загрузка...
« Попередня Наступна »

Психологічне забезпечення збройного конфлікту на Північному Кавказі

Певний Інтерес для розвитку системи МПЗ у Збройних силах України має вивчення досвіду його організації під час роззброєння незаконних збройних формувань у Чеченській Республіці. В листопаді 1994 р. Президент і Уряд Російської Федерації ухвалили рішення про використання частин і з'єднань Південнокавказьського військового округу (ПКВО) для роззброєння незаконних збройних формувань у Чеченській Республіці. У зв'язку з цим гостро виникла проблема організації МПЗ життєдіяльності військ, основним завданням якого на попередньому етапі операції було формування і підтримка у особового складу високої психологічної стійкості і бойової готовності до виконання завдань, пов'язаних із ризиком для життя. Відділом виховної роботи округу були визначені основні напрями діяльності командирів (начальників) штабів, виховних структур для розв'язання цього завдання, серед яких необхідно виділити такі:

1. Поглиблене вивчення якостей особового складу з метою виявлення осіб із морально-психічною нестійкістю, потенційних панікерів і дезертирів.

Психологами частин у військових підрозділах були здійснені опитування, що дало можливість скласти чітку картину морально-психічного стану військовослужбовців і організувати конкретну індивідуальну роботу з ними. При цьому роз'яснювалися їхні пільги і соціальні гарантії і доводилась інформація про кримінальну відповідальність за військові злочини. Крім того, старанно уточнювалися всі дані, необхідні у випадку загибелі або поранення військовослужбовця.

2. Роз'яснення особовому складу поставлених перед військами завдань.

Тут особлива увага зверталася на роз'яснення законності і правової обґрунтованості їхніх дій у зоні конфлікту. Слід зазначити, що робота в цьому напрямі значно ускладнювалася відсутністю у командирів і офіцерів виховних структур точної інформації про завдання військ і характер майбутніх бойових дій, що було характерним для підготовчого етапу операції в Чеченській Республіці. Негативним чинником, що суттєво впливав на ефективність виховної роботи, була невизначеність правового статусу дій військ Росії у Чечні.

3. Формування і підтримка в особового складу впевненості у власних силах, у своїй зброї, техніці, у командирах І товаришах по службі. Водночас необхідно було запобігти безпідставному спокою, недооцінці можливостей чеченських збройних формувань. Це завдання виявилося доволі складним з огляду на недостатню кількість інформації про них.

4. Ретельний аналіз соціально-політичної обстановки в Чеченській Республіці і на Північному Кавказі, прогнозування розвитку соціально-політичної ситуації в регіоні.

Оскільки в листопаді-і рудні 1994 р. у центральній пресі практично не друкувалися матеріали щодо ситуації в Чеченській Республіці, основна увага приділялася розробленню і поширенню матеріалів про історію розвитку взаємин Чечні і Росії, актуальному стану справ па основі інформації, отриманої з різноманітних джерел. Певний матеріал для цієї роботи дала праця Д.Д. Даера «Тернистый путь к свободе».

Нарешті, особливим напрямом визначалася робота з місцевим населенням, яку здійснювали офіцери групи психологічних операцій розвід управління округу.

Основною формою роботи із зазначених напрямів для офіцерів відділу виховної роботи стало надання практичної допомоги безпосередньо у військових частинах і підрозділах. З цією метою вони були спрямовані на початку грудня в частини, що готувалися до операції, і постійно в них працювали.

Група офіцерів на чолі з начальником відділу у складі оперативної групи сконцентрувала зусилля на розробленні та доставці у війська директивних вказівок щодо організації морально-психологічного забезпечення (МПЗ) дій військових частин і підрозділів, а також довідково-інформаційних матеріалів (у цей період були підготовлені І надіслані в частини матеріали про соціально-політичну обстановку в Чечні і на Північному Кавказі, пам'ятки військовослужбовцям про ведення бойових дій у населених пунктах, правила поводження з місцевим населенням та ін.). Були підготовлені, розмножені і поширені листівки й звернення, адресовані місцевому населенню.

Відділ виховної роботи щодня готував аналіз суспільно-політичної ситуації на Північному Кавказі і на цій основі - поточні і довгострокові прогнози розвитку ситуації, виходячи з якого будувалися взаємини з місцевими органами влади. Головною турботою відділу був постійний аналіз МПС особового складу і вироблення рекомендацій щодо його зміцнення.

Велика увага приділялася встановленню взаємодії з виховними структурами МВС, ПДВ і інших округів Збройних сил РФ, організації роботи в тісному контакті з ними. В міру необхідності частини І підрозділи забезпечувалися технічними засобами пропаганди, була організована доставка газет.

Важливими заходами були інструктажі офіцерів підрозділів і частин, що готувалися до бойових дій. У підготовчий період в частинах поряд із традиційними формами роботи (заняття, бесіди, інструктажі тощо) основна увага приділялася індивідуально-виховній роботі, а також політичному, бойовому й оперативному інформуванню особового складу.

МПЗ операції об'єднаного угруповання військ щодо розколу незаконних збройних формувань у Грозному й очищенню міста від бойовиків було ускладнено рядом психологічних проблем.

Наприклад, у значної кількості військовослужбовців виникла невіра в те, що війна справді почалася і тому потрібно було демонструвати найвищу рішучість і виучку. 70 % бойових машин 131 ОМСБР, 81 МСП вступили в місто без екіпажів. БМП, як правило, були укомплектовані тільки водіями-механіками, командирами і навідниками. Скрізь у військах межі власних можливостей визначалися критеріями мирного часу. У важких боях 31.12.94 р., 1 і 02.01.95 р. у багатьох військовослужбовців не помічалося всебічної вимогливості до себе, стійкості, завзяття і бойової активності, яких потребувала обстановка. Це знайшло свій вияв скрізь: у штабах, органах управління, військових частинах і підрозділах.

Недооцінка чеченських збройних формувань, зневага до чіткого планування бойових дій і необачність призвели до невиправданих втрат у 131 ОМСБР І 81 МСП у живій силі і бойовій техніці. Психічні втрати в 131 ОМСБР склали 58 % особового складу, які потребували психологічної корекції, у тому числі 45 % - уваги психотерапевта. Із загального числа легкопоранених 20 % були готові знову повернутися в підрозділ.

Можна констатувати, що реальні труднощі й перші зустрічі з жорстокою дійсністю операції в Чечні породили у особового складу невпевненість, пригнічений стан. Завзятий опір чеченських бойовиків зустрівся з невисоким професіоналізмом не тільки солдатів і молодших командирів, а й вищого керівництва. Боягузтво, метушливість, нерозважливість виявили деякі генерали й офіцери, з вини яких були допущені великі втрати у живій силі й бойовій техніці. В цих умовах негативний вплив напруженості у особового складу постійно долався наполегливою роботою всіх командирів, штабів, виховних структур щодо згуртування військових колективів, формування взаємної довіри, забезпечення взаємозамінності, формування навичок і вмінь успішної бойової взаємодії. Така робота згодом стала давати позитивні результати.

Штаби І виховні структури в січні-лютому 1995 р. напружено працювали для поліпшення інформування військ.

Це було викликано тим, що у всіх з'єднаннях і частинах бої довелося вести в міських умовах дрібними підрозділами І за обмеженої рухливості. Це викликало додаткові психічні навантаження, створювало серед особового складу стан занепокоєння і пригніченості. У перші місяці року командирам і офіцерам-вихователям слід було зважити на негативні ефекти стомлення. У ряді частин і підрозділів Північного і Західного угруповання військ спостерігалося психічне виснаження особового складу. Так, в окремих військових підрозділах у багатьох воїнів «атрофувалися» нерви, був «заглушений» ефект самозбереження; деякі солдати її офіцери практично не реагували на розриви бомб і набоїв, постріли снайперів. У такій ситуації необхідно було зважити на ефект стомлення. Заступники командирів 503 і 693 МСП з виховної роботи підполковники О.М. Погосов, О.В. Донсков зробили все можливе для раціонального розподілу фізичних і розумових навантажень, формування і розвитку позитивних емоцій і почуттів. Вони подбали про відпочинок і зміну підрозділів, які довго брали участь у бойових діях.

В міру втягування військ в активні бойові ДІЇ в січні 1995 р. в умовах великого міста залишки страху і вагань продовжували мати місце в окремих частинах і з'єднаннях.

Деякі офіцери, використовуючи різноманітні приводи (родинні обставини, хвороба дружини, дітей та ін.), намагалися ухилитися від участі в бойових діях. Слабку фахову підготовку, боягузтво виявили офіцери Таманської дивізії, що прибули на доукомплектування 503 МСП. Один із них здав у полон 15 військовослужбовців, Інший втік з району бойових дій.

В ході боїв у місті постала проблема особистого прикладу командирів і його позитивного впливу. У зв'язку з тим, що певна частина військовослужбовців у ході бойових дій потрапила в полон до бойовиків, виникла необхідність роз'яснення особовому складу особливостей поводження в полоні, засобах звільнення. Були доведені положення і норми Міжнародного гуманітарного права.

Особливе місце у виховній роботі в цей період приділялося розробленню і вживанню заходів з недопущення мародерства, бешкету та інших воєнних злочинів. Ця робота здійснювалася в тісній взаємодії з органами військової юстиції, а також із виховними структурами МВС, ПДВ, інших військових округів.

Нагромаджено певний досвід роботи з МПЗ бойових дій частин і підрозділів у період підготовки операції з блокування і звільнення від бойовиків населених пунктів Шалі, Аргун і Гудермес. Основним завданням виховної роботи була підтримка високого МПС, психічної стійкості й бойової спроможності особового складу.

Головним напрямом роботи залишався постійний поглиблений аналіз МГТС особового складу частин і підрозділів, що готуються до бонових дій. З цією метою в діючих частинах, а так само в частинах, що прибули в Чечню на доукомплектування військ, було здійснене дослідження, що виявило істотні розходження в МПС особового складу, який брав участь у бойових діях, і прибулих військовослужбовців, а також особового складу частин забезпечення (тил, зв'язок, ППО й ін.) зокрема, неоднозначним виявилося ставлення до їхньої участі в майбутніх заходах. Ставши безпосередніми учасниками бойових дій, особисто переконавшись в антинародності режиму генерала Дудаева, ставши свідками загибелі своїх бойових товаришів, більшість військовослужбовців різко змінила свою думку про події, що відбуваються в Чечні, і стали позитивно ставитися до надзвичайних заходів, які здійснювалися керівництвом Росії.
трусы женские хлопок
Якщо солдати, котрі не брали особистої участі в бойових діях, здебільшого вважали себе просто змушеними виконувати встановлений законом обов'язок і тільки 20 % думали, що дії російської армії в Чечні відповідають їхнім особистим переконанням, то серед військовослужбовців 131 ОМСБР і 19 МСД більше половини співвіднесли вжиті заходи з особистими переконаннями і обов'язком перед батьківщиною. При цьому головну роль у їхніх діях починає відігравати мотив помсти за загиблих товаришів по службі (62 % проти 29 % у знову прибулого особового складу).

На основі отриманого бойового досвіду в МПЗ життєдіяльності російських військ в нього були внесені істотні корективи.

При організації МПЗ дій особового складу слід було враховувати чинники, що негативно впливають на МПС військовослужбовців і на якість здійсненої роботи. Так, великі втрати при звільненні Грозного підірвали віру певної частини військовослужбовців у можливості своєї зброї і бойової техніки, слушності рішень, ухвалених командирами. В цих умовах здійснювалося цілеспрямоване узагальнення і поширення бойового досвіду підрозділів і окремих військовослужбовців, які найуспішніше діяли в боях у Грозному а так само досвідові офіцерів і прапорщиків, що брали участь у бойових діях у Афганістані.

Негативний вплив на МПС особового складу мала необ'єктивність і упередженість у висвітленні подій у Чечні окремими ЗМІ, що також слід було враховувати в роботі з особовим складом. У цьому плані хорошою підмогою в роботі стали матеріали, що публікувалися газетами «Красная звезда», «Военный вестник юга России», а також новоствореною армійською газетою «Защитник России» і виданням Міністерства внутрішніх справ «.Солдат правопорядка».

На цьому етапі серйозне занепокоєння у командування викликало те, що в бойових підрозділах утворився значний некомплект офіцерІв-вихователів. У зв'язку з цим провадилася оперативна підготовка й інструктаж командирів підрозділів щодо здійснення виховної роботи. В усіх підрозділах щодня провадилося бойове інформування особового складу, кожен підрозділ забезпечувався технічними засобами виховання (ТЗВ) і газетами, телевізорами, радіоприймачами, фотоапаратурою, музичними інструментами. При цьому в роботі з інформування особового складу особлива увага приділялася подоланню негативного впливу з боку дудаєвської пропаганди.

Основною формою роботи з MU3 бойових дій під час операцій зі звільнення населених пунктів залишалася індивідуальна робота з військовослужбовцями, основним принципом якої став принцип «офіцер завжди поруч». Особовому складу постійно навіювалося почуття впевненості у своїх силах і можливостях, думка про те, що командири несуть повну відповідальність за його життя і не залишать ні за яких обставин.

Розгорталася також активна робота з місцевим населенням. Разом із розвідуправлінням округу були розроблені, розмножені і поширені за допомогою авіазасобів листівки й звернення, у яких містилися заклики не допускати присутності бойовиків у населених пунктах.

Велике значення для підтримки МПС особового складу мала гуманістична допомога, що здійснювалась адміністративними органами і громадськими організаціями. В пунктах постійної дислокації частин, що брали участь у бойових діях у Чечні, постійно тривала взаємодія з місцевими органами влади.

Особливе місце займала організація роботи з представниками комітетів солдатських матерів і батьків військовослужбовців, що прибули в зону бойових дій із метою одержання інформації про своїх дітей.

Деякі з них приїздили і мстою забрати своїх синів додому. Для роботи з ними був створений інформаційний центр, у роботі якого взяли участь офіцери виховних відділів всіх округів, Тихоокеанського флоту. ПДВ і МВС. Оперативність роботи центру дозволила не допустити випадків самовільного залишення частин військовослужбовцями і запобігала негативному впливові представників деяких громадських організацій. Проте робота центру серйозно погіршувалась у зв'язку з його слабким технічним оснащенням, у тому числі відсутністю комп'ютерів і недостатнім забезпеченням засобами зв'язку.

На цьому етапі порівняно з попереднім значно краще вдалося організувати культурно-дозвільне забезпечення бойових частин І підрозділів. На бойові позиції з концертами виїздили артисти окружних ансамблів пісні і танцю, філармоній, колективи художньої самодіяльності. У частинах були розгорнуті похідні клуби, в яких демонструвалися кінофільми.

Постійний аналіз МПС військовослужбовців, конкретна робота з ними дозволили забезпечити їхню високу психічну стійкість і, врешті-решт, сприяли успіхові операцій зі звільнення населених пунктів від бойовиків.

З початком операції з ліквідації незаконних збройних формувань, зі зростанням психічних І фізичних навантажень на особовий склад, командири, штаби, виховні органи зафіксували зрослу психічну і психофізіологічну втому військовослужбовців. Перші втрати, невдачі в ході боїв спричинили у особового складу зростання бойових психічних травм, особливо в підрозділах 131 ОМСБРІ81 МСП. Штабом керівництва на основі інформації про МПС особового складу, що надходила із військ, І за пропозицією відділу виховної роботи ПКВО було ухвалене рішення про розгортання 8 пунктів реабілітації воїнів, що отримали поранення, бойові психічні травми. Директивою штабу ПКВО був визначений склад пункту реабілітації 5 фахівців, в основному це були штатні офІцери-вихователІ, офіцери тилу і медичної служби.

У 131 ОМСБР пункт реабілітації очолив психолог підполковник Г.М. Дробніца, у 81 МСП - заступник командира полку з виховної роботи підполковник І.В. Станкевич, у 255 МСП--психолог майор Г.М. Дорофеев, у шпиталях - штатні заступники з виховної роботи. Практика реабілітації військовослужбовців у ході операції показала, що пункти створювалися в частинах за необхідністю. їхнє число зростало від 8 до 40 штатних одиниць улютому-березні 1995 р. За час роботи пунктів психологічну допомогу одержали понад 12 тис. військовослужбовців із різними бойовими психічними травмами, у тому числі понад 5 тис. поранених і хворих, виписаних Із медичних закладів.



Методика роботи пункту включала три етапи:

I етап: зустріч і розміщення військовослужбовців. Це -миття в лазні, зміна білизни й обмундирування, харчування і відпочинок.

II етап: психологічне обстеження для визначення ступеня і рівня бойової психічної травми, рівня напруженості і розподіл військовослужбовців по групах.

ПІ етап: психокорекція військовослужбовців. Під час всього періоду їхнього перебування на пункті реабілітації для них організовувалися перегляди кіно- і телефільмів, зустрічі з рідними й близькими, написання листів додому, заохочення і нагородження тих, що відзначились у боях, виступи концертних бригад, самодіяльних артистів, зустрічі зі священнослужителями, місцевим населенням. Позитивні емоції у них викликала передача гуманітарної допомоги. У лютому 1995 р. в розташування військ у Грозному у складі делегації Хабаровського краю прибув ієромонах Купріян. У численних бесідах із морськими піхотинцями 165 полку, у тому числі на пунктах реабілітації, він, як і інші служителі культу, зміцнював і піднімав дух воїнів, закликав до слухняності, взаємопідтримки.

Великий емоційний заряд одержали воїни від зустрічей із родичами, земляками, представниками Ставропольського, Кубанського і Донського козацтва.

Окружна газета «Военный вестник юга России», багатотиражна газета 19 МСД «Доблесть» у своїх спецвипусках висвітлювали процес реабілітації й лікування військовослужбовців. У всіх пунктах були обладнані місця для читання газет, оформлені підшивки газет і часописів.

Численні репортажі в ЗМІ, у тому числі й Північного Кавказу, з коментарями офіцерів допомагали швидкому відновленню сил у військовослужбовців, сприяли ефективності процесу їх реабілітації. Таких матеріалів, створених телерадіостудіями регіону разом із прес-центром ПКВО, було понад 80 тис.

Поряд із позитивними аспектами процес реабілітації мав і деякі недоліки. До проблем, що потребують вирішення, слід віднести:

1. Недостатність штатних військових психологів. З розгортанням пунктів реабілітації і призначенням офіцерів-вихователів для цієї роботи довелося оголити штатні підрозділи. Практика показала необхідність запровадження штатного психолога в ланці батальйон--дивізіон.

2. Слабку забезпеченість пунктів психологічної реабілітації технічними засобами для роботи. Недостатня кількість аудіо - і відеоапаратури з відповідними програмами тренінгу не дозволяла кваліфіковано провадити психологічну реабілітаційну роботу.

Таким чином, у результаті здійснення психологічної реабілітації вдалося практично цілковито відновити психічні, духовні й фізичні сили воїнів. Лише близько 200 військовослужбовців, що одержали серйозні бойові психічні травми, були направлені в шпиталі для глибшого психотерапевтичного обстеження і лікування.

На підставі аналізу діяльності, що пов'язана з МПЗ, були сформульовані пропозиції з підвищення ефективності виховної роботи у військах із врахуванням досвіду бойових дій у Чеченській Республіці. З метою підвищення ефективності виховної роботи і морально-психологічного впливу на особовий склад було запропоновано:

- передбачити передання груп психологічних операцій із розвідуправління в управління виховної роботи;

- створити відділи виховної роботи в управліннях тилу, озброєння й армійської авіації;

- запровадити в штат посади психолога й офіцера з організації дозвілля у батальйонах (дивізіонах);

- запровадити штатні посади заступників командирів з виховної роботи в танкових ротах, артилерійських і мінометних батареях та інших військових підрозділах;

- запровадити штатну посаду «військовий психолог» у всіх полках, бригадах, дивізіях, республіканських військкоматах;

- запровадити у період ведення бойових дій замість посади «заступник командира з виховної роботи» посаду «заступник командира з морально-психологічного забезпечення».br>
Для підготовки зазначених категорій пропонувалося створити мережу військових училищ, а також відкрити в кожному окрузі 10-МІСЯЧНІ курси підготовки офіцерів;

- мати центр аналізу і прогнозування морально-психічного стану особового складу із врахуванням мобілізаційного розгортання Й приведення військ у бойову готовність у кожному окрузі;

- передбачити для роботі] з цивільним населенням посаду офіцера з виховної роботи і роботи з населенням у штаті військових комендатур;

- обґрунтувати єдину комплексну програму морально-психологічної реабілітації особового складу частин і підрозділів.
Наказом міністра оборони надати чинності Положенню про діяльність пунктів психологічної реабілітації в бойовій обстановці;

- відновити систему провадження навчально-методичних зборів з різними категоріями офіцерів виховних структур (в окрузі і погарнізонно), передбачити фінансування цих заходів (оплата відряджень, лекторів та ін.);

- розробити на час війни для виховних структур і штатів військових округів, з'єднань, ВВНЗ-Ів І частин керівні документи;

- переглянути навчальні програми підготовки офіцерського складу щодо збільшення часу на вивчення проблем підвищення МПС і бойової стійкості військ;

- переглянути норми постачання ТЗВ в сторону збільшення і якісного поліпшення для можливого застосування і використання в польових умовах, в бойовій обстановці, щоб кожен військовий підрозділ мав телевізор і відеоплеєр, необхідні для зняття психічної напруги і психологічної реабілітації особового складу;

- створити друкарні і редакції корпусних газет. Збільшити норми постачання частинам і підрозділам преси. Забезпечити виховні структури всіх рівнів персональними комп'ютерами і принтерами.

Контртерористична операція на Північному Кавказі підтвердила думку про те, що результат збройного протистояння багато в чому залежить не тільки від правильних політичних і військових рішень, а й від вміння командирів, штабів, органів виховної роботи формувати і підтримувати в особового складу високий МПС, наступальний дух.

Таким чином, метою МПЗ операції на Північному Кавказі була підтримка високого МПС особового складу, необхідного для ефективного виконання завдань у швидкоплинній складній бойовій, соціально-політичній і інформаційно-психологічній обстановці. Його головними завданнями стали:

- формування високих морально-бойових і психічних якостей воїнів;

- підтримка свідомої військової дисципліни, організованості і порядку у військах;

- постійне інформування особового складу;

- формування позитивної психічної настанови щодо дій російських військ в регіоні;

- забезпечення соціального захисту військовослужбовців. МПЗ планувалося і здійснювалося Із врахуванням призначення і характеру бойових дій і завдань з'єднань, частин і підрозділів. Основні зусилля спрямовувалися на:

- підтримку високого МПС особового складу;

- мобілізацію на ведення активних бойових дій;

-подолання почуття страху в умовах масованих обстрілів з боку бойовиків і винятково високих психічних та фізичних навантажень при бойовій діяльності у гірській місцевості.

В інформаційно-пропагандистської роботі з особовим складом у період підготовки і під час ведення бойових дій основна увага приділялася роз'ясненню військово-політичної обстановки; соціально-політичної ситуації в регіоні; мети і завдань, поставлених Президентом Російської Федерації; підготовці для провадження контртерористичної операції офіцерського складу, офіцерів структур виховної роботи; психологічній підготовці особового складу до бойових дій; забезпеченню безперервного інформування; узагальненню і поширенню бойового досвіду, найефективніших засобів і прийомів боротьби із супротивником; популяризації воїнів, що відзначилися в боях, вияву турботи про їх своєчасне заохочення, представлення до державних нагород.

Велику роботу було здійснено щодо висвітлення подвигу псковських десантників із 6-ї роти другого батальйону 104-го ПДП 106-ї ПДД, що в ніч із 29 лютого на 1 березня 1995 р. прийняли на себе в Аргунській ущелині на висоті 776,0 удар більш як 2,5 тис. бойовиків і знищили до 400 з них.

В інформаційно-пропагандивнІй роботі, що провадилася з особовим складом командирами і офіцерами виховних органів, роз'яснювалися особливості місцевих звичаїв народів Північного Кавказу, національні традиції і звички. З цією метою застосовуються такі форми виховної роботи, як індивідуальні і групові бесіди, мітинги, зустрічі з ветеранами, духовенством, місцевим населенням тощо.

У військових підрозділах була організована робота бойового й інформаційного активу.

Так, регулярно провадилися заняття з суспільно-державної підготовки - один раз на тиждень по 1 годині; щоденне інформування в підрозділах по 15-20 хв., а на пунктах управління- по 10-15 хв. Нерідко інформування особового складу, що провадить бойові дії, здійснювалося через індивідуальне спілкування «від позиції до позиції» у нічних умовах. А всього у військах Об'єднаного угруповання було створено 1 633 групи суспільно-державної підготовки. Крім того, були створені позаштатні інформаційні групи в з'єднаннях - до 10 осіб, у частинах - до 5 осіб, у підрозділах - із числа підготовлених сержантів або солдат 2-го року служби.

У зв'язку з розгортанням мережі військових комендатур у районах Чеченської Республіки і Грозного особлива увага приділялася проблемі інформаційного впливу на місцеве населення.

З цією метою до комендатур було відроджено 6 похідних автоклубів, що поряд 3 Інформаційним і культурно-виховним забезпеченням військовослужбовців вели на місцях аґітаційно-пропагандивну роботу серед населення. Цей вплив був організований у взаємодії з об'єднаною редакцією друкарських і електронних ЗМ1. Водночас не повною мірою вдалося використані можливості військової преси, радіо і телебачення з доведення до військ і громадськості бойових успіхів, пропаганди, прикладів мужності і героїзму російських БІЙСЬК. У зв'язку з цим у ході бойових операцій провадилося додаткове інструктування офіцерів ротної і взводної ланки щодо форм і методів здійснення індивідуально-виховної й інформаційно-роз'яснювальної роботи з особовим складом у бойових умовах.

Приділялася суттєва увага також соціальному захисту військовослужбовців. У ході бойових дій багато військовослужбовців одержали поранення. У зв'язку з цим керівництвом був прийнятий ряд заходів, спрямованих на надання матеріальної допомоги їхнім родичам.

Так, відповідно до розпорядження Уряду РФ від 25 серпня 1999 р. № 1294-р встановлені розміри матеріальної допомоги, яка надасться родичам поранених військовослужбовців для проїзду І проживання в місцях лікування пораненого.

Психологічна робота здійснювалася штатними і залученими силами й засобами та була спрямована на формування в особового складу психічної стійкості, готовності до ведення бойових дій, зниження" психогенних втрат, надання своєчасної психологічної допомоги і здійснення заходів психологічної реабілітації.

Вона провадилася на базі чотирьох стаціонарних центрів, семи центрів і в полкових пунктах психологічної допомоги і реабілітації. У медичних ротах з'єднань і частин функціонували групи психологічного здоров'я, у підрозділах військових частин були створені й успішно діяли понад 220 груп психологічної підтримки.

Добре зарекомендували себе мобільні групи психологів, у практиці роботи яких використовувалися можливості похідних автоклубів. В результаті психологічної роботи командирів, офіцерів структур виховної роботи і штатних психологів у військовослужбовців вдалося сформувати високі морально-бойові якості, відповідальність за своє життя І життя товаришів по службі. Понад 80 % особового складу вже на другу добу адаптувалися до бонових умов, опанували основні засоби самозахисту. Це також підтверджують численні факти відмов легкопоранених солдат, сержантів і офіцерів ' покинути бойові позиції.

Культурно-виховна робота і організація дозвілля провадилася з використанням сил І засобів частин і з'єднань, що входять до складу Об'єднаного угруповання військ (ОГВ) при активній участі військових установ культури.

Найбільший успіх мали виступи концертних бригад фахових і самодіяльних артистів. Як показав досвід, після припинення участі особового складу в бойових діях організація і здійснення культурно-виховних заходів і організація дозвілля воїнів сприяли зміцненню військової дисципліни, згуртуванню військових колективів, створили умови для активної психологічної релаксації і реабілітації особового складу.

У роботі щодо захисту військ від інформаціпно-психологічного впливу бойовиків командування угруповання ставило завдання досягти Інформаційної переваги в районі здійснення операції через руйнацію систем управління і зв'язку бойовиків, заходами інформаційно-психологічного захисту особового складу і місцевого населення. Такі заходи супроводжували всі етапи операції російських військ від розгортання військового угруповання на Північному Кавказі до завершення масштабних бойових операцій. Досвід показав, що для досягнення оптимального захисту від інформаційно-психологічного впливу бойовиків необхідне активне й узгоджене здійснення інформаційно-пропагандивної роботи у військах І серед місцевого населення, а також організація спеціальних заходів.

Здійснений аналіз організації МПЗ контртерористичної операції військ та інших військових формувань Росії у Північнокавказькому регіоні дають змогу визначити такі основні напрями щодо його поліпшення у Збройних силах України:

1. Вдосконалення системи МПЗ необхідне на всіх рівнях управління - від центрального апарату Міністерства оборони України до кожного військового підрозділу. При цьому основні зусилля структур виховної роботи варто зосереджувати безпосередньо в ротах, батальйонах, окремих підрозділах (сторожові та блокпости). Важливо також комплексно удосконалювати систему, прийоми І засоби, матеріально-технічну базу й утримання всіх видів МПЗ.

2. Необхідне подальше удосконалення єдиної системи МПЗ Збройних Сил та інших військових формувань України. У рамках цієї системи варто вирішити проблему єдиного державного замовлення, постачання і ремонту ТЗВ.

3. Детально обґрунтувати проблему захисту військ від інформаційно-психологічного впливу супротивника. Насамперед необхідне узгодження зусиль відповідних головних управлінь Міністерства оборони, органів управління інших військових формувань України.

4. Законодавче і нормативне забезпечення виконання завдань МПЗ.

5. Доцільно узагальнити усі нормативно-правові акти щодо пільг і компенсацій воїнам у разі виконання ними бойових завдань.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Психологічне забезпечення збройного конфлікту на Північному Кавказі"
  1. Військовий колектив як різновид малої соціальної групи
    Військові підрозділи (відділення, взвод, рота, а інколи й батальйон) мають усі загальні ознаки, що характеризують практично будь-яку малу організовану соціальну групу. Це суспільна діяльність, загальні цілі й завдання, спілкування, певна організація, інтенсивні міжособистісні стосунки тощо. Малі соціальні групи, які функціонують у Збройних силах України, підпорядковані загальним
  2. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах
    Багатий позитивний досвід у сфері психологічного забезпечення мають деякі іноземні країни. Найбільш організовано і цілеспрямовано до цієї справи ставляться у Збройних силах США, де ця проблема протягом XX ст. вважається пріоритетною державною справою і ґрунтується на наукових засадах. Ще до Першої світової війни у США була створена Рада з питань використання психології у військовій справі, що
  3. Органи психологічних операцій в армії США
    Для організації і ведення «психологічних операцій» у мирний І воєнний час у збройних силах США є відповідний апарат. Рішення з основних питань розвитку потенціалу військових «психологічних операцій», застосування їхніх сил і засобів для досягнення мети воєнно-політичного курсу США ухвалює Президент держави на підґрунті рекомендацій Ради національної безпеки, Міністерства оборони, Комітету
  4. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій
    На основі аналізу викладеного матеріалу у питанні 2 можна зробити висновок про те, що локальні війни і збройні конфлікти мають не тільки військові, а й істотні морально-психологічні особливості: - здійснення масованого інформаційно-психологічного впливу на війська і населення сторін, що протистоять, і світове співтовариство в цілому; - різке збільшення психогенних втрат, що можуть призвести
  5. Основні напрями психологічного забезпечення
    Ряд цих проблем можуть бути оптимально зняті завдяки ефективній організації психологічного забезпечення підготовки і ведення бойових дій, яке має на меті досягнення мораль но-психологічної переваги над протиборчою стороною, підтримку високої боєздатності військ і духовної стійкості населення. Це досягається узгодженими за завданнями, місцем і часом, здійсненими за єдиним задумом і планом
  6. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час
    Нормативно проблема психологічного забезпечення була піднята і поставлена на рівень державної справи у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. Окремі її аспекти під час ведення бойових дій були уточнені у Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки і ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України (затверджена наказом міністра оборони
  7. Основні форми психологічної роботи
    Реалізація основних завдань психологічної роботи та ефективне їх розв'язання залежить від основних форм цієї роботи, до яких, насамперед, належать: психодіагностика; психопрофілактика і психогігієна; психологічне консультування і освіта; психотерапія і психореабілітація. Кожна з цих форм має свої особливості, зміст, специфіку і технологію. Психодіагностика - комплекс заходів, які провадяться у
  8. Місце командира і його заступника з виховної роботи (психолога) в організації і здійсненні психологічної роботи
    У вирішенні завдань психологічної роботи беруть участь різні суб'єкти, кожен з яких виконує свої специфічні функції. Разом з тим ефективність цієї роботи забезпечується лише спільними, скоординованими зусиллями всіх її суб'єктів. Це зумовлює необхідність поєднання двох рівнів організації і здійснення заходів психологічної роботи: перший - рівень застосування методів і технологій
  9. Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців
    Велике значення для діагностики і попередження суїцидальної поведінки військовослужбовців має вивчення мотивів такої поведінки, оскільки, аналізуючи цей негативний вид поведінки, дослідник насамперед мусить вивчити її внутрішні причини. Ними є мотиви і мотивації суїцидальної поведінки конкретного військовослужбовця. У зв'язку з тим, що різноманітність мотивів і мотивацій суїцидальної поведінки
  10. Додатоки
    Додаток 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ Формула темпераменту (за А. Бєловим) Обіжник-Айзенка Оцінка комунікативних та організаторських здібностей (за Б. Федоришиним) Обіжник FPI Психологічна характеристика темпераменту Оцінка рівня нервово-психічної стійкості (методика «Прогноз» за В. Бодровим) Додаток 2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДОСЛІДЖЕННЯ
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...