загрузка...
« Попередня Наступна »

Психологічні аспекти порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями

До порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями строкової служби належать глум І знущання одних з інших (під цим розуміється фізична і моральна образа), які переважно здійснюються щодо воїнів першого періоду служби. Таке знущання називається «дідовщиною». Глум І знущання - це зле висміювання чого-небудь, образа, конкретний образливий вчинок стосовно особистості воїна.

До 1958 p. цими поняттями характеризували викривлення дисциплінарної практики. Потім, до 1976 року, так визначалися відповідні дії будь-яких категорій військовослужбовців. Тільки в подальшому глумом і знущаннями стали називатися переважно конфлікти між військовослужбовцями різних періодів служби. Поряд з ними, на початку 60-х pp. XX ст., почали з'являтися нові поняття- «недотримання статутних правил стосунків з підлеглими» (1967), «нестатутні дії офіцерів» (1969). Згодом ці поняття поширилися на інші категорії військовослужбовців. З'явилися фрази: «неправильні взаємини військовослужбовців старшого періоду служби І молодих воїнів» (1965), «.знущання з молодих воїнів, як антистатутні, антигромадські дії відсталих елементів» (1970), а з 1976 р.- «нестатутні взаємини військовослужбовців старшого періоду служби і молодих солдатів».

В 1983 р. порушеннями статутних правил взаємин знову кваліфікували викривлення дисциплінарної практики офіцерами. З 1987 р. з'явилася тенденція зводити їх до знущань з товаришів по службі. З кінця 1988 р.
трусы женские хлопок
порушення статутних правил взаємин все частіше стали ототожнюватися з «дідівщиною».

На початку 90-х pp. XX ст. порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями характеризувалися такими рисами:

- стійкою системою поглядів, що виражалася свого роду ідеологією «нестатутними», яку, практично, підтримують переважна більшість військовослужбовців строкової служби (призовники вже очікують посягання на себе і, коли зіштовхуються з ними, терплять, а потім нерідко стають кривдниками самі), що сприяє живучості казармених хибних традицій;

- детальною регламентацією «прав і обов'язків», виражених характерним повсякденним паразитуванням одних військовослужбовців за рахунок інших;

- прихованням ряду фактів порушень статутних правил взаємин практично на всіх рівнях, круговою порукою в підрозділах;

- невмінням частини офіцерів, прапорщиків і сержантів боротися з порушеннями статутних правил взаємин;

- швидкістю відновлення, легкістю видозміни їх там, де, вони на перший погляд, здавалося б, були викоренені.

Саме така «спадщина» дісталася Збройним силам України, які формувалися, і, нажаль, супроводжує їх на всіх етапах розбудови, реформування і розвитку.

Більшість фактів насильства серед особового складу викриваються лише тоді, коли вони пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень і потерпілі змушені звернутися до медичних установ по допомогу. Ці небезпечні тенденції викликають невдоволеність у суспільстві, формують недовіру до Збройних сил, створюють перешкоди процесу реформ у військовій сфері, знижують або зводять нанівець мотивацію військової служби у призовників.


За даними соціологічного дослідження, здійсненого у квітні 2000 р. Головним управлінням виховної роботи Міністерства оборони України за методичної допомоги військової колегії Верховного Суду України, 49,3% опитаних вказали на те, що під час порушення щодо них статутних правил взаємин поруч перебували військовослужбовці старших періодів служби. На присутність при цьому сержантів посилалися 29,3%, прапорщиків - 14,7%, офіцерів - 6,7%. З іншого боку, кожен п'ятий респондент повідомив, що сам ображав товаришів по службі і ці факти були відомі військовослужбовцям старших періодів служби (61% випадків), сержантам (18,6%), прапорщикам (9%), офіцерам (11,4%). При цьому 44% цих військовослужбовців зізналися, що не були покарані за вчинене. Лише 12% повідомлень потерпілих про факти насильства стали підставою для застосування до винних заходів дисциплінарного характеру: за 0,8% повідомленнями потерпілих притягнуто до кримінальної відповідальності, а за 30,3%- все закінчилося простим обговоренням у колективі. Тому 57% повідомлень про застосоване насильство залишилося без будь-якого реагування, а реагування на решту повідомлень не можна визнати задовільними, про що відверто вказали 38% загальної кількості опитаних.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Психологічні аспекти порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями"
  1. Поняття малої групи і колективу
    Вихідним є поняття «мала група». Як у повсякденній мові, так і в літературі, ми часто стикаємося з хибним ототожненням понять «мала група» і «колектив». Отже, є потреба в чіткому розмежуванні цих понять і наповненні їх конкретним соціально-психологічним змістом. Про складність такої простої, здавалося б, проблеми свідчить як достатньо повне визначення цього поняття у західній соціальній
  2. Військовий колектив як різновид малої соціальної групи
    Військові підрозділи (відділення, взвод, рота, а інколи й батальйон) мають усі загальні ознаки, що характеризують практично будь-яку малу організовану соціальну групу. Це суспільна діяльність, загальні цілі й завдання, спілкування, певна організація, інтенсивні міжособистісні стосунки тощо. Малі соціальні групи, які функціонують у Збройних силах України, підпорядковані загальним
  3. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЙСЬКОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ
    Як свідчить історія, в усіх арміях і в усі часи військовій дисципліні надавалося велике значення. Наполеон Бонапарт, Олександр Суворов, Михайло Драгомиров вбачали у високому моральному дусі і дисциплінованості солдатів важливий чинник перемоги над ворогом. Так, Олександр Суворов наголошував, що серед багатьох якостей солдата найважливішою є його дисциплінованість, бо дисципліна - це мати
  4. Психолого-педагогічний зміст військової дисципліни
    Усвідомлення командирами (начальниками) суті військової дисципліни та її психолого-педагогічного змісту, основних показників і критеріїв оцінки с важливою передумовою формування у військовослужбовців дисциплінованості. Кожен офіцер має чітко уявити своє місце І роль у практичній діяльності зі зміцнення військової дисципліни, досконало оволодіти методикою аналізу дисциплінарної практики і стану
  5. Психологічні засади військової дисципліни
    За своїм змістом і формою психологічні засади військової дисципліни діляться на дві групи - індивідуальну і колективно-групову. Психологічні засади індивідуальної військової дисципліни: а)особистісна дисциплінованість воїна; б)забезпечення дисциплінованості підлеглого командиром; в)колективно-групова, соціально-психологічна підтримка індивідуальної дисциплінованості
  6. Класифікація міжособистісних конфліктів
    Усвідомленню природи конфліктів сприяє їх класифікація, що має спиратися на соціально-психологічні ознаки. Соціальні психологи виділяють два різновиди конфлікту: внутрішньоособистісний та міжособистісний. Внутрішньоособистісний конфлікт являє собою зіткнення рівних за силою, але протилежних за напрямом інтересів, потреб, потягів в одній особистості. Міжособистісний конфлікт, який І с
  7. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час
    Нормативно проблема психологічного забезпечення була піднята і поставлена на рівень державної справи у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. Окремі її аспекти під час ведення бойових дій були уточнені у Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки і ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України (затверджена наказом міністра оборони
  8. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи
    В організації та здійсненні психологічної роботи, що охоплює широкий спектр проблем життєдіяльності Збройних сил України, ключове місце посідають військові психологи. їхні посади впроваджені починаючи з батальйонної ланки. У батальйоні (лінійному й окремому) і полку (на кораблі 1 рангу) психологічну роботу провадять офіцери-психологи: - в батальйоні - офіцер з морально-психологічної підготовки
  9. Головні причини виникнення суїцидів
    Командирам (начальникам) і фахівцям структур виховної роботи слід добре знати основні причини, які с детермінантами суїцидальних явищ у військовому середовищі. В основному суїцидологи виділяють соціальні, індивідуально-психічні і психічні причини, що руйнують особистість та її «Я». Аналіз суїцидальних випадків серед військовослужбовців строкової служби у військах ППО за період ] 996-1998 pp.
  10. Методика визначення суїцидального ризику
    Виявлені характеристики, властиві суїцидентам, дають змогу скласти карту суїцидального ризику, що призначена для визначення ризику скоєння суїциду і ступеня такого ризику в осіб, що опинилися в кризових життєвих ситуаціях. Ця карта сприяє також виявленню ризику здійснення повторної суїцидальної спроби. Застосування карти правомірне при дослідженні військовослужбовців з гострими афективними
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...