загрузка...
« Попередня Наступна »

Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців

Велике значення для діагностики і попередження суїцидальної поведінки військовослужбовців має вивчення мотивів такої поведінки, оскільки, аналізуючи цей негативний вид поведінки, дослідник насамперед мусить вивчити її внутрішні причини. Ними є мотиви і мотивації суїцидальної поведінки конкретного військовослужбовця.

У зв'язку з тим, що різноманітність мотивів і мотивацій суїцидальної поведінки майже не піддається обліку, доцільно розглянути найважливіші класифікації суїцидальних мотивів. Найбільш відомою класифікацією мотивів суїцидальної поведінки є їх поділ на інтерперсональні та інтраперсональні.

Інтерперсональні мотивації при самогубстві виникають у тих випадках, коли за допомогою суїцидальної поведінки ставиться завдання викликати певні дії з боку іншої особи чи осіб, викликати зміну ставлення інших, або те й інше одночасно. Таким чином, суїцидальна поведінка в цих випадках може розглядатися як засіб впливу, переконання, примусу, маніпулювання, змінювання, домінування, стимулювання або відновлення стосунків. Ця інша особа частіше належить до найближчого оточення суїцидента: чоловік (дружина), коханець(-ка), член родини, командир, товариш по службі.

Найтиповіший приклад- молодий воїн 18-20 років, у якого наявна депресивна реакція на сварку, розлучення або розрив стосунків з коханою людиною. Подією, яка запускає цей складний механізм у дію, може стати отримання листа від коханої, з дому, де повідомляються травмувальні новини, або поїздка у відпустку додому, де воїн може потрапити у таку ситуацію. І це згодом може призвести до здійснення суїциду або суїцидальної спроби на варті, у відпустці, звільненні. За даними військ ППО за 1996-1998 pp. 2 (12 %) військовослужбовці здійснили самогубство, перебуваючи на варті, 6 (35 %) - у короткочасній відпустці, 3 (18%) - у самовільній відлучці за територією військової частини, 6 (35 %) - на території військової частини [20].

Інтраперсональна мотивація найчастіше має місце в більш похилому віці, в тих випадках, коли зв'язок з іншими людьми вже порушений. Суїцидальні дії виражають перш за все внутрішні стреси і скеровані на забезпечення внутрішніх потреб.

Типовий приклад- чоловік 60 років, у якого в недавньому минулому померла близька людина; соматичний стан поганий, діти живуть окремо.

При цьому наявне глибоке почуття самотності, відчуття власної непотрібності і нікчемності, відчуття прожитого життя і марності його продовження. Настрій глибоко депресивний з відчуженням і психічною астенією, почуттям провини і бажанням спокутування.

Детальнішу схему класифікації мотивів зробімо на основі аналізу випадків суїциду у військах ППО. В основі будь-якого суїциду, суїцидальної поведінки військовослужбовця лежить певний конфлікт, конфліктна ситуація. Але не кожен із них має суїцидонебезпечний характер, а тільки ті, які воїн усвідомлює і сприймає як надзвичайно важливі для нього, котрі є досить складною особистісною проблемою і, як наслідок, він не знаходить оптимальних шляхів їх розв'язання. Тому суїцидальну поведінку він обирає як єдиний вихід із кризової ситуації, яка склалася.

Відповідно командири, вихователі та інші посадові особи мають чітко усвідомити, що у будь-якому конфлікті існують:

1) об'єктивні вимоги, які висуваються до військовослужбовця конкретною ситуацією;

2) суб'єктивне усвідомлення військовослужбовцем цих вимог, їх значущість і складність для нього;

3) оцінка військовослужбовцем своїх можливостей для їх подолання, зняття ситуації, яка має фрустраційний вплив;

4) реальні дії військовослужбовця у складній ситуації, що склалася.

Відомо, що будь-яка конфліктна ситуація - це зіткнення протилежних мотивів і мотивацій. Відповідно всю множину конфліктних ситуацій на основі їх мотиваційної оцінки та за впливом на суїцидальну поведінку військовослужбовця можна розкласти на такі види:

1. Конфлікти, зумовлені мотивами військово-професійної діяльності і військово-соціальної взаємодії:

- індивідуальні труднощі адаптації до військової служби;

- міжособистісні конфлікти з військовослужбовцями інших періодів служби;

- службові і міжособистісні конфлікти з командирами (підлеглими), товаришами по службі.

2. Конфлікти, зумовлені мотивами родинних взаємин військовослужбовця:

- конфлікти у родині;

- нероздільне кохання, зрада коханої дівчини, дружини, розлучення;

- самотність;

- тяжка хвороба, смерть близьких;

- інтимно-сексуальні проблеми і негаразди.

3. Конфлікти, пов'язані з мотивами антисоціальної поведінки військовослужбовця:

- порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями;

- побоювання кримінальної відповідальності;

- боязнь ганьби за антисоціальний вчинок.
трусы женские хлопок


4. Конфлікти, пов'язані зі мотиваційним забезпеченням здоров'я військовослужбовця:

- психічні захворювання;

- хронічні соматичні захворювання;

- фізичні вади (дефекти мови, особливості зовнішності, які сприймаються як недоліки).

5. Конфлікти, зумовлені соціально-побутовими мотивами:

- труднощі, пов'язані з задоволенням матеріальних потреб;

- труднощі, пов'язані з задоволенням духовних потреб.

6. Інші конфлікти, які в основному виникають на основі ситуаційних мотивів.

А.Г. Амбрумова акцентує увагу на такому факті. Існує категорія осіб, у яких наявні суїцидальні тенденції (іноді навіть із вибором способу самогубства), але ці тенденції до суїцидальних спроб не призводять. Певно, існують фактори, які утримують людину від фатального кроку, а також ті, що провокують самогубство.

Інтрапсихічні умови, що провокують суїцид:

1) знижена толерантність до емоційних навантажень;

2) своєрідність інтелекту (максималізм, категоричність, незрілість суджень);

3) неблагополуччя, неповноцінність комунікативних і контактних систем;

4) неадекватна самооцінка (занижена, лабільна або підвищена);

5) слабкість особистісного психічного захисту;

6) зниження або втрата цінності життя.



Питання 2.5. Психологія самотності та суїцид

Однією з універсальних потреб людини є спілкування. Як істота соціальна, людина може існувати лише в соціумі, Відсутність спілкування позбавляє людину звичного для неї способу життя, блокує її людські вияви, вириває з життя. Адже коли ця потреба не задовольняється або задовольняється недостатньо, у воїна з'являється тягар самотності. Самотність- це емоційне супроводження незадоволеної специфічної потреби воїна у спілкуванні.

В основі переживання самотності лежить нерозділений товаришами по службі світогляд, життєві цінності, незадоволення реалізацією своїх соціальних настанов, життєвих намірів, релігійних поглядів та ін. Внаслідок того, що духовні цінності не поділяються іншими і відсутні підтримка та співчуття з боку інших, воїн почуває себе в ізоляції і переживає гостре почуття самотності. Емоційна ізоляція - важкий іспит для будь-якої людини, але якщо вона підсилюється ще й переживаннями конфліктної ситуації, тоді це стає справжньою трагедією.

Після необмеженої свободи міжособистісного спілкування в цивільному житті виявляється, що жорсткі норми статутного спілкування пригнічують особистість воїна. Причинами неадекватного сприйняття статутних вимог з її боку є слабке військово-патріотичне виховання допризовників та призовної молоді, яке стало наслідком недосконалості шкільних програм, втрати інтересу до патріотичної і шефської роботи більшості громадських організацій та скорочення державної підтримки програм підготовки призовної молоді.

Маючи слабку фізичну, психологічну та професійну підготовку, молодий солдат опиняється під впливом традиційних норм взаємин (з усіма перенесеними з цивільного життя конфліктними ситуаціями), з одного боку, і статутними та нестатутними нормами спілкування у військовому середовищі - з іншого. У цих умовах молодий воїн потрапляє в емоційну ізоляцію, яка, своєю чергою, підсилює зовнішню конфліктну ситуацію.

Можуть виникати різні відтінки забарвлення емоції самотності. Найінтенсивнішим і суб'єктивно тяжким є переживання самотності із забарвленням туги, безнадійності, завданої образи, скоєної несправедливості, пов'язане зазвичай з випадками, коли в розряд основних цінностей воїна потрапляють інтимні проблеми, коли в ролі цінностей виступають сексуальні відчуття, родинні зв'язки, дружні взаємини і вподобання. Втрата або загроза таким цінностям виключає можливість заміни. В таких випадках активність діяльності і рівень контактності військовослужбовця різко знижується. Переживання самотності виявляється пасивною емоцією, що провокує ізоляцію, відмову від діяльності, безнадійність. Це чи не «найсуїцидальніший» із всіх типів переживань самотності, оскільки він найбільшою мірою виключає з життя.

Отже, суїцидонебезпечність і сама можливість виникнення переживання самотності залежать від ступеня активності емоційної реакції, що виникає, а та, своєю чергою, виявляється залежною від змісту і значимості особистісних цінностей.

Важливим є також ступінь усвідомлення воїном неповноцінності спілкування, розуміння згасання активності наявних особистих контактів або розриву взаємин, звуження кола контактів. Чим ясніше і різкіше він усвідомлює свою самотність, тим більше воїн фіксований на ситуації, що викликала це усвідомлення, тим інтенсивніше саме переживання, тим гостріше страждання самотності.

Нерідко основою неблагополучия контактів, причиною нетерпимості до ускладнених ситуацій і схильності до переживання і самотності, що при цьому легко виникає, є знижена самооцінка воїна.


Вона провокує невпевненість у собі, нестійкість форм поведінки у спілкуванні з товаришами по службі, замкненість, що виникає в результаті невдоволеності своїми можливостями, властивостями власного характеру, своїми здібностями, навичками і вміннями. Поступово це закріплює у нього переконання")' власній неповноцінності. Потім це породжує нечіткість вимог, що пред'являються до себе та партнера, розмитість критеріїв, за якими оцінюються інші, нерозуміння їхніх намірів, настанов і можливостей, а слідом за цим - розгубленість, пасивність, безініціативність. В такому стані воїн уявляється навколишнім менш яскравою, аніж він є насправді, нецікавою людиною; його психіка бачиться спрощеною. Воїни з заниженою самооцінкою схильні до зниженого фону настрою з незначних приводів, як правило, тривожні, вразливі. У них поступово виробляється захисна поведінка у вигляді замкненості, невідвертості - через знецінення у власних очах своїх намірів, думок, знань. Ця захисна замкненість, що виконує функцію охорони своїх, нібито неповноцінних, можливостей від стороннього погляду, від справедливого, на думку таких людей, засудження, нерідко помилково сприймається іншими як гордовитість або недовіра, як відсутність інтересу до людей. У багатьох ситуаціях така позиція і спосіб поведінки призводять до відмови навколишніх віл спілкування з воїном, і він знов-таки опиняється в ізоляції.

Неблагополуччя сфери контактів багато в чому залежить від рівня і характеру соціалізації воїна. Ступінь включеності в соціум визначається його характерологічними особливостями, а також рівнем засвоєння ним загальних для певної групи, визнаних у ній цінностей, настанов, тенденцій, правил і стереотипів соціальної поведінки. Чим більші розходження між цінностями і правилами, що керують життям певної групи, та індивідуальними цінностями, тим більша небезпека знехтування ним членами соціуму, тим більше є підстав для його неприйняття, скерованого на нього з боку інших. Діапазон пошуку внутрішньо близьких товаришів по службі, з якими можна було нав'язати індивідуальні, емоційно значимі взаємини, в цих випадках виявляється різко звуженим. Це призводить до виникнення самотності.

Підґрунтя для появи неповноцінності контактів також утворюється за відсутності або значного зниження здатності до співпереживання. Це може статися внаслідок егоцентризму, вираженої демонстративності, глибокої шизоїдності (за якої різко знижується сама потреба у спілкуванні), за емоційної арсактивності або зниженої реактивності, недиференційованості емоцій, що переживаються підвищеної агресивності, яка породжує недоброзичливість, побоювання, заздрість.

Наприклад, причиною виникнення переживань самотності в будь-якому віці є випадки потрапляння людини s середовище зі зниженою комунікативністю або в ускладнені ситуації (переїзд до іншої країни, коли виникає мовний бар'єр, незнання місцевих традицій, заміна умов сільської місцевості на урбанізовані умови міст). До загальних ускладнених ситуацій відносять війни, евакуації, що різко ламають всі звичні життєві стереотипи; розпад родини, конфліктні взаємини в родині, потрапляння в умови географічної ізоляції (експедиції, будівництва, робота в умовах Крайньої Півночі та ін.). Однією з таких ситуацій можна вважати також призов молодої людини на строкову службу до лав Збройних сил України.

Ми розглянули умови, що перешкоджають формуванню задовільної системи взаємин особистості воїна. Проте частіше зустрічаються випадки руйнування нормальних особистісних зв'язків, що породжують горе, болісне переживання самотності, яке іноді доходить до рівня психалгії через несподівану втрату близьких, крах особистісно значимих взаємин.

Це - смерть від хвороби, загибель у транспортній катастрофі або внаслідок стихійного лиха, розлучення, обірваних любовних зв'язків, сварки із близькими друзями, родичами. Раптова втрата значимого контакту позбавляє індивіда людей, котрі поділяють його погляди і приймають його життєві цінності. Втрата, смерть близької людини створює пустоту, яку неможливо заповнити і яка змінює світосприйняття, навіть безпосереднє сприйняття дійсності, позбавляє людину звичного й необхідного емоційного відгуку, створює, підсилює готовність до переживання емоцій негативного забарвлення - похмурості, пригніченості, одноманітності, розгубленості.



Саме в таких ситуаціях найчастіше ми зустрічаємося з переживаннями психалгії - нестерпного душевного болю. А це вже саме по собі підвищує суїцидонебезпечність таких ситуацій, додаючи до звичайних при переживанні самотності змін характеру діяльності і світосприймання - ще й нові, які привносить психалгія.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Мотивація суїцидальної поведінки військовослужбовців"
  1. СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЇЇ ДІАГНОСТИКА І ПРОФІЛАКТИКА
    Друга половина XX ст. характеризується різким збільшенням кількості самогубств. Ця тенденція особливо виразна в економічно розвинених країнах. За даними Світової організації охорони здоров'я, у віковій групі від 15 до 44 років самогубство виявилося другою із основних причин смерті в Японії, третьою - в Німеччині, Данії, Швейцарії, четвертого - в Канаді, Австралії, США. Щороку у світі кінчають
  2. Додатоки
    Додаток 1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ Формула темпераменту (за А. Бєловим) Обіжник-Айзенка Оцінка комунікативних та організаторських здібностей (за Б. Федоришиним) Обіжник FPI Психологічна характеристика темпераменту Оцінка рівня нервово-психічної стійкості (методика «Прогноз» за В. Бодровим) Додаток 2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ ДОСЛІДЖЕННЯ
  3. Етичні проблеми та зваби практичної психології
    Здоровою є людина не вільна від проблем, а та, котра вміє з ними поводитись. Н. Пезешкіан Якщо у психолога немає професійної гідності й совісті, то в нього немає й етичних проблем. Наслідки спілкування з психологом мають велику особистісну значимість для клієнта. Яким буде втручання психолога - розвиваючим чи руйнуючим особистість клієнта - залежить від дотримання психологом етичних
  4. Основні фактори формування особистості
    Психологи зазначають, що людина як біологічна істота народжується один раз, але як особистість - двічі. Вперше тоді, коли дитина починає говорити «Я», відокремлюючись з оточення, протиставляючи себе іншим людям та порівнюючи себе з іншими (це відбувається десь на третьому році життя). Друге народження особистості відбувається, коли у людини сформувався світогляд, власні моральні потреби та
  5. Психологічна структура особистості
    Український психолог Валентин Рибалка на основі аналізу вищена-ведених підходів до струкгурування'психологічної структури особистості стверджує, що в основі цієї структури лежать три базові виміри: I - соціально-психолого-індивідуольний - вертикальний; II - діяльнісний - горизонтальний; III - генетичний - віковий, за допомогою якого характеризується рівень розвитку властивостей
  6. Спрямованість особистості та особливості її змісту у військовослужбовців
    Провідна психічна властивість особистості - спрямованість. Спрямованість особистості - це система спонукань і ціннісних орієнтацій, яка визначає вибіркове ставлення та активну поведінку воїна, тобто спрямованість,Тю суті, стійка система мотивів, яка орієнтує життєдіяльність особистості [95, с. 230]. Причому, залежно від ситуації, система може бути провідною і супутньою. В цілому, визначаючи
  7. Спілкування та діяльність
    У вітчизняній психології існують різні підходи до розуміння взаємозв'язку спілкування і діяльності. Так у працях Б.Г. Ананьева, І.С. Кона спілкування, праця і пізнання розглядаються як рівноправні різновиди діяльності. На думку О.М. Леонтьева, спілкування завжди включене у будь-яку діяльність і є її суттєвим аспектом, а сама діяльність - умовою спілкування. У багатьох працях М.С. Кагана і О.О.
  8. Причини міжособистісних конфліктів
    Усю сукупність причин конфліктів можна розділити на три великі групи: 1. Причини соціально-психологічного характеру - наявність у підрозділі соціально незрілих осіб з девіантною поведінкою; відсутність свідомої дисципліни в окремих воїнів; занепад престижу військової служби і, як наслідок - низька мотивація до військової служби; негативні риси характеру окремих членів військового колективу,
  9. Зміст психологічної роботи в бойовій обстановці
    Як спосіб діяльності психологічна робота включає взаємозв'язані методи - психологічне проектування і психологічну корекцію. Психологічне проектування полягає в прогнозуванні психологічного змісту майбутньої бойової діяльності, передбаченні її психічних наслідків і закладанні оптимальних психологічних умов здійснення. Смисл психологічного проектування полягає у передбаченні всієї сукупності
  10. Завдання і зміст психологічного відбору
    Психологічний відбір і психофізіологічне обстеження У межах військово-професійного відбору провадиться комплекс заходів, спрямованих на встановлення відповідності соціальних, психічних, психофізіологічних якостей призовників (кандидатів до вступу у ВВНЗ) вимогам військово-професійної діяльності. Він дає можливість ймовірно оцінити спроможність людини опанувати певну військову спеціальність,
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...