ГоловнаПсихологіяВведення в професію «Психолог»
« Попередня Наступна »
Лежніна Л. В.. Готовність психолога освіти До професійної діяльності: етапи, Механізми, технології формування, 2009 - перейти до змісту підручника

«Науково-теоретичні основи дослідження проблеми формування готовності до професійної діяльності»

У розділі I основну увагу приділено характеристиці готовності до професійної діяльності в системі професіоналізації суб'єкта, аналізу структури та змісту готовності, а так само наявних підходів до розвитку і формуванню готовності майбутніх психологів у системі професійної освіти.

У сучасній психологічній науці щодо поняття «готовність» відсутня загальноприйняте тлумачення, що викликано неоднозначним семантичним значенням слова. К.К. Платонов виділив три значення терміна «готовність до праці», які визначили підходи до дослідження готовності: як результат трудового виховання, що виражається в бажанні трудитися, усвідомленні необхідності брати участь у спільній трудовій діяльності; як готовність до певного праці, який став професією, як результат професійного навчання, виховання і соціальної зрілості особистості; як готовність до безпосередньо майбутньої в відомих або можливих умовах діяльності, як стан психологічної мобілізації.

У рамках функціонального підходу, готовність розглядається як тимчасове ситуативне стан «налаштованості» людини на діяльність (Н.Д. Левітів, К.К. Платонов, А.Ц. Пуні, П.А. Рудик та ін.) Таке розуміння готовності як особливого психічного стану особистості, що забезпечує успішність виконання професійних завдань, дозволило вченим розглянути його численні форми: як установку (А.Г. Асмолов, Л.Г. Бжалава, А.С. Прангішвілі, Д.Н. Узнадзе та ін .), як передстартовий стан у спорті (В.А. Алаторцев, Ф. Генов, А.Ц. Пуні та ін), як боєготовність (М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибовіч, В.А. Пономаренко, AM Столяренко та ін), як пильність і готовність до екстремальних ситуацій (В.Н. Пушкін, Л.С. Нерсесян), як тимчасову готовність і працездатність (Н.Д. Левітів) та ін

У психолого-педагогічних дослідженнях в руслі функціонального підходу готовність розглядається як психологічний настрій, актуалізація та пристосування можливостей для успішних дій у певних умовах (Н.Д. Левітів, К.К. Платонов та ін), як уміння мобілізувати необхідні фізичні та психологічні ресурси для реалізації діяльності (А.Б. Лео-нов, В.Г. Мишкіна та ін.) Сучасне розуміння готовності до професійної діяльності в рамках функціонального підходу характеризує її як стан концентрації можливостей людини, що досягають вищого ступеня, що виявляється перед, при виконанні і по завершенні діяльності (А.В. Самойлик).

Особистісний підхід до розуміння готовності як якості і властивості особистості заснований на конкретному значенні поняття, тобто готовності до професійної діяльності як результаті професійної підготовки та навчання. Такий контекст, особливо актуальний в рамках проблем професійного становлення, дозволив дослідникам визначати готовність: як властивість і якість особистості (А.А. Деркач, М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибовіч та ін); як «прояв здібностей» ( Б.Г. Ананьєв), як спектр професійних здібностей (умінь) (В.А. Якунін); як прояв професійної спрямованості та професійної самосвідомості (В.А. Сластенін, Л.Б. Шнейдер та ін); як стійку характеристику особистості (Ф.Н. Гоноболін, Н.В. Кузьміна, А.І. Щербаков та ін.) Головна особливість готовності як стійкої системи якостей особистості полягає в тому, що вона формується завчасно, не вимагає формування безпосередньо перед виконанням певного завдання, проявляючись як спрямованість.

Аналіз функціонального та особистісного підходів показав суперечливість такого спрощеного диференціювання явища готовності, що пояснюється віднесенням психічних властивостей особистості до категорії системних (Б.Ф. Ломов). Тому в сучасних дослідженнях вчені перестають розглядати готовність тільки як психічний стан або як якість особистості, а представляють її як інтегративне утворення особистісних особливостей людини і його ситуативних психічних станів. Таке системний розгляд готовності, що акцентує єдність і взаємодія її особистісних і функціональних компонентів, дозволяє розглядати готовність до діяльності: як діалектичну взаємозв'язок психічного стану та якості особистості (Т.Б. Гершкович, К.М. Дурай-Новакова, Р.Д. Санжаева і ін); як стійкий стан особистості (Є.П. Кораблина, Л.В. Мальцева, С.Н. Фокеева та ін); як ієрархічну систему професійно важливих якостей і властивостей особистості, необхідних і психологічно достатніх для ефективної діяльності (Л . Н. Захарова, Б.А. Сосновський), як інтегративну професійно важлива якість (Г.І. Вахромова, В.В. Коробкова).

Концептуальну основу нашого розуміння готовності до професійної діяльності складають результати досліджень М.І. Дьяченко та Л.А. Канди-Бович, К.М. Дурай-Новакової, Л.Н. Захарової, Н.В. Нижегородцева і В.Д. Шад-Рикова, Р.Д. Санжаевой та ін, що розкрила діалектичну єдність готовності як психічного стану і властивості особистості, і дозволяють характеризувати готовність як комплекс різноманітних, але взаємопов'язаних особистісних і функціональних характеристик суб'єкта, необхідних для ефективного здійснення професійної діяльності.

Визначення концептуальної основи готовності дозволило співвіднести дане явище з широко використовуваним в сучасній психолого-педагогічній науці та практиці поняттям компетентності. Грунтуючись на аналізі сучасних підходів до компетентності як складного багатогранного змісту, утвореного сукупністю проявлених знань, умінь, навичок, здібностей і властивостей особистості, необхідних для успішної професійної діяльності (В.
І. Байденко, В.А . Болотов, Е.Ф. Зеєр, І.А. Зимова, А.В. Мудрик, AM Новиков, В.В. Сєріков, В.Д. Шадриков, С.Є. Шишов, А.В. Хуторський та ін ), в роботі підкреслюється, що готовність виступає як родового поняття по відношенню до компетентності, яка обумовлена ??соціально-професійним досвідом людини (А.А. Деркач).

Виходячи з цілісного контексту професіоналізації в рамках психологічних теорій розвитку фахівця (В.А. Бодров, Е.Ф. Зеєр, Т.В. Кудрявцев, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна , Ю.М. Поваренко, Е.С. Романова, А.Р. Фонарьов та ін) розкрита діалектичний взаємозв'язок готовності до діяльності та професійної компетентності. Кожному етапу професіоналізації відповідає певна характеристика ступеня володіння людиною професійною діяльністю, вершиною якої є професіоналізм як вищий рівень професійного розвитку суб'єкта. Готовність до професійної діяльності займає в структурі професіоналізму першу сходинку, необхідну для наступного прояви професійної компетентності та досягнення майстерності, тобто є фундаментом для формування професіоналізму. Готовність до професії є вихідною складової професіоналізму, передумовою успішності майбутньої самостійної діяльності і умовою досягнення професійної компетентності та майстерності. Таким чином, готовність до професійної діяльності та професійна компетентність співвідносяться в роботі як характеристики суміжних рівнів професійного розвитку, коли компетентність розглядається як проявлена ??в самостійної професійної діяльності готовність.

Грунтуючись на результатах дослідження основних етапів формування різних видів готовності до діяльності (Ю.М. Забродін, Т.Л. Бухаріна, І.А. Калініна, Т.В. Нестер тощо) і базових підходах до вирішення проблем профорієнтації та профосвіти (В.І. Журавльов, Е.Ф. Зеєр, Є.А. Клімов, С.Н. Чистякова та ін) зроблено висновок про те, що готовність до професійної діяльності є багаторівневим утворенням, виникають у ході формування комплексу її послідовних новоутворень. Згідно вікової логіці і змісту професійного самовизначення, до кінця навчання в основній школі в учнів повинна бути сформована готовність до вибору професії, складова необхідна підстава для формування в рамках старшої профільної школи готовності до навчання професії, яка, в свою чергу, є найважливішою умовою формування в ході вузівського навчання готовності до виконання професійної діяльності. «Криві» розвитку кожного з новоутворень поступово перетворюються в «плато», забезпечуючи основу для формування наступного новоутворення готовності.

Проведений аналіз дозволив визначити готовність до професійної діяльності як сукупне психологічне новоутворення початкових етапів професіоналізації (довузівської та вузівської), що складається в спрямованості та здатності суб'єкта виконувати обрану професійну діяльність відповідно до нормативних вимог, яке виникає до кінця професійного навчання. Це дозволяє характеризувати готовність, по-перше, як категорію теорії діяльності, що вказує на функціональні та особистісні характеристики суб'єкта, необхідні для успішного виконання професійної діяльності, по-друге, як категорію професійного розвитку, що вказує на досягнення суб'єктом початкового рівня професійного розвитку з відповідним ступенем володіння діяльністю, складових психологічну основу прояви компетентності та формування професіоналізму, по-третє, як категорію професійної освіти, що виражає мету і сукупний результат початкових етапів професіоналізації і вказує на якість професійної підготовки.

Багаторівневий характер готовності свідчить про її складній структурі. Спираючись на накопичені в сучасній психологічній науці теоретико-експериментальні уявлення про структуру готовності, в роботі дано опис готовності як багато-рівневої,-видовий і-компонентної системи і вироблена її структура (табл.1).

Табл. 1.

Структура готовності до професійної діяльності





У готовності до професійної діяльності слід виділяти три її основні види: фізичну, психологічну та спеціальну. Фізична готовність не розглядається в даному дослідженні, оскільки в психолого-педагогічної діяльності не пред'являється спеціальних, за винятком загальноприйнятих, вимог до фізичного стану суб'єкта. Психологічна готовність відображає суб'єктний рівень готовності до професії, який складають соціально-психологічні та індивідуально-особистісні характеристики фахівця, що вимагаються в конкретній діяльності. Відповідно в психологічної готовності до професійної діяльності необхідно виділяти підвиди: мотиваційна готовність, особистісна готовність, когнітивна готовність. Спеціальна готовність відображає об'єктний рівень готовності, який складають предметно-діяльні характеристики фахівця, і підрозділяється на два підвиди: теоретична і практична готовність. Згідно запропонованої цілісній структурі готовності до діяльності слід виділяти: - орієнтаційний компонент, зміст якого складають образ діяльності та особистий професійний план, актуализирующий саморегуляцію суб'єкта; - мотиваційний компонент, зміст якого складають професійно значущі потреби, мотиви і цінності діяльності, що формуються на тлі стійкого інтересу і позитивного ставлення до професії; - особистісний компонент, зміст якого складають професійно значущі властивості особистості фахівця з числа характерологічних, емоційно-вольових, морально-етичних, комунікативних та інших якостей, що визначають професійну придатність особистості; - операціональні компонент, зміст якого складають засвоєні знання, вміння професійної діяльності.


Розвиток виділених компонентів готовності відбувається відповідно до механізму вирішення протиріч між операціонально-технічним і емоційно-мотиваційним аспектами провідної діяльності, закладеними Д.Б. Ельконіна у віковій періодизації психічного розвитку. За періодами, в яких відбувається переважний розвиток мотиваційно-потребностной сфери, закономірно йдуть періоди, в яких формуються операційно-технічні можливості, і навпаки. Згідно даного механізму, в підлітковому віці і ранньої юності (стадія оптації, по Е.А. Климову) в ході розширення уявлень про конкретний вид професійної діяльності і умови її виконання формується орієнтаційний компонент готовності; знання про професії сприяють виникненню професійних інтересів, мотивів і цінностей , закладаючи основу мотиваційного компонента майбутньої готовності до професійної діяльності. У наступному віковому періоді - юності, в рамках професійної підготовки відбувається розвиток операційно-технічних можливостей суб'єкта у формі засвоєння способів виконання діяльності, тобто переважно формується операціональні компонент готовності.

Таким чином, аналіз змісту виділених компонентів готовності до професійної діяльності в їх взаємозв'язку з її послідовними новоутвореннями вказує на механізм гетерохронного розвитку структури готовності, що полягає в неоднорідному і нерівномірному становленні її компонентів, і визначаючи тим самим два етапи формування готовності - довузівський і вузівський.

Оскільки формування готовності до професійної діяльності складає психологічну сутність професійної підготовки, в дисертацію-ції детально аналізується сучасна теорія і практика професійної освіти психологів. Наприкінці 80-х - початку 90-х р.р. з'явилися дослідження, присвячені різним аспектам професійної підготовки практичних психологів (Н. А. Амінов, А.Г. Асмолов, С.А. Боровикова, С.М.Годнік, А.А. Деркач, А.І. Донцов, І.В . Дубровіна, В.П. Захаров і Н.Ю Хрящева, І.А. Зимова, Е.А. Клі-мов, Н.В. Кузьміна, А.К. Маркова, В.С.Мухина, Е.С. Романова та ін.) До кінця ХХ століття накопичені уявлення та досвід підготовки практичних психологів стали оформлятися концептуально (Ю.В. Варданян, Ф.З. Кабіров, В.Я. Ляудіс, А.А. Марголіс, В.В. Рубцов, Л.В. Темнова , Д.І. Фельдштейн, Л.Б. Шнейдер та ін). Концептуальні моделі професійної підготовки психологів супроводжуються великою кількістю теоретичних підходів і технік формування різних аспектів готовності майбутніх психологів, включаючи:

  ? особливості та механізми розвитку особистості майбутнього психолога та її окремих сторін (Н.Б. Буртова, Г.П. Іванов, Т.А. Казанцева, Н.М. Пинегина, Н.Ю. Самикіна, А.В. Сірий, С. С. Чеботарьов, О.Е. Шматько та ін);

  ? динаміку і особливості формування професійної свідомості (Д.Є. Бєлова, Є.Г. Єфремов, Н.Б. Казначеєва, Д.В. Оборина, В.М. Просекова, Е.А. Ходирєва, А.О. Шарапов, С . Г. Шварцкоп та ін), професійної спрямованості (А.А. Гопкало, Л.А. Ємельянова, А.Р. Мусалаева тощо) і інших аспектів професійного розвитку в процесі вузівської підготовки психологів (Г.М. Белокрилова, І.В. Завгородня, Т.В. Заморська, М.В. Новікова, А.Ю. Попова, Е.В. Прокоп'єва, І.Б. Терешкина, Т.П. Трещева, Н.Б. Шевкіева, А. В. Шілакіна, ін);

  ? формування і розвиток професійно-важливих якостей психолога (І.В. Аксьонова, І.К. Гаврилова, Н.І. Нікольська, А.П. Рожкова, С.В. Тарасов);

  ? практико-орієнтовані технології професійної підготовки психологів (С.А. Берліна, Д.К. Войтюк, І.А. Савенкова та ін.)

  Незважаючи на значимість виконаних за короткий період досліджень, у професійній освіті психологів залишається багато невирішених питань. Проведений аналіз дозволив класифікувати широке коло проблем сучасної теорії і практики професійної освіти психологів на три групи: чому вчити, як учити, кого вчити. Основний напрямок вирішення проблеми відповідності якості психолого-педагогічної освіти сучасним вимогам професійної діяльності фахівці пов'язують з реалізацією компетентнісного підходу (В.П. Зінченко, В.В. Рубцов, В.Д. Шадриков та ін.) Нова форма представлення результатів освіти і оцінки його якості в поняттях компетенцій вимагає проведення професіографічного аналізу професійної психолого-педагогічної діяльності та обгрунтування інноваційних способів реалізації компетентнісної парадигми. 
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "« Науково-теоретичні основи дослідження проблеми формування готовності до професійної діяльності »"
  1.  Процесуально-технологічний аспект продуктивної професійної діяльності
      Тісний зв'язок акмеології - науки, що має областю своїх інтересів професійну діяльність, - з різного роду виникаючими практичними проблемами, пов'язаними зі становленням і вдосконаленням професійної майстерності, а також зі спробами вирішення цих проблем на практиці - з'явилася найістотнішим чинником розвитку і теоретичного становлення самої акмеології. Залежно від
  2.  Понятійно-ТЕРМІНАЛОГІЧЕСКІЙ АПАРАТ акмеології
      Подання базового категоріального апарату акмеології в строгій і обгрунтованою, внутрішньо несуперечливої ??системи понять і визначень дозволяє вирішувати завдання як теоретичного, так і практичного плану, пов'язаних з особистісно-професійним розвитком, використовувати більш продуктивно акмеологическое знання в системі вищої професійної освіти. Таким чином, розробка
  3.  «Концептуальна модель і механізми формування готовності психолога освіти до професійної діяльності»
      У розділі III обгрунтовується авторська концепція розв'язання проблеми дослідження, відповідна їй психолого-педагогічна модель системно-безперервного формування готовності, а так само механізми та умови її формування на довузівську та вузівському етапах. Концепція формування готовності психолога освіти до професійної діяльності являє собою сукупність основних положень
  4.  «Психолого-педагогічні технології формування готовності психолога освіти до діяльності і оцінка їх ефективності»
      У розділі IV описані розроблені автором освітні та моніторингові технології реалізації концептуальної моделі, а так само результати перевірки їх ефективності. Психолого-педагогічна технологія визначена як сукупність системно використовуються в освітньому процесі знань, способів, форм і методів взаємодії суб'єктів, спрямована на їх розвиток і навчання (Г.В. Мухаметзянова,
  5. П
      + + + Падевий токсикоз бджіл незаразна хвороба, що виникає при харчуванні бджіл (падевим медом і супроводжується загибеллю дорослих бджіл, личинок, а в зимовий час і бджолиних сімей. Токсичність падевого меду залежить від наявності в ньому неперетравних вуглеводів, алкалоїдів, глікозидів, сапонінів, дубильних речовин, мінеральних солей і токсинів, що виділяються бактеріями і грибами. Потрапляючи в середню
  6. Р
      + + + Рабдовіруси (Rhabdoviridae), пестівіруси, сімейства вірусів, що містять однонитчатим несегментірованной РНК лінійної форми; молекулярна маса 3,5-4,6 X 106 дальтон. Віріони пулевідной форми, їх діаметр близько 70 нм, довжиною від 140 до 230 нм, мають мембраноподобная оболонкою, формуються в цитоплазмі брунькуванням з клітинних мембран. Вірус чутливий до дії жірорастворітелей,
  7.  ІСТОРІЯ КОМУНАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ
      Комунальна гігієна як самостійна галузь гігієнічної науки, основа практичної діяльності установ санітарно-епідеміологічної служби, предмет викладання юридично є порівняно молодою дисципліною. Разом з тим, можна стверджувати, що її поява пов'язана з народженням першої людини на землі, першого житла, поселення. Вона виникла і розвивалася, виходячи з
  8.  Заняття 3 Тема: РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ В РОСІЇ В ЕПОХУ розвинутогофеодалізму (XVIII ВЕК)
      Цілі та завдання: 1. Охарактеризувати зрушення, що відбулися в соціально-економічному становищі Росії і кінця ХVII початку ХVIII ст., Як умови для прискореного розвитку медицини. 2. Розглянути формування медицини як системи в межах її розділів. 3. Визначити виникнення об'єктивних передумов для формування професійної допомоги населенню. Організація медичної допомоги в
  9.  Заняття 9 Тема: СОЦІАЛЬНІ, ЕКОНОМІЧНІ І Теоретичні передумови ФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОГО СПРАВИ В РОСІЇ В XIX СТОЛІТТІ. ЗЕМСЬКА МЕДИЦИНА
      Цілі та завдання: 1. Познайомити студентів з суспільно-політичним і соціально-економічним становищем у країні. Вплив на внутрішнє становище в Росії політичних подій. 2. Ознайомити із станом медичної справи в Росії в другій половині Х1Х століття. Логічна структура і основні елементи заняття: Охарактеризувати соціально-економічні зрушення, що відбулися в Росії у
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека