Педіатрія / Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВетеринарія
« Попередня Наступна »
Джупіна С.І.. Епізоотичний процес і його контроль при факторних інфекційних хворобах. Частина 2, 2002 - перейти до змісту підручника

Провокація прихованих форм сапа.

Провокувати приховані форми сапу почали тоді, коли застосували підшкірну і внутрішньовенну малеїнізації. Таке введення малеїну викликало у коней алергічну реакцію, стимулюючу життєдіяльність що не проявляють себе збудників цієї інфекції. Підвищена життєдіяльність цих мікроорганізмів піднімала температуру тіла коней і напрацювання антитіл, що забезпечують прояв відповідних серологічних реакцій.

Це переконливо подтвердюілі досліди і спостереження численних дослідників в той період, коли ця інфекція була широко поширена. Проводячи серологічне дослідження сироватки крові та дворазову офтальмомаллеінізацію заражених сапом однорічних лошат, В.П.Міловзоров і Глухів не отримали позитивної реакції. Але через 9 і 15 днів, після введення під шкіру цим коням 2 мл малеїну, РСК дала позитивний результат. А.П.Неводов після введення під шкіру коням-маллеінщікам по 1,2 - 1,5 мл малеїну, включив їх в роботу з великими фізичними навантаженнями. У деяких з цих коней проявилися клінічні ознаки сапу. Інші показали позитивну реакцію по РСК. Щорічно при



незадовільному годуванні і важкій роботі у 3 - 4,5% коней-маллеінщіков загострювався інфекційний процес до гострого клінічного прояву (С, Н, Вишелесський, 1948).

І.В.Поддубскій і В.Г.Іванов (1954), посилаючись на В.П.Міловзорова і Глухова, нагадують, що у тварин з хронічно компенсованими формами сапу вдавалося загострити інфекційний процес, введенням під шкіру вбитої культури цієї інфекції. Після такої провокації від тварин виділяли збудника сапу.

Результати таких досліджень і спостережень дозволяють вважати, що провокація прихованого мікробоносітельства вельми корисна для ефективного оздоровлення конепоголів'я від цієї інфекції.
Цей прийом в нашій країні практично використовували в період завершення оздоровчої кампанії конепоголів'я від сапу. Якщо офтальмомаллеінізація показувала сумнівний результат досліджень, то його надійно уточнювали підшкірним або внутрішньовенним введенням малеїну. Але таке введення цього препарату є нічим іншим, як провокацією прихованого мікробоносітельства. Це ж переконливо підтвердив Готовин Цевегмед (1987), в стислі терміни оздоровлять конепоголів'я від сапу в Башіреет Сомоні Монголії за допомогою провокації прихованих форм цієї інфекції.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Провокація прихованих форм сапа. "
  1. Шляхи, механізми і фактори передачі збудника інфекції.
    Стосовно до сапу коней, їх доцільно розглянути більш подробно.Большінство дослідників визнають основним горизонтальний шлях передачі збудника інфекції. На думку С.Н.Вишелесского (1935) такий шлях реалізується переважно аліментарним механізмом передачі збудника інфекції. З такою думкою погоджуються й інші дослідники. Водночас С.Н.Вишелесскій звертає
  2. Профілактика і заходи боротьби
    з сапом проводяться на основі тих же методологічних принципів, що і з туберкульозом великої рогатої худоби ( та іншими факторними інфекційними хворобами з естафетної передачею збудника інфекції). Успіх такої боротьби залишався невеликим, поки в основі діагностики лежала тільки офтальмомаллеінізація. За допомогою цієї реакції вдавалося виявити лише частина хворих, в основному, з загостреними
  3. ОСНОВИ ТЕОРІЇ епізоотичного процесу
    Вивчення епізоотичного процесу інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин за допомогою експериментів, як показала багаторічна практика, не дає бажаних результатів. У такій ситуації велику допомогу може надати розробка теоретичної концепція цього процесу і її інтерпретація стосовно реальної епізоотичної ситуації відповідної інфекції.
  4. ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ Факторну ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
    Прийнято вважати, що лабораторна діагностика покликана тільки підтверджувати діагноз, поставлений клінічним, епізоотологічним і патологоанатомічним методами. Але в останні роки основне значення в цій справі покладають все ж на неї. Лабораторна діагностика ілюструє етіоцентріческій підхід до контролю інфекційних хвороб. Якщо для класичних інфекційних хвороб вона
  5. ПРИНЦИПОВІ ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ КЛАСИЧНИХ та факторний ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН
    Сучасний стереотип контролю інфекційних хвороб тварин побудований на лабораторної діагностики та використанні засобів специфічної профілактики. Він виправданий щодо контролю епізоотичних процесів класичних інфекційних хвороб: сибірська виразка, ящур, лістеріоз, геморагічна септицемія та ін Такий стереотип намагалися застосувати до контролю епізоотичних процесів
  6. Факторну ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ, яким властиві естафетної передачі збудника інфекції
    Крім основної ознаки, за яким ці інфекційні хвороби відносять до факторним (закономірне переживання збудника інфекції в організмі тварин тих видів, яким властива хвороба) і ознаки, за яким їх відносять до хвороб, з властивою естафетної передачею збудника інфекції, їм притаманні й інші характерні особливості. До таких особливостей можна віднести те,
  7. Симптоматична артеріальна гіпертонія
    симптоматичними, АБО ВТОРИННА, артеріальна гіпертонія (СГ) - це АГ, причинно-пов'язана з певними захворюваннями або ушкодженнями органів (або систем), що беруть участь у регуляції артеріального тиску. Вона виявляється у 5-15% хворих, що страждають гіпертонією. Класифікація. Існує безліч класифікацій СГ, однак виділяють чотири основні групи СГ. I. Ниркова (нефрогенна). II. Ендокринна.
  8. Література
    1 - Бакулов І.А., Таршис М.Г. Географія хвороб тварин зарубіжних країн. - М., Колос, 1971, - с.21. 2 - Беклемішев В.Н. Збудники хвороб як члени біоценозів. Зоологічний журнал. - 1956. - Вип. 12. - С.1765-1779. 3 - Бернет Ф.М. Вірус як організм. - М.: Изд-во Іноземної літератури. 1947 - с.167-171 4 - Ганнушкин М.С. Загальна епізоотологія. - М.: Сельхозгиз 1961. - 264 с.
  9. ДІАГНОСТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
    Джеймс Дж. Плорд (James f. Plorde) Для діагностики інфекційної хвороби потрібно пряме або непряме виявлення патогенного мікроорганізму в тканинах ураженого макроорганізму. У цьому розділі описані основні методи, за допомогою яких це досягається. Пряме мікроскопічне дослідження. Пряме мікроскопічне дослідження тканинних рідин, ексудатів і тканин є одночасно
  10. ПОРУШЕННЯ ЗРОСТАННЯ
    Раймонд Л. Хінтц (Raymond L. Hintz) Нормальний ріст. У дітей зростання швидко змінюється у відносно короткий термін, і лікар повинен знати нормальні стандарти росту і розвитку дитини в залежності від його віку Характер цих динамічних змін може служити об'єктивним показником загального стану здоров'я: невеликі зміни в цьому стані можуть проявлятися насамперед
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека