загрузка...
« Попередня Наступна »

Основні компоненти психічних утворень

Основними компонентами психічних утворень, що складають основу професійної'майстерності і будь-якої цілеспрямованої діяльності людини, є знання, навички та вміння. Тому усвідомлення офіцером закономірностей їх формування забезпечує успіх військово-професійної діяльності як окремого воїна, так і всього військового підрозділу або частини (рис. 6-1).

У сукупності вони забезпечують правильне розуміння законів та закономірностей розвитку природи, людини, суспільства, взаємин бійців у процесі військової діяльності, місця воїна у військовому колективі та його поведінки. Все це допомагає йому визначити свою суспільну позицію стосовно навколишніх, сприяє формуванню стійких переконань, почуття відповідальності й загальнолюдських цінностей: гуманізму, людяності, колективізму й сумлінного ставлення до службових обов'язків.

Під знаннями розуміють сукупність засвоєних воїном відомостей, понять, уявлень про предмети та явища навколишнього світу, діяльності й про самого себе. Воїн опановує знання через вивчення й обдумування певних явищ та закономірностей, що стосуються військової діяльності. Знання забезпечують йому орієнтацію у військовій діяльності.

Знання поділяють на теоретичні та практичні. Теоретичні розкривають сутність речей, явищ та подій. Вони є основою успішного здійснення воїном практичної діяльності. Практичні включають переважно відомості про використання тих або інших предметів і ситуацій з конкретною метою.



Знання мають характеризуватися глибиною, гнучкістю, дієвістю та міцністю. Основні вимоги цих характеристик розглянемо на висловлюваннях видатних особистостей.

Давньогрецький філософ ПлаТон про глибину знань писав, що повна неосвіченість - не найбільше лихо, найгірше - нагромадження погано засвоєних знань.

Французький філософ Клод Гельвецій (1715-1771) наголошував, що знання певних принципів легко відштовхує незнання деяких фактів. Тому важливе значення має гнучкість знань, особливо за бойових екстремальних обставин.

Міцність опанування військово-професійних знань та їхня дієвість становить головне завдання процесу бойової підготовки особового складу.

Тому актуальними є слова Л.М. Толстого про те, як помилково думати, що всезнання є чеснотою. Важлива не кількість, а якість знань. Німецький педагог Адольф Дистервег (1790-1866) писав, що хибні знання гірші, ніж незнання. Через це він наголошував, що освіта полягає не в кількості, а в розумінні та вмілому застосуванні того, що знаєш. Отже дієві знання мають характеризуватися повнотою змісту, докладністю, конкретністю, узагальненістю та високим ступенем опанування ними.

Отже, військово-професійна освіта має вимагати не тільки кількості знань, а й повного розуміння та майстерного застосування засвоєного. При цьому дуже актуальним є вислів видатного вітчизняного письменника, філософа і педагога Г. Сковороди про те, що немає нічого шкідливішого від людини, яка володіє знанням складних наук, але не має доброго серця. Всі свої знання вона використовує на шкоду.

Залежно від того, як воїн оволодів знаннями, виділяють такі його рівні: знання-ознайомлення, знання-репродукції, знання-вміння і найвищий рівень - знання-трансформації.
трусы женские хлопок
Останні характеризуються тим, що воїн широко застосовує їх у практичній діяльності й творчо розвиває (рис. 6-2).

Практичне застосування знань забезпечує їх перехід у навички та вміння. «Навички - це вміння, здобуте вправами, звичкою» [73, с. 319]. Отже, знання перетворюються на навички тільки завдяки постійним вправам. Тому видатний педагог Ян Коменський (1592-1670) у творі «Велика дидактика» писав, що все має закріплюватися постійними вправами: навчання не можна довести до досконалості без частих і особливо майстерних повторень і вправ [44].

У психології під навичкою розуміють дію, шо сформована шляхом повторень і характеризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. Отже, навичка - це автоматична дія, яка сформована цілеспрямованими вправами і виконується легко та вільно. Вона дає змогу звільнити свідомість воїна від поелементного контролю дій та зосередитися в бою на головному - на способі найкращого використання техніки і своїх можливостей з метою виконання бойового завдання.

Психологічна сутність навички полягає в тому, що вона вивільняє свідомість від необхідності контролювати технічні компоненти діяльності й допомагає зосередитися на її меті, завданнях та умовах.



Навичка формується на базі знань та простих вмінь шляхом вправ. При цьому вправи мають спиратися на усвідомлення воїном мети конкретної вправи, інакше вони можуть перетворитися на муштру. Польський письменник, педагог і лікар Януш Корчак (1878-1942) зазначав: усе, що досягнуто дресируванням, натиском, насильством - неміцне, неправильне й ненадійне. Виділяють такі види навичок:

- сенсорні (перцептивні, почуттєві) - здатність автоматично аналізувати сигнали, які надходять із навколишнього середовища (наприклад, бачити, чути); -розумові (інтелектуальні) - здатність автоматично виконувати розумові операції, що мали місце раніше; -рухомі - автоматизована дія на зовнішній об'єкт за допомогою рухів з метою його перетворення, яке здійснювалося раніше не один раз (наприклад, ходіння па лижах). Навички виробляються в процесі автоматизації дій. Вони функціонують як цілісна саморегульована сенсомоторна структура з редукованим самоконтролем (рис. 6-3).

Знання основних етапів формування навичок, які запропоновані К.К. Платоновим, дає змогу офіцерові змістовніше та цілеспрямованіше організувати практичні вправи з особовим складом (табл. 6-1).

У ході бойової підготовки навички формуються, як правило, одночасно з виробленням умінь. Навички становлять психічну передумову складного уміння. Але при цьому офіцерові слід пам'ятати про негативні явища, що можуть мати місце в тренуванні особового складу. Це інтерференція (наявна навичка гальмує формування нової) і деавтоматизація (руйнування навички внаслідок тривалої перерви у тренуваннях, страху, перевтомлення тощо).

Високий рівень оволодіння знаннями та навичками, що дає змогу творчо застосовувати їх у військовій практиці, визначається як вміння. А. Дистервеґ писав, що зі знаннями обов'язково має бути пов'язане вміння: це сумне явище, коли голова учня наповнена знанням, але він не навчився його застосовувати, отже, про нього доведеться сказати, що, хоча він дещо знає, але нічого не вміє.


«Вміння - це здатність щось робити, що набута знаннями та досвідом» [73, с. 722]. На відміну від навичок, вміння функціонує під свідомим самоконтролем воїна.

За ступенем складності виділяють вміння просте і складне. Просте - це можливість використовувати здобуті знання на практиці. Це перший крок, і тільки подальші тренування, практичні дії ведуть до вищого ступеня - формування навичок. Отже, складне уміння формується на основі знань, простих умінь і навичок. Воно дає можливість виконувати складні дії, що потребують особливого контролю свідомості. Складні вміння зазвичай виробляють шляхом тренувань, вправ, практичного виконання різних завдань, але на відміну від знань, простих вмінь та навичок вони мають комплексну структуру, що дає змогу використовувати раніше здобуті знання і навички, оперативно формувати новий спосіб дії, якщо наявні навички не забезпечують виконання завдання. Тобто вони



дають можливість творчо застосувати знання та навички у військовій діяльності відповідно до обставин.

За змістом вміння можна класифікувати на:

- інтелектуальні (здатність слухати, читати та розуміти, висловлювати свої думки, планувати роботу, розв'язувати розумові завдання тощо);

- технічні (здатність оформляти різні документи, формулювати вимоги або відповідь тощо);

- практичні (вміння діяти згідно з планом, організовувати своїх підлеглих на виконання поставленого завдання тощо).

Процес формування вмінь у воїнів та їх якість (стійкість, швидкість, безпомилкове виконання різних дій) залежать від змісту навчального матеріалу, індивідуально-психічних особливостей підлеглих, педагогічної майстерності військового педагога, навчально-матеріальної бази тощо.

Послідовність опанування психічними утвореннями така:



Табл. 6-1.

Етапи формування навичок





ЗНАННЯ -> ПРОСТІ ВМІННЯ -> НАВИЧКИ -» СКЛАДНІ ВМІННЯ

Глибокі, гнучкі, дієві та міцні знання становлять фундамент навичок і вмінь. Вони, відповідно, забезпечують їхню надійність, стійкість і міцність.

Основними формами роботи командирів щодо передання знань воїнам є: розповідь, групові заняття, пояснення, ілюстрація, демонстрація, практичні.заняття, самостійна робота тощо.

Систематичні та цілеспрямовані тренування особового складу забезпечують перетворення знань на навички. Практичне застосування знань та навичок у військово-навчальному процесі перетворює їх на складні вміння, які за обсягом вужчі, ніж знання воїна. До рівня вміння доходить лише та частина знань, яка має найсуттєвіше значення для практичної діяльності. Усі ці особливості передбачено в програмах бойової підготовки особового складу військових підрозділів різних видів і родів військ.

Отже, психічні утворення є важливим складником психіки військовослужбовця, що лежать в основі його бойової майстерності й забезпечують ефективність дій за умов сучасного бою.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Основні компоненти психічних утворень"
  1. Статевий цикл людини та статева поведінка
    основні інстинкти - до життя (ерос) і до смерті (та-натос). Лібідо, як вираз еротичної енергії, протистоїть руйнівній силі прагнення смерті. Сексуальність є невід'ємною частиною особистості людини. Фази формування лібідо: 1) понятійна, коли під час гри у статеворольові ігри діти усвідомлюють наявність відмінностей між людьми різної статі; 2) романтична, коли виникають фантазії, бажання
  2. Механізм оздоровчої дії фізичних вправ
    основні фактори загартування. Під впливом фізичних вправ удосконалюються механізми терморегуляції. Між рівнем розвитку аеробних можливостей організму й резистентністю та витривалістю при фізичному тренуванні існує пряма залежність. Таким чином, систематичне виконання фізичних вправ забезпечує розвиток перехресної адаптації, тому що збільшується кількість мітохондрій, енергетичних резервів
  3. Основні фактори формування особистості
    компоненти діяльності - мотиви, знання, засоби дій тощо. За психологічними теоріями Сергія Рубінштейна та Олексія Леонтьева, особистість формується в діяльності та народжується з діяльності. Особистість, на їхню думку, виступає, з одного боку, як умова діяльності, а з іншого - як продукт діяльності. Так, Олексій Леонтьев у межах свого діяльнісного підходу до особистості визначав її основу
  4. Розвиток психіки і розвиток особистості
    основні детермінанти розвитку людини взагалі та логіки психічного розвитку зокрема. Дж. Дасей і Дж. Траверс з метою виходу з цієї безвихідної ситуації та на основі систематизації кількох тисяч досліджень і ґрунтовної характеристики кожного віку психічного розвитку створили біопсихосоцісільну модель всевікового розвитку людини (табл. 2-2) [62, с. 7]. Відповідну інтерпретацію отримали й теорії
  5. Психологічна структура особистості
    основні аналітичні напрями щодо побудови цілісної психологічної структури особистості: 1) со-ціально-психолого-індивідуальний, 2) діяльнісний і 3) генетичний. Стисло охарактеризуємо погляди деяких учених щодо побудови психологічної структури особистості. Олександр Ковальов розглянув п'ять підструктур особистості: 1) спрямованість, 2) здібності, 3) характер, 4) система управління і 5)
  6. Методи емпіричного психологічного дослідження
    основні запитання. Співрозмовник до відповіді на них ще не готовий, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування, йому необхідна попередня психологічна розминка. Офіцер-дослідник має ставити запитання по пам'яті або читати їх за планом. З цього приводу немає єдиної думки. Головне - під час спілкування не має бути невдалих пауз, а надто коли дослідник вивчає план бесіди або має намір
  7. Розвиток малої соціальної групи як колективу та її основні характеристики
    основні її цінності, прагненням до них. Крім цього, вона відрізняється успішнодійною організаційною структурою, високим рівнем групової підготовленості та співробітництва. Міжособистісні стосунки і, групове спілкування, що мають діловий характер, підпорядковані досягненню високого результату в розв'язанні конкретного завдання. Від кооперації до колективу мала група проходить рівень
  8. Основні характеристики спілкування
    основні форми та акти, зміст. На основі діяльнісного підходу щодо розуміння природи спілкування можна виділити такі його структурні компоненти: - предмет спілкування - це інший воїн, партнер по спілкуванню; - потребау спілкуванні - це прагнення воїна до пізнання й оцінки інших, а через них і за їхньою допомогою - до самопізнання і самооцінки; - комунікативні мотиви - це те, заради
  9. Оптимізація спілкування у військовому середовищі
    основні підходи: 1) реорганізація структури групи (зміна складу, перегрупування та перестановки військовослужбовців у різних сполученнях); 2) цілеспрямована реконструкція завдань; 3) безпосередня регламентація характеру взаємодії військовослужбовців з метою їх термінової взаємної адаптації. У загальному вигляді оптимізація спілкування військовослужбовців через організацію їх спільної
  10. ПРО ПРИРОДУ І ПОХОДЖЕННЯ ВІРУСІВ
    основні атрибути життям - здатністю до відтворення (розмноженню), спадковістю, мінливістю і пристосуванням до умов зовнішнього середовища. Однак на відміну від усіх рослинних і тварин форм, у яких геном представлений двоспіральною ДНК, а реалізація його опосередкована декількома формами РНК (рибосомною, транспортною, матричною), у вірусів геном різноманітний: ДНК чи РНК, одно - і двоспіральна,
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...