загрузка...
« Попередня Наступна »

Особистість, індивідуальність, суб'єкт

Поняття «особистість» психологи тлумачать як сукупність індивідуальних властивостей психіки, що керують соціальною активністю людини. Особистість - це специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем і вихованням у процесі активної трудової діяльності людини. Та обставина, що при цьому змінюються й деякі її риси та якості як індивіда становить не причину, а результат формування особистості.

Щодо терміну «індивідуальність» слід сказати, що у вітчизняній психології немає чітко визначених співвідношень особистості та індивідуальності. Так, Борис Ананьев вважав індивідуальність вищим рівнем розвитку особистості [3], Вольф Мерлін - поняття особистості й індивідуальності - близькими [64], Сергій Рубінштейн розрізняв властивості особистості та її індивідуальні особливості [104]. Лев

Фридман та Ірина Кулагіна індивідуальність розглядають як сукупність особливостей, які відрізняють одну людину від іншої, і особистість вважають вищою, ніж індивідуальність [123, с. 126].

Автор дотримується думки, що особистість неповторна у своїй індивідуальності, і тому під індивідуальністю розуміє неповторне поєднання психічних рис і властивостей особистості, що безпосередньо впливають на її поведінку й діяльність. Як висновок можна навести такі слова Олександра Асмолова: «Індивідом народжуються, особистістю стають, індивідуальності набувають» [5, с. 9]. Вони найповніше відображають зміст цих понять.

Щодо поняття «суб'єкт». У філософських і психологічних словниках можна зустріти такі визначення цього поняття: «Істота, яка має свідомість і волю і здатна діяти цілеспрямовано»; «носій предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт»; «суспільний організм, чия практична і пізнавальна активність спрямована на об'єкт»; «індивід або група як джерело пізнання і перетворення дійсності, носій активності»; «носій певного роду діяльності, свідома істота, що пізнає». Сергій Рубінштейн говорив про «утворення в бутті суб'єктів - центрів перебудови буття».

Таким чином, суб'єктом є певна людина, яка розглядається у бутті і разом з пізнанням буття суб'єкт її творить. Зміни в бутті ведуть до зміни суб'єкта як частини буття. Отже, ця взаємодія діалектична: буття творить суб'єкт, а суб'єкт творить буття. Таке розуміння суб'єкта надзвичайно важливе для військової практики, тобто у процесі навчально-пізнавальної діяльності воїн стає суб'єктом, а ставши суб'єктом, він змінює дійсність, у тому числі й військову. Формування свідомості та самосвідомості є основними умовами перетворення військовослужбовця із об'єкта в суб'єкт педагогічного процесу. Суттєвою ознакою об'єктивного «Я», що опосередковує всі дії військовослужбовця, є цілеспрямоване самовдосконалення (самоосвіта і самовиховання), яке спрямовано, з одного боку, на розвиток, поглиблення та систематизацію військово-професійних і загальнонаукових знань, моральних цінностей, формування якостей, які відповідають його ідеалам, життєвим настановам, суспільним цінностям, з іншого - на усування певних пустот у знаннях, нівелювання негативних звичок поведінки.
трусы женские хлопок
Змінюючи себе як суб'єкт військово-педагогічного процесу, військовослужбовець змінює умови та обставини власної життєдіяльності й розвитку. Тому самовдосконалення є вищою формою розвитку особистості, її духовного саморуху

Узагальнюючи відомі підходи, визначимо, що особистість - це стійка система соціально значущих рис людини, зумовлених залученням її до системи суспільних стосунків і сформованих у процесі спільної діяльності та спілкування з іншими людьми. Людина особистістю не народжується, а стає нею, тому однією з центральних проблем, безпосередньо пов'язаних з питаннями сутності особистості, її становлення та розвитку, є соціалізація індивіда. Воїн як особистість сам створює суспільні стосунки, в яких продовжується процес його соціалізації. Але залежно від ролі та місця, яке він посідає в них, формуються певний тип особистості та її структура.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Особистість, індивідуальність, суб'єкт"
  1. Основні вітчизняні теорії особистості
    Великий внесок у вивчення природи особистості та обгрунтування її методологічних і теоретичних засад зробила вітчизняна психологічна наука. Основні теорії особистості у вітчизняній психологічній науці такі: типологія особистостей Олександра Лазурського (1874-1917); культурно-історична теорія особистості Льва Виготського (1896-1934); теорія особистості Сергія Рубінштейна (1889-1960); діяльнісна
  2. Психологічна структура особистості
    Особистість - це складна система, в якій диференціюються та інтегруються всі психічні явища, що розвиваються в індивіді під впливом різноманітних факторів. Тому особистість можна визначати, кажучи словами Г.С. Костюка, «системою систем», і це буде правильно. У свою чергу, індивідуальність кожної людини визначається і характеризується психологічною структурою її особистості. Сучасні дослідження
  3. Психологічна структура особистості
    Український психолог Валентин Рибалка на основі аналізу вищена-ведених підходів до струкгурування'психологічної структури особистості стверджує, що в основі цієї структури лежать три базові виміри: I - соціально-психолого-індивідуольний - вертикальний; II - діяльнісний - горизонтальний; III - генетичний - віковий, за допомогою якого характеризується рівень розвитку властивостей
  4. Тести та завдання для самоконтролю
    2-1. Автоконтрольний блок. Особистість - це______ '__ індивід, що з огляду на соціальнозначущі____ , які визначають його та діяльність. розглядається соціалізований власти6осилі поведінку 2-2. Зробіть соціально-психологічний аналіз основних психічних рис особистості: - ступінь сформованості психічних властивостей та якостей; - свідомість, самосвідомість та
  5. Сутність, функції та структура спілкування 10.1.1. Поняття спілкування
    Результатом спілкування є налагодження контактів між людьми, а сутністю - організація взаємодії суб'єктів діяльності. Поняття спілкування в соціальній психології вживається в різних значеннях. Ними є такі: - один із різновидів самостійної людської діяльності (Б.Г. Ананьев, І.С. Кон, О.О. Леонтьев); - атрибут інших видів людської діяльності (О.О. Леонтьев, В.М. Панферов); - обмін
  6. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця и соціально-психологічних явищ у військових підрозділах
    Основні методи психологічної роботи щодо вивчення особистості військовослужбовця і різноманітних соціально-психологічних явищ у малих соціальних групах військового середовища були розкритті у темах 7 і 9 цього підручника. їх творче застосування забезпечує психолога необхідною інформацією для організації і здійснення виховної роботи. Увагу слід акцентувати на необхідності всебічного вивчення
  7. Додатоки
    Додаток 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ Формула темпераменту (за А. Бєловим) Обіжник-Айзенка Оцінка комунікативних та організаторських здібностей (за Б. Федоришиним) Обіжник FPI Психологічна характеристика темпераменту Оцінка рівня нервово-психічної стійкості (методика «Прогноз» за В. Бодровим) Додаток 2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДОСЛІДЖЕННЯ
  8. Фактори клітинного імунітету
    Т-клітини мають на поверхні антигенспецифічні рецептори. При стимуляції антигеном Т-клітини здійснюють три різні функції: 1) специфічно убивають чужорідні клітини чи власні клітини організму, інфіковані вірусами; 2) допомагають специфічним Т- чи В-лімфоцитам відповідати на антиген і можуть активізувати деякі інші клітини (не лімфоцити), наприклад макрофаги; 3) пригнічують (супресія) відповіді
  9. ПЕРЕДУМОВИ ПОЯВИ НОВОЇ САМОСТІЙНОЇ НАУКИ ПРО ЗДОРОВ'Я
    Стає очевидним, що основна причина хвороб людини криється у руйнівних пристрастях, у нездоровому (неправильному) способі життя. Лікарі, діагностуючи хворобу окремого органу, часто нехтують загальним станом організму й основною причиною хвороби - психоемоційним перенапруженням, лікують окремий орган, між тим як хвороба є наслідком патології всього організму. З іншого боку, останнім часом на
  10. НОВІ ВАЛЕОЛОГІЧНІ ПОНЯТТЯ
    Санкт-Петербурзький учений В. Сиренський запро вадив поняття валеологічного підтримання, що означає систему заходів щодо підтримання людини в розкритті її внутрішніх резервів, досягненні успіху в будь-якій справі, в тому числі й у творенні здоров'я. Валеологічне підтримання - це система, яка озброює людину знаннями й уміннями, необхідними для зміцнення віри у власні сили, що потрібні для
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...