Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаПатологічна фізіологія
« Попередня Наступна »
І. А. Ерюхин, С. А. Шляпников. Екстремальне стан організму. Елементи теорії та практичні проблеми на клінічній моделі важкої поєднаної травми, 1997 - перейти до змісту підручника

Основні форми екстремального стану організму

Виходячи з представленого вище визначення екстремального стану як виконання організмом функціональної "надзавдання", можна вважати, що найбільш адекватною моделлю для його вивчення може служити раптова зміна зовнішніх умов існування організму (температурного режиму середовища проживання, атмосферного тиску, режиму рухової активності, забезпечення киснем, психоемоційного навантаження і т.д.). Однак у цьому випадку виникають труднощі, пов'язані з ранжируванням змін зовнішнього середовища в зіставленні з індивідуальною переносимістю організму. Серед кількох індивідуумів, які опинилися в одних і тих же умовах, одні можуть "пройти" через екстремальне стан, а інші - ні. Причому, якщо не проводиться поглибленого клінічного обстеження і тим більше, якщо повернення до нормального режиму існування відбувається за рахунок власних резервів організму, то сам факт розвитку екстремального стану може залишитися невстановленим. Але виникає небезпека прояву післядії незафіксованою дезінтеграції базисних процесів життєдіяльності та неповного її усунення. Післядія це за певних умов може проявитися і в пізні терміни. Тоді лікування його стає долею клініцистів. Сама ж життєдіяльність і працездатність в екстремальних умовах, індивідуальна переносимість перевантажень, методика цілеспрямованих тренувань є об'єктом вивчення фізіологів і фахівців з професійної патології.


В якості іншої моделі екстремального стану припустимо розглядати аутогенную функціональну перевантаження, що виникає, наприклад, у спортсменів-професіоналів, які домагаються феноменальних результатів, що перевищують їх фізіологічні можливості. Провокуючими факторами зазвичай служать невиправдано інтенсивний режим тренувань, порушення умов проведення змагань, використання "допінгів". Ця сторона професійного спорту не дуже часто обговорюється в медичних публікаціях, але вона існує. Фахівці зі спортивної медицини володіють відомостями про стійких порушеннях імуногенезу у деяких спортсменів [14]. Добре відомі також спостереження про виникнення у спортсменів світового класу важких системних захворювань. Все це, зрозуміло, вимагає додаткового вивчення і у випадку статистичної верифікації таких спостережень цілком припустимо розглядати їх як післядія перенесеного екстремального стану, сам факт якого залишився незафіксованим.

Практичний досвід переконує, що однією з клінічних форм екстремального стану організму, яка може бути використана в якості моделі для його вивчення, є важка поєднана з локалізації травма. Функціональна "надзавдання" при цьому полягає в збереженні життя в умовах порушеної в результаті травми функціональної синергетики організму (або, інакше кажучи, багаторівневої інтеграції його функціональних процесів).
Неодмінною умовою використання такої моделі є відсутність пошкоджень, які самі по собі визначають безпосередню загрозу життю. Тоді тяжкість стану залежить головним чином від функціонального за своєю природою феномена взаємного обтяження ушкоджень. При надходженні таких потерпілих в спеціалізований стаціонар вони можуть піддаватися спеціальному обстеження. Воно має на меті підтвердити або відкинути залучення в патологічний процес тих самих глибинних базисних механізмів життєзабезпечення, які регулюються індивідуально детермінованою хронобіологічної програмою і не можуть без певного збитку для стабільної життєдіяльності включатися в неспецифічну реакцію термінової адаптації. Таким чином, створюються умови для достовірної фіксації факту розвитку екстремального стану організму. Це дозволяє досліджувати індивідуальні якісні особливості понесеного організмом функціонального збитку і простежити його наслідки. Звичайно, виникають численні труднощі, пов'язані з достовірною інтерпретацією виявлених змін. Але це вже завдання методологічного плану, які будуть розглянуті в наступних розділах.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Основні форми екстремального стану організму"
  1. І. А. Ерюхин, С. А. Шляпников. Екстремальне стан організму. Елементи теорії та практичні проблеми на клінічній моделі важкої поєднаної травми, 1997

  2. Клінічне обгрунтування проблеми екстремального стану організму
    Клінічне обгрунтування проблеми екстремального стану
  3. Дипломна робота. Вплив екстремальної середовища на екологічну свідомість військовослужбовців, 2007
    Агресія, адаптація, військовослужбовець, ставлення до природи, стрес, екологічна свідомість, екстремальна середу. Для проходження дійсної військової служби до лав Збройних сил призивається самий здоровий контингент молодих людей нашої країни. Це передбачає несення служби не тільки у звичайних, але і в екстремальних умовах життєдіяльності. Сучасні уявлення про психологічні і
  4. Військово-професійна адаптація військовослужбовців до бойових умов
    В останні роки помітно підвищився інтерес до проблем адаптації людини і особливо до екстремальних умов діяльності. Дана проблема останнім часом стала надзвичайно актуальною для всіх «силових» міністерств і відомств (Міністерство оборони, МВС, МНС, ФПС Російської Федерації та ін.), так як професійна діяльність фахівців цих структур часто протікає в екстремальних
  5. РЕЗЮМЕ
    Теорія термодинаміки дисипативних систем і фундаментальні принципи синергетики можуть бути використані з метою поглибленого і більш повного уявлення про сутність механізмів енергозабезпечення при екстремальному стані організму. Для цього необхідно розглядати організм як складну відкриту нерівноважну систему, адаптація якої до змін умов існування досягається шляхом
  6. "Концептуальні засади та психолого-акмеологічні технології прогнозування оперативної психологічної готовності спортсменів вищої кваліфікації силових єдиноборств до змагальної діяльності»
    У 6-му розділі дисертації представлені результати дослідження, присвячені прогнозуванню оперативної психологічної готовності спортсменів силових єдиноборств до змагальної діяльності в екстремальних ситуаціях. Перший етап дослідження включав теоретичне обгрунтування методик оцінки оперативної психологічної готовності спортсменів силових єдиноборств в екстремальних ситуаціях.
  7. Людина в екстремальних умовах війни
    Людина в екстремальних умовах
  8. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
    Для підвищення ефективності змагальної діяльності спортсменів силових єдиноборств в екстремальних ситуаціях пропонується реалізувати наступні науково-обгрунтовані рекомендації: 1. Керівникам спортивних колективів, тренерському складу, спортивним психологам при підборі спортсменів для направлення на міжнародні змагання необхідно оцінювати рівень їх опера-тивної і
  9. Психологічні особливості поведінки людини в екстремальних умовах
    Психологічні особливості поведінки людини в екстремальних
  10. РЕЗЮМЕ
    Екстремальне стан являє собою особливу форму життєдіяльності організму. Воно проявляється у разі реальної загрози життю у зв'язку з надмірною функціональним навантаженням. У такій ситуації специфічність чинників, що викликали функціональну перевантаження, відступає на другий план. Головною, визначальною характеристикою екстремального стану стає потужність функціональної домінанти,
  11. Теоретико-методологічні аспекти впливу екстремальної середовища на екологічну свідомість військовослужбовців
    Теоретико-методологічні аспекти впливу екстремальної середовища на екологічну свідомість
  12. Несприятливі індивідуально-психологічні якості особистості до несення служби у спеціальних підрозділах
    Прогнозу діяльності людини в екстремальних ситуаціях надається велике значення, як у нашій країні, так і за кордоном. Численні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів переконливо показують, що різні люди в умовах нервово-психічної напруги показують різну ступінь результативності своєї діяльності Якщо в звичайних ситуаціях здоровий людський організм
  13. Фази розвитку стресу (субсиндромов стресу)
    Психологічні та психофізіологічні дослідження стресу при екстремальних факторах різного характеру і різної тривалості дозволили виділити ряд форм адаптаційної активності (кожна з яких характеризувалася великим числом симптомів, що належать до якого-небудь одного класу проявів життєдіяльності людини), тобто форм «загального адаптаційного синдрому», які можна
  14. Неврологічні порушення при впливі екстремальних факторів
    До екстремальних можуть бути віднесені фактори, які за інтенсивністю або характером впливу стоять на крайніх кордонах або за межами фізіологічних можливостей адаптаційних реакцій організму. Частина екстремальних чинників може діяти на організм ззовні: умови діяльності, пов'язані із зоровим і слуховим напругою, надлишковою інформацією або сенсорної ізоляцією, фізичним
  15. АГОНІЯ
    Комплекс останніх проявів компенсаторних можливостей організму, які безпосередньо передують смерті. Поява першого вдиху після термінальної паузи вказує на початок агонії. На цьому етапі відсутня регулююча роль кори головного мозку. Регуляція життєво важливих функцій організму здійснюється бульбарними центрами, розташованими в підкірці і менш чутливими до гіпоксії. В
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека