загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ОРБІТАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ

До риногенних орбітальних ускладнень відносять слідуючі захворювання.

1. Реактивний набряк клітковини орбіти та повік.

2. Періостит (негнійний та гнійний).

3. Абсцес повік.

4. Субперіостальний абсцес.

5. Ретробульбарний абсцес.

6. Флегмона орбіти.

Реактивний набряк орбіти та повік розвивається частіш за все у дитячому віці при гострих етмоїдитах, що виникають на фоні гострої респираторної інфекції. При цьому залежно від фону захворювання та клінічного перебігу етмоїдита в деяких випадках має місце виражена інтоксикація, досить важкий загальний стан хворого, що у сукупності з місцевими проявами може симулювати більш важке внутрішньо-орбітальне ускладнення.

Під час зовнішнього огляду відзначають набряклість та почервоніння шкіри у ділянці повік, очна щілина звужена, помітно виражена гіперемія та набряк кон'юнктиви повік та очного яблука. Однак вказані зміни є досить непостійними, і розпочате лікування, обмежене лише покращенням відтоку патологічного вмісту з пазухи, спричинює швидкий регрес ознак орбітального ускладнення.

Періостит негнійний. Залежно від того, яка пазуха уражена - лобна, ґратчаста або верхньощелепна, на верхній, медіальній або нижній стінці орбіти з'являється незначна, болісна при пальпації припухлість, що поступово розсмоктується після припинення синуїту.

Гнійний періостит має більш важкий перебіг. Він супроводжується загальною реакцією (висока температура тіла, загальна слабкість, головний біль). Місцево - на стінці орбіти утворюється надзвичайно болісний інфільтрат. Відбувається відшарування окісті від кістки та утворення субперіостального абсцесу.

Абсцеси повік можуть бути самостійним ускладненням або наслідком інших орбітальних ускладнень. Для захворювання характерною є гіпертермія, різко виражена слабкість, головний біль. З місцевих проявів відмічають значний набряк повік та кон'юнктиви, хемоз. Очна щілина різко звужена або закрита, однак рухомість очного яблука не порушена.

Субперіостальний абсцес виникає внаслідок проникнення гною з приносової пазухи під окістя орбіти через ушкоджену кісткову стінку. Захворювання у більшості випадків починається з набряклості та почервоніння шкіри повік. Невздовзі виникає хемоз, самостійне розплющення ока значно утруднюється або стає неможливим, рухомість очного яблука різко обмежена, можливий розвиток екзофтальму внаслідок супутнього набряку клітковини. У порожнину орбіти гній потрапляє рідко, частіш за все він розповсюджується назовні, утворюючи норицю. Абсцес у більшості випадків розташований у глибині орбіти, тому флюктуація може не визначатись.
трусы женские хлопок
Виражена напруга та набряклість тканин також утруднює пальпаторне дослідження. Утворення норицевого ходу вказує на локалізацію абсцесу та може свідчити про ураження тієї або іншої пазухи. Наприклад, при етмоїдитах отвір норицевого ходу звичайно знаходиться над серединною зв'язкою повік, при фронтитах - у ділянці нижньої стінки лобної пазухи, при запаленні верхньощелепної пазухи - біля нижньомедиального краю.

Ретробульбарний абсцес виникає внаслідок прориву у орбіту глибоко розташованого субперіостального абсцесу у хворих на синуїти або гематогенним шляхом при гнійних запальних процесах на обличчі (фурункул носа, верхньої губи тощо). Порівняно із субперіостальним абсцесом він має більш важкий перебіг. Характерною є значна інтоксикація із септичною температурою та ознобом. При дослідженні крові виявляється значне підвищення ШОЕ, лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули ліворуч. Місцево наявний значний набряк та гіперемія шкіри обох повік, очна щілина різко звужена, розвивається набряк кон'юнктиви з хемозом. Потім виникає обмеження рухомості очного яблука у всіх напрямках, екзофтальм.

Нерідко ретробульбарний абсцес спричинює різні порушення зорової функції, особливо якщо він викликаний запаленням задніх ґратчастих клітин. У таких випадках може спостерігатися зниження гостроти зору, до повної сліпоти, звуження полів зору, парези та паралічи окорухового, блокового та відвідного нервів, порушення рефракції у вигляді астигматизму та гіперметропії.

Флегмона орбіти характеризується гнійним розплавлєнням всієї орбітальної клітковини. При цій формі орбітального ускладнення загальні та місцеві клінічні прояви є найбільш вираженими. Характерними є важка інтоксикація, септична температура із ознобом, різкий головний біль та біль у ділянці ураженої орбіти, що посилюється при натискуванні на очне яблуко. З місцевих симптомів наявні набряк та гіперемія повік, м'яких тканин щоки, іноді із багряно-синюшним відтінком. Очна щілина закрита, розвивається набряк кон'юнктиви з хемозом, різке обмеження рухомості очного яблука до повної її втрати, екзофтальм, зниження або відсутність корнеальних та зіничних рефлексів, функціональні розлади зору.

Розвиток флегмони орбіти супроводжується тромбоутворенням та розповсюдженням інфекції по ходу венозних сплетінь. Це може призвести до тромбозу вен обличча та переходу процесу на кавернозний, поперечний та поздовжний синуси.

Лікування орбітальних ускладнень

При проведенні комплексного лікування орбітальних риногенних ускладнень необхідно зважати на характер ураження орі ану зору та при-носових пазух.
При негнійних орбітальних ускладненнях, що спричинені гострими синуїтами, у більшості випадків достатньо проведення консервативного лікування.

З медикаментозних засобів перш за все використовують антибактеріальні препарати. З метою зниження явищ загальної інтоксикації вводять дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, поліглюкін, розчин глюкози з аскорбіновою кислотою). Показане призначення антигіста-мінних препаратів (димедрол, супрастін, діазолін, діпразін, тавегіл).

У комплексному лікуванні хворих з риногенними ускладненями показаним є використання глюкокортикоїдів (гідрокортизон, кортизон, преднізолон, дексаметазон), що мають виражені протизапальні, гіпо-сенсибілізуючі та протинабрякові властивості. Вони використовуються як засоби загальної терапії та місцево, для введення в уражені пазухи.

Патогенетичне обгрунтування має використання дезагрегантів та низькомолекулярних декстранів (трентал, теонікол, кавінтон, рео-поліглюкін). Дія цих препаратів спрямована на нормалізацію мікроцир-куляторних зрушень, що виникають при цих захворюваннях та грають значну роль у їх патогенезі. При виникнені загрози розвитку тромбозу показаним є введення антикоагулянтів.

З метою зменшення набряку слизової оболонки порожнини носа та покращення вентиляційної функції приносових пазух місцево використовують різні судинозвужуючі засоби (адреналін, ефедрін, нафтизін, галазолін, санорін).

Для евакуації гнійного вмісту з приносових пазух та наступного введення лікових препаратів виконують пункції уражених пазух, перевагу слід надавати методам постійного дренування.

Якщо має місце розвиток гнійних форм синусогенних уражень орбіти, поряд із консервативною терапією впроваджуються хірургічні втручання на уражених приносових пазухах. їх обсяг визначається залежно від ступеню ураження пазух, що залучені у запальний процес, та характеру орбітального ускладнення. Метою операції є створення широкого співустя між ураженими пазухами (їх може бути декілька) та порожниною носа для забезпечення вільного відтікання гнійного вмісту та промивання порожнин. Через пазухи також можливий розтин та дренування гнійних порожнин орбіти, але частіше розтин гнійного вогнища у орбітальній клітковині проводять зовні.У післяопераційному періоді хворим проводять інтенсивну медикаментозну терапію, промивання післяопераційних порожнин антибактеріальними засобами, загаль-нозміцнююче та відновлювальне лікування.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ОРБІТАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ"
  1. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  2. ГОСТРІ СИНУЇТИ
    Патологічна анатомія. При гострому синуїті у слизовій оболонці приносових пазух відбувається артериальна гіперемія, дрібноклітинна інфільтрація, мукоїдний набряк, ексудація. Ексудат спочатку має слизовий, серозний або геморагічний характер, але швидко стає гнійним. Якщо значного пошкодження зазнає судинне русло, виникає некроз слизової оболонки і навіть кістки. При руйнуванні кістки у ділянці
  3. Додаток 1
    Можливі ускладнення грипу та інших
  4. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009

    Вступ Загальні відомості про ГРВЗ Етіологія та епідеміологія ГРВЗ Клінічні ознаки ГРВЗ Клінічна характеристика захворювань, що входять в групу ГРВЗ Ускладнення ГРВЗ Специфічна лабораторна діагностика ГРВЗ Принципи лікування ГРВЗ Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ Специфічна профілактика
  5. АДЕНОФЛЕГМОНА ШИЇ
    В результаті проникнення інфекції з мигдалика в шийні лімфатичні вузли (частіше - в верхні з вузлів, що розташовані по передньому краю грудинно-ключично-сосковидного м'яза) розвивається гострий лімфаденіт, абсцедування та некроз вузла, паралімфаденіт, аденофлегмона. Аденофлегмона - гнійне запалення клітковини, що оточує лімфатичні вузли, ускладнення гострого лімфаденіту. Хворого турбує
  6. Принципи лікування ГРВЗ
    Ліжковий режим, можливе лікування вдома за умови легкого/середньо тяжкого перебігу. 2. Повноцінне харчування, дієта № 13. 3. За наявності інтоксикації - рясне питво (морс, чай, фруктові соки, мінеральна вода). При необхідності - внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія кристалоїдними розчинами, реосорбілактом. 4. Аскорбінова кислота, рутин в звичайних дозах. 5. Протигістамінні
  7. Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді
    Існує ціла група препаратів, одержаних у біотехнологічних процесах, за допомогою яких можна регулювати чи контролювати імунну відповідь, як у випадку супресії небажаної імунної відповіді, так і стимульовання захисної імунної дії при деяких хворобах. З небажаною дією імунної системи ми стикаємося у разі аутоімунних хвороб, відторгнення трансплантатів і алергії. Існування зазначених явищ
  8. ДИФТЕРІЯ ГЛОТКИ
    Оториноларинголог зобов'язаний знати клініку, епідеміологію та профілактику дифтерії. При всіх формах ангіни він має проводити ди-ференційний діагноз із дифтерією глотки. З 1990 року відмічено різке підвищення захворюваності на дифтерію. Особливістю структури сучасної захворюваності є переважання серед хворих на дифтерію дорослого населення. Збудником дифтерії є корінебактерія дифтерії
  9. Лікування ангін
    1. Хворим на ангіну необхідно провести такі обстеження: а) взяти мазок із слизової оболонки глотки та носа на наявність палички дифтерії (BL); б) провести загальний аналіз крові, оскільки ангіна може бути лише симптомом важкого захворювання крові. 2. Режим: хворого слід утримувати в ліжку та ізолювати в домашніх умовах. Якщо загальний стан хворого важкий, необхідно госпіталізувати його у
  10. Особливості навчальної діяльності підлітка
    Ускладнення змістовного боку знань вимагає від учнів і досконаліших способів їх здобуття. Зростає рівень абстрагування і узагальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань і умовиводів, які стають більш усвідомленими, обгрунтованими й логічно досконалішими. Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій
  11. Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контртерористичних операцій
    На основі аналізу викладеного матеріалу у питанні 2 можна зробити висновок про те, що локальні війни і збройні конфлікти мають не тільки військові, а й істотні морально-психологічні особливості: - здійснення масованого інформаційно-психологічного впливу на війська і населення сторін, що протистоять, і світове співтовариство в цілому; - різке збільшення психогенних втрат, що можуть призвести
  12. Перебіг сифілісу
    На слизовій оболонці статевих органів збудник сифілісу - бліда спірохета - посилено розмножується й поширюється на найближчі ділянки тіла. Від 4 до 5 тижнів після зараження триває інкубаційний період, ознаки захворювання при цьому не виявляються. Потім на місці оселення спірохети з'являється виразка або садно округлої форми з блискучою поверхнею та затвердінням в основі. Через кілька днів після
  13. Вірусний синусит каченят
    Вірусний синусит каченят (Sinusitis infectiosa anaticularum, грип каченят) - вісококонтагіозна хвороба, що характеризується ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та підочного синуса. Історична довідка. Захворювання вперше встановили Уолкнер і Баністер у 1953 р. в Канаді, потім Фагей у 1955 р. в США. У 1957 р. І. М. Дорошко та М. Т. Прокоф'єва описали вірусний синусит каченят в
  14. Грип свиней
    Грип свиней (Grippus suum, інфлюенца свиней, ензоотична бронхопневмонія) - гостре висококонтагіозне захворювання свиней, що характеризується гарячкою, загальною слабістю та ураженням органів дихання. Історична довідка. Захворювання під назвою «інфлуенца свиней» вперше було зареєстровано в США у 1918 р. під час пандемії грипу серед людей. Збудник хвороби встановили Шоуп і Левінс (1931). Грип
  15. Індивідуально-психічні причини виникнення суїцидів
    Найважливішою причиною суїциду є психічні розлади особистості. В процесі ряду досліджень були здійснені співбесіди з лікарями, пацієнтами яких були люди, що потім покінчили з собою, опитані родичі і друзі покійних і зібраний докладний анамнез. Отримані дані свідчать про те, що приблизно дев'ять із кожних десяти самогубців на час скоєння акту суїциду потерпали в тій чи іншій формі від психічних
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...