загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ОТОГЕННИЙ ТРОМБОЗ СИГМОВИДНОГО СИНУСУ. ОТОГЕННИЙ СЕПСИС

При гнійному запаленні середнього вуха, як гострому, так і хронічному, інфекція може проникнути до кровоносної системи. Найбільш часто це відбувається через вени і венозні синуси, інколи - через лімфатичні судини.

Клінічна практика свідчить про те, що генералізація гнійної інфекції при отитах і виникнення отогенного сепсису частіше всього відбувається внаслідок тромбофлебіту сигмовидного синусу. Рідше - при ураженні цибулини внутрішньої яремної вени, верхнього і нижнього кам'янистого і печеристого синусів.

Патологічна анатомія. Тромбофлебіт сигмовидного синусу звичайно виникає контактним шляхом у результаті розповсюдження запального процесу з соскоподібного відростку на прилягаючу до нього зовнішню стінку сигмовидного синуса. При цьому нерідко утворюється і перисинуозний абсцес. У подальшому виникає ураження самого синусу: періфлебіт, ендофлебіт, пристінний тромб, обтуруючий тромб. Тромб може значно збільшуватися, розповсюджуватися за межі сигмовидного синусу, як в краніальному напрямку, так і в сторону серця, заповнюючи яремну вену, інколи до v.brachiocephalica. Інфікування і розпад тромбу призводять до проникнення гнійної інфекції в кровоток, у мале та далі у велике кола кровообігу.

Отогенний сепсис може розвинутись без тромбозу венозних пазух, а інколи тромбоз їх може не викликати септичної реакції. Відомо, наприклад, що тромб у сигмовидному синусі може організуватися. Тому ми якби говоримо про два різновиди отогенних ускладнень: про отогенний сепсис і тромбоз сигмовидного синуса. Хоча частіше всього на практиці обидва таких ускладнення виникають одночасно.

Клініка отогенного сепсису і тромбозу сигмовидного синуса.
трусы женские хлопок
Симптоми, які спостерігаються при даному захворюванні, краще розділити на 2 групи:

1) загальні (інфекційні) симптоми, що притаманні сепсису;

2) вогнищеві (дисциркуляторні) симптоми, що зумовлені ураженням великих венозних судин: мозкових синусів і внутрішньої яремної вени.

Загальні (інфекційні) симптоми. Одним з найбільш показових симптомів сепсису, в тому числі і отогенного, є гектична температура. Відбувається швидке збільшення температури тіла до 39-41 °С, що супроводжується ознобом. Після цього через декілька годин спостерігається швидке (критичне) зменшення температури тіла, яке супроводжується проливним потом. Таких підскоків температури протягом доби може бути декілька. Тому температуру у хворого потрібно вимірювати кожні 2 години, інакше зміни температури можна і не зафіксувати. У дітей молодшого віку гектична температура і озноб спостерігаються дуже рідко, в них температура тіла має характер continua.

Пульс при отогенному сепсисі звичайно збільшується відповідно до підняття температури. Коли ми будемо говорити про абсцес мозку, то там ми визначимо брадікардію.

Характерна блідість шкірних покровів з землистим відтінком. Можна спостерігати жовтяничність шкіри та іктеричність склер. Існує два погляди на походження жовтяниці при сепсисі:

1) гематогенний характер - гемоліз еритроцитів;

2) гепатогенний -ураження печінки.

В крові відзначаються зміни, що характерні для запального процесу: нейтрофільний лейкоцитоз, зміщення лейкоформули вліво, прискорення ШОЕ.

Велике значення має посів крові і знаходження мікробів при цьому, що підкріплює діагноз сепсису.
Але негативний результат посіву ще не знімає цей діагноз, тому що вихід мікробів у кров проходить не безперервно. Кров на посів потрібно брати під час ознобу, який пов'язаний з виходом мікробів у кров'яне русло.

Під час отогенного сепсису спостерігається поява метастатичних гнійників у легенях, суглобах, підшкірній клітковині, м'язах та інших локалізацій. Найбільш часто хворі помирають від легеневих ускладнень. Метастатичні гнійники у легенях будуть зливатися, утворюючи обширні абсцеси, які в подальшому можуть прориватися в бронхи і в плевральну порожнину, викликаючи гнійний плеврит та піопневмоторакс.

Серед вогнищевих (дисциркуляторних) симптомів найбільш характерні наступні.

Симптом Гризінгера - набряк і болісність при пальпації м'яких тканин по задньому краю сосковидного відростку. Цей симптом пояснюється розповсюдженням тромбофлебіту на emissarium mastoideum.

Симптом Уайтінга характерний для розповсюдження тромбофлебіту на внутрішню яремну вену - визначається болісністю при пальпації впродовж переднього краю грудинно-ключично-сосковидного м'яза. При цьому голова хворого буває нахилена в уражений бік.

Симтом Фосса характерний для ураження внутрішньої яремної вени і полягає у відсутності венозного шуму при аускутації v.jugularis interna.

При диференційному діагнозі отогенного сепсису потрібно виключити малярію, грип, тиф, туберкульоз, пневмонію, які в деяких випадках супроводжують як гостре, так і хронічне запалення середнього вуха і можуть протікати з ремітуючою температурою.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ОТОГЕННИЙ ТРОМБОЗ СИГМОВИДНОГО СИНУСУ. ОТОГЕННИЙ СЕПСИС"
  1. Отогенный менингит. Клиника. Диагностика. Методы лечения
    Гнойное воспаление мягкой мозговой оболочки возникает в результате распространения инфекции в субарахноидальиое пространство из полостей среднего и внутреннего уха или является следствием других внутричерепных осложнений. Пути распространения инфекции контактный и лабиринтоген-ный. Клиника отогенного менингита складывается из общих симптомов инфекционного заболевания, менингиальных и в ряде
  2. Прогноз та наслідки внутрішньочерепних ускладнень
    Процент летальних наслідків при цих захворюваннях і до цього часу великий. Як показують наші багаторічні спостереження, найбільш високий процент летальних наслідків у хворих з внутрішньочерепними ускладненнями відзначається при поєднанні абсцесів мозку і мозочка з менінгоенцефалітом, тобто у тих випадках, коли диференційна діагностика особливо складна. Найбільш висока летальність (30-40%)
  3. ВНУТРИЧЕРЕПНЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ ПРИ ЗАБОЛЕВАНИЯХ ЛОР - ОРГАНОВ
    Отогенные менингиты, абсцессы мозга Развиваются у пациентов, имеющих в анамнезе острый или хронический гнойный отит или соответствующие клинические появления со стороны уха. Н.П.: Требуется немедленная транспортировка в ЛОР-отделение. По ходу транспортировки может понадобиться симптоматическая терапия из-за отека мозга (лазикс 40 мг в/м, преднизолон в/в 60 мг), остановки дыхания.
  4. ВВЕДЕНИЕ
    Инфекционно-воспалительные заболевания головного мозга могут развиваться преимущественно в мозговом веществе (энцефалит), в синусах (тромбоз синуса), завершаться отграниченным скоплением гноя в веществе мозга (абсцесс мозга). В их основе лежит проникновение различных экзогенных и эндогенных микроорганизмов. Известно несколько сот патогенных и условно патогенных видов микробов, вирусов, грибков.
  5. Оболочки головного и спинного мозга
    Мозг снаружи покрыт оболочками. Выделяют твердую (dura mater), паутинную (arachnoidea) и мягкую, или сосудистую (pia mater), мозговые оболочки. Твердая мозговая оболочка окружает мозг снаружи. Она образует ряд отростков, вдающихся между отдельными частями мозга: большой серповидный отросток (между полушариями большого мозга), малый серповидный отросток (между полушариями мозжечка), намет
  6. Причины развития абсцесса головного мозга
    Абсцесс головного мозга - локальное скопление гноя, расположенное в ткани головного мозга. Обычно абсцесс головного мозга возникает как вторичное заболевание при условии наличия инфекционного очага, расположенного за пределами центральной нервной системы. Обязательным является проникновение инфекционного агента в головной мозг. Одновременно может существовать не один, а несколько абсцессов.
  7. ОСЛОЖНЕНИЯ ГНОЙНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ СРЕДНЕГО И ВНУТРЕННЕГО УХА
    Нозологическими формами гнойного воспаления среднего уха являются острый гнойный средний отит, мастоидит, хронический гнойный эпитимпанит, мезотимпанит и гнойный лабиринтит. При их неблагоприятном течении могут развиться ограниченные гнойные процессы в соседних анатомических областях (абсцессы), разлитое воспаление мозговых оболочек (менингит) и вещества головного мозга (энцефалит), а также
  8. Синус-тромбоз
    Этиология и патогенез Наиболее частыми причинами заболеваний венозных синусов мозга являются воспалительные заболевания в области лица, уха, придаточных полостей (особенно при тромбозе верхнего продольного и пещеристого синусов), гнойный отит, менингит (особенно при тромбозе поперечного и сигмовидного синусов), акушерский сепсис и различной локализации тромбофлебиты. В патогенезе особое
  9. ОТОГЕННИЙ РОЗЛИТИЙ ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ
    Інша назва цього захворювання - розлитий гнійний лептоменінгіт, тому що запалюється павутинна і м'яка (судинна) оболонки. Лепто-менінкс (leptomeninx, leptos - тонкий, ніжний, meninx - мозкова оболонка) - сукупність павутинної та м'якої мозкових оболонок. Запалення твердої мозкової оболонки називається пахіменінгіт. Глибоко помиляються ті студенти, які називають запалення твердої мозкової оболонки
  10. Абсцессы головного мозга. Хирургическое лечение
    Абсцесс головного мозга - ограниченное скопление гноя в веществе мозга. Наиболее часто абсцессы являются внутримозговыми , реже - эпидуральными или субдуральными . Этиология и патогенез. Причиной абсцесса мозга является распространение инфекции, вызванной стрептококками, стафилококками, пневмококками, менингококками. Нередко обнаруживаются кишечная палочка, протей, смешанная флора. Пути
  11. АБСЦЕСС ГОЛОВНОГО МОЗГА
    Абсцесс головного мозга - ограниченное капсулой скопление мозгового детрита, лейкоцитов, гноя и бактерий. Основные возбудители Этиологической причиной абсцесса головного мозга могут быть бактерии, грибы, простейшие и гельминты. Из бактериальных возбудителей наиболее частыми являются зеленящие стрептококки (S.anginosus, S.constellatus и S.intermedius), которые встречаются в 70% случаев. В
  12. ТОНЗИАОГЕННИЙ СЕПСИС
    Тонзилогенний сепсис виключно тяжке захворювання, при якому мигдалики служать вхідними воротами для проникнення інфекції в загальний кровоток. Сепсис може виникнути як після гострого тонзиліту (ангіни) або паратонзилярного абсцесу, так і при загостренні хронічного тонзиліту. Сепсис може розвинутися в будь-якій стадії ангіни. Можуть бути рання та пізня форми сепсису. Інфекція може поширюватися:
  13. Аранхоидит
    АРАХНОИДИТ - воспаление паутинной оболочки мозга. Однако поражение только одной паутинной оболочки практически не имеет места и, как правило, процесс переходит с мягкой (сосудистой) оболочки. Поэтому правильнее говорить о лептоменингите. Арахноидит вызывается чаще всего инфекциями, в том числе и нейроинфекциями. Причиной арахноидита могут быть также интоксикации и травмы. В паутинной и
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...