Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаІмунологія та алергологія
« Попередня Наступна »
Реферат. Біотехнологічня підходи до отримання вакцин, діагностичних та лікувальних препаратів, 2011 - перейти до змісту підручника

Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді

Існує ціла група препаратів, одержаних у біотехнологічних процесах, за допомогою яких можна регулювати чи контролювати імунну відповідь, як у випадку супресії небажаної імунної відповіді, так і стимульовання захисної імунної дії при деяких хворобах.

З небажаною дією імунної системи ми стикаємося у разі аутоімунних хвороб, відторгнення трансплантатів і алергії. Існування зазначених явищ вимагає розробки нових підходів до удосконалення терапії, відповідної до кожного з вказаних патологічних проявів.

Практично всі сучасні засоби лікування імунних порушень мають емпіричне походження. Застосування імунодепресантів базується на перевірці великої кількості натуральних та синтетичних препаратів. Медикаменти, що нині застосовуються для супресії імунної системи, можна поділити на три групи: 1) сильнодіючі протизапальні засоби родини кортикостероїдів, такі як преднізолон; 2) цитотоксичні засоби, такі як азатіоприн та циклофосфамід; 3) метаболіти грибів та бактерій, такі як циклоспорін A, FK506 (такролімус), ранаміцин (сіролімус), що блокують передачу сигналів у Т-лімфоцитів. Ці препарати мають широкий спектр дії та інгібують захисні функції імунної системи так само успішно, як і шкодять їй. Наприклад, дуже поширеним ускладненням імуносупресивної терапії є опортуністичні інфекції.

Ідеальний імунодепресант має діяти саме на ту специфічну ділянку імунної системи, яка спричиняє ушкодження тканин.
Парадоксально, але антитіла самі по собі завдяки своїй винятковій специфічності можуть сприяти більшій ефективності терапевтичного інгібування специфічної імунної відповіді. Надзвичайно перспективними є такі експериментальні підходи до корекції специфічної імунної відповіді, як маніпуляції локальним оточенням цитокінів чи маніпуляції антигенами таким чином, щоб уникнути розвитку патологічного процесу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді"
  1. ІНТЕРФЕРОН
    Роль інтерферону. Відкриття інтерферону - це новий розділ імунології - вчення про несприйнятливість організму до інфекцій. Інтерферон - особливий противірусний білок, який продукується зараженими клітинами чи цілим організмом. Відкрили його англійські вірусологи Айзекс і Лінденман (1957). Цьому відкриттю передувало велике число робіт з вірусної інтерференції. Власне, зі спостережень за цим
  2. ІНАКТИВОВАНІ ВАКЦИНИ
    Інактивовані вакцини - складні по складу препарати. Виробництво їх вимагає великої кількості вірусу. Наприклад, у виробництві інактивованої протиящурної вакцини використовуються реактори ємністю до 2 т для вирощування клітин ВНК-21 і вірусу глибинним методом. У виготовленні інактивованих противірусних вакцин з кожним роком проблема сировини (біологічної системи, у якій репродукується вірус)
  3. Інтерферони
    Інтерферони - родина білків, що були ідентифіковані у риб, птахів, рептилій і ссавців як антивірусні агенти широкого спектру дії. Інтерферони впливають на ріст клітин і функції імунної системи. Така дія інтерферонів на клітини зумовлена змінами у метаболізмі, що виникають після зв'язування інтерферону зі специфічним рецептором. Інтерферони досліджували головним чином як антивірусні агенти. Вони
  4. Кортикостероїди
    Кортикостероїди - сильнодіючі протизапальні речовини, що широко застосовуються для супресії шкідливої імунної відповіді на аутоалерген чи звичайний алергетик, а також під час індукції імунної реакції при трансплантації. Кортикостероїди - фармакологічні похідні родини глюкокортикоїдів, які належать до стероїдних гормонів. Одним із найбільш уживаних з них є преднізолон - синтетичний аналог
  5. Цитотоксичні препарати
    Цитотоксичні препарати. Найбільш широко вживаними цитотоксичними препаратами є такі імуносупресори, як азатіоприн та циклофосфамід. Обидва препарати порушують синтез ДНК, і їх фармакологічна дія поширюється на тканини, клітини якої активно діляться. Створені вони були для терапії раку, але після ряду спостережень з'ясувалося, що вони справляють цитотоксичний вплив і на лімфоцити, що поділяються;
  6. Циклоспорін та рапаміцин
    На сьогодні для імуносупресії у пацієнтів з трансплантатами, наприклад нирок, застосовують і менш шкідливі для організму, порівняно з цитотоксичними, препарати. Успіхи біотехнології та вивчення продуктів-метаболітів бактерій і грибів спричинили розробку великої кількості важливих фармацевтичних препаратів. Серед них - імуносупресанти циклоспорин А та FK.506, або такролімус, що нині широко
  7. БІОТЕХНОЛОГІЯ ВАКЦИН
    Інфекційні хвороби були і залишаються практично головною причиною смертності. Важливим внеском у підтримання здоров'я суспільства за останні 100 років було введення у практику санітарних норм і вакцинації, які значно знизили рівень смертності від інфекційних хвороб. Сучасна імунологія розвинулась на базі успіху E. Дженнера і Л. Пастера у вакцинації проти віспи та холери. Величезним її тріумфом є
  8. ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
    Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише з цього моменту проявляється своєрідність взаємовідносин вірусу і клітини. Отже, вірусна інфекція клітини - це сукупність процесів, які виникають при взаємодії клітини з вірусним геномом. Зараження
  9. Класифікація вірусів по тропізму
    Дерматропні віруси: натуральна віспа людини, ящур, везикулярний стоматит, вісповакцина, везикулярна екзантема свиней, везикулярна хвороба свиней, інфекційний ларинготрахеїт птахів, віспа птахів, міксоматоз кролів, контагіозна ектима овець і кіз, віспа свиней, віспа овець та інші. Нейротропні віруси: сказ, хвороба Борна, енцефаліти коней, полімієліт, енцефаломієліт птахів, вісна-маеді, хвороба
  10. Особливість противірусного імунітету
    Фактори і механізми противірусного імунітету мають свої особливості, що відрізняють їх від імунних реакцій у відношенні бактерій та інших патогенних агентів тваринного і рослинного походження. Ці особливості визначається природою вірусів. Їх абсолютним внутрішньоклітинним паразитизмом на генетичному рівні. Вірусна інфекція - це перш за все інфекція чутливих клітин. Взаємодія вірусу та
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека