Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаШкірні та венеричні хвороби
« Попередня Наступна »
Шпаргалка. Дерматовенерологія, 2011 - перейти до змісту підручника

ПУХИРЧАТКУ ВУЛЬГАРНО

Відноситься до групи справжньої (акантолітічної) пухирчатки.

Етіологія: в патогенезі провідну роль відіграють аутоімунні процеси. Розвиток акантолиза пов'язують з появою а \ т проти межклет. в-ва і освітою в ньому імунного комплексу антиген - антитіло.

Клініка: починається з ураження слизової рота, кіт. може існувати ізольовано протягом неск. місяців. Бульбашки, швидко розкриваючись, утворюють хворобливі, яскраво-червоні або покриті білясті нальотом ерозії, облямовані обривками епітелію - залишками покришки міхура. Часто первинні прояви вульгарною П. на слизових оболонках виглядають у вигляді товстих, білих або сального кольору плівок, що представляють собою покришки абортивних бульбашок.

Висипання на шкірі: у вигляді поодиноких бульбашок преим-але на шкірі грудей і спини, потім кількість їх збільшується. Бульбашки розташовуються на зовні неизмен. шкірі, наповнені прозорим вмістом, мають різну величину. Через неск-ко днів вони підсихають, покриваючись корками, або розкриваються з утворенням ерозій яскраво-червоного кольору, рясно відокремлюють густий клейкий ексудат. Іноді вульг.П. починається з огранич. ураження шкіри (пемфігозний первинний афект).

Акантоліз виявляється шляхом легкого тертя пальцями здорової на вигляд шкіри: поблизу бульбашок відбувається відшарування поверхн.слоев епідермісу з утворенням ерозій (симптом Нікольського). При потягивании за обривки покришки міхура відбувається відшарування верхніх шарів епідермісу далеко за межами видимої ерозії (крайової симптом Нікольського). Акантолізом обумовлено також збільшення площі міхура при натисканні на нього пальцем (симптом Асбо-Хансена), придбання міхуром форми груші під вагою ексудату, периферії. зростання ерозій.

Загальна сост-е хворих удовл: біль, заподіюється ерозіями, особливо сильна на слизовій рота. Поступово стан погіршується, з'являються слабкість, субфебр. температура. При приєднанні пиогенной флори температура може підніматися до більш високих цифр. При прогресуванні вульгарною П. ерозії як на слизових оболонках, так і на шкірі епітелізіруются повільно. Сут. виділення з сечею хлориду натрію різко знижене. За відсутності належного лікування наростаюча кахексія призводить до летального результату. Довгих-сть захворювання (без леч.) Від 6 місяців до 2 років, у молодих хворих вульг.
П. протікає більш гостро.

Діагностика: клініка, дані цитолог., Гістол. і імунолог. досліджень.

Лікування починається з призначення ударних доз глюкокортикостероїдів (преднізолону - ударна доза 60-100 мг (180-360) на добу, урбазона, дексаметазону). Доза сохр-ся після ліквідації висипань і загоєння ерозій в теч. тижня, а потім знижується до підтримуючої. Припинення лікування швидко призводить до рецидиву хвороби, тому хворі повинні довгих-але отримувати підтримуючі дози глюкокортикостероїдів

Також призначають: анаболічних стероїдних препаратів, калій, кальцій, аскорбінка, дезоксирибонуклеази, цитостатичні засоби (метотрексат, азатіоприн), володіють імунодепресивноюдією.

З метою видалення циркулюючих аутоантитіл з організму застосовують плазмаферез із заміщенням плазми хворого свіжою плазмою при безперервному кровотоці.

Зовнішньо: теплі ванни з перманганатом калію, а \ б мазі або водні розчини анілінових барвників. При ураженні слизових - обмивання і полоскання відваром ромашки навпіл з 2% розчином борної к-ти, розчинами бури, фурациліну.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ПУХИРЧАТКУ вульгарний"
  1. ІСТИННА ПУХИРЧАТКУ
    Етіопатогенез. Хворіють переважно жінки у віці 40-60 років, однак не виключено ураження осіб будь-якої вікової групи. Етіопатогенез до кінця не з'ясований. Важливу роль у розвитку захворювання відіграють порушення функції кори надниркових залоз, порушення водного, а особливо сольового обміну, про що свідчить різке зниження добового виділення з сечею хлориду натрію, мають місце дегенеративні
  2. Шкірні пошкодження, мають загально-медичне значення
    Томас Б. Фітцпатрік, Джеффрі Р. Бернард (Thomas В. Fitzpatrick, Jeffrey R. Bernhard) Шкіра - один з найбільш чутливих індикаторів серйозного захворювання: навіть нетренованим оком можна розрізнити її цианотичность, жовтушність або попелясто- сіру блідість при шоці. Досвідчений лікар повинен вміти визначати слабкі шкірні прояви небезпечних для життя захворювань і знати ті діагностичні
  3. Анамнез
    1) Дані анамнезу дозволяють визначити час виникнення та особливості перебігу захворювання, сезонність, схильність до рецидивів. Наприклад, хронічний рецидивуючий перебіг характерно для таких дерматозів, як псоріаз, екзема, нейродерміт, епідермофітія стоп та інші. Причому при деяких дерматозах рецидиви виникають в певну пору року, як наприклад, при псоріазі - загострення
  4. Інструментальні методи дослідження
    1) діаскопію (вітропрессіі). Використовується для визначення дійсної забарвлення морфологічних елементів висипки. З цією метою скляну паличку або предметне скло притискають до поверхні досліджуваного елемента і встановлюють його справжню забарвлення. Цей метод дозволяє відрізнити судинні елементи, зникаючі при натисканні на них предметним склом, від пігментних і геморагічних, а також
  5. Лабораторні методи дослідження
    1) Застосування шкірних алергічних проб. Вони засновані на здатності інфікованого або аллергізованного організму відповідати місцевої осередкової або загальною реакцією на введення певних доз алергену. Розрізняють аплікаційні (епікутанние), скаріфікаціонние і внутрішньошкірні проби. Застосовуються для підтвердження алергічного чи професійного характеру дерматозу. 2) Бактериоскопичне і
  6. Класифікація гнійничкових захворювань шкіри за етіологічним принципом
    Стафілококові піодерміти: 1) остіофоллікуліт (стафилококковое імпетиго, імпетиго Бокхарта), 2) фоллікулліт; 3) фурункул ; 4) карбункул; 5) гідраденіт; 6) сикоз. Стафілококові піодерміти новонароджених, дітей грудного та раннього дитячого віку: 1) везикулопустулез (періпоріт), 2) епідемічна пухирчатка новонароджених; 3) ексфоліативний дерматит Ріттера;
  7. Стафілококові піодерміти новонароджених, дітей грудного та раннього дитячого віку
    везікулопустулеза. Виникає на 3-5-й день життя. Клініка. З'являються гнійники величиною до шпилькової головки, оточені вираженим запальним віником. Іноді висипання одиничні, але частіше множинні, зсихаються в скоринки, що залишають після себе плями пігментації. Захворювання носить назву періпоріт по гістологічному дослідженню усть еккрінових потових залоз, де
  8. вторинномуперіоді СИФІЛІСУ
    Вторинний Lues починається через 9-12 тижнів від моменту впровадження блідої трепонеми або через 6 -8 тижнів від моменту появи первинної сіфіломи внаслідок генералізації інфекції, коли КСР крові стають різко позитивними майже у 98-100% хворих. Триває від 2 до 5 років, поділяється на: вторинний свіжий (Lues II recens); вторинний прихований (Lues II latens); вторинний
  9. Морфологічні елементи
    Дерматологія (грец шкіра вчення) - область клінічної медицини, яка вивчає структуру і функції шкіри в нормі і при патології. Дерматологія розробляє питання етіології, патогенезу, діагностики. Терапії та профілактики дерматозів, а також взаємозв'язок хвороб шкіри з іншими патологічними станами організму. Дерматологію ділять на загальну і приватну. Загальна дерматологія охоплює
  10. Первинні морфологічні елементи
    Інфільтративні 1. Пляма (macula) - зміна кольору шкіри на обмеженій ділянці. При цьому за консистенцією, рельєфу поверхні і рівню залягання вогнище ураження не відрізняється від навколишньої нормальної шкіри. Розрізняють запальні та незапальні плями. 1) Запальні плями (розеола, еритема) 2) Незапальні плями. 3) Гемаррагічні плями. 4) Пігментні плями.
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека