загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Природні особистості психіки

До них належать:

1. Особливості психічного коду людини. Згідно з уявленнями К.Г. Юнга, природжений психічний код людини, який визначає майбутні тенденції її поведінки, як елементи має архетипи - прообрази колективного підсвідомого. Це універсальні для всіх часів і народів поняття, стандарти - відчуття, мислення й поведінки, такі як любов, відданість, бажання влади та багатства, агресивність, потреба у спілкуванні, милосерді, щедрості, прагнення перемін, ініціативність, відповідальність тощо.

Психічний код кожної людини має певний набір архетипів. Згідно з квантовою фізикою, одиницею свідомості є холодайн (аналогічне архетипу) - трьохмірна голографічна форма думки. З холодайнів формується свідомість людини.

2. Особливості внутрішньоутробного розвитку плоду та процесу народження як факторів, які формують перші психокомплекси - пренатальні матриці.

Роботами Грофа (середина минулого віку) показано, що у дитини формується психіка ще в утробі матері. В її свідомості фіксуються всі стани комфорту та дискомфорту на рівні відчуттів.

Заходячись в енергетичному та емоційному зв'язку з матір'ю, дитина (плід) відчуває її психічний стан, любов до себе. Якщо внутрішньоутробний розвиток проходив нормально, комфортно, то в майбутньому людина не боїться за своє існування, комфортно відчуває себе у світі, тому що впевнена в його добрих намірах. А якщо навпаки, особливо після спроби знищити дитину (плод), надалі може з'явитись психокомплекс своєї непотрібності, виникатиме спроба самогубства (І пренатальна матриця).

Якщо в період пологів мала місце патологічна фіксація в підсвідомості негативного психічного досвіду (у зв'язку з тиском, болем), то можуть сформуватись пси-хокомплекси "жертви деспотизму" тощо (II пренатальна матриця).

При сильних потугах, протягом яких дитина активно захоплюється процесом народження, формується фактор ризику. Дитина проявляє перші дії у боротьбі за існування. Тут теж можуть сформуватись психокомп лекси у вигляді "довічних борців", революціонерів, для яких усе життя - це боротьба (Ш пренатальна матриця).
трусы женские хлопок


Ускладнення в процесі родів (наприклад, асфіксія) часто породжують страх, невпевненість, які в майбутньому е перешкодою для творчої реалізації людини (IV пренатальна матриця).

Психічні комплекси виникають інколи і після народження, у період дитинства, юнацтва.

Природжені психокомплекси можуть супроводжувати людину протягом усього життя (якщо не вжити спеціальних заходів), порушуючи її соціальну адаптацію.

3. Наступним фактором уродженого походження, який впливає на психічну діяльність, є особливості темпераменту.

Сукупність індивідуально-психологічних особливостей, які проявляються у швидкості виникнення та силі відчуттів, у загальній рухливості людини, називається темпераментом ( temperament - відношення частин).

Темперамент - це сукупність спадкових психо-динамічних властивостей індивіда (сили, рухливості та урівноваженості мозкових процесів (за І.П. Павловим). Вони є фізіологічною основою характеру (форми темпераментів за Гіпократом, типи вищої нервової діяльності за І.П. Павловим).

Темперамент має два основні прояви: емоційність та активність, хні особливості визначають риси характеру.

Існує гіпотеза (Симонов, Єршов), що чотири типи темпераменту спадково детерміновані розвитком і взаємовпливом тих або інших структур головного мозку:

- гіпоталамус і лобні долі обумовлюють силу та збудливість нервової системи у холерика;

- гіпоталамус і гіпокамп- у сангвініка;

- мигдалини і лобні долі - у флегматика;

- мигдалини і гіпокамп - у меланхоліка.

Характер. Типи акцентуації характерів

Усі три уроджені фактори, які можуть впливати на психічну діяльність людини, одночасно впливають і на формування її характеру.

Характер - це сукупність стійких індивідуальних особливостей людини, які проявляються у діяльності та спілкуванні, обумовлюють типові для неї форми поведінки.

Надмірний прояв окремих рис характеру, який виявляється у слабких його рисах, вразливості, називається акцентуацією.
Процент акцентуацій дуже великий, наприклад, у населення Берліну, згідно з даними К. Ле-онарда, він складає біля 50%.

Виділяють такі типи акцентуйованих характерів:

а) циклоїдний, тобто схильний до різких змін настрою залежно від зовнішніх впливів;

б) астенічний, тобто швидко втомлюється, нерішучий, дратівливий, схильний до депресії;

в) сенситивний - дуже чутливий;

г) шизоїдний, тобто емоційно холодний, самообмеже-ний (відгороджений), мало контактуючий,

д) параноїчний, тобто дуже дратівливий, підозрілий, чутливий до образ, із високою стійкістю негативних афектів,

є) епілептоїдний, тобто якому властиві імпульсивність поведінки, нетерпимість, конфліктність, педантичність,

ж) демонстративний (істероїдний), тобто схильний до дитячих форм поведінки, а саме: брехливості, несерйозності, фантазування, удавання, авантюризму тощо;

з) гіпертимний, тобто постійно з бадьорим настроєм, бажанням братись за справу, проте ніколи не доводить її до кінця, схильний проявляти ініціативу, але не реалізовувати її тощо;

і) дистимний, тобто надмірно серйозний і відповідальний, сконцентрований на похмурих думках, недостатньо активний, схильний до депресії;

к) нестійкий, тобто надмірно піддається впливу оточення.

Ці риси характеру можуть проявлятися в будь-який час, що перешкоджає адаптації до соціального середовища, тому може проявлятись патологія характеру, тобто психопатія. Вони мають таку ж назву, як і акцентуації. Це пограничні стани, які вилікувати практично неможливо, тому що в їх основі лежать особливості темпераменту, а він майже не змінюється. Лише інколи бувають винятки, коли психологічна робота сприяє кращій адаптації людини до колективу, а також коли людина починає усвідомлювати свої негативні риси характеру і стримує їх.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Природні особистості психіки"
  1. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВЕ САМОРЕГУЛЮВАННЯ
    природні ритми свого організму та циклічні зміни його потреб у поживних речовинах. 7. Від режиму харчування та його відповідності ритмічним потребам організму залежить стан органів травлення, серцево-судинної, ендокринної та інших систем. Можна вважати безперечним, що розроблення та дотримання правильної ритмологічної організації харчування є одним із основних чинників забезпечення здоров'я
  2. ВСТУП
    природні резерви організму, привели б системи та функції хворої людини у гармонійний стан, підняли б її потенціал життєвої сили до рівня здорової людини. А далі кожен повинен іти сам. Це нелегко. Але життєво важливо. Кожен мусить набирати і використовувати ту суму знань, котру може засвоїти і опрацювати. І кожен має створити свою індивідуальну систему здорового способу життя. Відомо, що
  3. ПРЕДМЕТ, МЕТА, МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА КОНЦЕ ПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
    природні. Валеологія як нова галузь наукових знань виникла на межі наук про людину та її здоров'я й розвивається на основі системного і діалектичного підходу з урахуванням генотипу, фенотипу та онтогенезу людини. Незважаючи на наявні суперечності у трактуванні категорії "здоров'я", концептуальні основи валеології можна вважати у загальних рисах розробленими (В. Колбанов, 2000 p.):
  4. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
    особистості, зумовлений розумінням сутності здоров'я і здорового способу життя, чітко вираженою мотивацією оздоровлення, моральною готовністю вести здоровий спосіб життя, творити, зберігати й зміцнювати своє здоров'я поряд із реа-'лізацією своїх інтересів, нахилів та здібностей і дбайливим ставленням до здоров'я інших людей. Валеодіагностика (латинськ. valeo - бути здоровим, грецьк.
  5. ФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ ЛЮДИНИ НА СТРЕСОРИ
    особистості типу Т, що прагне до збудження, глибокого хвилювання чи пробудження інших аналогічних почуттів, котрі вона отримує, піддаючись надзвичайно високому ризикові. Позитивна особистість типу Т шукатиме ризик у заняттях, наприклад, повітряною аеробікою на тросі літака, підводному плаванні з аквалангом чи альпінізмі. Негативний індивідуум типу Т знаходить задоволення в злочинах, насильстві
  6. Вплив екологічних факторів на здоров'я людини
    природні фактори та умови, у яких вона живе, впливають на її здоров'я. Активна трудова діяльність упродовж багатьох тисяч років розвинула й ускладнила взаємозв'язок людини і природи. Лише шляхом пристосування до навколишнього середовища людина залишається жити на Землі. Сьогодні природне середовище, в якому діє людина, змінюється швидше порівняно з адаптивністю людини, що негативно відбивається
  7. Людина як система, феномен людини, принципи її організації, свідомість і несвідомість, біополя
    особистості (на психічному рівні), тобто потреба прожити повноцінне життя в суспільстві; 3) розвиток альтруїзму, прагнення зрозуміти себе і Світ, себе у Світі, прожити життя у згоді зі своїми індивідуальними прагненнями, здібностями, проявити себе творцем (на вищому рівні). Перевага може віддаватись різним намірам (цілям) залежно від інтелекту людини, умов її життя. Згідно зі структурою
  8. Поняття про психіку здоров'я, структура психіки
    особистості є вміння людини регулювати свої вчинки та поведінку у межах соціальних груп, її здатність до саморегуляції, тобто уміння в бадьорому стані керувати психікою, правильно та свідомо оцінювати суб'єктивне та об'єктивне "Я". Сучасні західні психологи вважають, що самоповага та ступінь вираженої стурбованості є одними з найважливіших показників психічного здоров'я. Ф.М. Достоєвський
  9. Профілактика психічного стресу та корекція його наслідків
    природні фактори). При хронічних стресах, що є результатом умов життя, людині потрібно позбавитись стрес-продукуючих моментів і стереотипів, змінити образ життя, поведінку, образ думок і почуттів на більш позитивні. 4. Фармакологічна корекція, тобто застосування заспокійливих засобів, інгібіторів перекисного окислення (для зменшення руйнування клітинних мембран), бета-адреноблокаторів (для
  10. Сучасні підходи до психічного оздоровлення
    особистості. 2. Дихальна психотехніка. До дихальних психовправ, які є досить популярними, належать насамперед холот-ропне дихання за С. Грофом та вільне дихання. Суть методик зводиться до репродукції тра псового стану шляхом зміни глибини, частоти та динаміки дихання. Послаблення контролю свідомості дозволяє проявитись підсвідомості в активній формі. Підсвідомість у неспецифічній формі
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...