Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Деякі питання розвитку виховної системи для раннього та дошкільного віку |
||
Немає жодних сумнівів у тому, що для всього психічного розвитку ранній вік таїть величезні потенційні можливості, використовувані в даний час абсолютно недостатньо. Уже в 1920-х рр.. зусиллями відомого радянського вченого Н. М. Ще-лованова і його співробітників було показано, що виховання має починатися з можливо більш раннього віку, а його дефіцит призводить до вкрай небажаних наслідків як в психічному, так і у фізичному розвитку дітей. Надзвичайна чутливість самих маленьких дітей до виховних впливів, що йдуть від дорослих, виникла історично, в ході антропогенезу, який супроводжувався виникненням якісно нової, порівняно навіть з вищими людиноподібними мавпами, форми розвитку в онтогенезі. Суть цього історичного процесу полягала в відмирання вроджених, спадково фіксованих, інстинктивних форм поведінки і лежать в їх основі мозкових функціональних систем. У результаті такого відмирання новонароджене немовля виявився абсолютно безпорадним істотою і міг вижити тільки в умовах найтіснішому, безпосередньо ефективною, емоційного зв'язку з доглядають за ним дорослим. Зв'язки, яка не дана у вигляді вродженого механізму, як то має місце у деяких видів тварин, а повинна бути заново побудована і будується дорослими. У ході побудови таких все більше ускладнюються зв'язків дорослого і дитини відбувається виникнення і подальший розвиток психіки та її функцій - все психічний розвиток «» Тим самим з самого народження дитина - істота суспільна за своєю природою, а його психічний розвиток - громадське за своїм походженням. У процесі відмирання функціональних мозкових систем, що лежать в основі спадково фіксованих, інстинктивних форм поведінки, відбувалося звільнення вищих відділів нервової системи від цих жорстких схем, тим самим відповідні відділи нервової системи ставали більш пластичними. Таким чином, безпорадність немовляти і пластичність нервової системи являють собою дві сторони одного і того ж процесу історичного становлення дитинства у людини. Безпорадність і пластичність є та природна основа, яка забезпечує величезні виховні можливості ранніх періодів психічного розвитку. Накопичені в радянській психології працями ряду вчених (Н. М. Аксаріна, Н. М. Щелованов, А. М. Фонарьов, С. Л. Новосьолова, М. І. Лісіна та ін.) дані про психічний розвиток дітей до 3 років хоча і не дають його вичерпної картини, але цілком достатні для розробки оптимальної системи виховання дітей цього вікового періоду. У відносно далекій перспективі стоїть завдання охоплення всіх дітей раннього віку (від 1 року до 3 років) системою суспільного виховання. Одна сім'я, навіть при самому високому культурному рівні та педагогічної підготовленості батьків; не забезпечить дитині того, що здатна дати добре продумана і організована система суспільного виховання в невеликому колективі дітей, де може бути реалізована різноманітна система відносин між дорослими і дітьми, з одного боку, і всередині групи дітей - з іншого. Вже нині відчувається необхідність в більш широкому розгортанні громадського виховання дітей раннього віку. Особливо велика така потреба в сільській місцевості. Корінний недолік існуючих установ для дітей раннього віку - дефіцит спілкування дорослих з дітьми. Він неминучий при одному воспитателе у великій групі (20-30) дітей. Зменшення кількості дітей у групі вимагало б величезних додаткових коштів. Однак є великі внутрішні ресурси. Вкажемо тільки на один з них: залучення для роботи в таких установах дівчат старших класів у формі їх участі в продуктивній праці дорослих. Адже суспільне виховання, так само як і робота на виробництві, є. Відповідальним, суспільно необхідною працею. Це мало б велике виховне значення і для школярок, майбутніх матерів. Під керівництвом основний виховательки школярки можуть досить швидко освоїти навички виховної роботи з дошкільнятами. (Такий один з доводів на користь організації комбінатів «ясла - дитячий садок» в єдиному комплексі зі школою.) Школа могла б виступати шефом таких комбінатів, а їх обслуговування стало б вмістом суспільно корисної праці школярів. Виховання дітей у віці від 3 до 7 років безпосередньо примикає до початку шкільного навчання. Цей вік відкривається перехідним періодом, який характеризується вперше виявляє тенденції до самостійності, до відокремлення дитини від дорослих. Початок даного періоду можна вважати і початком формування особистості дитини. Саме тому весь дошкільний період є особливо відповідальним. Протягом його відбувається інтенсивна орієнтування дитини в соціальних відносинах між людьми, у трудових функціях людей, громадських мотивах і завданнях діяльності. До кінця названого періоду у дітей виникає тенденція до здійснення серйозної, суспільно значущою і оцінюваної діяльності. Саме це має визначальне значення для готовності дитини до шкільного навчання; соціальна зрілість, а не технічні вміння (читання, рахунок) створює таку готовність. Дошкільне дитинство - період виникнення і розквіту гри, особливо (віком від 5 до 7 років) рольової гри. Саме у рольовій грі, завдяки умовності дій і знакової характером втягуються в них предметів, основним змістом діяльності дитини стає своєрідне моделювання соціальних відносин між людьми, орієнтування в них і в громадських сенсах праці дорослих. У грі дитина дізнається, що означає бути дорослим і що він ще не дорослий. Завдяки особливій ігровий техніці виникають опосередковані знаками довільні форми поведінки. Вплив гри дуже багатогранно. Переоцінити її розвиваюче значення неможливо. До кінця дошкільного віку на основі рольової гри розвиваються різноманітні ігри з правилами; їх освоєння має важливе значення для підготовки до шкільного навчання, яке все пронизано різноманітними правилами. У грі дитина стає особистістю. (Зауважимо, що саме радянськими вченими-психологами створено суспільно-історична теорія дитячої гри.) З жалем доводиться констатувати, що в практиці дошкільного виховання гра не займає належного їй за значенням місця. У дитячих садках діти грають мало. Звичайно, життя дитини в дитячому саду далеко не вичерпується грою. У ході знайомства з усім навколишнім, навіть в умовах стихійно складається виховання в сім'ї, в цьому віці виникає перший абрис світогляду - диференціація природних і суспільних явищ, живої та мертвої природи, рослинного і тваринного світу; з'являються перші загальні уявлення, що створюють основу для подальшого формування в школі наукових понять. Нарешті, в дошкільному віці йде інтенсивне засвоєння етичних норм. Воно відбувається на основі реальних відносин, що складаються в колективі дітей в ході організації спільного життя під керівництвом дорослих. Недостатньо в педагогічній практиці оцінюється значення для морального розвитку естетичного виховання, особливо дитячої та народної казки, літератури в самих різних жанрах. Сприйняття художніх творів у даному віці характеризується безпосереднім емоційним співпереживанням і сприянням, і саме на цьому фундаменті розвиваються і поглиблюються етичні норми і оцінки (добре - погано, добрий - злий, дружба - ворожнеча, сміливий - боягузливий і т. п.). Зрозуміло, великий шлях стрімко здійснює і інтелектуальний і мовленнєвий розвиток. І доречно спеціально підкреслити, що розвиток усіх названих сторін в їх єдності до певного рівня при провідному значенні мотиваційно-вольової та соціальної сфер і складає зміст психологічної готовності до шкільного навчання. У багатьох шкільних педагогів спостерігається однобокий підхід до дошкільного періоду розвитку. Всі успіхи дошкільного виховання розглядаються виключно через призму підготовки дітей до школи, та ще в дуже вузькому діапазоні (вміння читати, писати, рахувати). Взагалі підхід до окремого періоду розвитку в дитинстві не можна розглядати вузькопрагматичний, як підготовку до переходу на наступний етап розвитку. Всі йде якраз навпаки. Сам перехід на наступний, більш високий етап розвитку підготовляється і визначається тим, наскільки повно прожитий попередній період, наскільки дозріли ті внутрішні суперечності, які можуть вирішитися шляхом такого переходу. Якщо ж він буде здійснений до того, як ці протиріччя дозріли, - штучно форсований, не беручи в розрахунок об'єктивних факторів, то істотно постраждає формування особистості дитини, причому збиток може бути непоправним. Всякий перехід від одного етапу розвитку до іншого є насамперед перехід до нової, якісно більш високого і глибокого зв'язку дитини і суспільства, частиною якого він є і без зв'язку з яким не може жити. Спеціалістам з початкового шкільного навчання необхідно значно посилити увагу до особливостей дошкільного віку. Тут своя специфіка, без знання і урахування якої можна наробити чимало помилок. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Деякі питання розвитку виховної системи для раннього та дошкільного віку" |
||
|