ГоловнаПсихологіяВійськова психологія і педагогіка
« Попередня Наступна »
Ягупов В. Військова психологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Проблема психічних етапів у військовій психології

Поняття «психічний стан»



Проблема психічних станів у вітчизняній психології досі вивчена мало, хоча всі науковці визначають психічний стан як один із компонентів психіки людини. На сучасному етапі розвитку вітчизняної психологічної науки немає загальноусталеного визначення цього терміна, не визначені структура і функції, детермінанти, класифікації та методи його дослідження. Причина цього явища полягає в самій природі психічних Станів, які посідають проміжне місце між психічними процесами та психічними властивостями особистості. Це - форма психічної активності людини, конкретна реакція всісї нашої психіки на конкретну ситуацію, що склалася навколо нас, а також момент єдності статики (психічні властивості) та динаміки (психічні процеси: пізнавальні, емоційні, вольові) функціонування психіки людини.

Але межі між цими явищами розмиті й відносні, що створює певні труднощі у вивченні психічних станів та в їх діагностиці. Психічний стан впливає на перебіг всіх психічних процесів, він може перетворюватися на властивість особистості, яка, у свою чергу, зумовлює виникнення відповідного стану. Наприклад, якщо воїн дуже часто переживає стан тривоги, можливе формування негативної риси характеру - тривожності.

Психічний стан також тісно пов'язаний з індивідуально-исихічни-ми особливостями воїна, оскільки характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Наприклад, стан страху в одного воїна може виявлятися в заціпенінні, гальмуванні цілеспрямованої діяльності, а в іншого - у психічному збудженні.

Визначальним для психічного стану є ставлення особистості до чогось. Через ставлення до дійсності й до себе як суб'єкта діяльності реалізується конкретний вияв психічного світу людини. Це не просто сполучна ланка між психічними процесами та психічними властивостями людини, це конкретне відображення її ставлення до власних різноманітних психічних явищ і виявів, ставлення як закріплення цілісності, сталості й водночас змін у психічному відображенні її зв'язків зі світом.

Про складність психічних станів свідчить той факт, що В. Джеймс і І.П. Павлов визначали психологію як науку про психічні стани людини.

У вітчизняній психології цю проблему досліджували М.М. Ланґе (афективні вияви, мотиваційні стани, гіпнотичні стани), О.Ф. Лазур-ський (увага, емоційні стани та їх вияви). Фізіологічні механізми психічних станів обґрунтовували І.М. Сеченов і І.П. Павлов. Як окремий науковий напрям необхідно виділити роботи В.М. Бехтерева та його учнів, в яких описується генеза психічних станів, особливо емоційних, що виявляються на тлі загальної психічної напруженості.

Вперше проблему психічних станів як загальнопсихологічну категорію, що погребує систематичного вивчення, порушив М.Д. Левитов [56]. Він проаналізував наукову літературу з цієї проблеми, розглянув механізми вияву психічних станів, виклав загальні завдання їх вивчення:

а) виділення психічних станів у особливу категорію психології та визначення її зв'язків з іншими психологічними категоріями;

б) розгляд механізмів виникнення й розвитку психічних станів та визначення їх зв'язків з індивідуально-психічними особливостями людини;

в) дослідження психічних станів у різних видах людської діяльності тощо.

У військовій психології цю проблему систематизовано і глибоко не вивчали, існує викладення окремих аспектів психічних станів за бойових обставин [91, с. 242-267]. На початку XX ст. російський військовий психолог М.М. Головін у роботі «Исследование боя. Исследование деятельности и свойств человека как бойца» (1907) визначив роль психічного фактора у війні [21].


Англійський військовий психолог Норман Коупленд у праці «Психологія і солдат» чітко визначає сутність і роль морального фактора в сучасній війні, його детермінанти, вказує основні напрями роботи командирів щодо формування високого морального духу військ.

Понятгя (.(.моральний дух» і «психічний стан» Коупленд ототожнює і висловлюється так: «Про його існування було відомо тисячі років тому, але тільки талановиті керівники були спроможні оцінити й використати його. Наполеон, певно, найкраще з усіх видатних полководців розумів значення морального стану військ. Він говорив, що один солдат, який володіє високим духом, дорівнює трьом, які не мають цієї зброї» [48, с. 12].

Моральний або психічний стан є, на його думку, таємницею лише настільки, наскільки він невидимий та невідчутний. Це наймогутніша зброя, яка відома людині; могутніша, ніж найтяжчий танк, ніж найпотужніша артилерійська гармата, ніж найруйнівніша зброя. Високий психічний стан військ - цс засіб, здатний перетворити поразку на перемогу. Армію не розбито, доки вона не пройнялась усвідомленням поразки, бо поразка - це висновок розуму, а не фізичний стан.

Таким чином, глибоке розуміння і знання змісту психічного стану командирами забезпечує їм успіх у роботі з особовим складом підрозділів і частин.

Розглянемо більш конкретно поняття «психічний стан». В. Даль під станом розуміє «положення, в якому хтось або щось перебуває» [26, с. 279]. М.Д. Левитов визначає психічні стани так: «Цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що визначає своєрідність психічних процесів залежно від відображення речей і явищ дійсності та психічних властивостей особистості» [56, с. 20]. Перевагою цієї дефініції є те, що вона виділяє психічні стани із системи психічних явищ, підкреслюючи, що вони є щось цілісне й на певному відтинку часу характеризують своєрідність психічної діяльності. Таким чином, вони, з одного боку, пов'язані з психічними процесами (але, на відміну від них, більш цілісно), з#іншого - з психічними властивостями особистості.

Існують і інші дефініції, пов'язані з вивченням функціональних станів, що виникають у різних видах діяльності. Наприклад, Є.П. Ільїн психофізіологічний стан визначає так: «Це цілісна реакція особистості на зовнішні та внутрішні стимули, спрямовані на досягнення позитивного результату» [37, с. 329].

В.М. М'ясишсв визначає психічний стан як загальний функціональний рівень, на тлі якого розвиваються психічні процеси [50].

У психологічних словниках також немає чіткого визначення цього поняття, а викладено тільки окремі категоріальні показники явища. Наприклад, у словнику за редакцією К.К. Платонова вказано його проміжне місце між психічними процесами та психічними властивостями особистості [85, с. 174]. У словнику за редакцією А.В. Петровського і М.Г. Ярошевського психічний стан розглядається як поняття, що використовується для відокремлення в психіці індивіда одночасно статичного моменту, порівняно з психічними процесами та стійкими виявами психічних властивостей [96, с. 267].

Отже, на основі цих дефініцій можна дати таке визначення.

Психічний стан як психічне явище характеризується цілісністю, є конкретною реакцією особистості на зовнішні та внутрішні стимули, служить проміжною ланкою між її психічними процесами та психічними властивостями, безпосередньо пов'язаний з ними й на певному відтинку часу відображає ставлення до власних психічних явищ, характеризує своєрідність психічної діяльності, має певні часові межі.

Але в цих характеристиках відсутні два важливі моменти, що мають суттєве значення для характеристики й уточнення поняття «психічний стан».
Це:

1) розуміння поведінки, що особливо яскраво виявляється за екстремальної ситуації, у тому числі й у бойовій обстановці (від відваги до паніки);

2) розгляд ситуації як основної причини, що викликає психічний стан. Отже, будь-який психічний стан є як переживанням (емоційна сфера психіки), так і діяльністю (пізнавальна і вольова сфери психіки).

Психічний стан можна визначити як певну єдність переживання й зовнішньої діяльності воїна, його дій, хоча тут зв'язок між поведінкою та станом не завжди безпосередній. Необхідно наголосити на такому моменті: на виникнення будь-якого психічного стану безпосередньо впливає конкретна ситуація, тобто психічні стани детермінуються зовнішніми впливами, зовнішніми обставинами, попереднім настроєм тощо.

Правильне розуміння цих аспектів виникнення та розвитку відповідних психічних станів допомагає офіцерові цілеспрямованіше організувати власну роботу та життєдіяльність особового складу. Ситуація - це система умов, що спонукають воїна до активної діяльності або сукупність обставин, створених у підрозділі для творчої, змістовної, цілеспрямованої життєдіяльності. І останній аспект цієї проблеми: у виникненні будь-якого психічного стану суттєву роль відіграє особистіс-ний фактор, тобто індивідуально-психічні особливості кожного окремого воїна (природно-біологічні причини, особливості мотивації, почуттів, досвід, світогляд, вихованість тощо).

Таким чином, психічний стан - це відображення особистістю ситуації в динаміці психічної діяльності, що виражається в єдності поведінки та переживання на певному проміжку часу.

Основні ознаки психічного стану (рис. 5-І): цілісність, ситуативність, сталість у часі, єдність поведінки та переживання, зв'язок з особистіс-ними якостями й психічними процесами.

Динаміка психічного стану складається з таких етапів: становлення; виникнення; перебіг; кульмінація; спад; зникнення.

Перебіг цих етапів залежить від динамічності нервової системи воїна, тобто різна динамічність зумовлює різний характер перебігу психічних станів. Також слід мати на увазі основні характеристики динаміки - періодичність, циклічність, повторення психічного стану (у зв'язку з біоритмами).



Цілеспрямованій роботі командира в управлінні психічними станами особового складу допомагає знання основних виявів психічних процесів:

- стани емоційні: настрої, афекти, тривога тощо;

- стани вольові: рішучість, розгубленість тощо;

- стани пізнавальні: зосередженість, замисленість тощо (рис. 5-2).

Психічні стани можна класифікувати за такими показниками:

1. Діяльність - стани, які поліпшують або погіршують діяльність.

2. Взаємини та спілкування - стани, які поліпшують (погіршують) взаємини та спілкування.

3. Особистість (характер, система ставлення до дійсності): стани, зумовлені позитивним або негативним ставленням до дійсності.

4. Біологічні структури особистості - позитивні й негативні психофізіологічні стани.

5. Емоційні компоненти характеру - позитивний та негативний емоціональний стан.

6. Вольові риси характеру - позитивний та негативний вольовий стан.

7. Інтелектуальні риси характеру - позитивний та негативний інтелектуальний стан.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Проблема психічних етапів у військовій психології"
  1. Методика психологічного дослідження
    В уніфікованому вигляді технічна методологія являє собою синтез методик психологічного дослідження. Поняття «.методика» визначає конкретні форми і способи використання методів дослідження, за допомогою яких відбувається глибоке пізнання різних психічних явищ. Порівняно з методологією, методика вирішує тактичні проблеми і має на меті розроблення певного алгоритму дослідницької діяльності в
  2. Методи емпіричного психологічного дослідження
    Спостереження, експеримент, бесіда, інтерв'ю, анкетування, соціо-метрія, референтометрія, біографічний метод, тестування, вивчення продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик тощо - це емпіричні методи психологічного дослідження. Розглянемо деякі з них докладніше. . Спостереження Метод спостереження широко використовується у військовій психології. Він полягає в
  3. Військовий колектив як різновид малої соціальної групи
    Військові підрозділи (відділення, взвод, рота, а інколи й батальйон) мають усі загальні ознаки, що характеризують практично будь-яку малу організовану соціальну групу. Це суспільна діяльність, загальні цілі й завдання, спілкування, певна організація, інтенсивні міжособистісні стосунки тощо. Малі соціальні групи, які функціонують у Збройних силах України, підпорядковані загальним
  4. Основні форми психологічної роботи
    Реалізація основних завдань психологічної роботи та ефективне їх розв'язання залежить від основних форм цієї роботи, до яких, насамперед, належать: психодіагностика; психопрофілактика і психогігієна; психологічне консультування і освіта; психотерапія і психореабілітація. Кожна з цих форм має свої особливості, зміст, специфіку і технологію. Психодіагностика - комплекс заходів, які провадяться у
  5. Внесок в розвиток валеології українських вчених
    Засновником науки про здоров'я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають І.І.Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров'я практично здорових осіб. Під час своїх досліджень ролі адаптогенів, наслідком чого став запропонований ним новий науковий напрям - фармакосанація ("ліки" для здорових), він дійшов висновку про
  6. Виникнення і розвиток військової психології
    Військова психологія як галузь психологічної науки розвивалася й розвивається з врахуванням конкретних особливостей військової діяльності, яка має екстремальний характер. Розвиткові військової психології притаманні ті самі тенденції розвитку і становлення, що й загальній психології в нашій країні. Розглянемо два головні етапи виникнення і розвитку військової психології - дореволюційний і
  7. Військова психологія в структурі сучасної психології
    Сучасна психологія -- це розгалужена система наукових дисциплін, що вивчають різні сфери практичної діяльності людини. Нині їх налічується близько 50. За змістом це самостійні науки, але всі вони грунтуються на загальній психології, яка вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку психіки. Серед завдань загальної психології головними є розроблення методологічних основ з'ясування
  8. Особливості вияву темпераменту і характеру воїна у навчально-виховному процесі
    Психіка кожного воїна унікальна. її неповторність пояснюється як особливостями соціальних зв'язків і контактів, так і особливостями біологічної та фізичної будови й розвитку організму. До біологічно зумовлених підструктур особистості належать темперамент, а також статеві і вікові властивості психіки. Темперамент - сукупність найбільш стійких індивідуально-психічних особливостей воїна, які
  9. Мислення
    Проникнення в таємниці пізнання явищ навколишнього світу можливе лише за участю мислення. Воно відображає дійсність узагальнено - через слова, мову. Воно тісно пов'язане з чуттєвим пізнанням, яке є головним інформатором про навколишній світ. Почуття, сприймання, мислення є ланками єдиного акту - пізнання. Мислення - це опосередковане, абстрактне, узагальнене пізнання явищ навколишнього світу,
  10. Особливості функціонування емоційно-вольової сфери особистості в умовах військової діяльності
    Почуття і воля - важливі складові психічної сфери військовослужбовця. Розуміння їх сутності та особливостей дає змогу якісно впливати на його діяльність в інтересах ефективного виконання завдань, що стоять перед ним. Емоціїїа почуття, як і психічні пізнавальні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. Але на відміну від останніх, вони відображають реальну дійсність у
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека