загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ОТОГЕННІ АБСЦЕСИ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ МОЗКУ ТА МОЗОЧКУ

Абсцеси мозку вушного походження зустрічаються частіше абсцесів мозку будь-якої іншої етіології.

Абсцеси великих півкуль мозку найбільш часто локалізуються у скроневій долі, поблизу від tegmen tympany або tegmen antri. Основний шлях інфікування при цьому контактний.

Абсцеси мозочку звичайно мають проміжну ланку - лабіринтит або синус-тромбоз.

Абсцеси у віддалених від первинного вогнища ділянках мозку утворюються як метастази, шляхом переносу інфекції через кров.

Патологічна анатомія. При проникненні мікроорганізмів у мозок спочатку виникає вогнищевий енцефаліт, потім гнійне розплавлення мозкової тканини. Ця ділянка розплавлення обмежується піогенною капсулою з розвитком абсцесу. Для утворення міцної капсули необхідно 3-6 тижнів. Абсцес може бути відокремлений від довколишньої мозкової речовини сполучнотканною капсулою, але часто капсула зовсім відсутня і абсцес оточений запально розм'якшеною речовиною мозку.

Клініка. Клінічна картина отогенного абсцесу визначається локалізацією абсцесу, його величиною, реакцією навколишніх тканин і стадією процесу. Виділяють чотири стадії клінічного прояву абсцесу: початкова, латентна, явна,термінальна.

Початкова стадія відповідна формуванню вогнищевого енцефаліту і звичайно продовжується 1-2 тижні. Тут на перший план виступають ознаки запального процесу, що характеризується легкими менінгеаль-ними симптомами: головний біль, млявість, підвищення температури тіла, нудота і блювота.

Латентна стадія (прихована) відповідна періоду відмежування запального процесу і продовжується 2-3 тижні. В цій стадії симптоми чи взагалі зникають, чи проявляються в дуже послабленому вигляді.

Явна стадія відповідна періоду сформованого абсцесу, її тривалість декілька тижнів. Клініка отогенного абсцесу мозку визначається двома складовими факторами: об'ємний процес плюс гнійне запалення. Явна стадія характерізується великою різноманітністю симптомів, які зручно поділити на чотири групи.

1 група - симптоми, властиві гнійним процесам взагалі: слабкість, відсутність апетиту, виснаження, підвищена температура тіла, зміни в крові, які характерні для запального процесу. Але ці прояви виражені значно менше, ніж при менінгіті і тромбозі сигмовидного синуса.

2 група - загальномозкові симптоми, що розвиваються внаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску (гіпертензійний синдром). Ці симптоми характерізують наявність об'ємного процесу. Гіпертензійний синдром складають наступні симптоми:

а) головний біль, який звичайно посилюється при постукуванні пальцем по ділянкам черепа, що відповідні локалізації абсцесу;

б) нудота і блювота центрального генезу;

в) брадікардія до 45 ударів в 1 хвилину і менше;

г) зміни очного дна у вигляді застійного соску, зустрічаються приблизно у 50% хворих.

Проявом гіпертензійного синдрому може бути поява ригідності потиличних м'язів і симптома Керніга. Але ці симптоми виражені не різко порівнюючи з менінгітом.
трусы женские хлопок


3 група - вогнищеві (гніздові) симптоми, які є найбільш цінними для вияснення локалізації абсцесу. У зв'язку з цим ми окремо розберемо вогнищеві симптоми, характерні для ураження скроневої долі і для ураження мозочка.

Вогнищеві симптоми при ураженні скроневої долі

Загальними симптомами для уражень обох скроневих долей є:

1) геміпарези і геміпаралічі на протилежній абсцесу скроневої долі стороні, паралич лицьового нерву за центральним типом (згладженість носогубної складки на протилежній стороні), судомні напади, пірамідні симптоми Бабінського, Россолімо, Жуковського, Гордона, Оппенгейма;

2) скронева атаксія (ураження tractus cortico-ponto-cerebellaris, що зв'язує скроневу долю з протилежною півкулею мозочку, в зв'язку з чим хворий падає в протилежний ураженій скроневій долі бік, може бути запаморочення - уражується коркове вестибулярне представництво);

3) нюхові та смакові порушення;

4) гомонімна геміанопсія;

5) нюхові, смакові, зорові і слухові галюцинації.

При ураженні домінантної півкулі (частіше зліва) на перший план виступають афатичні порушення у вигляді сенсорної і амнестичної афазії. При локалізації абсцесу у лівій скроневій долі у праворуких характерна афазія (порушення мовлення). При цьому спостерігається сенсорна афазія (уражується центр Верніке - задній відділ верхньої скроневої звивини) і ам-нестична афазія. Остання залежить від ураження заднього відділу скроневої долі і межуючого з ним заднього відділу тім'яної долі, тобто місця фіксації сполучень зорових і слухових імпульсів. При амнестичній афазії губиться здатність називати предмети своїми іменами: замість назви предмету хворий описує його призначення. Наприклад, при показуванні олівця, хворий заявляє, що це те, чим пишуть. Сенсорна афазія виражається у тому, що хворий не розуміє сказаного, хоча слух у нього не порушений. Мова хворого стає незрозумілою, набором беззмістовних слів. При ураженні центру Верніке часто страждає зв'язана з ним функція читання і письма: виникає алексія і аграфія (хворий "розучується" читати і писати). У ліворуких (шульга) афазія сенсорно-амнестичного характеру має місце при правобічних абсцесах скроневої долі мозку.

Вогнищеві симптоми при абсцесах мозочка

Мозочок функціонально пов'язаний з корою, лабіринтом і спинним мозком, звідки він отримує відцентрові сигнали. Це визначає вогнищеву симптоматику ураження мозочка.

Звичайно виявляється мозочкова гіпотонія на стороні знаходження абсцесу - рука слабо опирається при розгинанні. Одним з найбільш ведучих симптомів ураження мозочка є атаксія. У позі Ромберга і при ходьбі вперед і назад хворий відхиляється в бік ураження мозочка. Характерними для ураження мозочка є неможливість здійснення флангової ходи в бік ураження. При лабіринтиті хворий відхиляється у бік повільного компоненту ністагма, так само відхиляються і обидві руки (гармонічне відхилення).

При абсцесах мозочка спостерігаються атактичні розлади тільки з боку ураження - спонтанне промахування, адіадохокінез.
При виконанні вказівної проби і проби Фішера рука хворого на боці ураження відхиляється в хвору сторону. При виконанні пальце-носової і п'яточно-колінної проб рука і нога на боці ураження рухаються з перевищенням необхідного об'єму і заносяться далі, ніж це потрібно.

Специфічною для виявлення ураження мозочка є проба на діадо-хокінез. Досліджуваний проводить обома, витягнутими вперед руками, супінацію і пронацію. При ураженні мозочка спостерігається різке відставання руки на хворому боці - адіадохокінез.

При абсцесах мозочка часто спостерігається велико- або середньо-розмашистий горизонтально-ротаторний спонтанний ністагм, спрямований у хворий бік. Зі збільшенням розмірів абсцесу ністагм посилюється. Лабіринтний ністагм при збільшенні збуджуваності лабірінту направлений в бік хворого вуха, а при виключенні лабіринту - в здоровий, через 3-4 тижні відбувається компенсація і ністагм зникає.

4 група симптомів при явній стадії абсцесу мозку - дислокаційний синдром. Початкові дислокаційні впливи абсцесу скроневої долі на стовбурові відділи проявляються дрібнорозмашистим спонтанним ністагмом. При вираженій дислокації з'являються окорухові порушення, порушення свідомості, дихання і серцевої діяльності.

Термінальна стадія абсцесу мозку звичайно триває декілька днів і закінчується смертю при проявах нарощування набряку мозку, паралічу життєвоважливих центрів або прориву абсцесу в шлуночки мозку. У випадку прориву абсцесів в лікворну систему (субарахноїдальний простір, шлуночки мозку) стан хворого різко погіршується, збільшується вираженість проявів інтоксикації, менінгоенцефаліту, вентрикуліту.

Нерідко фіналом абсцесу мозку є нарощування дислокаційного синдрому. Прм абсцесі скроневої долі розвивається скронево-тенторіальне вклинення. При абсцесах мозочку може відбутися зміщення мигдаликів мозочка у потилично-шийно-дуральну воронку, рідше - спостерігається мозочково-тенторіальне вклинення. Будь-яка з перерахованих різновидностей вклинення мозку призводить до зупинки дихання, серцевої діяльності і смерті.

Дані досліджень крові та спинномозкової рідини. У крові визначається прискорена ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз, які помірно виражені порівнюючи з менінгітом і сепсисом.

Ліквор при неускладнених абсцесах частіше світлий, витікає під великим тиском, виявляється підвищена кількість білку і, як правило, помірний лімфоцитарний плеоцитоз. При прориві абсцесу в субарах-ноїдальний простір ліквор набуває гнійного характеру.

Потрібно відмітити, що люмбальна пункція при підозрі на абсцес мозку (особливо мозочка) повинна проводитись дуже обережно, під контролем мандрена з мінімільним виведенням ліквору, оскільки швидке виведення ліквору може викликати зміщення мигдаликів мозочку і зупинку дихання.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ОТОГЕННІ АБСЦЕСИ ВЕЛИКИХ ПІВКУЛЬ МОЗКУ ТА МОЗОЧКУ"
  1. Прогноз та наслідки внутрішньочерепних ускладнень
    Процент летальних наслідків при цих захворюваннях і до цього часу великий. Як показують наші багаторічні спостереження, найбільш високий процент летальних наслідків у хворих з внутрішньочерепними ускладненнями відзначається при поєднанні абсцесів мозку і мозочка з менінгоенцефалітом, тобто у тих випадках, коли диференційна діагностика особливо складна. Найбільш висока летальність (30-40%)
  2. УСКЛАДНЕННЯ ГОСТРИХ ПЕРВИННИХ ТОНЗИЛІТІВ
    До ускладнень гострих первинних тонзилітів або ангін відносяться наступні захворювання: 1. Паратонзилітта паратонзилярний абсцес (флегмонозна ангіна). 2. Латерофарингеальний абсцес. 3. Внутрішньомигдаликовий абсцес. 4. Аденофлегмона шиї. 5. Розлита флегмона шиї. 6. Тонзилогенний медіастиніт. 7. Тонзилогенний
  3. ЛАТЕРОФАРИНГЕАЛЬНИЙ АБСЦЕС
    Іншими назвами латерофарингеального абсцесу є боковий глотковий абсцес, парафарингеальний абсцес. Латерофарингеальний абсцес - це нагноєння клітковини бокового глоткового простору. Не слід латерофарингеальний абсцес плутати з заглотковим абсцесом. Це різні патологічні процеси. Заглотковий абсцес - це нагноєння лімфовузлів та прилеглої клітковини, що розташовані в заглотковому просторі.
  4. Регуляція дихання
    Частота та глибина дихання залежить від потреб організму і регулюється нервовими та гуморальними механізмами. Основна частина дихального центру знаходиться у довгастому мозку, але в інших частинах мозку також є структури, які впливають на дихання. Під час вдиху альвеоли легень розширюються, що зумовлює розтягування рецепторів, які знаходяться в їхніх стінках. Імпульси від рецепторів
  5. ТОНЗИАОГЕННИЙ МЕДІАСТИНІТ
    Медіастиніт - запалення клітковини межистіння, флегмона межистіння. Інфекція по судинно-нервовому пучку поширюється в клітковину межистіння. Захворювання характеризується бурхливим розвитком. Температура тіла підвищується до 39-40°С. З'являється пульсуючий біль за грудиною, задишка, ціаноз, тахікардія, задуха, тяжка інтоксикація. Відмічається набряклість у ділянці грудних хребців, над
  6. ОТОГЕННИЙ РОЗЛИТИЙ ГНІЙНИЙ МЕНІНГІТ
    Інша назва цього захворювання - розлитий гнійний лептоменінгіт, тому що запалюється павутинна і м'яка (судинна) оболонки. Лепто-менінкс (leptomeninx, leptos - тонкий, ніжний, meninx - мозкова оболонка) - сукупність павутинної та м'якої мозкових оболонок. Запалення твердої мозкової оболонки називається пахіменінгіт. Глибоко помиляються ті студенти, які називають запалення твердої мозкової оболонки
  7. ТОНЗИАОГЕННИЙ СЕПСИС
    Тонзилогенний сепсис виключно тяжке захворювання, при якому мигдалики служать вхідними воротами для проникнення інфекції в загальний кровоток. Сепсис може виникнути як після гострого тонзиліту (ангіни) або паратонзилярного абсцесу, так і при загостренні хронічного тонзиліту. Сепсис може розвинутися в будь-якій стадії ангіни. Можуть бути рання та пізня форми сепсису. Інфекція може поширюватися:
  8. ПАРАТОНЗИЛІТ ТА ПАРАТОНЗИЛЯРНИЙ АБСЦЕС
    Паратонзиліт є захворюванням, що характеризується запальною інфільтрацією навколомигдаликової клітковини. Це захворювання виникає внаслідок поширення бактеріальної інфекції з мигдалика на навколомигда-ликову клітковину. Професор В.Д.Драгомирецький виділяє декілька форм паратонзиліту: набрякову, інфільтративну та абсцедуючу. Абсцедуючу форму паратонзиліту я подаю під рубрикою - паратонзилярний
  9. Губчастоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби
    Губчастоподібна енцефалопатія (спонгіформна енцефалопатія, трансмісивна губчастоподібна енцефалопатія) належить до пріонних інфекцій і характеризується тривалим інкубаційним періодом, повільним перебігом, ознаками ураження центральної нервової системи, дифузною дистрофічною енцефалопатією. Хвороба завжди закінчується летально. Історична довідка. Перші випадки губчастої енцефалопатії великої
  10. ОТОГЕННИЙ ТРОМБОЗ СИГМОВИДНОГО СИНУСУ. ОТОГЕННИЙ СЕПСИС
    При гнійному запаленні середнього вуха, як гострому, так і хронічному, інфекція може проникнути до кровоносної системи. Найбільш часто це відбувається через вени і венозні синуси, інколи - через лімфатичні судини. Клінічна практика свідчить про те, що генералізація гнійної інфекції при отитах і виникнення отогенного сепсису частіше всього відбувається внаслідок тромбофлебіту сигмовидного
  11. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ (LARYNGITIS PHLEGMONOSA)
    Під флегмонозним ларингітом розуміють гостре запальне захворювання гортані, коли гнійний процес розповсюджується не тільки в підслизовому шарі, але і в м'язах та зв'язках гортані, можуть утворюватися абсцеси в ділянці надгортанника, черпаконадгортанних складок, черпаковидних хрящів. Частим проявом флегмонозного ларингіту є гнійне запалення надгортанника (епіглотит) та його абсцедування (абсцес
  12. ГОСТРІ СИНУЇТИ
    Патологічна анатомія. При гострому синуїті у слизовій оболонці приносових пазух відбувається артериальна гіперемія, дрібноклітинна інфільтрація, мукоїдний набряк, ексудація. Ексудат спочатку має слизовий, серозний або геморагічний характер, але швидко стає гнійним. Якщо значного пошкодження зазнає судинне русло, виникає некроз слизової оболонки і навіть кістки. При руйнуванні кістки у ділянці
  13. Клітинна основа імунітету
    Імунна система. Вона складається з мільярдів лімфоцитів. За імунітет відповідальні лімфоцити - одна з груп лейкоцитів. Вони містяться у великих кількостях у крові і лімфі й у спеціалізованих лімфоїдних тканинах, таких, як тимус (вилочкова заліза), лімфатичні вузли, селезінка й апендикс. Лімфоцити розвиваються в тимусе і кістковому мозку, які називають центральними лімфоїдними органами.
  14. РИНОГЕННІ ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ
    Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виникають внаслідок розповсюдження інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До захворювань, що спричинюють їх розвиток, належать: фурункул носа, абсцес носової переділки, гострі та хронічні параназальні синуїти, травматичні ушкодження носа та приносових пазух, хірургічні втручання на цих органах. Передумовою до
  15. Етика проведення досліджень з участю людей і тварин
    Без конкретного предмету вивчення проведення наукових досліджень було б неможливим. У фізиці предметом дослідження є субатомні частини, у ботаніці - рослини, в хімії - елементи періодичної таблиці, а в психології - психічні процеси, явища і т.д., які відбуваються з людьми, які виступають в ролі досліджуваних. Іноді характер процедур, які використовуються не дозволяє залучати в ролі досліджуваних
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...