загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Мішечкуватий розплід

Мішечкуватий розплід (Sacculisato contagiosa larvae, сухий гнилець, безбактеріальний гнилець, пухирчастий гнилець, суха загибель черви, мішечкувата черва) - вірусна хвороба личинок медоносних бджіл, яка характеризується накопиченням усередині тіла водянисто-зернистої рідини, що робить їх зовні схожими на мішечки.

Історична довідка. Вірусна етіологія хвороби була з'ясована в 1913 р. американським ученим Г. Ф. Уайтом. У колишньому Радянському Союзі мішечкуватий розплід вперше виявив Горбачов у 1917 р. У 1966 р. Фургала та Лі довели тривале вірусоносійство збудника серед дорослих бджіл. Мішечкуватий розплід реєструється в різних країнах, переважно з вологим кліматом. Внаслідок обмеженого поширення та доброякісного перебігу економічні збитки при цій хворобі незначні.

Збудник хвороби - РНК-геномний вірус сферичної форми, діаметром 30 нм. Положення вірусу мішечкуватого розплоду в сучасній номенклатурній систематиці до кінця не з'ясовано. Вірус культивується в первинних культурах клітин медоносної бджоли, а також курячих та мишачих фібробластів, зумовлює дегенерацію й зернистість інфікованих клітин, утворення цитоплазматичних тілець-включень. Збудник мішечкуватого розплоду стійкий до дії ефіру,хлороформу, 3 %-го розчину їдкого лугу, 0,3 - 1 %-го розчину риванолу й перманганату калію, а також до висушування. Залишається життєздатним у меду за кімнатної температури впродовж 30 діб, в умовах холодильника - 2 міс, у водянисто-зернистому вмісті личинки - понад 10 діб, на вкритій прополісом дерев'яній поверхні при 22 °С і відносній вологості 53 % - впродовж 10 - 15 діб, на металевій поверхні - 5 - 10 діб, на стільниках - 80 - 90 діб, у перзі при 13 °С і відносній вологості 80 % - 100 - 150 діб. У ліофілізованому стані не змінює своїх антигенних властивостей понад 4 роки. Вірус інактивується в клітинній суспензії при 59 °С через 10 хв, під впливом сонячного випромінювання - через 4 - 7 год, у меду та гліцерині при 70 - 73 °С - через 10 хв, у висушеному стані - через 3 тижні, при кип'ятінні - через 10 хв.

Епізоотологія хвороби. Мішечкуватий розплід уражає личинок робочих бджіл і трутнів будь-якого віку під час згодовування маточного молочка. Найчутливішими є 4 - 7-денні личинки, які гинуть у стадії передлялечки, рідше - лялечки. Дорослі бджоли хворіють безсимптомно. Захворювання виникає переважно в першій половині літа, частіше після похолодання, в ослаблених сім'ях, у разі нестачі корму або ураження вароозом. Джерелом збудника інфекції є дорослі бджоли, в організмі яких вірус може зберігатися впродовж усієї зими. Факторами передавання збудника можуть бути трупи інфікованих лялечок, в яких міститься така кількість віріонів, що може заразити до 3 тис. здорових личинок. У самій бджолиній сім'ї вірус поширюється бджолами-годувальницями, бджолами- чистильницями, трутнями, блукаючими бджолами, а також під час переставляння стільників з розплодом і медом від хворих сімей до здорових.
трусы женские хлопок
Передавання вірусу можливе також кліщами вароа, від яких був виділений вірус мішечкуватого розплоду. Поліпшення погоди і достатня кількість у природі нектару та пилку сприяють зни- женню захворюваності і навіть зникненню хвороби, однак восени або навесні наступного року хвороба знову з'являється на цих пасі- ках. Мішечкуватий розплід часто асоціюється з європейським чи американським гнильцем або парагнильцем, що значно утруднює встановлення діагнозу та організацію заходів боротьби.

Патогенез. Вірус мішечкуватого розплоду потрапляє разом з кормом, до якого бджоли-годувальниці добавляють мед і пергу, в кишки 1 - 3-денних личинок, а звідти - в покривні тканини. Репродукція вірусу в клітинах покривних тканин личинок супроводжується утворенням специфічних округлих тілець-включень чорного кольору. Разом з жировими клітинами тільця-включення надають зруйнованим тканинам зернистого вигляду. Уражені передлялечки набувають коричневого кольору, згодом настає затвердіння або склеротизація їхніх тканин.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 5 - 6 діб. Захворілі личинки втрачають перламутровий блиск, стають тьмяними, значно збільшуються в об'ємі і гинуть у 8 - 9- денному віці, після запечатування восковою кришечкою. Виявляється строкатість розплоду, серед якого розміщені здорові, хворі та загиблі личинки. Кришечки над загиблими личинками в багатьох комірках потемнілі, запалі, продірявлені. Бджоли часто відкривають їх повністю або частково, через що створюється враження про загибель відкритого розплоду.

У комірках знаходяться загиблі передлялечки, тіла яких витягнуті вздовж нижньої стінки. Мертва передлялечка наповнена водянисто-зернистим вмістом, має в'ялий вигляд, спочатку блідо-жовте забарвлення, а надалі буріє і при висиханні стає темно-коричневою.

Загибла личинка, на відміну від гнильцевих хвороб, не розкладається, не має запаху. При вийманні з комірки личинка, що недавно загинула, нагадує мішок з рідиною, передній кінець якого піднятий до виходу з комірки, що є характерною для цього захворювання ознакою. Після висихання трупи передлялечок перетворюються на кірочки темно-бурого кольору у вигляді черевика з піднятим носком, які легко видаляються з комірки.

Діагноз ґрунтується на характерних клінічних ознаках хвороби та позитивних результатах лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає дослідження патологічного матеріалу від загиблих личинок за допомогою реакції дифузної преципітації в агаровому гелі (РДП). У лабораторію надсилають зразки стільників (10 ? 15 см) з ураженим розплодом бджіл. З трупиків передлялечок готують 20 %-ву суспензію і досліджують за допомогою РДП зі специфічною сироваткою проти вірусу мішечкуватого розплоду за загальноприйнятою методикою.
Рекомендуються також дослідження суспензії із загиблих передлялечок за реакція- ми непрямої та прямої імунофлуоресценції, а також інші методи серологічної діагностики.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення інших гнильцевих хвороб та застудженого розплоду. Відсутність тягучої гнильної маси і специфічного запаху, властивість сухих кірочок легко відокремлюватись від стінок у комірках стільників дає підставу для того, щоб відрізнити хворобу від американського та євро пе йсько г о гн и л ьц ю. При мішечкуватому розплоді результати бактеріологічних досліджень негативні.Для застудженого розплоду характерна одночасна загибель усіх личинок і лялечок суцільними ділянками на стільнику, тоді як при мішечкуватому розплоді стільники мають строкатий вигляд.

Лікування. Специфічних препаратів для лікування мішечкуватого розплоду бджіл не розроблено. З лікувальною й профілактичною метою рекомендується використання стимулятора загальної дії - ендоклюкіну, яким обприскують хворі бджолині сім'ї з розрахунку 40 - 50 мл препарату на вуличку, не менш як 6 разів з інтервалом 10 діб. Згодовування ендоклюкіну забезпечує також збільшення в гнізді розплоду на 30 %.

Профілактика та заходи боротьби. Щоб запобігти захворюванню на мішечкуватий розплід, потрібно розміщувати пасіки в сухих місцях, тримати на пасіці тільки сильні сім'ї, забезпечивши їх доброю годівлею, доглядом і утриманням. Особливу увагу слід приділяти заходам щодо запобігання занесенню збудника хвороби ззовні, систематичному очищенню та профілактичній дезінфекції пасічного інвентарю. На неблагополучній пасіці запроваджують карантинні обмеження.

У разі незначного поширення хвороби проводять заміну матки на молоду, зі здорової сім'ї. Стільники з ураженим розплодом вилучають, гніздо скорочують і утеплюють. Слабкі сім'ї об'єднують або посилюють бджолами зі здорової сім'ї. Ефективні результати дає підсаджування роїв. Створюють відповідні умови догляду за бджолами,забезпечують їм повноцінну білкову та вітамінну годівлю. В разі сильного зараження здійснюють переселення бджіл у продезінфіковані вулики на рами з штучної вощини. Вулики, рамки та дерев'яні предмети піддають механічному очищенню і зрошуванню одним із таких засобів: 4 %-м водним розчином пероксиду водню, 5 %-м розчином хлориду йоду, 1 %-м розчином формальдегіду за експозиції 3 год з наступним промиванням водою та висушуванням. Забруднені стільники перетоплюють на віск. Карантинні обмеження знімають з пасіки через рік після ліквідації хвороби, остаточної дезінфекції та проведення всіх передбачених ветеринарно-санітарних заходів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Мішечкуватий розплід"
  1. Американський гнилець
    Американський гнилець (Histolysis infectiosa perniciosa larvae, злоякісний гнилець, бранденбурзький гнилець, гнилець печатного розплоду) - інфекційна хвороба 5 - 6-денних личинок печатного розплоду бджолиних сімей, що характеризується гниттям личинок та їх загибеллю з утворенням в'язкої тягучої кірочки, яку після ви- сихання дуже важко видалити з комірки. Історична довідка. Заразливісь
  2. Аспергільоз бджіл
    Аспергільоз бджіл (Aspergilosis apis, аспергіломікоз, кам'яний розплід) - мікозна хвороба личинок, лялечок і дорослих бджіл, що характеризується проростанням тіла пліснявою і вкриванням його жовтувато-зеленим або чорним нальотом гриба з наступною їх загибеллю, засиханням на тверді грудочки та створенням закам'янілих мумій. Історична довідка. У 1855 р. Френзеніус вперше виявив у легенях дрофи
  3. Аскосфероз бджіл
    Аскосфероз бджіл (Ascosphaerosis apis, перицистоз, вапняний розплід) - інфекційна хвороба дорослих бджолиних і трутневих личинок, що супроводжується ураженням тіла пухнастою білою пліснявою та перетворенням їх після загибелі на тверді, подібні до вапна, кірочки. Історична довідка. Вперше збудник хвороби був виділений з уражених личинок бджіл у 1916 р. Маассеном, який дав йому назву «перицистіс
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...