ГоловнаПсихологіяВійськова психологія і педагогіка
« Попередня Наступна »
Ягупов В. Військова психологія, 2004 - перейти до змісту підручника

Методика психологічного дослідження

В уніфікованому вигляді технічна методологія являє собою синтез методик психологічного дослідження. Поняття «.методика» визначає конкретні форми і способи використання методів дослідження, за допомогою яких відбувається глибоке пізнання різних психічних явищ.

Порівняно з методологією, методика вирішує тактичні проблеми і має на меті розроблення певного алгоритму дослідницької діяльності в конкретних умовах, з визначеним об'єктом тощо. Вона відповідає на запитання: як і у який спосіб провадити дослідження? Отже, методика військово-психологічного дослідження виконує в пізнанні єдину основну функцію - організацію власне дослідницької діяльності. Звідси походять й інші її характеристики - наприклад, правильність, обгрунтованість, економічність, оптимальність, контроль за дослідницькою діяльністю тощо.

Методику військово-психологічного дослідження можна визначити як сукупність прийомів та засобів дослідження, порядок їх використання й інтерпретації отриманих результатів. її розроблення обов'язкове, оскільки вона дає відповідь, яким чином технічно реалізувати можливості різних методів дослідження для досягнення поставленої мети. У дослідженні недостатньо скласти перелік методів, необхідно їх сконструювати і привести до системи.

Методика у військовій психології може розглядатися на кількох рівнях:

1) загальна методика військово-психологічного дослідження;

2) методика здійснення конкретного типу наукового пошуку (теоретичного, емпіричного, практичного тощо);

3) докладно описана послідовність реалізації того чи іншого методу військово-психологічного дослідження (наприклад, методика соціометричного опитування, тестування, анкетування, психологічного експерименту тощо).

При цьому методика кожного окремого військово-психологічноге дослідження є конкретною й унікальною. Немає методики дослідження взагалі, є конкретна методика дослідження. Вона залежить від характеру вивчення методології предмета дослідження, мети дослідження, опрацьованих методів, загального рівня кваліфікації дослідника. Це більш широке поняття, ніж метод. Навіть у тому разі, коли зміст методики становить один метод, скажімо, психологічний експеримент, його ме тодика включатиме порядок організації та здійснення наукового пошуку, техніку експерименту конкретного випадку, вибір того або іншого його виду, характер фіксації та узагальнення результатів, визначення місця тощо.



7.1.3. Загальна методика військово-нсихологічного дослідження

Психологічне дослідження будь-якого явища, що має психологічний зміст, повинно мати завершений4 цикл. Завершеність циклу дослідження зумовлює цілісне пізнання його предмета. Загальна методика психологічного дослідження виступає послідовною реалізацією дослідником пізнавальних та перетворювальних дій щодо свого предмета.

Отже, методика військово-психологічного дослідження, незважаю чи на свою оригінальність під час розв'язання будь-якого конкретного завдання, має певну структуру. її основні елементи такі:

- концепція, на основі якої будується методика;

- психічні явища, що досліджуються, їхні ознаки, параметри;

- зв'язки та залежності між ними;

- використовувані методи;

- порядок використання методів і методичних прийомів;

- послідовність і техніка узагальнення результатів дослідження;

- склад, роль та місце дослідників у процесі дослідження. Правильна методика є основою успішного здійснення будь-якого дослідження. Неметодичність або хибна методика призводять до помилок, внаслідок яких накопичуються надлишки безсистемно зібраних матеріалів, які не дають змоги дійти обгрунтованих висновків.

В узагальненому вигляді методика військово-психологічного дослідження має такі складові:

- підготовка, що передбачає вибір проблеми й визначення мети дослідження; формулювання проблеми дослідження; виділення і визначення змінних; розроблення гіпотези; визначення емпіричних параметрів для верифікації сформульованих гіпотез; вибір методів і техніки дослідження; розроблення плану дослідження;

- реалізація, що означає пошук емпіричних даних із застосуванням обраних методів і техніки; збір результатів дослідження та їх попередній відбір; їхнє обгрунтування; остаточний аналіз результатів дослідження; формулювання висновків та рекомендацій;

- впровадження^ тобто визначення можливостей і сфери застосування сформульованих рекомендацій і висновків, які стосуються військово-педагогічної і морально-психологічної практики, втілення у військову практику.

Така логіка військово-психологічного дослідження має сприяти досягненню основної мети наукового пошуку, яка полягає в розкритті об'єктивних закономірностей функціонування психіки воїна, психології військового колективу (малих груп) і різних соціально-психологічних явищ, що мають місце на полі,бою.



7.1.4. Алгоритм військово-психологічного дослідження

Ефективність військово-психологічного дослідження забезпечуються чітким дотриманням дослідником жорсткої послідовності дослідницьких дій, що ми їх визначаємо як його алгоритм. Він складається з трьох етапів.

Перший (підготовчий) епшп дослідження розпочинають із вибору наукової проблеми, що означає вибір предмета дослідження та первинний аналіз його сутності. Під науковою проблемою розуміють наукове питання, на яке відповідь знайти дуже непросто. Критеріями, що впливають на вибір дослідницької проблеми, є:

- актуальний рівень знань з тематики;

- перспективність проблеми для військової практики;

- індивідуальна зацікавленість дослідника та його здібності. Дослідник має прагнути одержати відповіді на такі запитання:

- Чи матиме проблема практичну цінність?

- Якою мірою проблема відображає актуальні аспекти виховання, навчання і психологічної підготовки особового складу, морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ?

- Чи можна використати результати її розв'язання у військово-педагогічній і психологічній практиці?

Окрім цих, існує ще об'єктивний критерій - особиста зацікавленість офіцера, його захопленість дослідженнями і компетентність.

Визначивши проблему дослідження, офіцер має чітко виділити або визначити її змінні. Змінні - це чинники, що набувають різних значень у досліджуваній галузі. Визначення змінних ґрунтується на з'ясуванні провідних для цих соціально-психологічного і психічного явищ характеристик, що досліджуються. Необхідно класифікувати види змінних, визначити їхні специфічні риси і варіанти. їх можна класифікувати на основі зв'язків і залежностей причинного характеру. На підставі цього критерію виділяють: залежні, незалежні та незалежні опосередковані змінні.

Залежні змінні - це різні соціально-психологічні й психічні явища, що зазнають впливу інших явищ. їх дослідження має вказати обсяг і види цієї залежності від інших явищ, які ми визначаємо як незалежні або незалежні опосередковані змінні.

Незалежні змінні - це явища, що мають безпосередній вплив на виникнення і вияв інших соціально-психологічних і психічних явищ, які визначаються як залежні змінні.

Незалежні опосередковані змінні - це внутрішні та зовнішні явища, за участі яких відбувається вплив незалежних змінних на залежні [127, 128, 130].

У військово-психологічних дослідженнях можна відокремити характерні типи змінних, що посідають найбільше місце у таких дослідженнях. Наприклад, як незалежна змінна виступають:

- дії суб'єктів військово-педагогічного процесу, а також їхні прийоми, способи, форми психолого-педагогічного впливу на вихованців;

- дії суб'єктів військово-педагогічного процесу із застосуванням матеріальних та інших засобів навчання та виховання (наприклад, військових колективів);

- програми бойової і гуманітарної підготовки;

- складена система навчання та виховання тощо. Вони добре піддаються контролю.

Наприклад, якщо маємо досліджувати проблему «Адаптаційні функції військового колективу», то ці змінні співвідносяться таким чином (табл. 7-1):

Табл. 7-1.

Співвідношення змінних соціально-психологічного дослідження між собою





Отже, чітке визначення змісту і обсягу змінних є важливою умовою правильного формулювання гіпотез.


Наступним кроком дослідження є перетворення проблем у низку гіпотез. Гіпотеза - це наукове твердження, яке є ймовірним розв'язанням наукової проблеми. Зміст цього поняття характеризується такими рисами:

- можливою або вірогідною відповіддю на питання дослідницької проблеми;

- припущенням, яке безпосередньо не випливає з наявних знань;

- є принциповим підходом до з'ясування і передбачення явищ, залежностей, ще не знайомих науці [126, с. 199].

Для верифікації сформульованих гіпотез добирають показники, що їм відповідають. Термін «показник» у психологічних дослідженнях застосовується для визначення якості певного соціально-психологічного або психічного явища на основі іншої риси, яка з цим явищем має перебувати у зв'язку певного типу. Наприклад, на підставі зовнішньої форми показника і характеру його зв'язків з досліджуваною дійсністю можна виділити такі типи показників: дійсні, фіктивні (неправдиві), якісні, кількісні, кореляційні, причинно-наслідкові.

Суттєвим моментом цього етапу є вибір офіцером методів наукового пошуку, розроблення інструментарію і процедури дослідження, які певною мірою залежать від об'єкта дослідження.

Метод дослідження - це певний спосіб розв'язання наукової проблеми. Відповідно до обсягу дослідження на всіх його етапах методи дослідження поділяють на три групи:

1. Методи збору інформації.

2. Методи верифікації та уточнення зібраного дослідницького матеріалу.

3. Методи аналізу зібраної інформації.

Наприклад, для збирання інформації використовують такі методи: аналіз відповідної літератури; аналіз різноманітних документів; біографічний метод; бесіда; анкетування; тестування; спостереження; експеримент тощо.

На етапі верифікації та уточнення зібраної інформації застосовуються методи, що базуються на психометрії та спостереженні (природний, лабораторний експерименти, спостереження тощо).

Для аналізу зібраної інформації можна використовувати шкалуван-ня, аналіз (статистичний, якісний, описовий) тощо.

Інструментарії дослідження - це матеріальні речі, за допомогою яких реалізується обраний метод добору емпіричного матеріалу. Процедура дослідження передбачає спосіб діагностування, який потребує докладного плану наукового пошуку та який узгоджується з діями співробітників і підготовкою відповідного об'єкта вивчення.

Розроблення тану дослідження є останнім кроком підготовчого етапу і водночас початком конкретних досліджень. Він включає такі елементи: цілі, напрями та етапи реалізаційних дій, їхню взаємну синхронізацію; визначення основних способів і засобів дій, за допомогою яких психологічне дослідження реалізується; визначення місця, часу та умов, за яких заплановані дії можуть бути здійснені.

Після складання плану психологічного дослідження починається наступний етап - планові дослідження, коли офіцер-дослідник одержує необхідні результати, які є для нього емпіричним матеріалом. Отже, на цьому етапі офіцер взаємодіє з предметом дослідження, сутність, логічність та формальна структура якого теоретично з'ясовані. Тож пізнавальні його дії будуть спрямовані на психічні ознаки сутності предмета і метою цих дій буде визначення емпіричних критеріїв виділених ознак.

У зв'язку з цим головною пізнавальною дією офіцера на цьому етапі є власне психологічне дослідження, що передбачає детальну організацію ситуації дослідження, процедурних компонентів та комплексу умов, які забезпечують найефективніше проходження учасниками дослідження всіх передбачених процедур, а також найповнішу фіксацію даних про хід та результати дослідження.

Однак перш ніж обґрунтувати теоретичні висновки, факти необхідно проаналізувати. З цією метою вдаються до верифікації, добору, класифікації, кодифікації та шкалування.

Залежно від їхнього місця і ролі в реалізації наукового процесу, планові психологічні дослідження поділяють на пілотажні, основні та контрольні.

Пілотажні дослідження провадять для попередньої орієнтації офіцера в дослідницькій проблемі, перевірки надійності методик і процедур основного дослідження, схеми організації і здійснення самого дослідження. У процесі дослідження вони виконують такі практичні функ-ШЇ:

- попередня орієнтація на досліджувану популяцію та умови, в яких провадитимуть основні дослідження;

- контроль і остаточне доопрацювання методів, процедури та інструментарію дослідження;

- перевірка зібраних даних; підготовка до досліджень. Основні дослідження - це основа безпосередньо реалізованих дій, що служать для пошуку та збирання необхідної кількості емпіричного матеріалу, необхідного для верифікації сформульованої гіпотези. Спосіб реалізації таких досліджень може бути різним. Це залежить насамперед від характеру психологічних проблем і методів їх дослідження. Практично немає готового рецепту здійснення основного дослідження. Проте можна визначити умови, які безпосередньо впливають на ефективність емпіричних психологічних досліджень:

- доброзичлива атмосфера в досліджуваній популяції, відсутність негативних наслідків для учасників за результатами досліджень;

- обмеження або виключення перешкод внутрішнього характеру (наприклад, невиправдане скорочення часу досліджень, здійснення досліджень у присутності сторонніх осіб тощо);

- формування у досліджуваних позитивної мотивації до предмета дослідження, до способів його провадження на основі їх переконання у необхідності досліджень і використання результатів цього наукового пошуку;

- забезпечення необхідних технічних умов для реалізації досліджень;

- уникнення спрямованого навіювання досліджуваних за їхньою поведінкою, відповідями під час дослідження;

- старанна реєстрація та аналіз обставин і умов здійснення дослідження, особливо тих, які можуть впливати на хід дослідження.

Контрольні дослідження мають на меті оцінити рівень об'єктивності отриманих даних психологічного дослідження. її слід провадити після основних досліджень і тими самими методами, які були використані під час здійснення останніх. Але вони провадяться на іншій популяції з метою перевірки, чи мають там місце такі ж закономірності, що й в основних дослідженнях. Інколи контрольні дослідження провадять на тій самій популяції, що й основні дослідження, з метою перевірки вірогідності отриманих результатів але іншими методами.

Як уже зазначалося, попередній аналіз зібраного емпіричного матеріалу полягає у верифікації, доборі, класифікації, кодифікації, шкалу-ванні тощо.

Верифікація - це поняття, яке використовується в логіці та методології науки для визначення істинності наукових тверджень шляхом емпіричної перевірки. Попередня верифікація служить для визначення наукової цінності відібраного матеріалу з погляду дослідницьких проблем та гіпотез.

Відбір емпіричного матеріалу реалізується зазвичай двома етапами. На першому відбирають необхідний для верифікації гіпотези матеріал. На другому - впорядковують увесь відібраний матеріал з погляду його важливості для доказу сформульованої гіпотези.

Класифікація - це розподіл зібраного матеріалу за певними ознаками. Тому для класифікації важливе значення має вибір основи її здійснення. Для цього відбирають найбільш суттєві в теоретичному й практичному відношенні ознаки. Результати класифікації виражають у вигляді таблиць і схем.

Класифікація підпорядковується таким законам:

1. В одній і тій самій класифікації слід використовувати одну й ту саму основу.

2. Обсяг членів класифікації має дорівнювати обсягу класифікованого класу.

3. Члени класифікації мусять взаємно виключати одне одного.

4. Розподіл на підкласи має бути безперервним [34].

Кодифікація психологічної інформації включає певні види групування відповідей на запитання й надання цим відповідям зручної для обробки та зберігання форми. Вона обов'язкова тоді, коли офіцер-дослід-ник користується такими методами, як анкетування, опитування, спостереження, інтерв'ю тощо. Для зручності обробки найбільш доцільно користуватися не самими відповідями на запитання, а кодами груп відповідей, отже кожна група відповідей замінюється із зазначеним числовим кодом.
Заміна обов'язкова тоді, коли офіцер-дослідник для обробки зібраного матеріалу використовує ЕОМ. Тобто це такий спосіб, коли «якісні» елементи досліджуваного явища характеризуються кількісними показниками.

Однак для обгрунтування досліджуваної психологічної проблеми статистичного аналізу недостатньо. Тому зібраний матеріал обов'язково слід проаналізувати якісно.

Отже, після безпосередніх досліджень настає етап опосередкованих дій, який включає обгрунтування, остаточний аналіз результатів дослідження і формулювання рекомендацій.

Обгрунтування є такою процедурою процесу пошуку, під час якої офіцер на підставі зібраного і систематизованого матеріалу визначає ступінь підтвердження гіпотези. З цією метою він використовує пояснення, уточнення, найголовніше емпіричне підтвердження.

Поряд із цими прийомами використовують спеціальні психологічні методи, що забезпечують аналіз та інтерпретацію емпіричних даних дослідження. Це такі методи, як контент-аналіз (для узагальнення змістової інформації), матричні моделі (для узагальнення інформації змішаного типу: «зміст» + «кількісні дані»). Досить часто використовують математичні методи: кореляційний, факторний, регресивний та інші види аналізу.

В цілому аналітична модель дослідження завжди має являти собою достатній та споріднений (за суттю) з предметом дослідження засіб реконструкції змісту емпіричних виявів предмета психологічного дослідження в загальну пояснювальну модель сутності досліджуваного явища. Тому офіцер-дослідник має дуже уважно і відповідально ставитися до побудови необхідної дослідницької аналітичної моделі.

З погляду теорії і методики військово-психологічного дослідження найістотнішим є аналіз видів та характеру остаточних висновків. Типологія цих висновків здійснюється за такими критеріями:

- мета і призначення результатів дослідження (діагностичні, з'ясувальні, прогностичні висновки);

- сплановані засоби використання висновків (теоретичних та практичних);

- можливий рівень узагальнення одержаних висновків (окремі або загальні).

На цьому етапі психологічного дослідження офіцер-дослідник не тільки подає результати та висновки свого дослідження, обираючи для цього найбільш інформативний засіб та форму: графічне моделювання (графіки, діаграми, структурне зображення); схематичне (схеми-моде-лі, які становлять не тільки змістову ієрархію досліджуваних явищ, їх характеристик, а й моделюють закономірні взаємопереходи та взаємовпливи між ними), ілюстративне відображення дослідницьких матеріалів та ін.), а й оцінює дослідження за такими його змістовними характеристиками: цілісність; завершеність; самостійність; самодостатність; перспективність.

Завершує процес психологічного дослідження і водночас визначає його ефективність впровадження результатів дослідження у військово-педагогічну практику. Під впровадженням розуміють систему заходів, спрямованих на втілення результатів дослідження в практику навчання, виховання, розвитку і психологічної підготовки особового складу.

Результати дослідження впроваджують у практику за такими напрямами:

- поширення результатів дослідження;

- популяризація висновків та рекомендацій дослідження;

- використання їх у практичній діяльності;

- безпосереднє впровадження результатів дослідження в пси-холого-педагогічну практику.

Аналіз результатів впровадження має велике значення для оцінки ефективності психологічних досліджень. Лише за умови досягнення позитивних результатів у запланованих напрямах військово-педагогічного процесу можна вважати дослідження в основному завершеним.

Основними принципами побудови психологічного дослідження, які визначають загальні вихідні положення і правила, що регулюють і скеровують усі сторони наукової взаємодії офіцера-дослідника з різними психічними явищами, є такі.

Принцип об 'єктивності психологічного дослідження розв'язує проблему співвідношення об'єктивного та суб'єктивного компонентів у науковому пізнанні й обмежує простір тлумачень змісту предмета дослідження. Існування цього принципу пояснюється тим, що психічне постає як об'єктивне явище, зміст якого завжди є суб'єктивним, оскільки його визначає конкретна людина (у нашому випадку - офіцер-дослідник).

Методика психологічного дослідження відтворює об'єктивний процес наукового пізнання різних психічних явищ і забезпечує об'єктивність розгортання у процесі пізнавального акту сутності предмета, що досліджується. «Об'єктивність розгортання» сутності досліджуваного явища виявляється у послідовному, системному та якісно завершеному поданні наукового знання про закономірності, характеристики та властивості існування певного явища. Результати дослідження не можуть змінити сутності та закономірностей існування предмета, що пізнається.

Суб'єктивний компонент привноситься в психологічне дослідження осо-бистісними якостями офіцера-дослідника (ініціація дослідження, свобода у виборі організаційних елементів дослідження, індивідуальні особливості професійного пізнавального досвіду та ін.).

Особливо важливими є правила принципу багатовимірного та багаторівневого існування досліджуваних соціально-психологічних і психічних явищ, які свідчать про можливість багаторівневих та багатовимірних перетворювальних впливів психолога на дійсному, реальному рівні існування явища. Багаторівневість існування соціально-психоло-гічного або психічного явища, багатовимірність дослідницьких дій психологічної науки та багатозмістовність реальних психічних впливів на існування цього явища є свідченням завершеності наукового методу військової психології.

Принцип дослідження психічних явищ у їхньому розвитку {принцип розвитку) визначає методичну основу будь-якого психологічного дослідження і грунтується на розумінні природи індивідуального світу «Я» особистості як динамічного явища, що постійно перебуває в стані руху, зміни або очікування цієї зміни. Цей принцип дає змогу визначити змістовий баланс між такими характеристиками існування досліджуваного явища, як простір, час та рух, а також методичні підходи в організації дослідження.

Навіщо так треба чинити? По-перше, психічне явище слід розглядати в кожному окремому моменті його теперішнього існування як таке, що поєднує в собі елементи минулого, сучасного і майбутнього, а тому відтворює закономірності часу свого життя (реальної, дійсної форми існування психічного) у кожному з окремих його моментів. По-друге, психологічне дослідження предмета може реалізуватися протягом визначеного проміжку часу, а всі дані цієї розтягненої в часі взаємодії мають чітко фіксуватись, а потім аналізуватись із врахуванням умов дослідження.

Принцип творчої самодіяльності вказує на основну рушійну силу розвитку індивідуального світу «Я» воїна та на змістовий напрям динаміки психічних явищ. Психологічне дослідження організується як процес виявлення, констатації або ініціації акту творчої самодіяльності особистості - рушійної сили становлення особистості воїна.

Принцип організації психічних впливів, що формують та розвивають предмет дослідження у процесі взаємодії офіцера-дослідника з об'єктом дослідження, визначає необхідний ефект, результат цієї взаємодії. Психологічний зміст «впливу» офіцера-дослідника полягає в активізації реальних, дійсних станів воїна, військового колективу та в наданні їм інтенції зміни, розвитку, перетворення.

Отже, психологічне дослідження є об'єктивним процесом наукового пізнання дійсності в сукупності її психологічних ознак та характеристик. Цей процес забезпечений об'єктивною методикою і засобами, прийомами відтворення суб'єктивного змісту цієї реальності з метою осягнення синтетичної природи індивідуального світу «Я» воїна та побудови ефективних технік і технологій гармонійних впливів і перетворень життєвих виявів предмета психологічного дослідження.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Методика психологічного дослідження"
  1. Методологія та методика психологічного дослідження
    Методологія та методика психологічного
  2. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи
    В організації та здійсненні психологічної роботи, що охоплює широкий спектр проблем життєдіяльності Збройних сил України, ключове місце посідають військові психологи. їхні посади впроваджені починаючи з батальйонної ланки. У батальйоні (лінійному й окремому) і полку (на кораблі 1 рангу) психологічну роботу провадять офіцери-психологи: - в батальйоні - офіцер з морально-психологічної підготовки
  3. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЯК КОМПЛЕКС ЗАХОДІВ
    На думку лікаря з Чернігова Н. Дейкун, однією із стратегічних помилок є те, що під системою охорони здоров'я населення в Україні та й колишньому СРСР мали на увазі мережу санітарно-профілактичних, лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санаторно-курортних, аптечних, науково-медичних та інших установ (Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р., ст. 16). Таке
  4. ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВЕ САМОРЕГУЛЮВАННЯ
    Кожна людина повинна самостійно творити себе. Для того, щоб "робити себе", спочатку треба зрозуміти себе в головному, потім брати курс на поступове нарощування своїх можливостей. Ривки й "великі стрибки" швидше за все призведуть до ще більшої непевності й розчарування. Але ж будь-яку людину природа наділила величезними резервами. Відомий льотчик М. Громов писав: "Мої успіхи в авіації часто
  5. Сучасні підходи до психічного оздоровлення
    На сьогодні велика увага приділяється несвідомій, але визначаючій нашу поведінку частині психіки підсвідомості та надсвідомості. Невідома частина психіки, яка вивчається глибинною і трансперсональною психологією, має свою мову - мову образів і символів та свої особливості функціонування. Підсвідомість зберігає пам'ять про всі об'єкти та події, із якими зустрічалася людина, не має етичних норм.
  6. Механізм оздоровчої дії фізичних вправ
    Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарата, активізацією обміну речовин. У результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі фізичної праці. Це призводить до розладу регуляції діяльності
  7. Основні етичні норми та вимоги до особистості психолога
    Особистісні якості спеціаліста-психолога мають першочергове значення для клієнтів. Чимало з них, які вважаються важливими у роботі, мають етичні та моральні компоненти і, відповідно, розглядаються як достоїнства особистості. Неприйнятно говорити, щоб всі спеціалісти володіли цими якостями, оскільки дуже важливо, щоб ці особистісні якості, які глибоко вкоренилися у людині, випливали та розвивалися
  8. Етичні проблеми та зваби практичної психології
    Здоровою є людина не вільна від проблем, а та, котра вміє з ними поводитись. Н. Пезешкіан Якщо у психолога немає професійної гідності й совісті, то в нього немає й етичних проблем. Наслідки спілкування з психологом мають велику особистісну значимість для клієнта. Яким буде втручання психолога - розвиваючим чи руйнуючим особистість клієнта - залежить від дотримання психологом етичних
  9. Етичні проблеми у науково-дослідницькій діяльності психологів
    Серед етичних проблем у науково-дослідницькій діяльності психолога виокремимо такі [6, c.289-294]: 1) Надмірне експериментування. Психолог заради отримання «цікавих результатів» ставить інтереси науки чи свої кар'єрні інтереси вище за інтереси клієнтів. Звичайно, і психолог-дослідник, і психолог-практик повинні вести науковий пошук, але як тільки вони відчують, що почали ставитися до клієнтів
  10. Етичні принципи у роботі психолога
    Сучасний рівень науки і практики та їх зростаючий вплив на соціальні та економічні процеси вимагають спеціального регламентування дій психологів, як у процесі дослідницької роботи, так і в ході реалізації їх рекомендацій. Підвищення ефективності роботи психологів у різних галузях, виключення випадків дискредитації психології вимагають введення в практику етичних принципів і правил роботи
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека