і можливого.

Розвиток інтелектуального потенціалу підлітка та його досягнення в навчальній діяльності вказують на те, наскільки він здатний оволодіти рівнем теоретичного мислення.

При визначенні у підлітків особливостей розвитку мислення, було враховано вищий рівень його розвитку - прагнення відкрити реальне в можливому, вміння формувати гіпотезу, здатність оперувати символами, можливість абстрагуватися віл конкретного, засвоєння комбінаторного аналізу і зворотності суджень, здатність до Інтелектуальної та особистісної рефлексії, вміння підпорядковувати судження формальній логіці, відкриття ідеальної форми. Але в дійсності багато підлітків ще продовжують залишатися на рівні розвитку конкретних мислительних операцій. Це може бути зумовлено індивідуально-типологічними особливостями розвитку, що через певний час все ж призведе до вікового співвідношення показників мислення. Інших чинників, які зумовлюють відставання в розвитку мислення, існує дуже багато. Це і різні соціальні умови, і генетичні особливості, і особистісна позиція самого підлітка. При незацікавленій позиції до розумової активності знижується її значущість і прагнення до навчальної діяльності. Підліток може зайняти пасивну позицію, що викличе байдужість (зовнішню і внутрішню) до мислення як форми інтелектуальної активності. Тільки усунення чинників, які затримують мислительний розвиток підлітків, обумовлять у подальшому їх прагнення до розвитку інтелектуальної сфери, до здійснення рефлексії своїх та чужих розумових дій. Адже у цьому віці престижно бути успішним в інтелектуальній діяльності.

Формальна логіка мислення підлітків сприяє інтелектуалізації перцептивної (відчуття і сприймання) і мнемічної (пам'ять) сфер. Процес інтелектуалізації вищих психічних функцій залежить від системи отримуваних знань в середніх класах навчання, які мають поступовий характер ускладнення.

Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що підліток від опанування графічних образів, які були представлені на уроках малювання, переходить до засвоєння графічних схем, які порядують на уроках креслення та географії. Виникає нова можливість - читання графічних схем: планів, креслень, географічних карт. Графічний образ включає зорові образи предмета, уявлення про те, як предмет повинен бути зображений, а також рухові уявлення про зміни в предметі у зв'язку з розташуванням, світотінню та ін.

Ускладнення сприйняття графічного образу предмета пов'язане з візуальним та інтелектуальним реалізмом. Перший надає можливості створювати графічний образ, що виникає при безпосередніх, візуальних враженнях від предмета, другий- при узагальнених знаннях про цей предмет.

Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору), підліток оволодіває вмінням бачити оточуючий світ у відповідності з власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава - зелена, небо - сине, сніг - білий}.

Завдяки таким досягненням у розвитку перцепції у підлітків поглиблюється сприймання форми поетичної мови. Для них стають зрозумілими призначення кожного елементу даної форми, кожний її акцент. Однак розвиток сприймання відбувається не за лінією кількісного збільшення числа ознак поетичної форми, а за якісного зміною - смисловою будовою і спрямованістю сприймання. Внутрішньо в останньому виникає все більше зв'язків і воно стає більш цілісним. З'являється здатність сприймати емоційну значущість поетичної форми. Наприклад, підліткам починають бути доступні нестандартні поетичні форми Л. Костенко: «сутеніюча трава», «піщана тиша», «мельхіорове літо», «скошена туга», «білий сміх», «чорні сльози».

Формується уявлення про поетичний стиль. Критерії оцінки текстів набувають цілісного характеру. Тексти оцінюються з точки зору як форми, так і змісту. Дослідженнями установлено, що поряд з диференціацією когнітивних структур сприймання в цьому віці йде процес його смислової інтеграції, який обумовлює розуміння зв'язку форми і змісту (Г.А. Ємельянов). Такі особливості розвитку перцептивної сфери дають можливість підліткам бачити поетичні тексти в багатстві їх смислових нюансів і тонкощів. В якості ілюстрації доступної для них художньої форми можна звернутися до поетичного слова О. Олеся: «Душа ридає, як дитина. Душа розірвана, як рана...», «Земля тремтить в палких обіймах ночі», «Місяць озеро цілує», «Хвиля очі розкриває...Хвиля коси розпускає», «Сміються, плачуть солов'ї», або до яскравого поетичного стилю Л.Костенко: «Бляшаний звук води»: «Веселих крапель кроки», «Блакитні вії хата підніма», «Медузами цвіли твої альпійські луки», «Я нагодую очі твої степом» тощо. Підлітки здатні опановувати не тільки смисловий бік елементів таких творів, але й отримувати від цього естетичну насолоду, у них формується почуття естетичного сприймання прекрасного.

Дедалі більше розвивається цілеспрямованість і активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань вдосконалюється спостереження. Ускладнюються окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, сприймання тексту, картин, музики.

Пріоритетне місце в підлітковій субкультурі належить сприйняттю музики. Масовим попитом у підлітків користується музика великих частот (поп- та рок- музика). При цьому і класичний жанр має свою представленість в молодіжній аудиторії. Сприйняття музики викликає в організмі підлітка фізіологічні зміни (підсилює метаболізм, стабілізує мускульну енергію, змінює кров'яний тиск, емоції*). Завдяки експресивності, ритміці, музика через тілесні рухи, танці дозволяє підліткам знижувати емоційні реакції: хвилювання, афекти, неусвідомлені переживання.

Сьогодні дослідження впливу музики на фізіологію і психіку людини продовжуються. Виявляється, що підлітки найбільш сензитивні до її впливу. Саме дана вікова категорія прагне сприймати музику на вищому абсолютному порозі чутливості. Музика занурює підлітків у залежність від висоти, сили, темпу І створює для них складну гаму слухових, тілесних відчуттів та соціальних переживань. Цікавими виявилися експрес-дослідження, які проводилися вченими у великих рок-залах Японії. При опитуванні підлітки стверджували, що під час сприйняття рок-музики, вони отримують значне за силою задоволення - «кайф» і, занурюючись у музику, втрачають реалії буття і навіть самих себе. Те, що відбувається з підлітками, захопленими рок-музикою, - це явище, що демонструє початковий рівень сприйняття музики. По суті, він пов'язаний з переживаннями ритму і великих частот музичних звуків у сполученні з тілесними рухами. Це явище вікового характеру, а тому в подальшому, в дорослому віці, люди перестають тяжіти до даного жанру музики.

Поряд з цим, у окремих підлітків існує схильність до сприйняття класичної музики. На думку Б.М. Теплова, цей Момент вимагає наявності трьох основних музичних здібностей: ладового почуття, здатності до слухових уявлень та музично-ритмічного почуття.

Основні музичні здібності створюють ядро музичного сприйняття та формують спеціальну здібність - музичний слух. На думку С.Л. Рубінштейна, музичний слух виходить за межі відчуття та сприймання і виступає як здатність сприймати та уявляти музичні образи, що пов'язані з образами пам'яті та уяви.

В характеристиці перцептивпого розвитку в підлітковому віці відмітити те, що між підлітками існує виразний розрив в опануванні культурою сприймання різних видів мистецтва: художніх творів, картин, музики, театральних вистав та ін.


Процес оволодіння у підлітковому віці більш складною системою знань впливає на розвиток мимовільної і довільної пам'яті. Новий фактичний матеріал, якому притаманні початки теорії кожної науки, ставить вищі вимоги до пам'яті, порівняно з молодшим шкільним віком. Засвоєння такого матеріалу потребує переходу від конкретно-логічної пам'яті до абстрактно-логічної. При цьому у деяких підлітків може зберігатися тенденція до механічного запам'ятовування навчального та іншого матеріалу, що викликає труднощі в його розумінні. Між тим, більша частина підлітків здатна керувати своїм довільним запам'ятовуванням. Здатність до останнього повільно, але постійно зростає.

У середині підліткового віку спостерігається найбільш швидкий темп у розвитку пам'яті. При цьому перебудовується смислова пам'ять, яка набуває опосередкованого І логічного характеру. Відбуваються істотні зміни в перебігу логічної пам'яті. Вони підпорядковуються установкам: засвоїти, зрозуміти, розібратися і запам'ятати матеріал. Узагальнені прийоми логічної пам'яті дають можливість підліткам запам'ятовувати пояснення, основні факти, пов'язані з доведенням, судження, умовисновки, тощо. А процес оволодіння усним і писемним мовленням призводить до того, що дослівне відтворення замінюється вільним відтворенням, тобто переказом своїми словами істотного, суттєвого у матеріалі. Пам'ять починає характеризуватися достатньо високим рівнем оволодіння складною системою узагальнених знань та вмінням його розуміти І запам'ятовувати. Поряд з формою (опосередкованість, логічність) змінюється І зміст матеріалу, що запам'ятовується. Більш доступним стає запам'ятовування і збереження абстрактного матеріалу. Пам'ять спирається на опосередкованість, привласнені знакові системи, перш за все мови.

Підліток інтуїтивно підходить до того, що мова, як знакова система, дозволяє відображати довкілля та фіксувати певні погляди на світ. В цьому віці починають цікавити правила вживання тих форм мовлення, які викликають труднощі у написанні чи висловлюванні. Буває так, що підліток не уявляє, як написати або виразити власні думки. Однак це не означає того, що він не знає рідної мови. Здебільшого це помітно при сприйнятті мовлення інших людей. Підліток легко схоплює нестандартні або неправильні форми мовлення у своїх батьків вчителів, знаходить порушення мовленнєвих правил в газетах, книгах, виступах дикторів радіо чи телебачення. У таких випадках почуття гумору знімає напруження від постійної уваги до реалій мовлення.

Підліток здатний відчувати мову не тільки в звичному житті людей, але й в історичному русі. Він добре розуміє контексти мови минулих років, тих форм і зворотів, які стали архаїзмами. Прагнення до відчування рідної мови в історичному часі, використання стилістичних зразків, «високих» слів, смаків минулого, вчить підлітка розуміти мову Т.Г. Шевченка, [.С. Нечуя-Левицького, О.Ю. Кобилянської, Л. Українки, П. Мирного, Г.Ф. Квітку-Основ'яненка, М.В. Гоголя.

Поєднання з класичною літературою, рідною історією розвиває у підлітків рефлексивні здібності до руху культурних та історичних процесів. У сучасній українській літературній мові існують різні культурні форми: слав'янізми, провінціалізми, іншомовні слова, неологізми та ін., в просторі яких підліток набуває істинної культури мови і вчиться використовувати слово в контексті реальних відносин з людьми.

Мова є наймогутнішим засобом пізнавального розвитку підлітків, оскільки вона існує в усному і писемному вигляді. Навчання у школі стає тим фактором, який якісно змінює напрямок мовленнєвого розвитку. Процес виконання навчальних завдань потребує звернення до словників і довідників. У них підлітки уточнюють значення слів, їх правильне вимовляння, з'ясовують для себе питання орфографії та стилістики, що допомагає їм включати словесні означення в синтаксичний контекст. Саме систематичне вивчення рідної мови допомагає відволікати предмет від слова. Це призводить до такої ситуації в мовленнєвому розвитку, коли мовленнєві знаки перестають сприйматися як властивості визначених речей. Слово як знак відкриває шлях до опанування символічними процесами та теоретичним мисленням.

Констатуючи вищий рівень мовленнєвого розвитку, необхідно відмітити значну дистанцію, яку проходять підлітки, які опанували таким рівнем, від тих однолітків, які не змогли піднятися до нього в силу певних обставин. Добре відомо, що певної частини підлітків читання класичної та сучасної літератури підмінюється переглядом відповідних екранізованих художніх творів або переглядом розважальних телевізійних програм. За статистичними даними, читання молодіжних журналів чи періодичної преси у переліку захоплень та інтересів підлітків займає останнє місце.

Крім того, у підліткових об'єднаннях (частіше у неформальних групах) підлітки досить часто відходять від мовної норми, користуючись сленгом. Сленг (англ. sleng) - варіант розмовного мовлення, в тому числі з експресивно прикрашеними його елементами, який не співпадає з нормами літературної мови.

У підлітків виникає особливий тип спілкування, що неприпустимий у звичному житті. Таким чином реалізується потреба в автономності не тільки територіальній, але й знаковій, що надає особливого смислу їх об'єднанням. У них виробляються особливі форми сленгового мовлення, які знижують міжіндивідуальні дистанції і надають пафосу карнавалу, «іншого життя» для підлітків. В умовах сучасності, одним з небезпечних способів порушення соціальних заборон стало використання у підлітковій культурі нецензурних слів. Підлітки, які використовують мат, вважають себе звільненими від табуйованих культурою слів, від пресінгу, передбаченого контролем мовлення.

Входження в реальність знакових систем мови стає для підлітків входженням в комунікативну діяльність. Вони проходять тривалий шлях у розвитку самосвідомості, засвоюючи систему знаків людської мовленнєвої культури. При цьому, одні з них проходять шлях очищення від небезпечної маси «відходів» виробництва мови, інші ж, навпаки, завантажують себе цією масою.

У перехідний вік існує лише одна психічна функція, якою підліток оволодів так, що в змозі довільно нею керувати. Такої самостійності набуває функція уяви, завдяки активній, внутрішній, перетворюючій діяльності. Підліток здатний оперувати мислительними завданнями математичного характеру, значеннями і смислами мови, змістом прочитаних оповідань, географічним простором, історичними подіями, логікою побудови дедуктивних умовисновків, поєднуючи при цьому дві психічні функції - мислення і уяву.

Внутрішні і зовнішні проблеми, які виникають з реалій життя підлітки можуть переносити в уяву. Це зменшує час перебігу стресів, знижує емоційні напруження, націлює думки на пошук позитивного вирішення проблемних ситуацій. У критичні моменти підліток може будувати власний уявний світ, де створює особливі стосунки із дорослими і однолітками. В уяві він програє одні і ті ж сюжети, переживає одні і ті ж почуття доки не зникнуть його внутрішні проблеми.

Події, що відбуваються в уяві підлітків, опосередковані образами реальної дійсності, образами загальнолюдської культури. Однак, реальність уявного світу підлітка суб'єктивна- не тільки його реальність. Підліток суб'єктивно і довільно скеровує перетворення свого внутрішнього світу, оскільки він досконало вже володіє імажинативними (від англ. ітаgе --образ) діями. Дії з образами уяви приносять йому задоволення, бо він може володарювати над часом, отримувати вільну зворотність в особистісному просторі, бути звільненим від причинно-наслІдкових зв'язків у просторі соціальних взаємин реального буття людей. Така свобода проживання у внутрішньому просторі просуває підлітків у психічному розвитку.

Вільне сполучення різноманітних образів, побудова нових образів з новими смислами розвиває у підлітків творчу уяву. Про розвиток у них креативного потенціалу засвідчують продуктивність, оригінальність, самостійність процесу уяви, а також зміна домінування її видів: від мимовільного (пасивного) до довільного (активного), від репродуктивного до творчого. Ряд форм активної уяви підлітків закономірно змінюють одна одну. Так, вільну фантазію молодшого підлітка витісняють у кінці підліткового віку «реалістичні» мрії і різні види творчості.

Розвиток уяви підлітків може впливати на пізнавальну, емоційно-вольову сферу та на становлення особистості в цілому. Підліток годинами може фантазувати, як на нього хтось подивився, які слова йому були сказані, уявляти досить нереальні способи свого тріумфу або помсти образнику. А ті, які мають проблеми, ідентифікують себе в уяві з персонажами фантастичних книг чи кінофільмів. Здатність в уявленнях «входити» в образ ідеалізованого героя допомагає їм вирішувати проблемні ситуації, усувати перешкоди, що заважають у спілкуванні чи взаємовідносинах з оточуючими.

Для підлітків соціальний світ, в якому вони живуть існує апріорі (від лат. a priori - знання, незалежне від досвіду), це природа, предмети, соціум, в яких підліток не почуває себе діячем, здатним змінювати довкілля. І його перестає влаштовувати світ таких відносин. Він починає шукати в цьому світі своє місце. Між тим життя підлітка залишається переважно шкільним і реально він виключений із суспільної діяльності як такої. Це становище примушує підлітка до реалізації почуття діяльнісної сили переважно в уяві. На основі самооцінки він установлює своєрідність такого положення, яке психологи визначають як «феномен включеної невключеності». Специфіка цього положення полягає в тому, що більшість бажань, ціннісних орієнтацій та ідеалів підлітка реалізуються тільки у мріях і не можуть бути дійово включені в реальне буття. Суперечливість такого положення у деяких підлітків може виражатися в акціях підліткового вандалізму в природі, у громадських місцях загального вжитку (ліфти, зупинки, пам'ятні місця), в асоціальних витівках, в необмеженому потворстві тощо.

В окремих випадках підлітки, захопившись задоволенням «вільного літання» в уяві, можуть потрапити в пастку. З'являється «витіснення» всього того, що не влаштовує їх, яке поєднується з прагненням відокремитися, сховатися за «уявний екран» від зовнішнього світу. На такому рівні оперування уявою може причаїтися психогенна основа підліткового аутизму - занурення в світ уявних переживань з послабленням контакту з реальністю, з відсутністю прагнень до спілкування з рідними, дорослими і однолітками.

Отже, уява може збагачувати життя підлітка, поєднуючись з творчим мисленням, і ставати істинною креативною силою його особистості, але може і відчуджувати його від реального на користь уявного світу, значно обмежуючи розвиток пізнавальної діяльності.

Визначені перетворення пізнавальної сфери стають суттєвими передумовами емоційних змін. В житті підлітка емоції і почуття займають значне місце, про що свідчать особливості їх поведінки. Взагалі, в цьому віці дані психічні функції стають набагато глибшими і змістовнішими.

У більшості підлітків відзначаються емоційна нестабільність і амбівалентність почуттів. Нестійкість емоцій обумовлюється значною невпевненістю підлітка відносно правильності виборів форм поведінки. Хоча нові почуття вже виникли, але вони не набули ще адекватних способів вираження чи точок прикладання. Мотивація підлітків характеризується, з одного боку, прагненням до самостійності і самоповаги, а з іншої - вони стикаються з регламентаціями, контролем, заборонами і вимогами дорослих.
Такий конфлікт часто викликає імпульсивні, нестабільні, інколи, важко передбачувані емоції.

На амбівалентність (суперечливість) почуттів підлітків вказують багато дослідників цього віку. Це явище позначається на поведінці, торкаючись морального змісту вчинків, у залежності від зовнішніх умов функціонування прояв таких почуттів у підлітків може викликати неоднозначне або негативне ставлення до них з боку дорослих. Гак, можна спостерігати, як підліток, спираючись на почуття чоловічої гідності і обов'язку, один захищає дівчину і виступає без страху перед фізично сильнішою групою юнаків. Через певний час цей же підліток може безжалісно забирати гроші, шапку чи годинник у слабшого за себе однолітка, радіючи при цьому своєму успіху. Такі факти свідчать про те, що ні одна з потреб не превалює ще достатньо стійко в особистості підлітка, що й викликає амбівалентний прояв почуттів.

Зміни в почуттях підлітків зумовлюються новим їх становищем у соціальному середовищі. Прагнення зайняти це становище, а саме: швидше стати дорослим, породжує нову гаму переживань. Підліток переживає задоволення, коли до нього ставляться як до дорослого, і незадоволення, коли вбачають у ньому маленьку дитину. У зв'язку з цим особливим прагненням, він може боляче сприймати різні форми прояву неуважності до нього, що зачіпають його гідність і самостійність.

Підлітки особливо чутливі до того, як ставляться до них однолітки. У взаєминах з однолітками вони найчастіше керуються саме почуттям гідності. Проте інколи таке почуття виявляється у нерозсудливій, надмірній формі, яка може перетворюватися у свою протилежність. На цьому ґрунті можуть виникати конфлікти. В той же час, можна бачити, як підлітки виявляють емоційну прихильність і ніжність почуттів до тих однолітків, яких вважають своїми друзями.

Інтенсивно розвиваються естетичні почуття. Основним джерелом їх розвитку стають музика, живопис, поезія, художня література. Від цього виникають нові переживання, які підлітки пов'язують з життєвими планами на майбутнє, з вибором професії, у цей період може яскраво проявитися перше кохання. Зміцнюється, глибшає і стає стійким почуття дружби. Естетичні почуття спонукають підлітків до сприйняті я музики і спроб писати вірші. Між тим дані почуття можуть викликати і різного роду епатажі (від франц. epates - вражати незвичною поведінкою).

Особливий вплив на розвиток всіх видів почуттів здійснюють сучасні засоби масової комунікації: преса, радіо і телебачення. Останнє в силу незначного контролю за відбором програм для підліткової аудиторії визначає формування полярних почуттів, як позитивних, так і негативних.

Важливою новою якістю учнів підліткового віку є самостійність у постановці складних цілей І можливість підпорядковувати їм свої дії і поведінку. Це пов'язано з новою фазою у розвитку волі підлітка. Розширення загального кругозору та пізнавальних інтересів, розвиток мотивації досягнення успіху та уникнення невдач, можливість з власної ініціативи підбирати захоплення, прагнення цілеспрямовано займатися самовихованням - всі ці явища сприяють розвитку в цьому віці таких вольових якостей, як ініціативність, рішучість, витримка, самоконтроль.

Підлітки не обмежуються виконанням лише навчальних завдань, вони поглиблюють свої знання, читаючи цікаву для них літературу, захоплюються винахідництвом, спортом, пригодницькими супербойовиками, в яких популярні кіногерої володіють якостями мужності, сміливості, витривалості, самоволодіння і силою волі. Багато з них прагнуть наслідувати цих героїв у житті, діючи у повсякденних ситуаціях за подібними сценаріями з фільмів або художніх книг.

Дуже розповсюдженим засобом розвитку вольових якостей у сучасних підлітків чоловічої статі є заняття різними видами спорту. Особливу їх прихильність мають бойові єдиноборства, спортивна боротьба, бокс, хокей і футбол. Дані види спорту пов'язані з фізичними навантаженнями, ризиком, а при оволодінні ними необхідно ще виявляти незвичайну силу, мужність, сміливість. Захоплюючись багатьма видами спорту спочатку заради розвитку вольових особистісних якостей, деякі підлітки у подальшому продовжують ними займатися для отримання високих результатів, що стимулює становлення мотивації досягнення успіхів.

Вироблення специфічних вольових якостей у дівчат-підлітків йде іншим шляхом. Дівчата хоч і вказують на необхідність оволодіння вольовими якостями, притаманними хлопцям, все ж обирають для себе найбільш «жіночі» види спорту: спортивну чи художню гімнастику, плавання, фігурне катання, теніс. Дівчата більше намагаються тренувати волю в неухильному і постійному виконанні навчальних завдань, побутових обов'язків. Вони більше схильні свідомо користуватися різними прийомами керування своєю поведінкою, боротися з поганими звичками, невитривалістю, запальністю, тривожністю і лінощами.

В кінці підліткового віку відмічається тенденція у представників обох статей займатися саморозвитком. Дослідження вчених вказують на те, що у підлітків розвивається здатність критично ставитися до себе, помічати недоліки своєї поведінки, виникає здатність усвідомлювати власні мотиви та підпорядковувати їм свою поведінку. Процес оволодіння особистісною рефлексією надає можливості користуватися прийомами самопереконання, самонаказу, самодисципліни, саморегуляції та самозаборони і самоприпинення.

Можна відзначити, що багато підлітків оволодівають прийомами самостійного планування і контролю своєї діяльності. При виконанні складних навчальних завдань чи доручень, вони здатні підпорядковувати свої дії прийнятому плану, який може бути розрахований на кілька тижнів. Здатні вносити корективи у свій постійний режим, розподіляти свої сили відповідно до розміру і термінів завдання. Цими діями підкреслюється наявність у них найважливішої якості волі - організованості.

При достатньо сприятливих умовах становлення особистості підлітка у сім'ї, шкільному середовищі та поза ними відбувається інтенсивне формування самостійності, опанування прийомами самовиховання вольової поведінки. Психологи (І.Ю. Кулагіна, В.С. Мухіна, Р.С. Немов) відзначають, що підлітковий вік є сензитивним для розвитку вольових якостей особистості. Однак, відсутність сприятливих умов розвитку вольових якостей може спричиняти появу в підлітків негативізму, впертості, невитривалості, неорганізованості, імпульсивності поведінки, які характеризують інший бік їх особистості- слабовілля.

Негативізм підлітків виявляється в непокірності, небажанні брати до уваги зауваження чи вимоги дорослих, а іноді у намаганні діяти всупереч цим вимогам. Основною причиною появи деякої частини підлітків негативізму є серйозні недоліки у ставленні до них дорослих, які виявляються в неповазі до особистості підлітка, придушенні його прагнення до самостійності І самоствердження. Ця якість може виявлятися і в ситуаціях гіпопротекції - уседозволеності, у схвалюванні, потаканні всім бажанням і примхам підлітка. У першому випадку підліток демонструє різкий протест проти свавілля дорослих, у другому - виявляє низький рівень розвитку вольових якостей: нетерпимість до обмеження його невгамовних, незрозумілих поривів. Як наслідок, з'являються зумисні порушення дисципліни, зриви уроків, грубощі, агресивність і т.п.

В ряді досліджень (В.І. Селіванов, В.В. Калін) виділено ряд характеристик особливостей «стилю» діяльності тих підлітків, у яких існують недоліки в розвитку волі. До них належать важкість переходу від неробочого стану до виконання цілеспрямованих дій, тривалий період «розкачування», нездатність до монотонності чи деталізованої роботи, невміння довести справу до кінця. Підлітки з слабкою волею схильні до уникнення складних і важких дій чи праці в цілому, яка потребує планомірних і цілеспрямованих зусиль. Будь-яку діяльність такі підлітки виконують малими дозами, з перервами, заповненими неробством. При цьому до виконання їх обов'язково систематично стимулюють батьки або вчителі. У них відмічається залежність активності від настрою: не готують уроків, тому що не мають на те бажання. Досить часто результати певних дій і поведінки залежать від нічим не підкріпленої самовпевненості в собі.

Необхідною умовою успішного розвитку вищих психічних функцій може бути виховання уваги у підлітків. Особливо важлива її роль у процесі навчання. Дуже часто нерозуміння підлітками нового матеріалу, погане запам'ятовування, неможливість логічно ув'язувати судження, здійснення помилок при виконанні письмових робіт - все це пов'язане з недоліками їх уваги.

Виховання уваги створює такі внутрішні умови пізнавальної діяльності особистості, які є гарантією розвитку пам'яті, мислення, уяви, почуттів і волі. Слідкуючи за проявами уваги в підлітковий період, можна зазначити, що це період парадоксів у досягненнях і втратах можливостей підлітків. Так, у значущій для себе діяльності підліток здатний зосереджуватися на об'єктах, які подані опосередковано, в уявленнях і мало підтримуються наочними засобами. При зацікавленій позиції виробляється вміння бути уважним, навіть, при заважаючих зовнішніх обставинах, зростає концентрація і стійкість уваги. Заняття і захоплення, в яких реалізуються ціннісні орієнтації підлітка, створюють умови для вдосконалення вміння розподіляти і переключати увагу та нівелювати слабкий її бік - неуважність. При спілкуванні у референтному оточенні підліток може виявляти уважність, зібраність, спостережливість. Уважність у взаємовідносинах набуває особистісного і морального смислу. Підліток може бути уважним до оточуючих, підмічати зміни в самопочутті та емоційному стані інших людей, вчасно надавати їм підтримку, або, у разі необхідності, не бути настирливим, проявляти тактовність.

В той же час підліток може впадати в стан глибокої байдужості до оточуючого, коли увага зовсім зникає зі складу пізнавальних процесів. Він нічого не чує, не бачить, і може просто лежати з напіввідкритими очима, знаходячись у стані прострації, або глибокої втоми, що супроводжується спадом фізичних сил і байдужістю до довкілля. Уважність, як своєрідний індикатор інтересів і переваг підлітка, може набувати неетичних проявів, якщо його прагнення, бажання чи захоплення (хоббі) заборонені чи відторгнуті. Прагнучи продемонструвати образу, неповагу чи неприязнь до того, хто був тому причиною, підліток може «не помічати» цієї людини. При цьому він розуміє, що неуважність нерідко ранить більше, ніж різкі слова. Може, навпаки, демонстративно і презирливо розглядати людину, виявляючи поглядом і мімікою антипатію до неї.

В цілому, підлітковий вік є найсуттєвішим етапом формування уважності до людей, як важливої риси характеру підлітка. А розвиток всіх психічних функцій сприяє розширенню пізнавального кругозору, опануванню регулятивною стороною поведінки і самодіяльності підлітка, збільшенню його соціального простору, в якому установлюються певні рівні взаємовідносин з дорослими і однолітками.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Розвиток вищих психічних функцій у підлітковому віці"
  1. Поняття, що характеризують онтогенез людини (дозрівання, розвиток, формування, становлення, навчання і виховання)
    Розвиток живих істот у процесі індивідуального життя називають онтогенезом. Він полягає у змінах, що носять закономірний, послідовний, прогресивний характер, як рух від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, її структурне та функціональне вдосконалення. Онтогенез відбувається у різних напрямах, а саме: 1) як становлення організму - морфофізіологічний онтогенез; 2) розвиток людини як
  2. Рання юність
    Ранній юності властиве зростання самосвідомості. Це усвідомлення своїх якостей і можливостей, потреба звітувати свої вчинки, уявлення про своє місце в житті, усвідомлення себе як особистості. З цим пов'язаний великий інтерес до моральних проблем - щастя й обов'язку і громадських відносин між людьми, любові і дружби. У цьому плані можна говорити про формування моральної свідомості в старшому
  3. Форми спілкування у дошкільному віці
    У роботі з дошкільниками слід орієнтуватись не просто на утримання показників психічного розвитку у межах норм, а прагнути до оптимального їх формування. При цьому слід відзначити, що простої наявності спілкування або його кількісних показників недостатньо. Яким має бути спілкування на різних етапах дошкільного дитинства, досліджено у працях М. І. Лісіної, яка виділила чотири якісно
  4. Предмет вікової психології
    Психологія, як і інші науки, вийшла з філософії. Цей вихід стався у XVII ст. Пізніше у психологічній науці відбулася її диференціація, у результаті якої утворився рід психологічних наук. Однією з гілок була генетична психологія. Її предметом є вивчення розвитку психіки тварин і людини. У свою чергу генетична психологія зазнала диференціації. З неї виділились такі галузі психології: порівняльна
  5. Дитяча психологія в Радянському Союзі
    Дитяча психологія у дорадянській Росії відіграла позитивну роль у процесі її подальшого становлення. Проте зміна державної ідеології спрямувала розвиток дитячої психології у нове русло. І-й з'їзд з психоневрології, який відбувся 1923 р., поставив завдання розробки психології на основі марксизму. Вибудовуючи марксистські основи вікової психології, один з провідних радянських психологів
  6. Дошкільний вік
    Рушійними силами розвитку психіки дошкільника є протиріччя, які виникають у зв'язку з розвитком цього ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід; потреба в зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей; потреба в рухах, яка призводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок та
  7. Криза підліткового віку
    Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід від дитинства до дорослості. У всіх напрямках відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм,
  8. Функції психічних станів
    Психічний стан - це особлива психологічна категорія, яка об'єднує різні психічні явища. Виділення психічних станів як феномена психічного життя людини допомагає, по-перше, заповнити прогалину між психічними процесами та психічними властивостями, по-друге, більш обгрунтовано охарактеризувати поведінку особистості в різних ситуаціях. Основне призначення функцій психічних станів - збереження
  9. Основні закономірності психічного розвитку людини
    Психічний розвиток людини відзначається наступними закономірностями. 1. Гетерохронність психічного розвитку дитини - це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди - сензитивні (Виготський Л. С.). Наприклад, для розвитку
  10. Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці (3-6 р.)
    У дошкільному віці самостійність дитини ще більше зростає, поведінка має пізнавальну спрямованість, предметні дії набувають певної автоматизованості. Відбувається розквіт сюжетно-рольової та інших видів ігор дітей. Серед найбільш привабливих об'єктів пізнання життя дорослих, їх взаємини, виконання ними професійних ролей. Значного розвитку зазнають всі пізнавальні процеси дитини, вони стають
  11. Особливості психосексуального розвитку підлітка
    Взагалі підлітковий вік пов'язаний з перебудовою організму дитини - статевим дозріванням. Останній аспект визначається на основі поняття пубертатності (від лат. риbeszerе - покриття волоссям). Пубертатний період - це стадія, коли людина досягає статевого дозрівання. Лінії психічного і фізіологічного розвитку не йдуть паралельно, через що індивідуальні межі вступу в пубертат значно варіюють. Одні
  12. Розвиток психічних процесів у період дорослості
    Структура психофізіологічного розвитку дорослих має періоди підйомів, стабілізації і спадів. Стаціонарні стани зустрічаються нечасто. Розвиток психофізіологічних функцій має суперечливий характер, він відображає онтогенетичні закономірності, вплив трудової" діяльності, практичного досвіду людини. Б.Г. Ананьєв виділяє дві фази в процесі онтогенетичного розвитку. Перша фаза характеризується
  13. Предмет і структура дитячої психології
    Дитяча психологія є окремою частиною вікової психології, що вирізняється самостійним предметом досліджень. Цей предмет задається тим відтинком індивідуального життєвого шляху особистості, який прийнято називати дитинством. У навчальних посібниках і підручниках з назвою «Дитяча психологія» знаходимо різне трактування поняття дитинства. Так, у навчальному посібнику за авторством Г.О.Люблінської
  14. Підлітковий вік
    У підлітковому віці відбувається подальше становлення почуттів як узагальнених і відносно стійких переживань (Інтелектуальних, естетичних, моральних тощо). Усвідомлення і дотримання моральних норм поведінки підлітками виявляється в переживаннях морального задоволення, порушення ж їх викликають у них емоції обурення, гніву, осуду, сорому. Благородні вчинки супроводжуються переживаннями радості,
  15. Тести та завдання для самоконтролю
    1-1. Науково обґрунтуйте основні умови становлення психіки особистості. Основними умовами становлення психіки особистості є: 1) людське суспільство; 2) активна трудова діяльність (гра, учіння, праця); 3) розвиток мови, абстрактного мислення й свідомості; 4) високоорганізовані, нормально функціонуючі мозок та нервова система. 1 -2. Яка з нижчєперелічених форм вияву психіки людини
  16. Реферат. Внесок в розвиток валеології українських вчених, 2009
    Валеологія (лат. valeo - бути здоровим і грец. logos - учення, наука) - наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані. Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології
  17. Загальна характеристика підліткового віку
    Підлітковий вік - це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля. Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях залежно від їх основної ідеї. Так, в психоаналізі домінують ідеї
  18. Періодизація вікового розвитку Д. Б. Ельконіна
    У рамках діяльносної теорії було виконано багато досліджень зовнішньої та внутрішньої діяльності, умов їх взаємопереходу, закономірностей процесу інтериоризації та екстериоризації, що призвело, врешті-решт, до логічного запитання про те, для чого дитина виконує предметні дії. Відповідаючи на це запитання, Д.Б. Ельконін обґрунтував положення про те, що в процесі розвитку дитини спочатку
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека