загрузка...
« Попередня Наступна »

Морально-психологічне забезпечення оборони

МПЗ оборони має свої особливості, які витікають із її мети та основного завдання. Метою оборони є відбиття наступу противника, нанесення йому значних утрат, утримання важливих районів, рубежів, об'єктів місцевості, створення умов для переходу до рішучого наступу. Досягнення такої мети можливе за умов удалого застосування під час оборони її сильних сторін; інженерного устаткування, зниження за рахунок цього втрат особового складу і бойової техніки від звичайних способів ураження, за досвідом, у сім разів.

В обороні вогневі засоби мають порівняно більше можливостей, ніж у наступі. Наприклад, для придушення механізованого батальйону, який обороняє позиції, потрібно до дев'яти дивізіонів артилерії та до одного боєкомплекту боєприпасів. Війська в обороні вибирають вигідні за умов місцевості рубежі та райони для ведення бойових дій, можуть успішно організовувати маскування, краще вивчити місцевість і підготувати маневр. Для боротьби із мотопіхотою і танками противника військовими частинами та підрозділами в обороні можуть застосовуватися мінні перепони, в той час як для наступаючого противника такі можливості практично обмежені.

У сучасних умовах в обороні війська мають велику кількість танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів, а також вертольотів, інженерних машин різного призначення. Вони також отримують для ведення бойових дій засоби підсилення, що дозволяє швидко за будь-яких умов створювати стійку й активну оборону.

Способи досягнення мети оборони залежать від конкретних умов обстановки і визначаються, перш за все, засобами ураження, порядком їх застосування і характером дій загальновійськових частин і підрозділів. Вибраний варіант відбиття наступу противника, його вогневе ураження, утримання важливих районів, проведення контратак і розгрому противника складає спосіб досягнення мети оборони та її ведення.

Досягнення цієї мети передбачає утримання важливих районів, яке визначає стійкість смуги чи ділянки оборони. Тому в цих напрямках зосереджуються основні зусилля оборони. Це досягається концентрацією на цих напрямках та їх утриманням найбільш боєздатними частинами і підрозділами, а також масованим вогнем.

Основу досягнення мети оборонного бою складають:

ураження противника зосередженим масованим загороджувальним вогнем і вогнем прямого націлювання всіх видів зброї та ударами авіації;

завзяте утримання важливих ділянок і районів оборони;

розгром противника, який вклинився в оборону, контратаками механізованих і танкових підрозділів і частин.

Мета оборони досягається також здійсненням широкого маневру вогнем військовими частинами та підрозділами, який дозволяє досягати необхідного співвідношення сил і засобів.

У ході бойових дій для стійкого утримання важливих районів можуть висуватися з глибини і з флангів додаткові сили та засоби, а також проводитися контратаки. З цього усього виходить, що способи досягнення мети оборони, утримання важливих районів місцевості ґрунтуються не тільки на використанні бойових можливостей розташованих у них сил і засобів, але і на широкому маневрі вогнем і військами, що знаходяться поза цих районів, а також на контратаках.

Військові частини та підрозділи можуть переходити до оборони за різних умов. Умови переходу до оборони - це конкретна тактична обстановка (положення, стан, характер дій противника і своїх військ, а також сусідів, умови місцевості), в якій здійснюється підготовка оборони і перехід до неї заздалегідь або в ході бойових дій, в умовах безпосереднього зіткнення з противником або поза зіткненням з ним.

Перехід до оборони у безпосередньому зіткненні з супротивником частіше всього відбувається в ході наступу для відбиття контратак переважаючих сил противника, закріплення захоплених районів (рубежів), забезпечення флангів наступаючих військ при невдалому закінченні зустрічного бою. Деякі частини та підрозділи можуть бути вимушені перейти до оборони у безпосередньому зіткненні з противником в результаті невдалого закінчення для них зустрічного бою з переважаючими силами противника. Перехід до оборони в цих умовах, як правило, здійснюється під активними діями з боку противника, яких можуть заключатись у нанесенні ударів авіацією, в ураженні вогнем артилерії та в атаках його військ. Тому війська будуть змушені, переходячи до оборони та готуючи її, водночас відбивати атаки противника, а також вести боротьбу з повітряними десантами і диверсійно-розвідувальними групами. Нерідко буде виникати необхідність бойовими діями покращувати зайняте положення, ліквідувати вогнище опору противника у своєму тилу. Тому перехід частин і підрозділів до оборони на різних ділянках може бути неодночасним.

При переході до оборони у безпосередньому зіткненні з противником, організація її буде проводитися, як правило, у короткі строки.

Поза зіткненням з противником загальновійськові частини та підрозділи можуть переходити до оборони в період загрози для прикриття державного кордону, а також у ході бойових дій там, де наступ наших військ з ряду причин не передбачається, але можливі наступальні дії противника на морському узбережжі та островах для відбиття висадки його морських десантів.

У ряді випадків на напрямках, де необхідно забезпечити висування, розгортання та перехід до наступу головних сил, ще напередодні початку бойових дій військові частини та підрозділи можуть готувати оборону та переходити до неї завчасно.

При переході до оборони поза зіткненням із противником існують умови ретельного вивчення місцевості як у глибині, так і на підступах до переднього краю, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів, організації вогневої поразки і маневру, широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, але й на передньому краї оборони, а також для створення смуги забезпечення або передової позиції.

До оборони пред'являються відповідні вимоги, тобто ті основні умови, які вона повинна мати, щоб забезпечити досягнення поставленої мети. Основними вимогами до оборони є: стійкість та активність. Під стійкістю оборони слід розуміти її здатність протистояти міцним ударам противника всіма засобами ураження, відбити наступ переважаючих сил, при цьому утримати важливі райони місцевості та знищити угрупування противника у випадку вклинення в оборону. Активність оборони складається з постійного ураження противника ударами авіації, всіма видами вогню, з нав'язуванні йому своєї волі та створенні для нього невигідних умов ведення бою, з проведенням широкого маневру вогнем, силами і засобами, з рішучих контратак.

Сучасна оборона буде протистояти противнику, що наступає великими силами танків, мотопіхоти, артилерії, авіації, у тому числі бойових вертольотів і повітряних десантів, в умовах загрози застосування ЗМУ. Тому вона повинна бути стійкою і активною, здатною відбити удари противника із застосуванням усіх цих видів зброї.

Вимоги до оборони бути стійкою та активною взаємопов'язані. Їх виконання досягається:

веденням постійної розвідки для своєчасного розкриття підготовки противника до наступу створеного ним угруповання військ, напрямку головного удару та задуму можливих дій;

негайним знищенням ЗМУ противника безпосередньо після їх виявлення;

майстерною побудовою оборони;

вдалим використанням місцевості, її інженерним обладнанням і створенням розвинутої системи перепон;

організацією всіх видів забезпечення і в першу чергу, морально-психологічного;

стійкого та безперервного управління військами;

майстерним та умілим вогневим ураженням противника, надійним прикриттям флангів і проміжків;

надійним захистом військ від ЗМУ та інших засобів;

надійним і безперервним прикриттям військ та об'єктів від ударів противника з повітря, активними та сміливими діями військ у поєднані зі стійким утриманням ними зайнятих позицій і районів;

стійкістю військ, оборонних позицій, районів (опорних пунктів) оборони і введенням противника в оману відносно засобів її ведення;

своєчасним і сміливим маневром силами та засобами, вогнем і загородженнями на напрямках, що знаходяться під загрозою;

проведенням рішучих контратак, чіткою взаємодією військ.

Важливим чинником, який забезпечує успіх бойових дій, є ретельна підготовка оборони. Вона починається з отриманням бойової задачі від старшого начальника. Перший етап включає:

організацію бойових дій;

підготовку до виконання бойової задачі;

заняття оборони, шикування бойового порядку і системи вогню;

інженерне обладнання оборони;

організацію МПЗ;

практичну роботу командира, його заступників і штабу у військах.

Організація бойових дій в обороні включає:

прийняття рішення;

постановку бойових задач частинам;

рекогносцировку;

організацію взаємодії та вогневого ураження;

всебічне забезпечення бойових дій і управління;

планування бойових дій.

Другим етапом є підготовка до виконання бойової задачі, яка включає:

доукомплектування частин і підрозділів особовим складом, поповнення ракетами, боєприпасами, озброєнням, технікою, матеріально-технічним майном тощо;

підготовку командирів, штабів, структур виховної роботи та особового складу до виконання бойової задачі;

підготовку озброєння та техніки до бойових дій;

проведення бойового згуртування (злагодження) частин і підрозділів;

проведення заходів МПЗ бойових дій.

У зв'язку з викладеним вище характером оборонних дій головні зусилля МПЗ зосереджуються на формуванні та підтримці морально-психологічної готовності, здатності особового складу військових частин і підрозділів відбити вторгнення агресора, перехопленні та утриманні морально-психологічної переваги над ним, створенні умов завдання поразки його угрупуванням.

Морально-психологічні заходи в обороні мають забезпечити:

мобілізацію особового складу частин і підрозділів на відбиття повітряного нападу противника;

підтримання високої морально-психологічної стійкості особового складу в умовах застосування противником ЗМУ та інших сучасних видів зброї;

мобілізацію зусиль особового складу на створення в стислі строки надійної оборони, ефективної системи вогню і загороджень, інженерне обладнання району оборони, проведення заходів щодо маскування;

роз'яснення військовослужбовцям завдань щодо нанесення поразки противнику на різних етапах ведення оборонних бойових дій;

підтримання у особового складу мужності, завзятості та міцної дисципліни;

свідоме виконання завдань оборонного бою у будь-яких умовах бойової обстановки;

підсилення морально-психологічного впливу на особовий склад частин і підрозділів, які діють на найбільш важливих напрямках оборони;

вивчення сильних і слабких сторін противника та роз'яснення їх особовому складу;

проведення цілеспрямованої роботи з військовослужбовцями, які створюють другий ешелон і резерв, по їх підготовці до рішучих дій щодо знищення угрупувань противника, що вклинились або прорвались в оборону наших військ;

створення високого наступального настрою у військовослужбовців, які беруть участь у контратаках, відновленні позицій на найважливіших напрямках тощо.

Під час організації МПЗ оборони як найважливішого виду бою потрібно чітко враховувати особливості МПС-у, які можуть впливати на свідомість військовослужбовців, їх поведінку та дії.

Які особливості у сприйнятті й оцінці оборони можуть виникати у свідомості окремих військовослужбовців?

1. Вона оцінюється військовослужбовцями суб'єктивно як наслідок переваги противника.

2. Перехід до оборони пов'язується у свідомості військовослужбовців із утратою бойової ініціативи.

3. Тривала оборона може привести до зростання недовіри до своїх сил, можливостей, компетентності командного складу, до зниження авторитету командирів.

4. Зниження чи придушення МПС-у особового складу, поява настрою незадоволення, зниження військової дисципліни.

5. Підвищення впливовості до чуток, інформаційно-психологічних акцій противника.

6. Небезпека бойових умов в обороні може сприяти паніці та відходу з бойових позицій.

Основними напрямками МПЗ оборони, виходячи із сукупності чинників і особливостей оборонного бою, можуть бути такі:

формування й підтримання постійної морально-психологічної стійкості та готовності військовослужбовців до виконання завдань оборонного бою;

нарощування морально-психологічного потенціалу особового складу;

перехоплення та утримання морально-психологічної ініціативи у першому ешелоні військ на напрямку головного удару;

забезпечення психологічної готовності щодо утримання рубежу оборони, рішучих дій при проведенні контратак та вирішенні інших завдань.

Заступник командира з виховної роботи, начальник відділу (відділення) виховної роботи на основі отриманої задачі та наказу командира, розпорядження з МПЗ здійснює такі дії:

усвідомлює обстановку, що склалась;

визначає мету і завдання, заходи МПЗ бойових дій в обороні;

особисто або через підлеглих доводить завдання до частин і підрозділів;

здійснює розстановку офіцерів виховної роботи, розподіляє їх по командним пунктам та елементам бойового порядку;

особисто бере участь у проведенні заходів МПЗ в частинах і підрозділах.

Він організує:

широке роз'яснення особовому складу бойових задач, характеру та особливостей оборонного бою;

соціально-психологічну підтримку бойової готовності підрозділів і пильності особового складу;

формування і підтримку системи мотивації поведінки особового складу;

доведення і роз'яснення військовослужбовцям даних про противника, про його слабкі та міцні сторони;

виховання у воїнів стійкості щодо утримання оборонних позицій і виконання наказів командирів(начальників);

взаємодію всіх сил і засобів виховної роботи;

заходи щодо зняття нервово-психологічної напруги, запобігання паніки, чуток тощо;

здійснення заходів первинної психологічної допомоги військовослужбовцям, які постраждали від стрес-факторів оборонного бою;

проведення заходів протидії психологічним операціям противника;

виховне забезпечення виконання норм міжнародного гуманітарного права, кодексу поведінки учасника бойових дій;

взаємодію з медичними закладами щодо евакуації поранених, поховання загиблих.

Основні зусилля МПЗ оборонних бойових дій зосереджуються в частинах і підрозділах першого ешелону на напрямку можливого головного удару противника. Командири, заступники з виховної роботи, офіцери виховних структур, які працюють в частинах у підрозділах, організують роз'яснення особовому складу призначення оборонного бою, можливостей оборони щодо припинення просування противника, конкретних завдань, що витікають із бойового наказу; особовому складу доводяться відомості про противника, про ймовірні напрямки його наступу, міцні та слабкі сторони МПС-у, бойової техніки; аргументовано нейтралізуються заходи інформаційно-психологічного впливу противника; увага військовослужбовців зосереджується на необхідності безперервно спостерігати за противником; зусилля солдатів, сержантів, прапорщиків і офіцерів мобілізується на створенні міцної оборони, яка здатна протистояти ударам усіх засобів наземного та повітряного нападу противника.

Особливу увагу при цьому потрібно звернути на своєчасну організацію системи вогню та перешкод, уміле використання бойової техніки та зброї, на інженерне обладнання та маскування; мобілізацію зусиль особового складу на відбиття атак противника, знищення його танків і мотопіхоти, на підвищення інтенсивності та влучності вогню з усіх видів зброї. Потрібно забезпечити своєчасне проведення заходів захисту військовослужбовців від ЗМУ, посилити їх рішучість, наполегливо вести бойові дії в зоні ураження, в районах, де відбуваються пожежі та зруйнування, готовність перейти в рішучий наступ; широко пропагувати зразки бойової майстерності, мужності, героїзму особового складу, окремих військовослужбовців .

В обороні, які в інших видах бойових дій, у заходах МПЗ з особовим складом бере участь керівний склад частин. Командири, офіцери виховних структур, начальники родів військ і служб, інженерно-технічний склад зустрічаються із особовим складом, проводять бесіди, інформування, впливають на нього як у моральному, та і психологічному плані, укріплюють у них віру щодо справедливого характеру бойових дій з нашого боку, підтримки нашої держави світовою спільнотою, формують мужність, безстрашність у боротьбі з ворогом.

Для виховання у військовослужбовців стійкості та наполегливості використовуються різні форми та методи. Цій меті служать, зокрема, бесіди, гуманітарні часи за темами: "Ні кроку назад!", "Дисципліна та стійкість - запорука перемоги", "Хто підриває дисципліну, той допомагає ворогу", "Наполегливо захищати свої позиції" та інші.

Велике мобілізуюче значення мають читання вголос для військовослужбовців наказів командування та звернень військових рад. Вони розраховані на почуття, свідомість і підсвідомість особового складу, допомагали формувати у військовослужбовців мужність, хоробрість, стійкість в обороні.

Під час проведення заходів МПЗ в частинах та підрозділах органи виховної роботи звертають увагу командирів та офіцерів виховних структур на роботу в малих бойових групах, бойових розрахунках, екіпажах танків, БМП, зв'язку, розрахунках самохідно-артилерійських установок (САУ), протитанкової зброї. Важливим у роботі на цьому рівні є роз'яснення військовослужбовцям особистої відповідальності щодо знищення ворожих танків, САУ-к, іншої броньованої техніки, від чого часто залежить успіх оборонного бою частини, підрозділу.

Суттєвий виховний ефект мають бесіди досвідчених військовослужбовців про способи та прийоми знищення броньованої техніки противника, про вражаючи якості нашої протитанкової зброї, про забезпечення стійкої оборони в ротних опірних пунктах. В роз'яснювальній роботі перш за все приділяється увага на розвиток бойової ініціативи, що спрямовується на уміле використання особливостей місцевості, організації протитанкових засідок, вогневих мішків, прихованих перешкод та мінних полів.

Важливою складовою МПЗ оборони є безпосередньо психологічна підготовка розрахунків, екіпажів протитанкових засобів, а також інших підрозділів, що підключені до безпосередньої боротьби з ворожими танками. Вона включає подолання танкобоязливості, формування у військовослужбовців високих емоційно-вольових якостей. Тут виключно велика роль героїчного прикладу, пропаганди досвіду відбиття танкових атак ворога.

В воєнний час командири, їх заступники з виховної роботи приділяють особливу увагу молодим солдатам. Вони проводять бесіди з новачками, розповідають про бойові традиції частин і підрозділів, знайомлять з бойовою обстановкою і військовим колективом, в якому він буде служити, вчитися і воювати. Все це дозволяє краще пізнати молодих воїнів, правильно розподілити їх по підрозділах. Для молодих військовослужбовців за наявністю часу проводять бесіди про бойовий шлях з'єднання, частин, їх героїв, організують зустрічі із досвідченими військовослужбовцями. З допомогою старших молоді бійці швидше звикають до обстановки, входять у ритм бойового життя.

Для проведення інформаційно-виховної роботи у військах завжди застосовувались друковані видання, газети, пам'ятки, листівки, технічні засоби інформування, трансляція інформаційних програм, радіогазети, виступи кращих військовослужбовців у похідних клубах частин, випуски фотогазет, наочна агітація.

Виховна робота в обороні повинна проводитись у нерозривному зв'язку з бойовою підготовкою. Роз'яснюючи завдання та особливості майбутніх оборонних бойових дій, командири, офіцери штабів, виховних органів водночас повинні навчати підлеглих володіти зброєю, наполегливо тренувати їх у подоланні різних перешкод, ретельно перевіряти забезпеченість особового складу зброєю, боєприпасами, продовольством, одягом, усім необхідним для бою.

Проведення заходів МПЗ підвищує бойову активність особового складу в обороні, що дає безпосередньо бойовий ефект, а також зберігає бойовий настрій військ, зміцнює їх моральний і психологічний стан, дисципліну і порядок, впевненість у перемозі над ворогом. І навпаки, ніщо так не знижує моральний дух військ в обороні, як пасивне очікування, неясність обстановки, відсутність наступальної перспективи, тому командири, офіцери виховних органів та штабів постійно спрямовують свою діяльність на пошук активних форм оборони, підкреслюють під час зустрічей із військовослужбовцями важливість ведення активної, стійкої оборони. Вони постійно нагадують підлеглим, що пасивність, уповільненість, розслабленість у діях військ, що обороняються, зразу ж використовуються противником. Тільки рішучі та активні дії можуть забезпечити міцність і стійкість оборони і підготовку умов для переходу в наступ.

Новітні види зброї та бойової техніки, весь характер сучасного бою розширюють умови та можливості для прояву бойової активності в обороні. Але ці можливості реалізуються не автоматично. Щоб втілити їх у діяльність, потрібна напружена, цілеспрямована діяльність командирів, штабів, органів виховної роботи.

Звичайно, однім тільки роз'ясненням бойову активність не можна сформувати: тут важливий особистий приклад командирів, офіцерів усіх ланок керівництва. Їх організаційні здібності, пошук новітніх підходів до ведення оборонних бойових дій, безпосереднє проведення заходів активізації оборонного бою, навчання активним методам бойової підготовки сержантів та офіцерів ротної, батальйонної ланки управління.

Упевненість та активність військовослужбовців в обороні залежать від багатьох факторів, зокрема, від надійності оборонних споруд, інженерного обладнання. Ось чому під час проведення заходів МПЗ приділяється велика увага умілому використання військовослужбовцями захисних умов місцевості, доброякісного обладнання позицій, вогневих точок, сховищ. У повсякденному спілкуванні з військовослужбовцями офіцери показують, яку шкоду може нанести легковажне ставлення до укріплення окопів, траншей, ходів сполучення; заохочувати тих, хто найбільш старанно виконує ці роботи.

Вважаться важливим аспектом діяльності органів виховної роботи під час оборонних бойових дій проведення занять із особовим складом з метою навчання військовослужбовців методам подолання психічних травм і бойового стресу, прийомам саморегуляції, вольової мобілізації, аутотренінгу, наданню екстреної лікарської та психологічної допомоги. Начальники груп (відділень) МПЗ бойових дій проводять заняття, тренування з питань надання психологічної допомоги військовослужбовцям у взаємодії з медичними працівниками.

У підрозділах організуються та проводяться систематичні огляди та обстеження особового складу з питань виявлення симптомів бойових психічних травм, здійснюються заходи їх запобігання та корекції. Окремо проводяться такі заходи, а саме - зняття станів емоційно-психічних перевантажень під час очікування бойових дій у підрозділах розвідки, спостерігачів у частинах, які знаходяться у смузі забезпечення чи передовій позиції.

З метою зміцнення МПС-у в підрозділах за участю командного складу проводяться гуманітарні години за темами: "Героїчне минуле району бойових дій", "Край, в якому ми звільнюємо Україну", "Наш земляк Богдан Хмельницький", "Кодекс поведінки учасника бойових дій".

Офіцери органів виховної роботи встановлюють контакти і налагоджують сумісну роботу з місцевими державними органами влади, суспільними, культурно-освітніми організаціями з питань вивчення та аналізу морально-психологічних процесів серед населення у смузі оборони, соціально-політичної обстановки та умов виконання бойових задач, спільного використання ЗМІ, культурно-освітніх закладів для підвищення рівня МПЗ своїх військ.

В умовах підготовки до бойових дій з метою надання релігійної підтримки окремим військовослужбовцям, а також для проведення душпастирської роботи серед особового складу залучаються служителі церков. Вони проводять сповіді, обряди хрещення, проповіді для підняття бойового духу особового складу, освячення зброї та бойової техніки.

Враховуючи значний інформаційно-психологічний вплив противника на свідомість та почуття військовослужбовців із застосуванням листівок, радіо та інших можливостей, органи виховної роботи вживають заходи щодо нейтралізації та попередження ворожої пропаганди.

Широко роз'ясняються заходи України щодо усунення причин війни чи конфлікту в ООН, європейських міжнародних організаціях, роз'яснюється справедливий характер дій з нашого боку, разом з органами безпеки та військової контррозвідки припиняються розповсюдження брехливих чуток, вчинки, спрямовані на деморалізацію особового складу. За допомогою бойового активу, спостерігачів здійснюється виявлення точного знаходження гучномовних станцій та установок противника, організується їх придушення артилерією. В частинах і підрозділах формуються команди (групи) збирання та знищення листівок противника, радіоприймачів з фіксованими частотами мовлення.

Соціальна-правова робота з військовослужбовцями та членами їх сімей планується і проводиться з метою роз'яснення законодавчих актів воєнного часу, зміцнення єдиноначальності, піклування про задоволення потреб і запитів особового складу, реалізацію прав і пільг військовослужбовців при пораненні чи загибелі.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Морально-психологічне забезпечення оборони"
  1. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах
    Багатий позитивний досвід у сфері психологічного забезпечення мають деякі іноземні країни. Найбільш організовано і цілеспрямовано до цієї справи ставляться у Збройних силах США, де ця проблема протягом XX ст. вважається пріоритетною державною справою і ґрунтується на наукових засадах. Ще до Першої світової війни у США була створена Рада з питань використання психології у військовій справі, що
  2. Органи психологічного забезпечення в арміях сучасних розвинених країн
    Враховуючи досвід США, їхні союзники розробили достатньо ефективну систему психологічного забезпечення. У Бундесвері Німеччини цими справами займаються апарати державно-правового виховання, морально-психологічної підготовки, соціального захисту та інформації збройних сил, які безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони. В цих структурах зайнято більше 1 900 осіб. Керівництво військовим
  3. Органи психологічних операцій в армії США
    Для організації і ведення «психологічних операцій» у мирний І воєнний час у збройних силах США є відповідний апарат. Рішення з основних питань розвитку потенціалу військових «психологічних операцій», застосування їхніх сил і засобів для досягнення мети воєнно-політичного курсу США ухвалює Президент держави на підґрунті рекомендацій Ради національної безпеки, Міністерства оборони, Комітету
  4. Основні напрями психологічного забезпечення
    Ряд цих проблем можуть бути оптимально зняті завдяки ефективній організації психологічного забезпечення підготовки і ведення бойових дій, яке має на меті досягнення мораль но-психологічної переваги над протиборчою стороною, підтримку високої боєздатності військ і духовної стійкості населення. Це досягається узгодженими за завданнями, місцем і часом, здійсненими за єдиним задумом і планом
  5. Психологічне забезпечення збройного конфлікту на Північному Кавказі
    Певний Інтерес для розвитку системи МПЗ у Збройних силах України має вивчення досвіду його організації під час роззброєння незаконних збройних формувань у Чеченській Республіці. В листопаді 1994 р. Президент і Уряд Російської Федерації ухвалили рішення про використання частин і з'єднань Південнокавказьського військового округу (ПКВО) для роззброєння незаконних збройних формувань у Чеченській
  6. Сутність і зміст психологічної підготовки військовослужбовців
    У процесі підготовки особового складу до бойових дій необхідно враховувати труднощі, що мають місце у сучасному бою. Ці труднощі, які можна назвати психологічними факторами бою, спеціально створюються супротивником для досягнення в ньому перемоги. Як свідчить досвід колишніх війн, сучасних воєнних конфліктів і контр терористичних операцій, їх усвідомлення, урахування і вміле застосування
  7. Основні напрями психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій
    У військовій практиці склалася така система основних напрямів психологічної підготовки: - формування мотиваційних основ бойової діяльності воїнів;br> - їх інформування про навчально-бойові завдання, способи і прийоми їх розв'язання; - залучення особового складу до активних практичних дій у процесі бойової підготовки в умовах, близьких до реального бою; - озброєння воїнів засобами
  8. Методика прогнозування і розрахунку психогенних втрат серед особового складу
    Ефективність дій особового складу в бойовій обстановці, характер отримання ним бойових психічних травм, надання йому оперативної психологічної допомоги та здійснення психологічних реабілітаційних робіт суттєво залежать від надійності методики прогнозування і розрахунку бойових психічних втрат. Для її здійснення у бойовій обстановці необхідно визначитися з ключовими поняттями, до яких належать:
  9. Зміст і завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині) у мирний час
    Нормативно проблема психологічного забезпечення була піднята і поставлена на рівень державної справи у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. Окремі її аспекти під час ведення бойових дій були уточнені у Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки і ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України (затверджена наказом міністра оборони
  10. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи
    В організації та здійсненні психологічної роботи, що охоплює широкий спектр проблем життєдіяльності Збройних сил України, ключове місце посідають військові психологи. їхні посади впроваджені починаючи з батальйонної ланки. У батальйоні (лінійному й окремому) і полку (на кораблі 1 рангу) психологічну роботу провадять офіцери-психологи: - в батальйоні - офіцер з морально-психологічної підготовки
  11. Профілактика суїцидальної поведінки у військовому середовищі
    В діяльності посадових осіб щодо профілактики суїцидальної поведінки має бути чітка система роботи. Вона має включати найрізноманітніші заходи безпосереднього й опосередкованого впливу командирів (начальників), вихователів і медичних працівників на військовослужбовців, у поведінці яких спостерігається суїцидальний ризик або помітні окремі елементи його вияву. Спершу у військовому підрозділі
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...