Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВірусологія
« Попередня Наступна »
Ташута С.Г.. Загальна вірусологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Роль материнських антитіл в захисті організму від вірусів

Установлено, що від активно імунізованих чи перехворілих тварин, у тому числі від птахів, потомство має материнські антитіла. Шляхи передачі останніх немовлям різні: через плаценту, з молозивом чи через жовток. Так, наприклад, відзначений повний збіг рівнів антитіл до вірусу грипу А і В у крові в матерів і дітей. Антитіла до міксо-, адено-, пікорна- і реовірусам, передані матір'ю немовлям, грають велику захисну роль у перші місяці життя немовлят. Антитіла, передані курчатам від курок-несучок через жовток, захищають їх від ньюкаслської хвороби в перші 10-15 днів життя. Одночасно передані з жовтком антитіла стримують активну імунологічну реакцію при імунізації курчат живими вірусами-вакцинами. Думають, що в цих випадках антитіла діють безпосередньо на антиген, гасять його стимулюючий вплив на проліферацію клітин, які продукують антитіла.

Кофактор

Нейтралізуюча активність ранніх сироваток (ті що мають 19S- антитіла) вимагає присутності комплементу, тоді як пізні сироватки (містять 7S- антитіла) здатні нейтралізувати вірус і без комплементу,

Крім комплементу, нормальні сироватки різних тварин містять термолабільний фактор, який називають кофактором, що у біохімічному відношенні є ?2-макроглобуліном із класу 19S-гамма-глобулінів. Він здатний реактивувати прогріті сироватки, відновлюючи їх антигемаглютинуючу активність, потенціює віруснейтралізуючу активність антитіл, є неспецифічним термолабільним макроглобуліном, не зв'язаним з комплементом. Варто відмітити, що кофактор стимулює не тільки віруснейтралізуючу, але й антигемаглютинуючу активність як у нативних, так і в прогрітих сироваток. У сироватках зі зруйнованим комплементом кофактор залишається. Вміст кофактора в нативних сироватках не перевищує титру 1 : 320, варіюючи в різних тварин. Більше всього його в сироватках білих мишей і пацюків і менше в сироватках коней і курей. Кофактор, як і комплемент, термолабільний; в умовах 15-40°С активним залишається багато місяців.

Механізм дії кофактора - зміцнення специфічного зв'язку між вірусом і антитілами (він не сенсибілізує вірус і не змінює структуру антитіл). У присутності кофактора підвищується швидкість і міцність взаємодії антитіл з вірусом, підсилюється інтенсивність перехресних реакцій з гетерологічними вірусами.
Використання кофактора для підвищення віруснейтралізуючої активності може бути доцільним у двох випадках: у випадку низької авідності антитіл (при обстеженні ранніх антитіл) і у випадку низької чутливості вірусу до антитіл.

Чим менш авідні антитіла; чи чим менш чуттєві до антитіл випробувані віруси, тим більший ефект дає введення в реакцію нейтралізації кофактора.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Роль материнських антитіл в захисті організму від вірусів"
  1. НЕСПЕЦИФІЧНІ КЛІТИННІ І ЗАГАЛЬФІЗІОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ У ПРОТИВІРУСНОМУ ІМУНІТЕТІ
    роль температури. Негативний вплив на віруси підвищеної температури виявляється інактивацією їх під впливом нормальної температури тіла тварини (36- 38,50 С). Захисна роль високої температури була показана при експериментальному зараженні кроликів вірусом міксоми; утримання їх в умовах 39-400 С попереджала загибель тварин від вірулентного штаму вірусу. Навпроти, низька температура зовнішнього
  2. Фактори клітинного імунітету
    роль у захисті хребетних від більшості пухлин вірусного походження. Переважна більшість Т- і В-лімфоцитів увесь час переходить із крові в лімфу і назад. Вони залишають кровотік, проникаючи між спеціалізованими ендотеліальними клітинами в деяких малих венах, і попадають у різні тканини, у тому числі в лімфатичні вузли. Пройшовши через тканину, вони накопичуються в малих лімфатичних судинах,
  3. ПРО ПРІОНИ І ВІРОЇДИ
    роль їх як етіологічних агентів більшості інфекційних хвороб людини, тварин і рослин, і, друге, вірусологія як наукова дисципліна сприяла розвитку багатьох біологічних дисципліни - генетики, молекулярної біології, онкології, імунології й ін. Саме ця друга сторона значення вірусології поставила її в ряд міждисциплінарних галузей науки. З 1953 р. зроблені такі фундаментальні відкриття, як
  4. ПЕРША ФАЗА РЕПРОДУКЦІЇ
    роль не тільки в прикріпленні вірусної частки до клітинної поверхні. Вони визначають подальшу долю вірусної частки, її внутрішньоклітинний транспорт і доставку у визначені ділянки цитоплазми і ядра, де вірус здатний ініціювати інфекційний процес. Вірус може прикріпитися і до неспецифічних рецепторів і навіть проникнути в клітку, однак тільки прикріплення до специфічного рецептора приведе до
  5. ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
    роль відіграють клітинні фактори господаря, котрі ще мало досліджені. Основні типи вірусної інфекції клітин - автономна та інтеграційна - поділяються на такі форми : 1) продуктивна та абортивна (в залежності від утворення інфекційного потомства); 2) гостра і хронічна ( в залежності від динаміки взаємодії вірусу і клітини); 3) літична і нелітична ( в залежності від наслідку
  6. ПАТОГЕНЕЗ НА РІВНІ ОРГАНІЗМУ
    роль в ньому відіграють секреторні антитіла класу Ig А. Прикладом вогнищевих інфекцій є грип тварин і людини, парагрип - З ВРХ, ротавірусна і коронавірусна інфекції ВРХ, інфекційний гастроентерит свиней. При генералізованій інфекції вірус після короткочасного розмноження в місці проникнення поширюється в організмі, досягаючи чутливих клітин і тканин, де відбувається його основна репродукція.
  7. Класифікація вірусів по тропізму
    роль бар'єрних систем, знижується бактерицидна активність тканин і крові. У клітинах опроміненого організму різко порушується перебіг основних метаболічних процесів, причому найбільше страждають нуклеїнові кислоти, особливо матрична активність ДНК, придушуються процеси клітинного розподілу, відбувається розрив хромосом. Перекручування генетичної інформації веде до синтезу дефектних білків,
  8. ІНТЕРФЕРОН
    роль у цьому належить імунокомпетентним клітинам. Лейкоцити його синтезують in vitro і in vivo у відповідь на дію вірусу. По характеру інтерферони поділяють на два типи: I тип - «класичний», чи кислотостійкий; II тип -імунний, чи нестійкий до кислоти. Яка ж роль імунокомпетентних клітин у продукції інтерферону I і II типів? Інтерферони II типу продукуються лімфоцитами у відповідь на вплив
  9. Особливість противірусного імунітету
    роль в імуногенезі. Першочергове значення для імунітету мають поверхневі антигени, розміщені на зовнішній оболонці віріону (капсидній чи суперкапсидній залежно від складності його організації) і особливо антигени рецепторів, через які відбувається адсорбція вірусу на клітині. Нейтралізація антитілами саме цих антигенів рецепторів позбавляє вірус здатності приєднуватися до чутливої клітини та
  10. Специфічний (набутий) противірусний імунітет
    роль у відношенні респіраторних вірусів, що проникають в організм через слизисті покриви. Материнські 7S - антитіла, що проникають через плаценту або передаються з жовтком яйця, гальмують активний імуногенез. Значення антитіл в активно набутому імунітеті. У набутому постінфекційному чи поствакцинальному імунітеті антитіла мають найбільше значення. Установлено, що захворюваність грипом
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека