Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаОториноларингологія
« Попередня Наступна »
Мітін Ю.В.. Оториноларингологія (лекції ), 2000 - перейти до змісту підручника

ПАРАТОНЗИЛІТ ТА ПАРАТОНЗИЛЯРНИЙ АБСЦЕС

Паратонзиліт є захворюванням, що характеризується запальною інфільтрацією навколомигдаликової клітковини. Це захворювання виникає внаслідок поширення бактеріальної інфекції з мигдалика на навколомигда-ликову клітковину. Професор В.Д.Драгомирецький виділяє декілька форм паратонзиліту: набрякову, інфільтративну та абсцедуючу. Абсцедуючу форму паратонзиліту я подаю під рубрикою - паратонзилярний абсцес.

Хворий на паратонзиліт скаржиться на біль в горлі, високу температуру тіла, виражене загальне нездужання. Біль в горлі турбує переважно з однієї сторони, оскільки процес найчастіше однобічний. Однак інколи паратонзиліт та паратонзилярний абсцес бувають двобічними. Я в своїй практиці спостерігав дитину в віці до одного року з двобічним паратонзилярним абсцесом. На боці паратонзиліту розвивається лімфаденіт: при огляді спостерігається набряклість в защелепній ділянці, болісна при пальпації. Діагноз встановлюється на підставі фарингоскопічної картини: асиметрія зіва за рахунок випинання мигдалика з однієї сторони, а також тканин над і збоку від мигдалика. Якщо лікар має сумнів з приводу того - паратонзиліт це чи паратонзиляр-ний абсцес, то в місці найбільшого випинання тканин, що оточують мигдалик, проводиться пункція. Якщо при пункції гній не отримано, лікар переконується в тому, що має справу з паратонзилітом. Звичайно в цьому випадку по цій же голці вводиться антибіотик. Це попереджує перехід паратонзиліту в паратонзилярний абсцес.

Паратонзиліт може супроводжуватись вираженим набряком тканин глотки (набрякова форма паратонзиліту), який може спускатися в гор-таноглотку і навіть поширюватись на зовнішнє кільце гортані.
У мене в практиці були хворі з набряковою формою паратонзиліту, і коли в результаті набряку зовнішнього кільця гортані виникав стеноз гортані, то ставилося навіть питання про можливу трахеостомію. Правда, у всіх випадках обходилися без трахеостомії, обмежуючись консервативними заходами. Однак відомі випадки, коли хворі з паратонзилярним абсцесом гинули від асфіксії. Немає сумніву, що це груба лікарська помилка.

Лікування паратонзиліту полягає в призначенні антибіотиків та дезинфікуючих полоскань.

Паратонзилярний абсцес (флегмонозна ангіна) є наступним етапом розвитку запального процесу в навколомигдаликовій клітковині. Виникає гнійне розплавлення навколомигдаликової клітковини.

Хворого турбує різка болючість в горлі, що підсилюється під час ковтання, віддає у вухо. В зв'язку з цим хворий відмовляється від їжі. Біль підсилюється при відкриванні рота. Розвивається запальний тризм жувальної мускулатури, котрий і призводить до обмеженого відкривання рота. Хворий не може ковтнути навіть слину, що веде до її скупчення в ротовій порожнині та слинотечі. Погане відкривання рота і слиностаз роблять незручним туалет ротової порожнини, це веде до появи неприємного запаху з рота. Запальний процес розповсюджується на м'яке піднебіння, рухомість його порушується і виникає гугнявість.

Стан хворого середньої важкості або важкий в зв'язку з інтоксикацією. Голова пацієнта нахилена в хворий бік, це зменшує натяг тканин на хворій стороні і біль. Відмічається висока температура тіла. Виявляється регіонарний лімфаденіт, збільшення защелепних лімфатичних вузлів на боці паратонзилярного абсцесу, що різко болючі при пальпації.


Діагноз встановлюється при фарингоскопії. Процес частіше однобічний, тому при фарингоскопії виявляється асиметрія зіва. Спостерігається різке випинання мигдалика та тканин, що його оточують, на боці абсцесу. В залежності від локалізації абсцесу в паратонзилярній клітковині розрізняють передній, боковий, верхній та задній паратонзи-лярні абсцеси. Якщо є сумнів відносно того, абсцес це чи паратонзиліт, то проводиться пункція паратонзилярної клітковини.

Лікування паратонзилярного абсцесу полягає в його розтині та призначенні протизапальної терапії (антибіотики і сульфаніламіди). Розтин абсцесу проводять в місці найбільшого випинання запального інфільтрату або, якщо це передньоверхній абсцес (найбільш часта локалізація), по лінії умовно проведеній між підставою маленького язичка і останнім корінним зубом нижньої щелепи, на межі середньої та верхньої третини цієї лінії. Глибоко не розрізають, тому що можливе поранення крупної кровоносної судини. Краї розтину розводять в наступні 2-3 дні, щоб абсцес спорожнився. Верхній паратонзилярний абсцес можливо розкривати через надмигдаликову ямку, тупо розсуваючи тканини корнцангом.

В нашій клініці широко впроваджена абсцес-тозилектомія, тобто видалення мигдаликів (або одного мигдалика на боці ураження) при наявності паратонзилярного абсцесу. Особливо показана тонзилектомія в таких випадках:

1) запальна інфільтрація має стійкий перебіг, а набряк поширюється на гортань;

2) при паратонзиліті, що довго триває;

3) при рецидивах абсцесу;

4) при кровотечі під час розкриття абсцесу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ПАРАТОНЗИЛІТ ТА ПАРАТОНЗИЛЯРНИЙ АБСЦЕС"
  1. УСКЛАДНЕННЯ ГОСТРИХ ПЕРВИННИХ ТОНЗИЛІТІВ
    паратонзилярний абсцес (флегмонозна ангіна). 2. Латерофарингеальний абсцес. 3. Внутрішньомигдаликовий абсцес. 4. Аденофлегмона шиї. 5. Розлита флегмона шиї. 6. Тонзилогенний медіастиніт. 7. Тонзилогенний
  2. ЛАТЕРОФАРИНГЕАЛЬНИЙ АБСЦЕС
    паратонзилярного абсцесу, він розташовується позаду задньої піднебінної дужки, яка мало втягується в запальний процес. іІГ*7 Для латерофарингеального абсцесу характерний сильний біль в глотці, що різко підсилюється при ковтанні, підвищена температура тіла, може бути озноб. Загальний стан важкий. Інколи утруднюється дихання. Діагноз ставиться при фарингоскопії. Бокова стінка глотки
  3. ТОНЗИАОГЕННИЙ СЕПСИС
    паратонзилярного абсцесу, так і при загостренні хронічного тонзиліту. Сепсис може розвинутися в будь-якій стадії ангіни. Можуть бути рання та пізня форми сепсису. Інфекція може поширюватися: 1) венозним шляхом при тромбозі дрібних вен мигдаликів і білямигдаликової клітковини, що веде до тромбозу крупних еен шиї; 2) лімфатичними шляхами з наступним інфікуванням венозної системи.
  4. ТОНЗИАОГЕННИЙ МЕДІАСТИНІТ
    абсцес легенів, абсцес головного мозку. Лікування включає потужну протизапальну терапію та хірургічне втручання. Виконується коллярна (шийна) медіастиномія та ревізія судинно-нервового пучка. При показаннях проводиться дренування грудного відділу
  5. ГОСТРИЙ ТОНЗИЛІТ АБО АНГІНА
    паратонзилярної клітковини праворуч, правий піднебінний мигдалик різко зміщений вліво, мигдалик вкритий білим нальотом, набряк uvulae та правої задньої піднебінної дужки. При непрямій ларингоскопії визначена набряклість та гіперемія надгортанника, гіперемія язикового мигдалика, слиностаз у грушовидних синусах. Голосова щілина широка, голосові складки не змінені, моторика гортані не порушена.
  6. Лікування ангін
    паратонзилярний абсцес та ін.) безпосередньо здійснює лікування хворого. 3. Дієта: рідка, вітамінізована, легкозасвоювана, переважно молочно-рослинна, неподразнююча. Рекомендовано багато пити. 4. Протизапальна терапія. Призначають антибіотики: клацид, амоксил-КМП, цефазолін. Антибіотикотерапія проводиться протягом 5-6 днів. При необхідності призначують другий курс антибіотиків.
  7. ГОСТРІ СИНУЇТИ
    абсцес. Найбільш часто субперіостальний абсцес виникає у ділянці внутрішньої стінки орбіти. За наявності некротичного про-цеса, звичайно, виникає флебіт лицевих вен, що призводить до поширення інфекції в орбіту і далі у порожнину черепа. Виникають орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення. За характером запального процесу гострі синуїти поділяються на: 1) катаральні; 2) гнійні;
  8. Прогноз та наслідки внутрішньочерепних ускладнень
    абсцесів мозку і мозочка з менінгоенцефалітом, тобто у тих випадках, коли диференційна діагностика особливо складна. Найбільш висока летальність (30-40%) спостерігається при абсцесах мозку, потім при менінгоенцефалітах - 8- 10%, і нарешті, при сепсисі - 2-4%. Наслідок інтракраніальних ускладнень отогенного генезу залежить від швидкості встановлення діагнозу, своєчасно початої і правильно
  9. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ (LARYNGITIS PHLEGMONOSA)
    абсцеси в ділянці надгортанника, черпаконадгортанних складок, черпаковидних хрящів. Частим проявом флегмонозного ларингіту є гнійне запалення надгортанника (епіглотит) та його абсцедування (абсцес надгортанника). В іноземній літературі абсцес надгортанника інколи називають злоякісним епіглотитом - цим підкреслюється небезпека захворювання для життя та необхідність проведення енергійних
  10. ДИФТЕРІЯ ГЛОТКИ
    паратонзилярним абсцесом, ангіною Симановського-Венсана-Плаута, ГРВІ. 4. Самолікування (оброблення глотки яблучним оцтом, перекисем водню, бензином, прийом різних медикаментів) може змінити фарингоскопічну картину. 5. Виникнення пареза м'якого піднебіння, міокардиту, токсичного ураження нирок, полірадикулоневріту у хворих, що перенесли ангіну, є підставою для ретроспективної діагностики
  11. ОРБІТАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ
    абсцес. 5. Ретробульбарний абсцес. 6. Флегмона орбіти. Реактивний набряк орбіти та повік розвивається частіш за все у дитячому віці при гострих етмоїдитах, що виникають на фоні гострої респираторної інфекції. При цьому залежно від фону захворювання та клінічного перебігу етмоїдита в деяких випадках має місце виражена інтоксикація, досить важкий загальний стан хворого, що у сукупності з
  12. АДЕНОФЛЕГМОНА ШИЇ
    абсцесу проводиться пункція інфільтрата товстою голкою. Лікування полягає в розтині, дренуванні гнояка та призначенні протизапальної
  13. ОТОГЕННИЙ ТРОМБОЗ СИГМОВИДНОГО СИНУСУ. ОТОГЕННИЙ СЕПСИС
    абсцес. У подальшому виникає ураження самого синусу: періфлебіт, ендофлебіт, пристінний тромб, обтуруючий тромб. Тромб може значно збільшуватися, розповсюджуватися за межі сигмовидного синусу, як в краніальному напрямку, так і в сторону серця, заповнюючи яремну вену, інколи до v.brachiocephalica. Інфікування і розпад тромбу призводять до проникнення гнійної інфекції в кровоток, у мале та далі у
  14. ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ СИНУЇТІВ
    абсцес або флегмона орбіти, внутрішньочерепний абсцес, менінгіт, сепсис. У цих випадках виконують фронтотомію, гайморотомію, а при необхідності через верхньощелепну пазуху вскривають ґратчастий лабіринт. Нерідко хірургічне лікування показане при одонтогенному гаймориті, що супроводжується остеомієлітом верхньощелепної
  15. ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
    абсцес. Основним симптомом при риноскопії є наявність слизово-гнійного або гнійного вмісту під переднім кінцем середньої носової раковини. Слизова оболонка середньої носової раковини гіперемована та
  16. Мастоїдит
    абсцес. Якщо процес розповсюджується углиб, у порожнину черепа, то розвиваються внутрішньочерепні ускладнення. Клініка мастоїдиту. Розрізняють загальні та місцеві симптоми мастоїдиту. Загальні симптоми суттєво не відрізняються від проявів гострого гнійного середнього отиту: підвищення температури тіла, погане самопочуття, реакція з боку крові. Відсутність зниження температури тіла або навіть
  17. ОТОГЕННИЙ РОЗЛИТИЙ ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ
    абсцес, синус-тромбоз). Патологічна анатомія. З'являється гіперемія і набряк мозкових оболонок, інфільтрація стінок судин. В субарахноїдальному просторі накопичується гнійний ексудат. Внутрішньочерепний тиск підвищений, мозкові звивини згладжені. Реакція близьколежачих ділянок мозку виявляється у проявах набряку, енцефаліту. Клініка. Найбільш частим і раннім суб"єктивним симптомом
  18. Псевдотуберкульоз
    абсцеси. У коней псевдотуберкульоз супроводжується розвитком виразкового лімфангоїту. На початку хвороби в ділянці нижньої частини живота й грудної клітки виявляються дифузні болючі припухання шкіри та підшкірної клітковини, які згодом можуть поширюватися на вим'я, мошонку, внутрішню поверхню стегон, кінцівки. Надалі утворюються множинні абсцеси, які визрівають, розкриваються, з нориці витікає
  19. Ожоговая болезнь
    абсцес головного мозга. Токсемия длится 4-12 дней. Через месяц после ожогов и позже нередко наступает ожоговое истощение: развиваются кахексия, гипопротеинемия, анемия, астениза-ция, аментивно-делириозные состояния, гиперкинезы (чаще миоклони-ческие), судорожный синдром, тяжелые вегетативно-трофические нарушения, симптомы по-ражения периферических нервов (чаще локтевого и малоберцового),
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека