Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВетеринарія
« Попередня Наступна »
А. Ф. Каришева. Спеціальна епізоотологія, 2002 - перейти до змісту підручника

Рикетсійний кератокон'юнктивіт

Рикетсійний кератокон'юнктивіт (Keratokonyunctivitis rickettsiosa) - гостре інфекційне захворювання тварин з ураженням очей з розвитком катарального кон'юнктивіту і кератиту.

Історична довідка. Захворювання вперше описано Колесом (1931) у овець у Південній Африці. Пізніше хворобу виявили Донатсьєн і Лестокар (1937) в Алжирі, Кордері і Менажер - у Тунісі. В 1954 р. Бандаранаяке сповістив про спалах цієї інфекції на о. Цейлон. Ензоотії рикетсіозного кон'юнктивіту спостерігаються в багатьох країнах Африки, Америки, Європи. У колишньому Радян- ському Союзі його описав Г. Панін (1953). Економічні збитки при цій хворобі невеликі і визначаються лише витратами на лікування тварин.

Збудник хвороби. До кінця не визначений. Більшість авторів вважають збудником рикетсії, інші - хламідії або віруси. Rickettsia conyunctivae - маленький, (0,5 ? 1,0 мкм), поліморфний (коко-, паличкоподібний) мікроорганізм з родини Rickettsiaceae. Забарвлюється за Романовським - Гімза в синій колір, культивується в жовтковому мішку 6 - 7-денних курячих ембріонів. Стійкість збуд- ника незначна. У кон'юнктивальному секреті та фізіологічному розчині хлориду натрію за кімнатної температури рикетсії руйну- ються через 24 год, на шерстному покриві овець - упродовж 4 діб.

Епізоотологія хвороби. До захворювання сприйнятливі велика рогата худоба, вівці, кози, свині, верблюди, кури. Найчутливішими є телята у віці від 5 міс до 1,5 року, ягнята 150-денного віку і старші.

Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та рикетсіоносії, які виділяють його з кон'юнктивальним секретом, носовими виділеннями, краплями слизу під час кашлю та пирхання.
Зараження здорових тварин відбувається при безпосередньому контакті з хворими, а також через контаміноване збудником повітря. Доведено можливість механічного перенесення збудника комахами. Хворі самки можуть заражати новонароджених телят і ягнят, облизуючи їх після родів. Хвороба спостерігається здебільшого навесні й улітку, взимку майже не трапляється. Швидко поширюється в стаді, уражує значну кількість тварин, має тенденцію до стаціонарності.

Патогенез не вивчено.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 10 - 12 діб. Перебіг хвороби го стри й та підгостри й. У хворих тварин спостерігаються пропасниця, загальне пригнічення, відсутність апетиту. Згодом відмічаються світлобоязнь, набряк повік, кон'юнктивіт, кератит, слизисто-гнійні виділення з очей. На поверхні кон'юнктиви виявляються зернисті ураження, іноді виразки.

Частіше кератокон'юнктивіт буває однобічним. Хвороба триває 8 - 10 діб і закінчується здебільшого видужуванням тварини.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних і клінічних даних, а також результатів мікроскопічних досліджень мазків - зскрібків з поверхні ураженої кон'юнктиви або відбитків з ураженої рогівки ока тварини на 2 - 5-ту добу хвороби. На початку і всередині захворювання рикетсії виявляють в еритроцитах, поліморфноядерних нейтрофілах та епітеліальних клітинах. З ослабленням запального процесу кількість нейтрофілів зменшується, одночасно в епіталіальних клітинах зменшується вміст збудника.


Диференціальна діагностика. Рикетсіозний кератокон'юнктивіт треба відрізняти від захворювань, зумовлених хламідіями й телязіями, а також від травматичних ушкоджень очей за допомогою мікроскопічного визначення збудника відповідної хвороби або виключення її інфекційної етіології. При телязіозі під третьою повікою виявляють живі рухливі телязії.Кон'юнктивіти незаразної етіології спостерігаються у поодиноких тварин, вони не мають тенденції до поширення, при дослідженні не виявляється збудник хвороби.

Лікування. Застосовують антибактеріальні речовини у вигляді мазей та лініментів з антибіотиками. Рекомендується суха суміш з однакових частин пеніциліну й синтоміцину, яку вдувають в очі спочатку через один день, а потім через 3 дні по 3 - 4 рази на день.

Імунітет. У перехворілих тварин формується стійкий, тривалий імунітет, який зберігається впродовж одного року.

Профілактика та заходи боротьби. Запобіжні заходи проти занесення рикетсійного кератокон'юнктивіту передбачають карантинування та обстеження всіх тварин, які надходять іззовні, ізоляцію та лікування виявлених під час огляду хворих тварин. У разі встановлення діагнозу на рикетсійний керакон'юнктивіт хворих тварин знищують. Проводять механічне очищення та дезінфекцію території тимчасового перебування завезених тварин.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Рикетсійний кератокон'юнктивіт"
  1. Ознаки, характерні для всіх ГРВЗ
    Скарги: більше чи менше виражені симптоми загальної інтоксикації, катаральні симптоми - пирхотіння, значно рідше - біль в горлі, нежить, сухий кашель. 2. Помірна гіперемія, в основному дужок, м'якого піднебіння, язичка, задньої стінки глотки із наявністю зернистості (збільшені лімфатичні фолікули). 3. Гіперемія слизової оболонки носових ходів. 4. Мигдалики переважно інтактні (за
  2. Хвороба Акабане
    Хвороба Акабане (Morbus Akabanae) - трансмісивна хвороба великої й дрібної рогатої худоби, що проявляється абортами у вагітних тварин та народженням мертвих плодів. Є підстави підозрювати, що до хвороби сприйнятлива людина. Історична довідка. Хворобу було встановлено в 1959 р. в Японії. Відомості про наявність цього захворювання в інших країнах, крім Японії та Австралії, обмежені.
  3. Клінічна характеристика захворювань, що входять в групу ГРВЗ
    Грип. В клініці грипу можна виділити два основних синдроми - інтоксикаційний та катаральний. Серед всіх ГРВЗ саме при грипі інтоксикаційний синдром найбільш значний. Особливостями цього синдрому є: висока короткочасна (3 - 5 днів) лихоманка після відчуття мерзлякуватості, значний м'язовий біль, типова локалізація головного болю - в надбрівних дугах, параорбітальних та скроневих ділянках.
  4. Інфекційна агалактія овець і кіз
    Інфекційна агалактія овець і кіз (Agalactia ovium et caprarum) - контагіозна хвороба, що характеризується ураженням вимені, суглобів, очей та припиненням секреції молока. Історична довідка. Вперше хворобу описав Метакс у 1816 р. в Італії. Пізніше її було установлено в Іспанії, Греції, Туреччині, Ірані, Швейцарії. У 1936 р. захворювання було виявлене М. М. Фарзалієвим в Азербайджані, потім М.
  5. Гарячка Ку
    Гарячка Ку (Q-Febris, рикетсіоз, коксієльоз) - природно-осередкова інфекційна хвороба багатьох видів сільськогосподарських та диких тварин, що спричинюється рикетсіями і протікає здебільшого безсимптомно, іноді з ознаками гарячки, плевриту, пневмонії. До хвороби сприйнятлива людина. Історична довідка. Гарячка Ку належить до групи захворювань, названих рикетсіозами на честь американського
  6. Реовірусна інфекція
    Реовірусна інфекція - гостра хвороба телят і ягнят, що характеризується гарячкою, ураженням органів дихання, іноді - травного каналу. У дорослої рогатої худоби перебіг її латентний. Установлено можливість взаємного перезараження реовірусами людей і тварин. Історична довідка. Реовірусну інфекцію вперше встановив у 1959 р. у США Розен під час спонтанного захворювання одномісячних телят.
  7. Чума м'ясоїдних
    Чума м'ясоїдних (Pestis carnivorum, хвороба Карре, чума собак, інфекційна катаральна лихоманка собак) - гостра контагіозна хвороба, що характеризується гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок органів дихання, травлення й сечовиділення, а також ураженням центральної нервової системи, очей та шкіри. Історична довідка. Чуму м'ясоїдних установлено в Європі та Росії в другій половині
  8. Сальмонельоз
    Сальмонельоз (Salmonellosis) - гостра контагіозна хвороба хутрових звірів, що характеризується гарячкою, ураженням кишок, селезінки та печінки. Історична довідка. Сальмонельоз, як самостійне захворювання сріблясто-чорних лисиць, вперше був описаний у колишньому Радянському Союзі О. П. Любимовою в 1930 р., нутрій і песців - О. О. Буровим та С. Я. Любашенком у 1932 р. Захворювання мало
  9. Міксоматоз кролів
    Міксоматоз кролів (Myxomatosis cuniculorum) - гостра висококонтагіозна хвороба, що характеризується серозно-гнійним кон'юнктивітом і ринітом, утворенням пухлинних вузлів на шкірі, набряково-драглистою інфільтрацією підшкірної клітковини в ділянці голови, лап, хребта, зовнішніх статевих органів і ануса. Супроводжується надзвичайно високою, майже 100 %-ю летальністю. Історична довідка.
  10. Інфекційний ларинготрахеїт
    Інфекційний ларинготрахеїт (Laryngotracheitis infectiosa) - гостра контагіозна хвороба птиці, що характеризується катарально- геморагічним і фібринозним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та кон'юнктиви. Історична довідка. Хворобу вперше описали в США у 1925 р. Мей і Титслер під назвою «інфекційний бронхіт». У 1930 р. Біч виділив збудника інфекційного ларинготрахеїту птиці
  11. Ентеровірусний гастроентерит свиней
    Ентеровірусний гастроентерит свиней (Gastrienteritis enterovirosis suum) - гостра інфекційна хвороба молодих поросят, що характеризується розладом функції травного каналу (діарея, блювання, запори), дегідратацією організму та загальним виснаженням. Історична довідка. Хворобу вперше описав у 1948 р. Маннінгер під назвою «інфекційний гастроентерит свиней». Ентеровіруси першим виділив від
  12. Інфекційний гепатит м'ясоїдних
    Інфекційний гепатит м'ясоїдних (Hepatitіs infectiosa carnivorum, хвороба Рубарта, ензоотичний енцефаломієліт лисиць) - гостра контагіозна хвороба, що характеризується гарячкою, катаральним запаленням слизових оболонок дихальних шляхів і травного каналу, ураженням печінки та центральної нервової системи. Історична довідка. У 1928 р. канадський учений Р. Г. Грін установив енцефаліт у лисиць і
  13. Респіраторний мікоплазмоз птиці
    Респіраторний мікоплазмоз птиці (Mycoplasmosis respiratoria avium) - хронічна хвороба, що характеризується катарально-фібринозним ураженням дихальних шляхів і втратою продуктивності. Історична довідка. Перше повідомлення про хворобу під назвою «кориза» було зроблено в 1936 р. Нельсоном та Гібсом. У 1943 р. Делаплан і Стюарт виділили збудника хвороби від курчат та індиків. До 1957 р.
  14. Хламідіоз свиней
    Хламідіоз свиней (Chlamydiosis suum) - хронічне захворювання свиней усіх вікових груп, що характеризується у свиноматок абортами, народженням мертвого або нежиттєздатного приплоду, у хряків - орхітами та баланопоститами, у поросят - пневмоентеритами, енцефаломієлітами, артритами. Історична довідка. В нашій країні хламідійну інфекцію почали вивчати в середині 70-х рр. ХІХ ст. після установлення
  15. Орнітоз (хламідіоз) птиці
    Орнітоз (Ornithosis, пситакоз) - хронічна контагіозна хвороба дикої та свійської птиці, що характеризується ураженням органів дихання і травного каналу. До орнітозу сприйнятлива людина. Історична довідка. Вперше захворювання описав Ромар у 1819 р. у людей. У 1892 р. Нокар установив цю хворобу у папуг. Епідемії, що реєструвались того часу в Швейцарії, Німеччині, США, Південній Америці,
  16. Інфекційний бронхіт
    Інфекційний бронхіт (Bronchitis infectiosa) - гостра висококонтагіозна хвороба птиці, що характеризується ураженням органів дихання у курчат, репродуктивних органів з тривалим зниженням несучості у дорослих курей. Історична довідка. Хворобу вперше описали Шалк і Хафн у США в 1931 р. Збудник хвороби виділили Біч і Шалк у 1936 р. Інфекційний бронхіт має значне поширення в багатьої країнах Європи
  17. Меліоїдоз
    Меліоїдоз (Melioidosis, сапоподібна хвороба, сап Рангуна) - септико-піємічне захворювання гризунів, собак, котів, рідко сільськогосподарських тварин, що характеризується катарально-гнійним запаленням слизових оболонок, утворенням гнійних осередків та численних казеозних вузликів у різних органах і тканинах. Смертельно хворіє людина. Історична довідка. Перше свідчення про хворобу зроблено в
  18. ХІМІОТЕРАПІЯ ВІРУСНИХ ХВОРОБ
    Впливати на віруси, що проникнули в клітини, складно, основна складність сучасної хіміотерапії укладена не в токсичності препаратів на рівні клітин in vitro чи токсичності для конкретного виду клітин in vivo, а в токсичності й інших побічних ефектах на рівні організму. Хіміотерапевтичні препарати придушують здебільшого який-небудь тип вірусоспецифічних ферментативних реакцій. У результаті цього
  19. Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби
    Інфекційний ринотрахеїт великої рогатої худоби (Rhinotracheitis infectiosa bovum, міхурцевий висип, «червоний ніс», інфекційний риніт, інфекційний катар верхніх дихальних шляхів, інфекційний вульвовагініт, везикулярна хвороба статевих органів, пустульозний вульвовагініт, баланопостит) - гостра висококонтагіозна хвороба, що характеризується гарячкою, катарально-некротичним запаленням слизових
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека