Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаКардіологія
« Попередня Наступна »
Під редакцією В.Н. Коваленко. Керівництво по кардіології. Частина 1, 2008 - перейти до змісту підручника

Одновимірна ехокардіограмі

Одновимірна ехокардіограмі - найперший в історичному плані метод УЗД серця. Головною відмітною ознакою сканування в М-режимі є висока тимчасовий дозвіл і можливість візуалізації найдрібніших особливостей структур серця в русі. В даний час дослідження в М-режимі залишилося вагомим доповненням до основної двомірної ехокардіографії.

Суть методу полягає в тому, що скануючий промінь, орієнтований на серце, відбиваючись від його структур, приймається датчиком і після відповідної обробки та аналізу весь блок отриманих даних відтворюється на екрані приладу у вигляді УЗ-зображення. Таким чином, на ехограмі в М-режимі вертикальна вісь на екрані ехокардіографії відображає відстань від структур серця до датчика, а по горизонтальній осі відображається час.

Для отримання основних ехокардіограмі-перерізів при одновимірної ехокардіограмі УЗД проводять в парастернальной позиції датчика з отриманням зображення уздовж довгої осі ЛШ. Датчик розташовують у третьому чи четвертому міжребер'ї на 1-3 см зліва від парастернальной лінії (рис. 7.1).



Рис. 7.1.

Напрямок УЗ-променя при основних зрізах одновимірної ехокардіограмі

. Тут і далі: Ао - аорта, ЛП - ліве передсердя, МК - мітральний клапан

При напрямку УЗ-променя уздовж лінії 1 (див. рис. 7.1) отримують можливість оцінити розміри камер, товщину стінок шлуночків , а також розрахувати показники, що характеризують скоротливу здатність серця (рис. 7.2) по візуалізованою на екрані ехокардіограмі (рис. 7.3). Скануючий промінь повинен перпендикулярно перетинати міжшлуночкової перегородки і далі проходити нижче країв мітральних стулок на рівні папілярних м'язів.



Рис. 7.2.

Схема визначення розмірів камер і товщини стінок серця в М-режимі

. Тут і далі: ЯУ - ПЖ; Ьу - ЛШ; ПП (ЯА) - праве передсердя; ЛП (Ьа) - ліве передсердя; МЖП - міжшлуночкової перегородки; АК - аортальний клапан; ВТПШ-виносить тракт ПЖ; ВТЛЖ - виносить тракт ЛШ; Йао - діаметр аорти; КС - коронарний синус; ЗС - задня стінка (шлуночка); ПС - передня стінка; КДР - кінцево-діастолічний розмір ЛШ; КСР - кінцево-систолічний розмір ЛШ; Е - максимальне раннедіастоліческое відкриття; А - максимальне відкриття при систоле передсердь; МСС - мітральному-септальная сепарація



Рис.
7.3.

ЕхоКГ-зображення на рівні папілярних м'язів



Орієнтуючись на отримане зображення по КДР і КСР ЛШ, розраховують його КДО і КСО, використовуючи формулу Теicholtz:



де V - об'єм ЛШ, Б - переднезадний розмір ЛШ.

Сучасні ехокардіографії мають можливість автоматичного розрахунку показників скорочувальної здатності міокарда ЛШ, серед яких слід виділити ФВ, фракційне вкорочення (ФУ), швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда ^ е /). Розрахунок вищезгаданих показників виробляють за формулами:



де dt - час скорочення задньої стінки ЛШ від початку систолічного підйому до вершини.

Використання М-режиму як методу визначення розмірів порожнин і товщини стінок серця обмежено через труднощі перпендикулярного сканування щодо стінок серця.

Для визначення розмірів серця найбільш точним методом є секторальне сканування (рис. 7.4), методика якого описана далі.



Рис. 7.4.

Схема вимірювання камер серця при двомірної ехокардіографії



Нормальні значення вимірювань в М-режимі у дорослих наведені в додатку 7.2.

Слід враховувати і спотворення деяких показників вироблених вимірювань при скануванні в М-режимі у хворих з порушенням сегментарної скоротливості міокарда ЛШ.

У цієї категорії пацієнтів при розрахунку ФВ враховуватиметься переважно скорочувальна здатність задньої стінки ЛШ і базальних сегментів міжшлуночкової перегородки, у зв'язку з чим розрахунок глобальної скоротливої ??функції у цих хворих проводиться іншими методами.

З аналогічною ситуацією дослідники стикаються і при розрахунку ФУ і Vcf. Виходячи з цього, показники ФВ, ФУ і Vcf у хворих з сегментарними порушеннями при проведенні одновимірної ехокардіограмі не використовуються.

У той же час при проведенні одновимірної ехокардіограмі можна виділити ознаки, за якими судять про зниження скорочувальної здатності міокарда ЛШ. До таких ознак відносять передчасне відкриття аортального клапана, коли останній відкривається до реєстрації комплексу QRS на ЕКГ, збільшення більш ніж на 20 мм відстані від точки Е (див.
рис. 7.2) до міжшлуночкової перегородки, а також передчасне закриття мітрального клапана.

Використовуючи результати вимірювань в даній позиції скануючого променя при одновимірної ехокардіограмі, застосовуючи формулу Penn Convention, можна розрахувати масу міокарда ЛШ:

Маса міокарда ЛШ (р)=1, 04 - [(КДР + МЖП + ТЗС) 3 - КДР3] - 13,6, де КДР - кінцево-діастолічний розмір ЛШ, МЖП - товщина міжшлуночкової перегородки, ТЗС - товщина задньої стінки ЛШ.

При зміні кута нахилу датчика і скануванні серця уздовж лінії 2 (див. рис. 7.1) на екрані чітко візуалізуються стінки ПЖ, МЖП, передня і задня стулки мітрального клапана, а також задня стінка ЛШ (рис . 7.5).



Рис. 7.5.

Одномірне ехокардіограмі-сканування на рівні стулок мітрального клапана



Стулки мітрального клапана в діастолу здійснюють характерні рухи: передня - М-образне, а задня - W-подібне. У систолу обидві стулки мітрального клапана дають графіком косовосходящее лінії. Слід зазначити, що в нормі амплітуда руху задньої стулки мітрального клапана завжди менше, ніж передній його стулки.

Продовжуючи змінювати кут нахилу і направивши датчик уздовж лінії 3 (див. рис. 7.1), отримуємо зображення стінки ПЖ, міжшлуночкової перегородки і, на відміну від попередньої позиції, тільки передню стулку мітрального клапана, що здійснювало М -образне рух, а також стінку лівого передсердя.

Нова зміна кута нахилу датчика вздовж лінії 4 (див. рис. 7.1) призводить до візуалізації виносить тракту ПШ, кореня аорти і лівого передсердя (рис. 7.6).

На отриманому зображенні передня і задня стінки аорти являють собою паралельні хвилясті лінії. У просвіті аорти знаходяться стулки аортального клапана. У нормі стулки аортального клапана в систолу ЛШ розходяться, а в діастолу змикаються, утворюючи в русі замкнуту криву у вигляді коробочки. Використовуючи дане одномірне зображення, визначають діаметр лівого передсердя, розмір задньої стінки лівого передсердя, а також діаметр висхідного відділу аорти.



Рис. 7.6.

Одномірне ехокардіограмі-сканування на рівні стулок аортального клапана

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Одновимірна ехокардіограмі"
  1. ЕхоКГ ЯК МЕТОД СКРИНІНГУ
    Багатогранність методу ехокардіограмі робить можливим його застосування в якості методу скринінгу. Однак серед багатьох станів, які можуть бути виявлені за допомогою ехокардіографії, тільки незначна частина відповідає критеріям для скринінгу осіб без клінічної симптоматики. До відповідних цим критеріям захворювань відносяться спадкові хвороби серця і великих судин, коли в якості досліджуваної
  2. Непритомності
    Таблиця 7.19 Рекомендації з ехокардіограмі у пацієнтів з непритомністю Клас I Непритомність у пацієнта з клінічним підозрою на захворювання серця Непритомності при фізичній напрузі Клас IIa Непритомності у пацієнтів професій високого ризику (наприклад льотчики) Клас IIb Непритомності неясної етіології без виявлених серцевих захворювань за даними анамнезу або фізикального обстеження Клас III
  3. Аритмії
    За наявності аритмії роль ехокардіограмі полягає в першу чергу у виявленні супутньої серцевої патології, знання про яку вплине на лікування аритмії або забезпечить прогностичну інформацію. У цьому плані ехокардіограмі-дослідження часто проводять у хворих з фібриляцією або тріпотінням передсердь, передсердними тахікардіями, шлуночкової тахікардією або фібриляцією шлуночків. Хоча ехокардіограмі забезпечує
  4. Поширеність
    ГКМП поширена в усьому світі, проте точна частота її не встановлена, що пов'язано зі значним числом безсимптомних випадків. За даними масового обстеження 12840 японських робітників, проведеного Y. Hada з співавторами (1987) і включав рентгенографію грудної клітини, ЕКГ і ЕхоКГ, поширеність ГКМП склала 0,17%. У 9 з 22 виявлених хворих відзначалася супутня
  5. Який моніторинг необхідний при транссфеноідального операціях на гіпофізі?
    Проводять стандартний моніторинг, як при всіх внутрішньочерепних втручаннях. При великих аденомах, здавлюють зорові нерви, доцільний моніторинг зорових ВП. Для виявлення повітряної емболії використовують прекорді-альную допплер-ЕхоКГ. Для інфузійної терапії застосовують в / в катетери великого
  6. 1. Тампонадісерця
    Загальні відомості тампонада серця, коли підвищення тиску в порожнині перикарда порушує процес діастолічного наповнення шлуночків. Ступінь наповнення шлуночків в кінцевому рахунку оп-чається величиною діастолічного ТрансМ-рального (растягивающего) тиску. ТрансМ-ральное тиск в кожній камері серця дорівнює тиску всередині камери за вирахуванням тиску в порожнині перикарда.
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека