Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВалеологія
« Попередня Наступна »
Гулий І.С., Сімахіна Г.О., Українець А.І.. Основи валеології, 2003 - перейти до змісту підручника

ПОНЯТТЯ "ЯКІСТЬ ЖИТТЯ" ТА її ОСНОВНІ СКЛАДНИКИ

У зв'язку з цим в останні роки при оцінці ефективності використання ресурсів охорони здоров'я все ширше використовується нетрадиційний підхід, заснований на оцінці якості життя. Група експертів ВООЗ визначає якість життя як "спосіб життя в результаті комбінованої дії чинників, що впливають на здоров'я, щастя, включаючи індивідуальне благополуччя в навколишньому фізичному середовищі, задовільну роботу, освіту, соціальний успіх, а також свободу, можливість вільних дій, справедливість та відсутність будь-якого гноблення".

Головною проблемою стає вимірювання цієї "якості", оскільки важко розробити прийнятні для всіх критерії та одиниці виміру. Критерії тут можуть бути найрізноманітніші: від симптомів захворювання до наявності болю та втрати свідомості, від побічних ефектів вживання медикаментів до сімейних стосунків та працездатності. Сучасні підходи до оцінки, пов'язаної зі здоров'ям якості життя, віддають перевагу суб'єктивним характеристикам самого індивіда перед клінічними оцінками експертів. На думку російського вченого В. Семенова, особиста оцінка свого стану дає змогу точніше інтерпретувати його роль та вплив на якість життя.

Якість життя - це передусім медико-психологічне поняття, що має соціально-економічні грані й охоплює духовні, культурні та інші цінності індивідуума, а також рівень цивілізованості та індустріального розвитку суспільства. Воно включає в себе сукупність природних та соціальних умов, що забезпечують (або ні) комплекс здоров'я людини, тобто відповідність життєвих параметрів потребам та соціально-психологічним 'установкам особистості, які виражаються в тривалості життя та стані здоров'я конкретної людини.


Базовим чинником якості життя є здоров'я: індивідуальне, репродуктивне, сімейне, громадське та професійне.

Якість життя визначається такими основними складниками:

- станом здоров'я (захворюваністю);

- споживанням;

- екогігієнічними умовами на робочому місці й у побуті;

- рівнем ризику життя, медико-санітарним станом;

- станом потомства, інформаційним забезпеченням тощо.

Споживання та охорона здоров'я - це соціально-економічні індикатори, тривалість життя й потомство - медико-біологічні, ризик та інформаційне забезпечення - соціально-біологічні, умови на робочому місці та в побуті - еколого-гігієнічні.

Загалом, уже в кінці 60-х - початку 70-х років при спробі пояснити катастрофічний наступ хронічних захворювань дослідники звернули увагу і статистичне довели провідне значення у цьому поведінки людей, їхніх психологічних установок, вчинків, гігієнічної освіченості, дотримання медичних рекомендацій, тобто суб'єктивних чинників.

Замість відомої формули епідеміології, що розглядала виникнення та розвиток хвороб як результат взаємодії тріади чинників: довкілля - збудник захворювання - здоров'я людини, стали керуватись формулою: довкілля - поведінка людини - здоров'я людини. Такий підхід повністю відповідав концепції першочергового значення способу життя, про яку стали говорити й яка обговорювалась у роботах із соціології, соціальної медицини, філософії та економіки.

Поняття "спосіб життя" поєднує дуже широкий спектр взаємопов'язаних явищ. Якщо ми насправді хочемо вирішити якусь проблему, пов'язану зі здоров'ям, необхідно ревізувати весь наш спосіб життя, зменшити кількість чинників ризику.
Чинники ризику -це все те, що суперечить природі, це наше незнання про себе. Бо людина повинна знати про себе більше, ніж знає про неї найкращий лікар. І хвороба - це кінцевий результат процесу виникнення, розвитку і взаємодії всіх чинників ризику.

Сукупність чинників ризику - це всі відхилення від того способу життя, котрий передбачений природою. У чомусь тут винні ми самі, а в чомусь - наша спадковість. Наприклад, користування певними ліками, плюс куріння, плюс нестача рухової активності здатні призвести до таких негативних явищ, котрих могло б не бути, якби кожен із цих чинників діяв зокрема.

Більш того, є своя логіка в тому, що людина піддається хворобам. Інша справа, що така логіка не завжди нам подобається. Природа існує у відповідності зі своїми законами. Кому пощастило вирватись із однієї системи закономірностей, той відразу потрапляє в іншу, не менш жорстку. Такою є логіка розвитку взагалі; так відбулось і з людиною як представником тваринного світу.

Популяція повинна витримати певні тести; якщо їй це вдається, вона змінюється, позбавляючись слабших представників. Такі тести, у широкому значенні слова - протистояння середовища, покращують фізичні характеристики роду в цілому. Це стосується й людського роду, хоча середовище, в якому нам доводиться виживати, створили в основному ми ж самі. Та й засоби, котрі допомагають нам зберегтись, дуже відрізняються від аналогічних засобів у тваринному світі.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ПОНЯТТЯ "ЯКІСТЬ ЖИТТЯ" ТА її ОСНОВНІ СКЛАДНИКИ"
  1. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ З
    Чому І. Брехман виділив поняття "індивідуального" здоров'я в окрему категорію валеології? 2. Яким є стан здоров'я населення України за останніми даними? 3. Що можна сказати про здоров'я дітей та підлітків в Україні? 4. Що являє собою поняття "здоров'я" та його основні визначення? 5. Здоров'я як фізіологічна рівновага в організмі. 6. Які зміни відбулись останнім часом у системі
  2. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
    Еустрес (грец. еи - добре, правильно; англ, stress - напруження) - "хороший стрес", позитивні форми стресу (наприклад, сильна радість). Г. Сельє розглядав еустрес як синдром, що сприяє збереженню здоров'я. Психологія здоров'я (син.: валеопсихологія, валеологічна психологія) - один із розділів валеології, націлений на вдосконалення механізмів психосаморегуляції для підвищення психоемоційної
  3. Здоров'я та хвороба
    СТРУКТУРА ВАЛЕОЛОГІЯ ЯК НАУКИ ВАЛЕОЛОГІЯ Предмет валеології - індивідуальне здоров'я людини, його механізми. Проаналізуємо більш конкретно цю категорію. Здоров'я та хвороба - основні категорії наукового пізнання в медицині. Так як це пов'язано з людиною, що проживає в суспільстві, то ці категорії мають медико-соціальний характер, тобто здоров'я і хвороба - соціально-детермінований стан
  4. Вступ
    Ще зовсім не так давно мікробіологія займалась також вивченням і вірусів. Але останні дуже і дуже своєрідні об'єкти, які різко відрізняються своїми біологічними властивостями від інших груп мікроорганізмів. Маніпуляції з ними вимагають розробки спеціальних методик, які відрізняються від загальноприйнятих в мікробіології. Це послужило основою для виділення вчення про віруси в самостійну область
  5. ПРО ПРИРОДУ І ПОХОДЖЕННЯ ВІРУСІВ
    На підставі встановлених фактів про фізичну структуру, хімічний склад, механізми репродукції вірусів з'явилася можливість освітити питання про природу і походження їх. Ясно, що в міру подальшого заглибленого вивчення вірусів розуміння, що нижче приводяться, неминуче деякою мірою будуть змінюватися й уточнюватися. Представлення про природу вірусів і їх походження перетерпіли значні зміни протягом
  6. ПАТОГЕНЕЗ НА КЛІТИННОМУ РІВНІ
    Позаклітинний віріон біологічно інертний. Ця інертність зберігається до того часу, поки віріон не проникає в клітину і вірусний геном не почне функціонувати як самостійна генетична структура. Лише з цього моменту проявляється своєрідність взаємовідносин вірусу і клітини. Отже, вірусна інфекція клітини - це сукупність процесів, які виникають при взаємодії клітини з вірусним геномом. Зараження
  7. ПЕРЕДМОВА
    Наукові відкриття XX століття дали змогу створити атомну енергетику, швидкісні транспортні мережі, нові біологічні, радіаційні, лазерні, фармацевтичні та харчові технології, впритул підійти до з'ясування геному людини й таємниць психіки. На межі другого та третього тисячоліть народилася нова наука - біоетика, покликана гармонізувати стосунки все нових і нових відкриттів із нормами людської
  8. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЛЮДИНУ
    На сьогодні відомо, що майже 80% організму людини - вода, і розподілена вона нерівномірно: у жирових тканинах води всього 20%, у кістках - 25, у печінці -70, у м'язах - 75, у крові - 80, у мозку - 85%. Решта компоненте в організмі припадає на білки, жири та жироподібні сполуки, мінеральні речовини, вуглеводи. Із складових елементів тіла найважливішу роль відіграють кисень, вуглець, водень і
  9. ЛЮДИНА В КОНТЕКСТІ ГЕОЛОГІЧНОЇ ІСТОРІЇ ЗЕМЛІ
    Нещодавно в Києві в Державному геологічному музеї ім. В. Вернадського відбулась нарада керівників музеїв, присвячена обговоренню ідеї створення нової, можливо - спільної експозиції. Поки офіційну назву експозиції не затверджено, її іменують так: «Історія цивілізації на тлі геологічного розвитку». Суть ідеї цієї експозиції, за словами ініціатора й ідейного керівника проекту академіка Д.
  10. ПАРОСТКИ НОВОГО, СУЧАСНОГО ЕТАПУ ЕВОЛЮЦІЇ. МОРАЛЬНЕ ПРОБУДЖЕННЯ ЛЮДСТВА І ПОВЕРНЕННЯ ДО ПРИРОДНИХ СПОСОБІВ ОЗДОРОВЛЕННЯ
    Людський мозок працює з надзвичайно низьким коефіцієнтом корисної дії: він використовує лише 3...4 % своїх максимальних можливостей. Очевидно, решта 96...97 % містять несподівані таємниці, небачені можливості людини. Відомо також, що зона максимальної ясної свідомості і психічної діяльності порівняно невелика: на свідомому рівні переробляється 102 біт інформації за секунду, на несвідомому - 10е
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека