ГоловнаПсихологіяВійськова психологія і педагогіка
« Попередня Наступна »
Ягупов В. Військова психологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Пам'ять і запам'ятовування

Наступним фундаментальним пізнавальним процесом є пам'ять. Якщо сприймання - це початковий етап пізнавального процесу, відображення об'єктивної реальності, що діє на наші органи чуття в певний час, то пам'ять - це відображення об'єктивної реальності, але тієї, що діяла в минулому. Вона є основою психічного життя особистості. Без неї жоден живий організм не може психічно розвиватися. І.М. Сеченов визначав пам'ять як наріжний камінь психічного розвитку. Вона лежить в основі всіх інших психічних процесів. Розпад пам'яті призводить до розпаду особистості: людина перетворюється на живий автомат.

Пам'яттю називається здатність індивіда зафіксовувати, зберігати і відтворювати колишній досвід. Вона складається з трьох процесів:

1) запам'ятовування (закріплення) інформації;

2) збереження (утримання) інформації;

3) відтворення інформації.

Ці процеси тісно пов'язані один з одним, і поділ їх до певної міри умовний.

В основі людської пам'яті лежить система умовних рефлексів, утворення часових зв'язків або «слідів» процесів, що відбуваються в нервовій системі, детально вивчених Л.П. Павловим і його школою. Головну особливість людської пам'яті І.М. Сеченов вбачав у переробленні сприйнятого, у його класифікації та сортуванні.

Серед процесів пам'яті особливе місце посідає запам'ятовування. Фіксація інформації триває від кількох секунд до кількох годин. Пам'ять вибіркова. Не все, що сприймається, запам'ятовується однаково. Найкраще тримається в голові те, що було пов'язане з досягненням мети.

Запам'ятовування за ступенем активності може бути мимовільним (ґрунтується на тимчасових зв'язках переважно на рівні першої сигнальної системи) і довільним (більш стійке, тому що грунтується на рівні другої сигнальної системи).

Основна роль у військовій діяльності належить довільному запам'ятовуванню, за якого і розпочинається засвоєння інформації, що стимулюється волею воїна, тобто здійснюється навмисно й має цілеспрямований характер.

Прийоми зонам 'ятовування матеріалу

1. Велике значення має спрямованість на міцність запам'ятовування, наприклад, установка на час (запам'ятати назавжди). Як правило, така інформація закріплюється на тривалий час міцніше, ніж тоді, коли воїн каже сам собі: «Запам'ятати на короткий строк» (наприклад, лише для того, щоб скласти іспит).

2. Запам'ятовування значною мірою залежить від спрямованості інтересів воїна, його активності, уваги, емоційної значимості інформації. Дуже міцно тримаються в пам'яті солдата події, що викликали яскраві глибокі почуття.

3. Міцність запам'ятовування залежить від багаторазового повторення матеріалу, ритмічності заучування.

Для ефективності запам'ятовування найважливіше значення має різноманітність повторень. Вона дає можливість по-новому поглянути на раніше сприйнятий матеріал, виділити у ньому те, що до цього не було виділено. І, відповідно до нових завдань, які ставляться перед кожним наступним повторенням, спрямовувати запам'ятовування кожного разу чітко визначеним шляхом. Необхідно організувати повторення так, щоб воно містило в собі завжди щось нове, а не було простим відновленням того, що вже відоме. Кількість повторень залежить від обсягу вивченого матеріалу. Відповідно, чим більше матеріалу, тим більше потрібно повторень. При цьому необхідно систематизувати процес. Але треба пам'ятати, що, наприклад, краще повторювати матеріал двічі па день протягом 10 днів, ніж 20 разів повторювати матеріал за один день. Під час повторення краще поєднувані усну розповідь зі спробою викласти на аркуші паперу, враховуючи психологічну закономірність спогаду: повторений матеріал краще згадується через 1-3 доби після повторення. І останнє. Процес забування - це звичайний процес, тому не треба чекати, коли все забудеться, а повторити раніше.
Запам'ятовується матеріал тим краще, чим більше ділянок головного мозку задіяно в процесі повторення і вивчення. А тому найкраще вивчати й повторювати одразу читаючи, слухаючи самого себе і дивлячись на записаний матеріал у зошиті.

4. Запам'ятовування має бути смисловим (логічним) (рис. 4-4), хоча інколи можна успішно застосовувати механічне запам'ятовування.



5. Для полегшення запам'ятовування і збільшення обсягу пам'яті можна використовувати мнемотехніку, тобто систему різних способів локальної прив'язки, словесних посередників, розбиття на групи [84]. Для цього слід:

- включати в роботу велику кількість органів чуття, які беруть участь у сприйманні;

- концентрувати увагу;

- обрати оптимальний темп сприйняття і зрозумілість засвоєного;

- не читати наступне, доки не стало зрозумілим попереднє;

- повторювати;

- обрати спосіб розподілу матеріалу - запам'ятовувати цілком або частинами;

- комбінувати заучування - спочатку загальне ознайомлення, осмислення матеріалу, а потім уже заучування частинами за планом;

- користуватися логічним осмисленням матеріалу;

- застосувати таблиці, схеми, записи.

Наприклад, можна застосувати метод словесних посередників. Так, для запам'ятовування черговості різних кольорів у сонячному спектрі заучується речення: «Чого Олекса жере за гаражами смачні фрикадельки», де перші літери слів відповідають першим літерам назви кольорів сонячного спектра, які розташовані в порядку зменшення довжини хвилі. Такі засоби мнемотехніки застосовують і при вивченні азбуки Морзе.

6. Ще один зручний прийом - запам'ятовування опорних слів, дат, з якими пов'язане те, що заучується. Наприклад, дати історичних подій легше запам'ятати, якщо заучувати не кожну окремо, а спочатку твердо засвоїти одну дату і, відштовхуючись від неї, запам'ятовувати події, які відбулися за два, три, п'ять років до або після неї.

7. Особливо важлива інформація може запам'ятовуватись одразу. Якщо ж необхідно запам'ятати звичайний матеріал, то для цього є три можливості: 1) повторення, 2) узагальнення і 3) штучне підвищення його особистісних цінностей.

Таким чином, якість або міцність запам'ятовування в цілому зумовлена видами запам'ятовування; інтересом до запам'ятовування (для чого?); вольовим зусиллям (старанністю); установкою на термін; орієнтацією на міцність; використанням спеціальних прийомів для запам'ятовування.

У цьому разі доречні слова О.В. Суворова про те, що «...пам'ять - комора розуму, але в цій коморі багато перегородок, а тому необхідно якнайшвидше укладати, куди слід» [117, с. 28]. Ця людина мала блискучу пам'ять. Визнаним зразком виняткової пам'яті вважається й Наполеон Бонапарт. 1778 p., ще поручником, його посадили за щось на гауптвахту. І він цілком випадково знайшов у приміщенні, де був замкнений, старий том Юстиніанського збірника (з римського права). Прочитавши його від початку до кінця, він потім 15 років дивував на засіданнях з розробки Наполеонівського кодексу славнозвісних французьких юристів, цитуючи Юстині-анський збірник напам'ять. «Він знав, - пише історик Євген Тарле, - величезну кількість солдатів особисто; його виняткова пам'ять завжди... вражала навколишніх. Він знав, що цей солдат хоробрий і стійкий, але п'яниця, а оцей дуже розумний і кмітливий, але швидко стомлюється, тому що хворий на грижу» [117, с. 28-29].

Чи справді пам'ять Наполеона була винятковою? Борис Теплов вважає, що вона мала характер різко вираженої вибірковості [117], тобто утримувала тільки те, що йому було необхідно. Імператор пам'ятав інколи найменші подробиці тому, що ці подробиці були для нього надзвичайно важливі і їх знання було необхідне йому під час розв'язання задач.
Отже, виникає проблема збереження інформації.



Збереження (другий процес пам'яті) - це здатність утримати, зберегти сприйняту інформацію. На прикладі Наполеона ми переконалися, що існують різні види пам'яті. Підставою для такої класифікації є різне місце цих форм у часовій послідовності перетворення інформації від надходження її на чуттєві входи до формування неушкодженого і збереженого на все життя сліду. На цій основі пам'ять поділяють на чотири види: миттєву, короткочасну, проміжну і тривалу [24, с. 88].

Специфікою миттєвої пам'яті є те, що вона не підлягає довільному управлінню, вона не переробляється і не співвідноситься з інформацією, яка надходить на інші чуттєві входи. Вона залишає елементарний слід протягом кількох миттєвостей. Час збереження сліду в миттєвій пам'яті становить 10-60 секунд, а іноді й менше.

Частина інформації з миттєвої пам'яті потрапляє в короткочасну. Обсяг останньої невеликий і обчислюється в деяких змінних структурних одиницях (7±2 од.), а час збереження становить кілька хвилин. Оскільки обсяг короткочасної пам'яті обмежений, інформація з неї після перекодування виводиться в проміжну пам'ять, де вона зберігається доти, доки не з'явиться можливість перевести її на тривале збереження. Час збереження в проміжній нам'яті обчислюється годинами. Важливою особливістю цього виду пам'яті є те, що якщо вона протягом кількох діб не очищається, то організм примусово відключається від прийому інформації із зовнішнього середовища. Процеси очищення проміжної пам'яті відбуваються в основному уві сні [23].

Обсяг тривалої нам'яті необмежений. Так само необмежений і час збереження в ній інформації. Коли треба, інформація з тривалої пам'яті має знову переходити в короткочасну. Взагалі у тривалу пам'ять переходить лише 25-28 % заучуваної інформації.

Процес збереження пов'язаний із процесом забування, тобто зникненням з пам'яті слідів того, що запам'ятовувалося. Перш ніж зникнути з пам'яті, подія втрачає зв'язок із теперішнім. Найчастіше забувається другорядне, краще зберігається істотне, основне, воно зберігається і довше, і повніше. Німецький психолог Герман Ебінгауз експериментально з'ясував, що найбільша частина забутого матеріалу припадає на період безпосередньо після заучування. Третій процес пам'яті - це відтворення інформації (оживлення у свідомості почуттів, думок, прагнень, тобто того, що колись сприймалося).'

Найпростіша форма відтворення - впізнавання. Відтворення може бути довільним, мимовільним і випадковіш. Випадкове відтворення здійснюється без спеціальної мети що-небудь згадати, воно виникає неначе само по собі, ненавмисно, інколи в результаті якихось асоціацій.

Основними і відмінними особливостями цього процесу є узагальнене й опосередковане відображення в корі головного мозку предметів і явищ реальної дійсності, а також їх взаємозв'язок.

Довільне відтворення має спрямований характер, відбувається усвідомлено, залежить від завдання, зусиль волі, від необхідності і потреби воїна щось згадати. Воно має в діяльності воїна основне значення, і його легкість, швидкість, точність тісно пов'язані з двома попередніми етапами процесу пам'яті - запам'ятовуванням і збереженням.

За характером запам'ятовування розрізняють емоційний, образний і словесно-логічний види пам'яті. '

Пам'ять не є якоюсь самостійною функцією, вона якнайміцніше пов'язана з особистістю, її внутрішнім світом та інтересами. Тому розвиток і вдосконалення пам'яті відбуваються паралельно з розвитком бійця.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Пам'ять і запам'ятовування"
  1. . РОЛЬ СНУ І СНОВИДІНЬ У ЗАПОБІГАННІ НЕГАТИВНИМ СТРЕСАМ
    Важливим засобом запобігання й зняття стресу є повноцінний сон - необхідний відпочинок для мозку та тіла. Якщо ніч минула погано, то день буде важким. Навпаки, людина, що добре виспалася, - господар дня. Вчені довели причинний взаємозв'язок між безсонням, стресом і працездатністю. Електрофізіологічні методи досліджень, проведені російськими ученими А.Вейном (1979) та В. Ротенбергом (1982),
  2. Про теоретический обзор
    Обычно теретическому обзору уделяют 1-2 главы текста. Название теоретической главы тоже очень легко определить: это, чаще всего, «стан теоретичної розробки проблеми ...» и дальше пишем название выбранной темы. Всем понятно, что вы будете передирать массу информации из других курсовых и дипломов, безбожно сканировать учебники и вставлять куски текста со страниц в Интернет. Не думайте, что это ваш
  3. Тести та завдання для самоконтролю
    4-1. Зробіть порівняльний аналіз сутності, схожості та відмінності відчуття й сприймання. 4-2. У чому полягає фізіологічна основа відчуттів і сприймань? 4-3. Яка з нижчєперелічених закономірностей відчуття є «зайвою» ? а) абсолютна чутливість органів чуття; б) межа відчуття; в) адаптація; г) сенсибілізація; д) амбівалентність. 4-4. Блок для поглиблення знань. а)
  4. БІОРИТМИ ДОВГОЛІТТЯ
    Ми хочемо жити довго. І не просто жити, а й довго бути молодими. На жаль, будучи молодими, ми нерідко робимо все можливе, щоб скоріше розтринькати капітал здоров'я. І, лише досяглій мети, починаємо шукати чудодійний засіб, котрий допоміг би повернути втрачене. Пошуки "еліксиру молодості", рецепту безсмертя вабили представників багатьох поколінь людей протягом тисячоліть. Спроби вирішити цю
  5. Механізми психічного та фізіологічного стресу
    Механізмом, який запускає психічний стрес, є емоції. Негативні емоції сильніші та довготриваліші, ніж позитивні. Негативні емоції збуджують на досягнення мети, задоволення потреби, тому й виникають при фрустрації (незадоволенні потреби), ситуації вибору в умовах надто сильних психічних навантажень. Потреба може бути різних рівнів. Так, на біологічному рівні - це потреба в безпеці, їжі,
  6. Культура спілкування та етикет психолога
    Спілкування - це мистецтво взаємодії людей. Культуру спілкування можна визначити як наявні в суспільстві та житті людини форми плекання спілкування як такого, форми його структурування й ціннісно-смислової організації, а також їхню реалізацію безпосередньо в стосунках між людьми [10, c.358]. Етика спілкування - сукупність моральних норм, правил та уявлень, що регулюють поведінку та стосунки
  7. Етичні проблеми та зваби практичної психології
    Здоровою є людина не вільна від проблем, а та, котра вміє з ними поводитись. Н. Пезешкіан Якщо у психолога немає професійної гідності й совісті, то в нього немає й етичних проблем. Наслідки спілкування з психологом мають велику особистісну значимість для клієнта. Яким буде втручання психолога - розвиваючим чи руйнуючим особистість клієнта - залежить від дотримання психологом етичних
  8. Етичні проблеми у науково-дослідницькій діяльності психологів
    Серед етичних проблем у науково-дослідницькій діяльності психолога виокремимо такі [6, c.289-294]: 1) Надмірне експериментування. Психолог заради отримання «цікавих результатів» ставить інтереси науки чи свої кар'єрні інтереси вище за інтереси клієнтів. Звичайно, і психолог-дослідник, і психолог-практик повинні вести науковий пошук, але як тільки вони відчують, що почали ставитися до клієнтів
  9. Методи емпіричного психологічного дослідження
    Спостереження, експеримент, бесіда, інтерв'ю, анкетування, соціо-метрія, референтометрія, біографічний метод, тестування, вивчення продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик тощо - це емпіричні методи психологічного дослідження. Розглянемо деякі з них докладніше. . Спостереження Метод спостереження широко використовується у військовій психології. Він полягає в
  10. Методи формування культури спілкування
    Для формування культури спілкування керівника та формування його власного стилю можна запропонувати такі методи: соціально-психологічний тренінг (СПТ), групову дискусію, рольові ігри, тренінг соціальної перцепції тощо. Найпоширенішою формою такої підготовки є СПТ-специфічна психологічна технологія, зорієнтована на використання активних методів групової роботи для розвитку і підвищення
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека