Головна
Медицина || Психологія
Гендерна психологія / Вікова психологія / Військова психологія та педагогіка / Введення в професію «Психолог» / Акмеологія
ГоловнаПсихологіяВікова психологія
« Попередня Наступна »
Д.Б. Ельконін. Вибрані психологічні праці, 1989 - перейти до змісту підручника

Деякі питання розвитку виховної системи для раннього та дошкільного віку

Майбутня перебудова виховно-освітньої системи навряд чи буде глибоко зачіпати виховання в ранньому дитинстві. Але ми все ж торкнемося його у зв'язку з назрілою необхідністю вже зараз розпочати підготовку матеріалів для вирішення в майбутньому і цих питань.

Немає жодних сумнівів у тому, що для всього психічного розвитку ранній вік таїть величезні потенційні можливості, використовувані в даний час абсолютно недостатньо. Уже в 1920-х рр.. зусиллями відомого радянського вченого Н. М. Ще-лованова і його співробітників було показано, що виховання має починатися з можливо більш раннього віку, а його дефіцит призводить до вкрай небажаних наслідків як в психічному, так і у фізичному розвитку дітей.

Надзвичайна чутливість самих маленьких дітей до виховних впливів, що йдуть від дорослих, виникла історично, в ході антропогенезу, який супроводжувався виникненням якісно нової, порівняно навіть з вищими людиноподібними мавпами, форми розвитку в онтогенезі. Суть цього історичного процесу полягала в відмирання вроджених, спадково фіксованих, інстинктивних форм поведінки і лежать в їх основі мозкових функціональних систем. У результаті такого відмирання новонароджене немовля виявився абсолютно безпорадним істотою і міг вижити тільки в умовах найтіснішому, безпосередньо ефективною, емоційного зв'язку з доглядають за ним дорослим. Зв'язки, яка не дана у вигляді вродженого механізму, як то має місце у деяких видів тварин, а повинна бути заново побудована і будується дорослими.

У ході побудови таких все більше ускладнюються зв'язків дорослого і дитини відбувається виникнення і подальший розвиток психіки та її функцій - все психічний розвиток «» Тим самим з самого народження дитина - істота суспільна за своєю природою, а його психічний розвиток - громадське за своїм походженням.

У процесі відмирання функціональних мозкових систем, що лежать в основі спадково фіксованих, інстинктивних форм поведінки, відбувалося звільнення вищих відділів нервової системи від цих жорстких схем, тим самим відповідні відділи нервової системи ставали більш пластичними. Таким чином, безпорадність немовляти і пластичність нервової системи являють собою дві сторони одного і того ж процесу історичного становлення дитинства у людини. Безпорадність і пластичність є та природна основа, яка забезпечує величезні виховні можливості ранніх періодів психічного розвитку.

Накопичені в радянській психології працями ряду вчених (Н. М. Аксаріна, Н. М. Щелованов, А. М. Фонарьов, С. Л. Новосьолова, М. І. Лісіна та ін.) дані про психічний розвиток дітей до 3 років хоча і не дають його вичерпної картини, але цілком достатні для розробки оптимальної системи виховання дітей цього вікового періоду.

У відносно далекій перспективі стоїть завдання охоплення всіх дітей раннього віку (від 1 року до 3 років) системою суспільного виховання. Одна сім'я, навіть при самому високому культурному рівні та педагогічної підготовленості батьків; не забезпечить дитині того, що здатна дати добре продумана і організована система суспільного виховання в невеликому колективі дітей, де може бути реалізована різноманітна система відносин між дорослими і дітьми, з одного боку, і всередині групи дітей - з іншого.


Вже нині відчувається необхідність в більш широкому розгортанні громадського виховання дітей раннього віку. Особливо велика така потреба в сільській місцевості. Корінний недолік існуючих установ для дітей раннього віку - дефіцит спілкування дорослих з дітьми. Він неминучий при одному воспитателе у великій групі (20-30) дітей. Зменшення кількості дітей у групі вимагало б величезних додаткових коштів. Однак є великі внутрішні ресурси. Вкажемо тільки на один з них: залучення для роботи в таких установах дівчат старших класів у формі їх участі в продуктивній праці дорослих. Адже суспільне виховання, так само як і робота на виробництві, є. Відповідальним, суспільно необхідною працею. Це мало б велике виховне значення і для школярок, майбутніх матерів. Під керівництвом основний виховательки школярки можуть досить швидко освоїти навички виховної роботи з дошкільнятами. (Такий один з доводів на користь організації комбінатів «ясла - дитячий садок» в єдиному комплексі зі школою.) Школа могла б виступати шефом таких комбінатів, а їх обслуговування стало б вмістом суспільно корисної праці школярів.

Виховання дітей у віці від 3 до 7 років безпосередньо примикає до початку шкільного навчання. Цей вік відкривається перехідним періодом, який характеризується вперше виявляє тенденції до самостійності, до відокремлення дитини від дорослих. Початок даного періоду можна вважати і початком формування особистості дитини. Саме тому весь дошкільний період є особливо відповідальним. Протягом його відбувається інтенсивна орієнтування дитини в соціальних відносинах між людьми, у трудових функціях людей, громадських мотивах і завданнях діяльності. До кінця названого періоду у дітей виникає тенденція до здійснення серйозної, суспільно значущою і оцінюваної діяльності. Саме це має визначальне значення для готовності дитини до шкільного навчання; соціальна зрілість, а не технічні вміння (читання, рахунок) створює таку готовність.

Дошкільне дитинство - період виникнення і розквіту гри, особливо (віком від 5 до 7 років) рольової гри. Саме у рольовій грі, завдяки умовності дій і знакової характером втягуються в них предметів, основним змістом діяльності дитини стає своєрідне моделювання соціальних відносин між людьми, орієнтування в них і в громадських сенсах праці дорослих. У грі дитина дізнається, що означає бути дорослим і що він ще не дорослий. Завдяки особливій ігровий техніці виникають опосередковані знаками довільні форми поведінки. Вплив гри дуже багатогранно. Переоцінити її розвиваюче значення неможливо.

До кінця дошкільного віку на основі рольової гри розвиваються різноманітні ігри з правилами; їх освоєння має важливе значення для підготовки до шкільного навчання, яке все пронизано різноманітними правилами. У грі дитина стає особистістю. (Зауважимо, що саме радянськими вченими-психологами створено суспільно-історична теорія дитячої гри.)

З жалем доводиться констатувати, що в практиці дошкільного виховання гра не займає належного їй за значенням місця. У дитячих садках діти грають мало. Звичайно, життя дитини в дитячому саду далеко не вичерпується грою.
У цьому віковому періоді відбувається інтенсивний розвиток продуктивних видів діяльності - малювання, ліплення, конструювання і т. п., в яких дитина йде від задуму до його матеріального втілення. На основі їх відбувається засвоєння суспільно вироблених еталонів (хроматичних кольорів, звуковисотного відносин, фонемних протиставлень, геометричних форм і т.п.) і розвиваються суспільне сприйняття і широка орієнтування у зовнішній предметної дійсності.

У ході знайомства з усім навколишнім, навіть в умовах стихійно складається виховання в сім'ї, в цьому віці виникає перший абрис світогляду - диференціація природних і суспільних явищ, живої та мертвої природи, рослинного і тваринного світу; з'являються перші загальні уявлення, що створюють основу для подальшого формування в школі наукових понять.

Нарешті, в дошкільному віці йде інтенсивне засвоєння етичних норм. Воно відбувається на основі реальних відносин, що складаються в колективі дітей в ході організації спільного життя під керівництвом дорослих.

Недостатньо в педагогічній практиці оцінюється значення для морального розвитку естетичного виховання, особливо дитячої та народної казки, літератури в самих різних жанрах. Сприйняття художніх творів у даному віці характеризується безпосереднім емоційним співпереживанням і сприянням, і саме на цьому фундаменті розвиваються і поглиблюються етичні норми і оцінки (добре - погано, добрий - злий, дружба - ворожнеча, сміливий - боягузливий і т. п.). Зрозуміло, великий шлях стрімко здійснює і інтелектуальний і мовленнєвий розвиток. І доречно спеціально підкреслити, що розвиток усіх названих сторін в їх єдності до певного рівня при провідному значенні мотиваційно-вольової та соціальної сфер і складає зміст психологічної готовності до шкільного навчання.

У багатьох шкільних педагогів спостерігається однобокий підхід до дошкільного періоду розвитку. Всі успіхи дошкільного виховання розглядаються виключно через призму підготовки дітей до школи, та ще в дуже вузькому діапазоні (вміння читати, писати, рахувати). Взагалі підхід до окремого періоду розвитку в дитинстві не можна розглядати вузькопрагматичний, як підготовку до переходу на наступний етап розвитку. Всі йде якраз навпаки. Сам перехід на наступний, більш високий етап розвитку підготовляється і визначається тим, наскільки повно прожитий попередній період, наскільки дозріли ті внутрішні суперечності, які можуть вирішитися шляхом такого переходу. Якщо ж він буде здійснений до того, як ці протиріччя дозріли, - штучно форсований, не беручи в розрахунок об'єктивних факторів, то істотно постраждає формування особистості дитини, причому збиток може бути непоправним.

Всякий перехід від одного етапу розвитку до іншого є насамперед перехід до нової, якісно більш високого і глибокого зв'язку дитини і суспільства, частиною якого він є і без зв'язку з яким не може жити.

Спеціалістам з початкового шкільного навчання необхідно значно посилити увагу до особливостей дошкільного віку. Тут своя специфіка, без знання і урахування якої можна наробити чимало помилок.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Деякі питання розвитку виховної системи для раннього та дошкільного віку"
  1. Предмет і завдання дисципліни
    Педіатрія - наука про здоровий і хвору дитину. Вона охоплює фізіологію, диететику, гігієну, патологію та лікування дитини від народження і до настання статевої зрілості. Сучасна педіатрія приділяє особливо велику увагу питанням профілактики захворювань, питань гігієни дітей та підлітків. Дошкільна гігієна як наука вивчає вплив факторів зовнішнього середовища на розвиток і стан
  2. Створення єдиної виховної системи, що охоплює всі періоди дитинства
    Існуюча в нашій країні виховно-освітня система є єдиною і загальної тільки для дітей, підлітків і юнаків у віці від 7 (найближчим часом від 6) до 17 років. Молодші віки охоплені громадським вихованням в значно меншому ступені. Створення єдиної громадської виховно-освітньої системи, що охоплює всіх дітей від самого раннього віку до завершення
  3. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному віці
    У дошкільному віці інтереси дитини переміщаються від світу предметів до світу дорослих людей. Дитина вперше психологічно виходить за рамки сім'ї, за межі оточення близьких людей. Дорослий починає виступати не тільки як конкретна особа, а й як образ. Соціальна ситуація розвитку в дошкільному дитинстві: «ребено до - дорослий (узагальнений, обществен ний)». Узагальнений
  4. Додаток 1. Таблиці вікового розвитку.
    Психічний розвиток немовляти (0-1 рік). {Foto10} {foto11} Загальна схема вікового розвитку немовляти (від народження до року) {foto12} Загальна схема вікового розвитку дитини раннього віку (від року до трьох років) {foto13} {foto14} Загальна схема вікового розвитку дитини дошкільного віку (від 3 -х до 7 років) {foto15} {foto16} {foto17}
  5. Шпаргалки. Основи гігієни та педіатрії дітей дошкільного віку, 2010
    Підходить для студентів педагогічних ВНЗ. Типи дошкільних установ, гігієнічні вимоги до обладнання дитячих установ, нервово-психічний розвиток
  6. шестирічні діти. ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
    У періодизації психічного розвитку дитини, якої ми дотримуємося, дошкільний вік має певні межі - від 3 до 7 років. Криза 7 років служить перехідним періодом і ніби відокремлює молодший шкільний вік від дошкільного дитинства. Тим не менш, зараз багато дітей вступають до школи і включаються в навчальну діяльність не з 7, а з 6 років. У зв'язку з цим виникає багато питань, які потребують
  7. Шестирічні діти. Психологічна готовність до шкільного навчання
    У періодизації психічного розвитку дитини, якої ми дотримуємося, дошкільний вік має певні межі - від 3 до 7 років. Криза 7 років служить перехідним періодом і ніби відокремлює молодший шкільний вік від дошкільного дитинства. Проте зараз багато дітей вступають до школи і включаються в навчальну діяльність не з 7, а з 6 років. У зв'язку з цим виникає багато питань, які потребують
  8. Основні форми виховної роботи щодо зміцнення правопорядку та військової дисципліни
    Основними формами виховної роботи щодо зміцнення правопорядку та військової дисципліни є:? заняття в системі суспільно-державної підготовки, інформування особового складу, виховна робота у вечірній час;? індивідуально-виховна робота;? загальні збори особового складу підрозділу;? наради офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) з
  9. РОЗВИТОК УВАГИ, ПАМ'ЯТІ І уяви у віці
    Увага, пам'ять і уява в дошкільному віці мають схожість в розвитку. Якщо вже в ранньому дитинстві виділяються особливі форми орієнтовних дій, які можна визначити як дії сприйняття і мислення, а в дошкільному віці такі дії безперервно ускладнюються і удосконалюються, то увагу, пам'ять і уява довгий час не набувають самостійності. Дитина не
  10. Режим дня дітей раннього та дошкільного віку
      Розклад має велике значення, як з психологічної, так і з фізіологічної точки зору. Маленькі діти дуже легко звикають до певного розпорядку дня. Якщо їх годують, укладають спати, йдуть на прогулянки в один і той же час, то ніяких труднощів не виникає - вони не вередують і зберігають протягом дня спокійне і рівне настрій. У приблизний розпорядок дня можна внести
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека