Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВалеологія
« Попередня Наступна »
Гулий І.С., Сімахіна Г.О., Українець А.І.. Основи валеології, 2003 - перейти до змісту підручника

МІСЦЕ ВАЛЕОЛОГІЇ СЕРЕД ІНШИХ НАУК

Становлення науки про здоров'я людини проходить склйдно. Виникає багато перешкод об'єктивного й суб'єктивного характеру. Почати хоча б із того, що досі не впорядковано спеціальну термінологію, навіть поняття "здоров'я" трактується неоднозначно. Не визначено чітко місце валеології серед інших наук. Є спроби ототожнити її з гігієною. Так, науковці Інституту екогігієни та токсикологи (м. Київ) Н. Проданчук та І. Мудрий пишуть, що "збереження і зміцнення здоров'я людини - основна мета гігієни". Хоча в цій самій роботі автори зазначають: "Гігієна - наука про вплив різноманітних чинників навколишнього середовища та виробничої діяльності на здоров'я людини". Тобто об'єктом гігієнічних досліджень є не здоров'я людини, а зовнішнє середовище. Гігієна не займається розробленням критеріїв здоров'я чи формуванням резервів здоров'я, а, як зазначається у "Великій медичній енциклопедії", вивчає вплив чинників середовища на організм і розробляє засоби їхнього нормування та оздоровлення умов життя та праці.

В. Колбанов (С.-Петербург) стверджує, що гігієна - одна з галузей профілактичної медицини, а валео-логію не можна віднести однозначно лише до медичних наук. Валеологія не обмежується профілактичними заходами та охороною громадського здоров'я, вона націлена на створення здоров'я людини з використанням усіляких позитивних чинників, а не лише обмеженням та ліквідацією шкідливих впливів. Окрім гігієнічних методів досліджень, валеологія використовує фізіологічні, клінічні, лабораторні, психологічні, соціологічні та інші методи для формування й коригування резервів здоров'я та функціональних станів людини.

Деякі автори відносять проблеми науки про здоров'я людини до санологїї - системи засобів та способів впливу на захисні сили організму. Цей напрям було започатковано в СРСР наприкінці 60-х років С. Павленко та С. Олейником, які стверджували, що численні механізми саногенезу при їхньому тренуванні можна значно вдосконалити з метою підвищення резистентності організму й підтримання здоров'я загалом.
За І. Брехманом, основна відмінність між цими науковими галузями в тому, що санологія - вчення про одужання, а не наука про здоров'я як таке, тим часом як валеологія - хоча й близька до медицини, та все ж самостійна наука про прямий шлях до здоров'я. Більш того, за останні роки стало очевидним, що цей прямий шлях у своїй фізіологічній суті повинен починатися задовго до народження людини. Дослідженнями американського ученого Р. Рубена встановлено, що керування онтогенезом (зокрема, слуху та центральної нервової системи) плоду в другій половині вагітності створює сприятливі передумови для подальшого інтелектуального розвитку індивіда.

Останнім часом системний валеологічний підхід усе відчутніше впроваджується у практику охорони здоров'я. Зокрема, вже широко відомий термін "валеофармакологія", що належить до одного з розділів фармакології. За визначенням І. Яковлева та співробітників, валеофармакологія вивчає фармацевтичні й парафармацевтичні засоби, які використовуються для досягнення та збереження здоров'я як стану соматичного, психічного й соціального благополуччя. При цьому валеофармакологія розглядає нормальні структури й функції організму не як субстрат для можливого розвитку патології, а як основу загальної неспецифічної резистентності, що забезпечує універсальне здоров'я, високу працездатність, соціальну активність і здорове довголіття.

На основі узагальнення різних точок зору щодо місця валеології серед інших наук В. Колбанов зробив висновок, що в діалектичному аспекті практична частина клінічної медицини - це вчорашній день науки, санологія - це нинішній етап розвитку оздоровчих напрямів медицини; валеологія - погранична та інтегративна галузь наукових знань на межі медицини, фізіології, психології, теорії фізичного виховання, соціології та педагогіки, спрямована в майбутнє й присвячена еволюції здоров'я як в онтогенезі, так і в філогенезі.

Значної шкоди валеології як науці на етапі її становлення завдають різноваріантні програми для шкіл.
Завідувач кафедри валеології Дніпропетровського інституту післядипломної освіти В. Морозова засвідчує, що досі нема чітких програм із валеології, немає професійно підготовлених фахівців, у багатьох випадках предмет викладають випадкові люди зі своїм специфічним баченням здоров'я та різними рекомендаціями в галузі знахарства, екстрасенсорики. З аналізу підручників з валеології для І-ХІ класів не зрозуміло, якого світогляду - наукового чи релігійного - дотримуються їхні автори.

Поява в Україні валеології в такому, часом спотвореному, вигляді викликала хвилю обурення та протесту. Союз Православних Братств України свій останній з'їзд (2000 р.) присвятив питанням виховання підростаючого покоління й серед інших - проблемі валеології. У документах, прийнятих на форумі, сказано: "Знайомство зі шкільними програмами свідчить, що вже в підручнику для 1 класу одна із тем - "Оздоровча система П. Іванова", у 4-му класі дітей навчають замовлянь, в 9-му - вивчення сонячного та місячного астрологічних культів, в 11-му вводиться поняття кар-ми, а для додаткових занять рекомендується окультна та магічна література. Отже, всі ці підручники порушують "Закон про освіту", відповідно до якого шкільна освіта ґрунтується на принципах науковості й не має права поширювати псевдорелігійний світогляд".

Всі ці недоліки дійсно є, однак, вважає В. Морозова, саме нам, українцям, що опинились в умовах екологічної катастрофи й соціальної незахищеності, треба вчитися мистецтва бути здоровими. "Ми живемо так, як навчили нас батьки; сьогоднішнє покоління наслідує нас зі всіма плюсами та мінусами. І останніх, на жаль, виявляється більше. Діти, насичені негативізмом до самих себе, здоровими не виростуть. Саме тому предмет "валеологія" є необхідним".
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "МІСЦЕ ВАЛЕОЛОГІЇ СЕРЕД ІНШИХ НАУК"
  1. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ 2
    Яким чином проблеми сьогодення впливають на стан здоров'я людини? 2. Які об'єктивні причини стали передумовою виникнення нової науки - валеології? 3. Хто є засновником валеології? 4. Що таке валеологія? Дати її визначення. 5. Предмет, мета, завдання та об'єкт валеології. 6. Які методологічні основи валеології? 7. Концептуальні засади науки про здоров'я людини. 8. Що таке
  2. Вступ
    Ще зовсім не так давно мікробіологія займалась також вивченням і вірусів. Але останні дуже і дуже своєрідні об'єкти, які різко відрізняються своїми біологічними властивостями від інших груп мікроорганізмів. Маніпуляції з ними вимагають розробки спеціальних методик, які відрізняються від загальноприйнятих в мікробіології. Це послужило основою для виділення вчення про віруси в самостійну область
  3. ПРО ПРІОНИ І ВІРОЇДИ
    Крім хвороб, які викликають віруси, є незвичайна група захворювань центральної нервової системи - підгострих спонгіозних трансмісивних енцефалопатій (ПСТЕ) - скрепі (захворювання овець і кіз), трансмісивна енцефалопатія норок, губчаста енцефалопатія ВРХ і чотири хвороби людини: куру - ендемічне захворювання жителів гірських районів Нової Гвінеї, хвороба Крейтцфельда - Якоба, синдром Герстманна -
  4. ХАРЧОВІ КАНЦЕРОГЕНИ
    Сьогодні відомо багато канцерогенів, у тому числі харчових, що викликають онкологічні захворювання. Міжнародне агентство вивчення проблем раку на підставі експериментальних епідеміологічних досліджень установило, що 64 хімічні сполуки справляють на організм онкогенний вплив. Крім того, з-поміж 60 тисяч сполук, які використовуються в народному господарстві, близько тисячі є потенційно
  5. ВАЖЛИВІСТЬ ПОШУКУ ШЛЯХІВ АКТИВНОГО ДОВГОЛІТТЯ
    Чому ми старіємо й помираємо? Цікаву точку зору на це висловив В. Дильман. Він вважає, що основна причина природної смерті людини - втрата ритму Великого Біологічного Годинника, механізм якого захований у глибині нашого мозку, в його підкірковому відділі, і зветься "гіпоталамус". Нервові сигнали та сигнали гормонів залоз внутрішньої секреції передають у гіпоталамус всю інформацію з нашого
  6. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
    Еустрес (грец. еи - добре, правильно; англ, stress - напруження) - "хороший стрес", позитивні форми стресу (наприклад, сильна радість). Г. Сельє розглядав еустрес як синдром, що сприяє збереженню здоров'я. Психологія здоров'я (син.: валеопсихологія, валеологічна психологія) - один із розділів валеології, націлений на вдосконалення механізмів психосаморегуляції для підвищення психоемоційної
  7. БІОРИТМОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗМУ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА СТАН ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
    Формою вияву життєвої гармонії в давніх китайців вважалася взаємодія і боротьба протилежностей -Янь-Інь. Рух і спокій, активне й пасивне, зовнішнє і внутрішнє, темне і світле, чоловіче й жіноче, здоров'я і хвороба тощо - дві сторони одного предмету, явища природи. У взаємодії та взаємовпливі, боротьбі протилежностей вбачали видатні мислителі давнини реальну основу всього сущого. Внутрішня
  8. Початок та історія розвитку валеології
    Прогрес зумовлений фізичним, інтелектуальним і духовним потенціалом людства. Для їх розвитку утворюються відповідні інститути, зокрема інтелектуальний потенціал підтримується та розвивається системою освіти та виховання, наукою; духовний - вірою, ідеологією; фізичний - фізичним вихованням, спортом. Ці потенціали мають певний зв'язок. Одним із критеріїв потенціалу людини є її здоров'я. Це
  9. ПРО СТРУКТУРУ І ФУНКЦІЮ ВІРУСНОГО ГЕНОМА
    У соматичних клітинах кожного біологічного виду в нормі є строго визначений набір хромосом. Кожна хромосома є парною. Набір хромосом подвійний (диплоїдній), а в зрілих статевих клітинах - одиничний (гаплоїдний). При мітозі відбувається подвоєння хромосом і звичайно рівний розподіл їх між клітинами. Вірусам, як і більш досконалим організмам, притаманні спадковість і мінливість. Дослідженням
  10. МУТАЦІЯ У ВІРУСІВ
    Віруси змінюють свої властивості як у природних умовах розмноження, так і в експерименті. В основі спадкоємної зміни властивостей вірусів можуть лежати два процеси: 1) мутація, тобто зміна послідовності нуклеотидів у визначеній ділянці генома вірусу, що веде до фенотипічної вираженої зміни окремої властивості, і 2) рекомбінація, тобто обмін генетичним матеріалом між двома близькими вірусами, але
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека