загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Заходи щодо охорони атмосферного повітря

Законодавчі заходи - це заходи, що визначають ідеологічне та юридичне обгрунтування заходів у галузі санітарної охорони атмосферного повітря .

Законодавчі заходи регулюють суспільні відносини у використанні та відтворенні природних ресурсів, здійснюють екологічну політику уряду, спрямовану на попередження забруднення повітряного басейну шкідливими речовинами і захист здоров'я населення. Законодавчі заходи забезпечують гармонійний розвиток фізичних і духовних сил, високий рівень працездатності і активне довголіття кожного члена суспільства, попереджають захворюваність і знижують її, ліквідують чинники та умови, які негативно впливають на здоров'я населення.

Законодавство складається з актів, затверджених державними органами. Ретроспективний аналіз даних літератури свідчить про те, що в 1273 р. англійський парламент прийняв закон про заборону використання вугілля як забруднювача атмосферного повітря. У Росії в 1883 р. вперше вийшло положення "Про дозвіл і устаткуванні приватних заводів, мануфактурних, фабричних та інших установ у м. Санкт-Петербурзі", в якому була зроблена спроба класифікувати промислові підприємства на три категорії залежно від завданої шкоди атмосферному повітрю. А в 1913 р.

в нашій країні Управління головного лікарського інспектора підготувало законопроект "Про санітарну охорону повітря, води і грунту", а також "Положення про санітарну охорону повітря від забруднення димом". Але основні принципи законодавства в галузі охорони атмосферного повітря були сформульовані в період організації Народного комісаріату охорони здоров'я в 1918 р. У 1929-1930 рр.. почали проводити наукові дослідження з гігієни атмосферного повітря і був організований трест "Газоочистка з проектування газоочисних споруд та їх впровадження на підприємствах".

У 1947 р. прийняті "Санітарні норми проектування промислових підприємств". У цьому документі вперше були визначені вимоги до вибору земельної ділянки під будівництво промислових підприємств і встановлено розміри СЗЗ залежно від класу їх небезпеки. У 1949 р. вийшла постанова Ради Міністрів "Про заходи боротьби з забрудненням атмосферного повітря і поліпшення санітарно-гігієнічних умов населених місць", відповідно до якого вперше заборонялося затвердження проектів будівництва, реконструкції промислових підприємств, які не передбачають санітарно-техні-чеських заходів.

У 1969 р. були затверджені "Основи законодавства СРСР і союзних республік про охорону здоров'я", а в 1973 р. постановою Ради Міністрів - "Положення про державний санітарний нагляд" № 361, в якому визначено мету , завдання і права санітарно-епідеміологічної служби. В Україні в 1971 р. Верховною Радою був прийнятий закон про охорону здоров'я, а в 1973 р. МОЗ України затвердило наказ № 517 "0 державний санітарний нагляд в Україні". 25.06.1980 р. був прийнятий "Закон про охорону атмосферного повітря", відповідно до якого на санітарно-епідеміологічну службу було покладено контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил у цій галузі.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 р. "Про проголошення незалежності України" та прийняттям "Акта проголошення незалежності України" санітарно-епідеміологічна служба України у своїй діяльності керується такими законодавчими документами, в Зокрема Конституцією України (прийнятої на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.).

Повновладдя народу України в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів реалізується на підставі Конституції України. Відповідно до ст. 13, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу. У ст. 16 підкреслюється, що екологічна безпека і підтримання екологічної рівноваги, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави.

1.07.1991 р. прийнятий закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", який визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Згідно ст. 52 цього документа підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані дотримуватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин з тим, щоб не допустити забруднення ними навколишнього природного середовища. При створенні нових хімічних препаратів і речовин, інших потенційно небезпечних для навколишнього середовища субстанцій повинні розроблятися і затверджуватися МОЗ України допустимі рівні вмісту цих речовин у об'єктах навколишнього природного середовища, методи визначення їх залишкової кількості та утилізації після використання.

У ст. 53 вказується, що виробництво і використання нових штамів мікроорганізмів та інших біологічно активних речовин дозволяється лише після проведення комплексних досліджень їх впливу на здоров'я людей і навколишнє природне середовище при узгодженні з МОЗ України. У ст. 55 підкреслюється, що підприємства, установи, організації та громадяни повинні вживати ефективних заходів щодо зменшення обсягів утворення та знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових, інших відходів. Ст. 68 передбачає дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

19.11.1992 р. постановою Верховної Ради України були затверджені "Основи законодавства України про охорону здоров'я", які спрямовані на забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, негативно впливають на їх здоров'я, попередження хвороб і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. Санітарно-епідеміологічне благополуччя територій і населених пунктів України забезпечує система державних стимулів, дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та організація державного санітарного нагляду.

16.10.1992 р. був введений в дію Закон України "Про охорону атмосферного повітря", який спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та попередження несприятливого впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. Цей закон визначає правові та організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюють нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, гранично допустимих викидів речовин, що забруднюють атмосферне повітря, стаціонарних джерел, гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел, вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел в межах населених пунктів, в рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об'єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана з викидами речовин, що забруднюють атмосферне повітря, несприятливим впливом фізичних та біологічних факторів, зобов'язані: здійснювати організаційні, господарські, технологічні, технічні, планувальні заходи щодо зменшення обсягів викидів шкідливих речовин і зменшення впливу фізичних факторів, організації СЗЗ, благоустрою території промислового майданчика, здійсненню контролю за складом і вмістом речовин, що надходять в атмосферне повітря. Підприємства, установи та організації відповідно до міжнародних угод зобов'язані скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, що руйнують озоновий шар, а також викиди вуглецю діоксиду та інших речовин, накопичення яких в атмосфері може привести до зміни клімату.

Викиди шкідливих речовин, для яких не встановлені відповідні нормативи екологічної безпеки, не дозволяються. Для аварійних ситуацій і несприятливих метеоумов повинні бути розроблені і погоджені з відповідними міністерствами спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря.

У документі перераховані заходи щодо запобігання та зменшення забруднення атмосферного повітря автотранспортними та іншими пересувними засобами і установками:

1) переклад транспортних засобів на менш токсичні види палива та виконання комплексу заходів щодо зниження викидів, знешкодження шкідливих речовин і зменшення фізичного впливу під час проектування, виробництва, експлуатації та ремонту транспортних та інших пересувних засобів і установок;

2) раціональна планування і забудова населених пунктів з дотриманням визначальних нормативів відстань до транспортних шляхів;

3) виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста транспортних підприємств, вантажного транзитного автомобільного транспорту;

4) обмеження в'їзду автомобільного транспорту та інших транспортних засобів і установок в Селітебні, курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні та природно-заповідні зони, місця масового відпочинку і туризму; 5) поліпшення утримання транспортних шляхів і вуличного покриття;

6) впровадження в містах автоматизованих систем регулювання дорожнього руху;

7) вдосконалення технологій транспортування і зберігання палива, забезпечення постійного контролю якості палива на нафтопереробних підприємствах та автозаправних станціях;

8) впровадження і вдосконалення діяльності контрольно-регулювальних і діагностичних пунктів та комплексних систем перевірки нормативів екологічної безпеки транспортних та інших пересувних засобів і установок. Проектування, виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів, забороняється.

Повинні дотримуватися також правила та вимоги до транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів з метою попередження забруднення атмосферного повітря.

Законом визначено вимоги до охорони атмосферного повітря в процесі видобутку корисних копалин, проведення вибухових робіт і забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами. Заборонено складування, зберігання, розміщення виробничого, побутового сміття, нових териконів і відвалів, які можуть бути джерелами погіршення якості повітряного басейну населених пунктів. Планування, забудова і розвиток населених місць повинні здійснюватися з урахуванням вимог до раціонального використання та екологічної безпеки атмосферного повітря і обов'язковим проведенням екологічної експертизи. Під час визначення місць розміщення нових, реконструкції діючих підприємств, несприятливо впливають на стан атмосферного повітря, встановлюються СЗЗ.

Контроль у галузі охорони атмосферного повітря спрямований на дотримання вимог законодавства з охорони та використання атмосферного повітря всіма державними органами та підприємствами, організаціями та громадянами. МОЗ України та його органи на місцях здійснюють контроль в частині дотримання ГДК атмосферних домішок, ПДУ акустичного, електромагнітного та радіаційного впливу на здоров'я населення. Державному обліку підлягають об'єкти, що негативно впливають на стан повітряного басейну. Збір, обробка, збереження та аналіз інформації про якість атмосферного повітря здійснюються за єдиною системою державного моніторингу навколишнього природного середовища органами МОЗ України, Міністерством екології та переробних ресурсів і Державною гідрометеорологічною службою. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, несуть відповідальність згідно з актами законодавства України.

24.02.1994 р. був введений в дію Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Згідно ст. 19, якість атмосферного повітря в населених пунктах, на території підприємств, закладів, організацій та інших об'єктів повинно відповідати санітарним нормам. Підприємства зобов'язані вживати належних заходів щодо попередження забруднення атмосферного повітря та усунення його причин.

Разом з зазначеними вище законодавчими документами санепідслужба при здійсненні попереджувального і поточного державного санітарного нагляду керується інструктивними, нормативно-методичними матеріалами, а саме:

1) ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень";

2) ГОСТ 17.2.3.01-86 "Правила контролю якості повітря населених пунктів";

3) ОНД-86 "Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств";

  4) "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" (затверджені наказом № 173 МОЗ України від 19.06.1996 р.;

  5) "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць" (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) - ДСП-201-97.

  9.02.1995 р. Верховна Рада України прийняла закон "Про екологічну експертизу", який спрямований на попередження несприятливого впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей, а також оцінку ступеня еколого-гігієнічної безпеки господарської діяльності та еколого-гігієнічної ситуації на окремих територіях та об'єктах. В області профілактичної медицини законом визначено такі завдання: встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінка впливу їх діяльності на популяційному-ве здоров'я і ефективність заходів з охорони здоров'я населення. Головним принципом експертизи є гарантування безпечного для життя і здоров'я людей навколишнього природного середовища.

  Об'єктами експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення еколого-гігієнічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створенню загрози здоров'ю людей. Суб'єктами екологічної експертизи в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть несприятливо впливати на здоров'я людей, є органи та установи МОЗ України.

  Гігієнічні заходи є складовою частиною санітарного законодавства, основою попереджувального і поточного державного санітарного нагляду '.

  Технологічні заходи спрямовані на забезпечення екологічно чистого виробництва.

  Викиди промислових підприємств поділяють на технологічні та вентиляційні; організовані і неорганізовані. До технологічних належать: хвостові викиди технологічних процесів; викиди під час продування технологічного обладнання; викиди котелень. Вентиляційними вважаються викиди загальнообмінної та місцевої витяжної вентиляції. Організованими викидами є такі, які відводяться системою газовідводів на пилогазоочисного установки. До неорганізованих викидів відносяться: викиди, що виникають внаслідок експлуатації негерметичного технологічного обладнання, комунікацій, складів сировини і фабрикатів, золовідвалів, відвалів шламу.

  Технологічні заходи повинні забезпечувати, по-перше, замкнуті технологічні процеси, що виключають викид в атмосферу хвостових газів на кінцевих стадіях виробничих процесів або газів, що утворюються на проміжних стадіях виробництва (абгазов). В даний час все ширше впроваджують часткову рециркуляцію, тобто повторне використання газів. Організовують промислове виробництво за принципом безвідходної технології. За цією схемою хвостові гази і абгази використовують як цінна сировина в промисловому виробництві. Прикладом може служити газифікація високосірчаного рідкого палива (мазуту) з отриманням газу, використовуваного для енергетики. У сталеплавильному виробництві пил, що містить 40-50% заліза перетворюють при змішуванні з силікатом натрію і цементом в продукт, використовуваний в технології цього виробництва.

  Золу виносу застосовують для зміцнення солонцюватих грунтів, а в суміші з піском і гравієм - для будівництва доріг, виготовлення портландцементу, бетону, легкого наповнювача, як добавку при виготовленні брикетів або будівельних блоків, а також, за умови відсутності токсичних інгредієнтів, як добриво в сільському господарстві. По-друге, необхідно передбачити такі технологічні процеси, які забезпечують:

  1) заміну шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідливими;

  2) заміну сухих засобів переробки сипучих матеріалів мокрими;

  3) заміну нагрівання на полум'я електричним нагріванням, твердого та рідкого палива - газоподібним;

  4) очистку сировини від шкідливих домішок;

  5) герметизацію і максимальне ущільнення стиків і з'єднань в технологічному обладнанні для попередження виділення шкідливих речовин у процесі виробництва;

  6) комплексну механізацію, автоматизацію процесів;

  7) безперервність процесів виробництва;

  8) накриття механічного транспорту, а також використання гідро-і пневмотранспорту для транспортування сипучих матеріалів;

  9) рекуперацію шкідливих речовин та очистку технологічних викидів.

  Останнім часом увагу вчених світу приваблює безпаливні енергетика - використання сонячної, вітрової та геотермальної енергії. У Криму самою природою створені ідеальні умови для застосування цих джерел енергії. На сонячному півострові діє 50 геліостатів, які дають можливість заощадити 200 т палива. Є декілька десятків вітряних млинів, в тому числі і на Арабатській стрілці. Димові котельні замінюють геліотермальних установками, обігріваючими за рахунок підземного тепла службові приміщення, школи, дитсадки, житлові будинки, теплиці, тваринницькі ферми і пр. Потужним джерелом енергії є також море. Великий інтерес представляє і можливість використання енергетичних установок, які працюють від сонячних променів. У Криму побудована перша в країні сонячна електростанція. З метою зниження забруднення атмосферного повітря димовими газами котелень вважають доцільним використання в котельних і ТЕС природного газу.

  Так, зміна паливної структури на київських ТЕС, тобто збільшення використання газу до 98%, зменшило викид золи в 3 рази, сірчистого газу - в 5 разів. Перспективним напрямком у розвитку енергетики є переробка палива в енерготехнологічних установках з промисловим використанням продуктів, що містяться в паливі. Процес переробки твердого палива складається з: а) підсушування подрібненого палива димовими газами; б) термічного розкладання палива з отриманням напівкоксу, газу і смоли; в) спалювання напівкоксу в котлі і використання продуктів термічного розкладання. У кінцевому рахунку отримують газ та електроенергію. Вид палива має також велике значення і для обмеження токсичності вихлопних газів автотранспорту. Пошуки нових видів палива ведуться в двох напрямках: удосконалення традиційного і створення нового.

  Перший напрямок передбачає виробництво основних видів палива (бензину та дизельного палива) з додаванням таких компонентів, як спирти, водень, високооктанові речовини, присадки. Другий напрямок передбачає виробництво синтетичного палива із застосуванням горючих сланців, вугілля, природного газу, горючих нафтових компонентів. В останні десятиліття частіше стали використовувати природний газ як замінник нафтового палива. За енергетичним параметрам 1 м3 природного газу еквівалентний 1 дм3 бензину. Застосування стисненого природного газу дає можливість знизити концентрацію оксиду вуглецю в 2-3 рази, азоту оксидів - в 1,2-2 рази, вуглеводнів - в 1,1-1,4 рази. Серед спиртового палива перевага віддають метиловому спирту. Перспективність метанолу пояснюється, по-перше, його високої детонаційної стійкістю. Додаючи метанол до низькооктановому бензину, можна значно (до 72-95) підвищити його октанове число і не застосовувати токсичні антидетонатори на основі свинцю.

  По-друге, потужність двигунів, що працюють на чистому метанолі, на 6-7% вище, викид вуглеводнів менше на 10-12%, азоту оксидів - на 8-12%, ніж працюючих на бензині. Оскільки у відпрацьованих газах відсутній сажа, відпадає необхідність у каталітичному нейтралізаторі. Перспективні також насадки з пористого термовермікуліта, насиченого розчинами солей марганцю і заліза, і металокомплексних сполук.

  Отримане на основі водню синтетичне паливо має ряд переваг. Запаси сировини для отримання такого палива не обмежені. У процесі спалювання штучного палива на основі водню утворюється значно менше шкідливих речовин, ніж при спалюванні рідкого і газоподібного, а якщо спалюють водень, вони практично відсутні. Таке паливо можна застосовувати в сучасних автомобілях, авіаційних двигунах без значних конструктивних змін.
трусы женские хлопок
 Останнім часом для отримання рідкого чи газоподібного палива рекомендують застосовувати біотехнології. В якості сировини можна використовувати комунальні та сільськогосподарські відходи, цукровий очерет, цукровий буряк, сорго, кукурудзу, водяний гіацинт, водорості. У процесі фотохімічного перетворення біомаси утворюються метан, метанол, водень.

  Важливе значення у вирішенні проблеми знешкодження відпрацьованих газів автотранспорту має розробка роторних, двотактних двигунів, що працюють на горючої суміші при співвідношенні повітря і палива 40:1 замість 15:1 і одночасно зменшують споживання пального на 40%, особливо на низьких оборотах. При цьому головною умовою повного згоряння такої суміші є її однорідність, що досягається рециркуляцією частини відпрацьованих газів. Для підвищення ефективності очищення відпрацьованих газів автомобілів також удосконалять каталізатори: механічні характеристики глиноземний підкладки шляхом зміни щільності, розміру пор, товщини і площі активної поверхні, а також оптимального розподілу таких металів, як платина, паладій, родій із застосуванням алюмінію оксиду.

  Для одночасного зниження вмісту NOx та окислення НС, СО запропоновано використовувати каталізатори потрійної дії. Значне скорочення викидів NOx (понад 60% при згорянні вугілля) промисловими підприємствами може бути досягнуто при застосуванні пальників нового покоління з внутрішнім розміщенням палива. Нестехіометріче-ське спалювання (спалювання палива при недостатній кількості кисню в нижній частині топки з додаванням повітря в початкову частину потоку) з утворенням низької концентрації NOx рекомендують при використанні нових і переобладнаних систем всіх видів котлів. Рециркуляція димових газів (10-20%) частково охолодженого газу рециркулює в камеру згоряння) дає можливість зменшити обсяг викидів NOx при спалюванні вугілля на 20%, мазуту - 20-40%, газу - на 50%.

  Останнім часом широкого поширення набуло селективне каталітичне відновлення азоту оксидів. Перевагами цього процесу є висока (90%) ступінь очищення газів від оксидів азоту, відсутність побічних продуктів і мінімальна втрата тепла. Для скорочення обсягу викидів сполук сірки під час спалювання вугілля передбачають попередню обробку вугілля із збагаченням у важкій середовищі з виділенням 10-30% сірки. Застосовуючи багатостадійну флотацию, електростатичне розподіл і масляну агломерацію з вугілля можна видалити до 90% піритної сірки і до 65% загальної сірки. Повне очищення вугілля від сірки можлива після видалення пов'язаної органічної сірки. При цьому перспективними є мікробіологічні та хімічні методи. Мікробіологічні методи засновані на тому, що певні бактерії і гриби поглинають сірку. Методи хімічного очищення передбачають обробку вугілля спеціальними реагентами або розчинниками під тиском і каталітичну гидрогенизацию.

  Вважають за доцільне десульфірування вугілля методом подрібнення і промивання водою і розчинами лугів, видалення колчедана за допомогою повітряних сепараторів. Серед циклічних процесів видалення сірчистого ангідриду з отриманням сірковмісних речовин найбільш поширений вапняний метод видалення сірки з палива шляхом зрошення димових газів вапняним молоком в скрубберах. Продукти взаємодії сполук кальцію і сірки в США видаляють в шлам, а в Японії переробляють на гіпс і будівельно-дорожні матеріали. У процесі спалювання мазуту з високим вмістом сірки для зниження концентрації її сполук у викидах доцільно застосовувати хімічні присадки (піролін, дісульфіт-рол, бюказін, картає та ін.)

  До принципово новим методам очищення газів топок від сірки діоксиду та азоту діоксиду відносяться:

  1) обробка газів аміаком або вапном з подальшим опроміненням потоком електронів;

  2) метод, який заснований на окисленні сірчистого ангідриду на ванадієво каталізаторі з утворенням сірчаної кислоти і амонію сульфату;

  3) сухе уловлювання адсорбентами - дрібнозернистим торф'яним напівкоксом або заліза оксидами;

  4) зв'язування сірки шляхом вдування в топку порошку доломіту (Сас03 | MgC03);

  5) метод газифікації під тиском; 6) окислення озоном з використанням отриманих продуктів в якості добрив.

  Зменшення (на 93-98%) діоксинових викидів сміттєспалювальних заводів і енергоустройств, що працюють на твердих відходах, досягають при використанні модифікованого кальцію гідроксиду - сорбаліта. Ефективність підвищується при додаванні активованого вугілля. Розроблено технологію сорбції ПХДД і ПХДФ з димових газів із застосуванням фільтрів з буровугільного коксу, що дає можливість знизити вміст цих речовин на два порядки. Знайдено спосіб руйнування діоксинів при проходженні ГВП та летючої золи через шар каталізатора при температурі 350-450 ° С. Широко застосовують термічні технології для видалення діоксинів з викидів (нагрівання або окислення при температурі 1000 ° С): спалювання в стаціонарній печі, яка обертається; ліквідація за допомогою інфрачервоного нагрівання і в електричному реакторі.

  CaHumapHO-технічні заходи. Устаткування для очищення газів від пилу. Існує два методи очищення ГВП від пилу: сухий і мокрий. Обидва методи описують однією моделлю - швидкістю руху частинок щодо газового потоку під дією гравітаційних, відцентрових, інерційних і електростатичних сил протягом часу перебування газу в камері. Поведінка частинок розміром до 100 мкм в газовому потоці підпорядковується таким правилам турбулентного осадження (закон Стокса):





  Поведінка частинок діаметром більше 200 мкм в газовому потоці описують за формулою:



  де D - діаметр частинки (м); рь р2 - щільність частинки і середовища (кг/м3); g - прискорення сили вільного падіння (9,8 J J MJC2).

  де Dp - діаметр частинки (м); Ps - щільність частинки (кг/м3), v - швидкість газового потоку в камері (м / с); г) - динамічна в'язкість газового середовища (Па - с); U [- швидкість руху частинки (м / с); г - радіус камери (м):

  ТАБЛИЦЯ 89 Швидкість осадження частинок пилу різного діаметру в повітряному середовищі



  Частинки діаметром менше 0,1 мкм підкоряються броунівському руху. У табл. 89 наведено дані про залежність швидкості осадження частинок від їх розміру. Зі зменшенням діаметра частинок пилу від 200 до 0,5 мкм швидкість осадження зменшується в 171 428 разів.

  В основу класифікації установок з очищення газового потоку від пилу покладені сили, що діють на порошинки і відокремлюють їх від потоку-носія. До першої групи відносяться механічні пиловловлювачі, в яких пил видаляється під дією гравітаційних, відцентрових або інерційних сил. До другої групи належать фільтраційні пристрої, в яких пил видаляється при проходженні газового потоку через пористий матеріал під дією сил інерції, сил Ван-Дер-Вааль-са. Третя група - електрофільтри, в яких частинки осідають за рахунок електростатичних сил, четверта група - акустичні пиловловлювачі, в яких діють акустичні коливання звукової та ультразвукової частот, п'ята група - пристрої, в яких частинки уловлюються орошающей рідиною.

  Гравітаційні пиловловлювачі. Пилеосадітельние камери являють собою порожню камеру круглого або прямокутного перерізу з бункером для збору пилу (рис. 88). Ефективність роботи камери залежить від площі її заснування і швидкості осадження частинок пилу. Щоб частинка пилу встигла осісти на дно камери, її довжина Lk повинна складати:

  U.=Нк (УГУ (УОС),

  де Нк - висота камери; vr - швидкість газу (м / с); voc - швидкість осадження частинок (м / с). При одній і тій же швидкості газу в камерах з невеликою висотою газ очищується ефективніше.

  Газовий потік на вході в камеру проходить через грати з лопатями, які підвищують ефективність уловлювання пилу завдяки зниженню турбулентності потоку. При надходженні газового потоку в камеру швидкість часток різко зменшується (до 1-1,5 м / с) і вони під дією сил гравітації випадають на дно камери, після чого надходять в бункер з пиловим затвором (мал. 88, а).



  Рис. 88. Основні конструкції пилеосадітельних камер:

  а - порожниста; б - з горизонтальними полками; в, г - з вертикальними перегородками; 1 - корпус;

  2 - бункер для збору пилу; 3 - полиці; 4 - перегородки

  Пилові затвори можуть бути безперервного ("мигалки" з плоскими і конусними клапанами, або шлюзові затвори і шнеки) і періодичного (шиберні і кульові) дії. Для кращого вловлювання частинок збільшують поверхню осадження лугом обладнання в камерах горизонтальних полиць (рис. 88, б) або вертикальних перегородок (рис. 88, в, г), що скорочує шлях руху частинок і час їх осадження. Пил, що осів на полицях, періодично видаляють скребками через дверцята в бічній стінці камери або змивають водою. У гравітаційних камерах уловлюються частинки діаметром 50 мкм. Ефективність очищення становить 40-50%. Такі камери застосовують головним чином для першого ступеня очищення газу від грубодисперсной пилу (наприклад, на агломераційних фабриках, чавуноливарних заводах).

  Інерційні пиловловлювачі. Принцип дії таких апаратів заснований на використанні інерційних сил. Якщо в апараті по ходу руху газу встановити перешкоду, то газовий потік огинає його, а тверді частинки за інерцією зберігають початкове рух. Наштовхуючись на перешкоду, вони втрачають швидкість і випадають з потоку. Ефективність пиловловлювання підвищується, якщо часткам повідомити додатковий момент руху, вектор якого спрямований вниз і збігається з вектором гравітаційних сил. Жа-люзійний інерційний пиловловлювач має форму конуса і складається з кілець, вставлених одне в інше з невеликим проміжком, який утворює кільцеву щілину. Він встановлений в газохід підставою назустріч потоку ГВС.

  Підстава пиловловлювача повністю перекриває перетин газоходу, внаслідок чого запилений повітря направляється в конус (рис. 89). Процес очищення ГВП в апараті полягає в тому, що під час проходження димових газів зі швидкістю 5-15 м / с через щілини між кільцями вони поділяються на потоки, які різко змінюють свій напрямок і огинають кільця. Частинки пилу, продовжуючи за інерцією рухатися вперед, відокремлюються від газу, вдаряються про пластини і потрапляють всередину вхідний камери. Велика частина ГВП (80-90%) проходить через кільцеві щілини, а менша (10-20%) направляється в циклон, а потім - в димохід. У жалюзійних пиловловлювачах газовий потік очищається від пилових часток діаметром 25-30 мкм на 60%. Застосовують їх в котельнях, а також при обробці мінеральної сировини. Недоліками цих апаратів є цементація пилових частинок на перегородках, складність очищення, абразивне зношування поверхні пластин.

  До інерційним пиловловлювачами відноситься і пиловий мішок (Штауб-зак). Це циліндр діаметром Юмі конічним дном (рис. 90). Газ надходить зверху по центральній трубі, яка розширюється донизу всередину пилового мішка.



  Рис. 89. Жалюзійних інерційний пиловловлювач



  Рис. 90. Штаубзак

  Осідає пил внаслідок різкої зміни напряму газового потоку (на 180 °) при виході з центральної труби в корпус мішка. Очищений газ піднімається зі швидкістю 1 м / с до вихідного штуцера. Штаубзак застосовують для попереднього очищення (на 65-85%) газу від пилових часток діаметром 25-30 мкм в чорної, кольорової металургії під час електротермічної обробки полиметаллического сировини в печах.

  Відцентрові пиловловлювачі. Найбільш поширені серед відцентрових пристроїв так звані циклони. Це пояснюється відносною простотою їх конструкції, незначним гідравлічним опором, малими габаритними розмірами і достатньою ефективністю очищення. Термін "циклон" походить від грец. kyklon - звихрилася, крутити, переміщати по колу. Циклон вперше був застосований як сухий вихровий сепаратор 25.07.1886 р., коли СМ. Морзе отримав німецький патент на циклонний сепаратор. Виділяється пил в циклонах під дією відцентрових сил, що виникають внаслідок обертання газового потоку в корпусі апарату.

  Незважаючи на різноманітність конструкцій циклонів, класичний варіант (рис. 91) має такі складові частини: циліндричну обечайку (3) з кришкою (5) і тангенціальним патрубком (4) для введення запиленого газу; конус (2) з патрубком для відведення пилу; центральну трубу (7) з патрубком (6) для відведення очищеного газу; пилозбірник (1).



  Рис. 91. Циклон

  Рис. 92. Батарейний циклон

  Запилений газ надходить в циклон по тангенціально розташованому патрубку, набуваючи обертальний рух. Після двох-трьох обертань в кільцевому проміжку між корпусом і центральною трубою газ гвинтоподібно опускається вниз, причому в конусної частини апарату внаслідок зменшення діаметра швидкість обертання потоку збільшується. Під дією відцентрової сили частки пилу відкидаються до стінок циліндра, завдяки чому основна їх маса зосереджується в потоці газу, який рухається безпосередньо у стінок апарату. Цей потік спрямований в нижню частину конуса, частки пилу при цьому потрапляють в пилозбірник, а газ, різко змінивши напрямки, по центральній трубі виводиться з апарата.

  Ефективність очищення газу від частинок пилу діаметром 5 мкм становить 11%, до 10 мкм - 40%, 30 мкм - 70%, 60 мкм - 90%. У різних галузях промисловості в залежності від умов виробництва та вимог очищення застосовують циклони типів: НІІОГАЗ (ЦН-11, ЦН-15, ЦН-24, СК-ЦН-34, СК-ЦН-40); Ліоте; СИОТ; ЦКТІ; ЦМС -27 та ін При одній і тій же продуктивності менші розміри циклонів забезпечують більш високу ступінь очищення, мають менший гідравлічний опір, працюють в широкому діапазоні запиленості (до 100 г/м3), температур (до 400 ° С) і тиску. До таких апаратів відносяться батарейні циклони (мультициклон, мультіклон). Високого ступеня очищення ГВП досягають за рахунок установки в циклонах діаметром 3 м елементів (ціклончіков) малого діаметра (15-25 см).

  Батарейний циклон може містити кілька десятків і навіть сотень паралельно розміщених елементів, які мають спільні колектор для підведення газу і бункер для збору пилу (рис. 92). Так, батарейний циклон продуктивністю 650000 м3 / ч містить 792 ціклончіка. Але оптимальним вважають вміст таких елементів у кількості 100. При більшої їх кількості ефективність очищення знижується. Батарейні циклони можуть працювати за принципом прямо-або об-ратнопоточних циклонів. Обертальний рух ГВП в елементах відбувається як за рахунок тангенціального підведення, так і шляхом аксіальної подачі газу через розетки.

  Запилений газ входить через патрубок в конічну камеру циклону, а потім аксіально - в ціклончікі, які мають гвинтоподібний апарат з 4-8 лопатями або спіраль, встановлені під кутом 25 °. Лопаті можуть бути загнутими вгору для ненаголошеного входу газу. Коли ГВП проходить гвинтові лопаті, тверді частки за рахунок відцентрової сили випадають з потоку та збираються у бункері. Очищений газ по центральних трубах цик-лончіков направляється у верхню частину батарейного циклону і виводиться з нього по патрубку. Ефективність очищення становить: від часток пилу діаметром 5 мкм - 85-90%, 10 мкм - 85-90%, 20 мкм - 90-95%.

  Циклони використовують головним чином для першого ступеня очищення (у будівельній, металургійній промисловості, на ТЕС) в комбінації з апаратами для тонкого очищення газу, наприклад електрофільтрами і скруберами. До недоліків відносяться складності у виготовленні і велика металоємність апаратів. Крім того, батарейні циклони ефективно працюють лише при очищенні газів від сухої і не злипаються пилу.

  Фільтраційні пиловловлювачі. У цих пристроях газовий потік проходить через пористий матеріал різної щільності і товщини, в якому затримується основна частина пилу. Фільтраційні пристрої залежно від фільтруючих матеріалів поділяють на 4 групи:

  1) з гнучкими пористими перегородками з природних, синтетичних і мінеральних волокон, з тканинних, нетканевих волокнистих матеріалів (повсті, картону, губчастої гуми, пінополіуретану, металлотканей). В останні роки натуральні тканини (шерсть, бавовна) замінюють на синтетичні, хімічно, термічно, механічно стійкі до впливу мікроорганізмів, з меншою влагоемкостью (ровіл з полівінілхлориду, крілор з поліакрил-нітрилу, тергаль з поліефірної смоли), а також використовують скловолокно, оброблене силіконом, яке витримує температуру 300 ° С;

  2) з напівжорсткими перегородками (з стружки, сіток);

  3) з жорсткими перегородками (з кераміки, пластмас, пресованого порошку, металу);

  4) з зернистими шарами (з коксу, гравію, кварцового піску).

  Фільтруючий ефект пористого матеріалу полягає в уловлювання частинок, діаметр яких перевищує розмір отворів (пор) матеріалу. При цьому більші частки пилу розташовуються поперек цих отворів, утворюючи суцільний шар пилу, який затримує тонку пил. Чим менше діаметр пір, тим ефективніше уловлювання аерозолів. Частинки, досягаючи поверхні матеріалу, осідають під дією сил Ван-Дер-Ваальса, електростатичного притягання. На практиці широко використовують рукавні фільтри. Рукавний фільтр запатентований в 1886 р. Бетом. Тому його ще називають бета-фільтром (рис. 93).



  Тканинні фільтри виготовляють у формі циліндричних труб (рукавів), розташованих паралельно в кілька рядів, що забезпечує велику площу поверхні. Вентилятор через вхідний газохід нагнітає газ в камеру, потім він проходить через тканинні рукави, нижні кінці яких закріплені хомутами на патрубках розподільної решітки. Пил осідає на внутрішній поверхні рукава, а очищений газ проходить через пори тканини і виводиться в атмосферу.

  Рукавні фільтри очищають газ від тонкодисперсної пилу, тобто від часток діаметром 0,001-0,5 мкм. Частинки діаметром більше 1 мкм затримуються в основному шляхом зіткнень і прямого захоплення, в той час як частинки діаметром 0,001-1 мкм уловлюються внаслідок дифузії і електростатичного взаємодії. Після утворення досить товстого шару пилу з перепадом тиску 40-70 мм вод. ст. ефективність очищення ГВП зростає до 99%. Коли перепад тиску досягає 120-150 мм вод. ст., фільтр необхідно очищати. Це досягається механічною вібрацією або струшуванням, зворотним продуванням пульсуючими потоками, зворотним потоком повітря, звуковими хвилями.

  Тканинні фільтри рекомендують застосовувати в таких випадках:

  1) коли необхідна висока ефективність уловлювання пилу;

  2) коли пил є цінним продуктом, який необхідно зібрати сухим;

  3) коли температура газу вище ніж його точка роси;

  4) коли обсяги ГВП невеликі;

  5) у кольоровій металургії, цементній, борошномельної промисловості.

  Недоліки рукавних фільтрів:

  1) для їх розміщення необхідні значні виробничі площі;

  2) неможливість працювати з гігроскопічними матеріалами.

  Фільтри з напівжорсткими пористими перегородками складаються з осередків-касет, між стінками яких розташований шар скловолокна, шлаковати, металевої стружки, насиченою маслом. Зібрані в секції касети встановлені перпендикулярно до газового потоку або під кутом до нього (рис. 94).

  Рис. 94. Фільтр з напівжорсткими пористими перегородками



  Ефективність очищення при використанні таких фільтрів становить 99%. Їх застосовують для уловлювання пилових частинок всіх розмірів, при різних обсягах викидів і концентрації пилу на виробництві технічного вуглецю, пестицидів, барвників, сталеливарному, цементному, під час подрібнення польового шпату, графіту.

  Електрофільтри вперше були застосовані в 1903 р. Принцип очищення ГВП в електрофільтрах полягає в наступному. Якщо напруженість електричного поля між електродами перевищує критичну величину, яка дорівнює 30 KB / СМ, то молекули повітря іонізуються у негативно зарядженого коронирующего електрода і набувають негативний заряд. Під час руху негативно заряджені іони повітря зустрічають порошинки і передають їм свій заряд. У свою чергу порошинки направляються до позитивно заряджених осаджувальних електродів, досягають їх поверхні і втрачають свій заряд. Шар утворилася пилу видаляється за допомогою вібрації і надходить в бункер. Очищений газ через верхній конфузор надходить в димову трубу.

  Електрофільтри можуть бути з трубчастими (рис. 95, а) або пластинчастими (рис. 95, б) електродами.



  Рис. 95. Електрофільтр з трубчастими (а) і пластинчастими (б) електродами

  Електрофільтр з трубчастими електродами являє собою камеру, в якій розташовані осаджувальні і коронирующим електроди. Осаджувальні електроди - це трубки з графіту, сталі або пластмаси діаметром 15-30 см і довжиною 3-4 м, розташовані паралельно, заземлення і сполучені з позитивним полюсом випрямляча. По осі труб натягнуті коронирующим електроди з нихромовой або фехралевой дроту діаметром 1,5-2 мм, підвішені до рами і з'єднані з негативним полюсом.

  Електрофільтр з пластинчастими електродами - це камера, у якій між осадительную пластинами висотою 10-12 м і шириною 8-10 м підвішені коронирующим електроди. Іонізуючі електроди натягуються в центрі між осадительную електродами, а газовий потік рухається паралельно до осаджувальних електродів. Ефективність очищення ГВП від частинок пилу діаметром 0,05-200 мкм становить 98-99,99%. Пилюку видаляють з осаджувальних електродів шляхом струшування або вібрації.
 Струшування застосовують в тому випадку, якщо товщина шару пилу досягає 3-6 мм.

  Акустичний ультразвукової пиловловлювач. Ступінь очищення ГВП може бути підвищена шляхом збільшення розмірів пилових частинок за рахунок акустичної коагуляції, що виникає внаслідок дії на забруднену газ акустичних коливань звукової та ультразвукової частот. Звукові і ультразвукові коливання викликають інтенсивну вібрацію частинок, що призводить до різкого збільшення кількості випадків їх зіткнення і збільшення діаметра.

  Промислова установка має вигляд резонансного циліндра (рис. 96) з джерелом ультразвуку.



  Рис. 96. Акустичний ультразвукової пиловловлювач

  Газ надходить у сепараційні камеру. Озвучування газу при 150 дБ і 50 кГц призводить до коагуляції частинок пилу з подальшим випаданням під дією їх маси. Установки для "мокрою" очищення. У цих установках поєднується очищення ГВП від пилу і шкідливих газів шляхом сорбції. Процес сорбції передбачає адсорбцію і абсорбцію. Адсорбцією називається концентрування будь-якої речовини в поверхневому шарі сорбенту. Адсорбційна рівновага визначається двома процесами: притяганням молекул або частинок до поверхні сорбенту під дією міжмолекулярних сил і тепловим рухом. Адсорбція спостерігається на поверхні розділу фаз, наприклад, тверда речовина - рідина, тверда речовина - газ.

  Тверда речовина, на поверхні якого відбувається адсорбція, називають адсорбентом, а речовина, яка концентрується на межі розділу фаз, - адсорбатом. Абсорбцією називається поглинання пари, газу або розчинних речовин сорбентом. При цьому здійснюється перехід речовини з газової фази в рідку, вибіркове поглинання газу рідиною без реакції. Процес протікає в тому випадку, якщо парціальний тиск абсорбованого компонента в газовій фазі вище рівноважного парціального тиску цього компонента над даними розчином. Чим більше різниця між величинами тиску, тим з більшою швидкістю протікає абсорбція. При хемосорбції абсорбований компонент вступає в хімічну реакцію з поглиначем, утворюючи нові хімічні сполуки.

  Найбільш поширеними твердими сорбентами є активоване вугілля та силікагель, які для інтенсифікації процесу очищення обробляють каталізаторами - міддю, сріблом, паладієм, платиною та ін З рідких сорбентів найчастіше використовують воду (разом з маслами, органічними розчинниками, розчинами солей, кислот, лугів і спиртів, які повинні мати високу поглинальну здатність, термічну стійкість, не викликати корозії, мати здатність до регенерації). Під час розробки установок намагаються забезпечити максимальну площу контакту газового потоку з поверхнею адсорбенту. Цього досягають в першому випадку шляхом використання сорбентів відповідної, тобто найменшою фракції, у другому - за допомогою плівок абсорбенту (рідини), який стікає по стінках перегородок, або розпилення рідини у вигляді дрібних крапель.

  Поверхня контакту може бути різною. Це може бути плівка, як в скрубері з насадкою, бульбашка - як в барботажних скрубберах з гратами, краплі - як у форсункових скрубберах, газопромивателя Вентурі. Очистку ГВП шляхом сорбції застосовують в тому випадку, якщо забруднене газ складно або неможливо спалити, необхідна гарантована рекуперація домішки внаслідок її значної вартості або концентрація забруднюючої речовини в газовому потоці незначна.

  За способом дії апарати для "мокрою" очищення розподіляють на порожнисті і насадочні газопромивачі; швидкісні турбулентні газопромивачі; апарати барботажні і ударно-інерційного дії.

  Порожні і насадочні газопромивачі. Одним з найбільш простих газоочисних пристроїв "мокрого" типу є кругла або прямокутна бриз-гопромивная колона (рис. 97) з форсунками або водорозподільної установкою, через яку розпорошується рідка фаза для забезпечення ефективного контакту з вловлюваними частинками.

  Газовий потік підводять через трубу, яка розташована тангенціально (рис. 97, а). Завдяки цьому ГВП набуває обертальний рух, піднімається вгору, і частинки пилу відкидаються до стінок камери, зрошуваним водою з водораспределітель, що обертається з великою швидкістю. Захоплені водної плівкою частинки пилу виводяться у вигляді шламу через трубу в нижній частині установки.



  Рис. 97. Порожні скрубери

  На рис. 97, б зображений форсуночний абсорбер, в якому поверхня між фазами формується за рахунок розпилення рідини в камері за допомогою форсунок, розташованих у два ряди. ГВП надходить знизу і піднімається назустріч водяному дощу. Частинки пилу наближаються до крапель, захоплюються ними і потрапляють в нижню частину камери. При цьому частинки пилу відчувають дію двох основних сил: власне сили інерції і сили опору омиває газу.

  У нижній частині камери рівень води має бути постійним і утворювати водяний затвор. Над ним розташований розподільний екран для рівномірного руху ГВП по перетину установки. У верхній частині колони встановлюють бризгоотбойнік, призначений для відділення надлишкових крапель як чистої води, так і забруднених, які занадто малі і не можуть опускатися в потоці поднимающегося газу. Використовують такі установки для попереднього очищення газу в чорної і кольорової металургії, де одночасно необхідно знизити температуру і зволожити гарячі гази. Ефективність очищення ГВП від пилових часток діаметром 1 мкм становить 60%, 5 мкм - 94%, 25 мкм - 99%. Застосування перегородок для збільшення тривалості контакту між газом і рідиною призводить до підвищення ефективності очищення від часток діаметром 5 мкм до 97%, 10 мкм - до 100%.

  Насадок абсорбери, або пиловловлювачі зі змоченими поверхнями. Широко застосовують в промисловості колонні апарати, наповнені насадкою. Контакт ГВП з рідиною в таких апаратах відбувається зазвичай на змоченої поверхні насадки, по якій стікає рідина-зрошувач. Від вибору типу насадки і її завантаження залежать гідравлічний режим і ефективність роботи абсорбера. Насадки повинні мати малу насипну масу, велику питому поверхню і значний вільний об'єм, добре смачиваться, що не забиватися осадом, рівномірно розподіляти рідина, відрізнятися високою механічною міцністю і корозійною стійкістю.

  У промисловості використовують такі типи насадок. Кільцеві насадки:

  1) кільця Ра-шига (тонкостінні тіла з кераміки, фарфору, рідше - з металів, углегра-Фітовен і пластичних мас);

  2) кільця Лессінга (з однією або двома хрестоподібними перегородками);

  3) спіральні кільця (мають одну, дві або три спіралі);

  4) кільця пале (з перфорованими стінками).

  Сідла Берля і Ін-талокс з кераміки завантажують насипом висот від 6 до 25 мм. Такі насадки мають велику питому поверхню і вільний об'єм, краще змочуються і обумовлюють менший гідравлічний опір. Пласкопаралельні насадки мають вигляд вертикальних пакетів висотою 400-800 мм з плоских або хвилястих металевих пластин, які встановлюють з інтервалом 10 мм. Контакт між рідиною і газом досягається за рахунок плівкового сте-кания рідини по стінках пластин. Плаваюча насадка: порожнисті або цільні пластмасові кулі, які при досить високій швидкості газу переходять у зважений стан. Блокова насадка: великі пустотілі керамічні блоки прямокутної форми. Є також насадки у вигляді шматків матеріалів (кокс, кварц), дротяних спіралей, розеток, перфорованих металевих смуг, пластмасових і скловолокнистих матеріалів {пропелерна насадка).

  Насадок абсорбера (рис. 98) - вертикальна колона з опорною (колосникових) гратами в нижній частині.



  Рис. 98. Насадок абсорбера

  На грати навалом або рядами укладають насадку. Зрошувальну рідина подають на насадку зверху за допомогою зрошувальних пристроїв. У нижній частині апарату є штуцери для подачі газу і відведення рідини. Запилений газ рухається знизу вгору зі швидкістю 0,8-1,5 м / с і зрошується водою з форсунок, або бризкав (з діаметром отворів 1-10 мм), які встановлюють по всій висоті апарату. При цьому перетин скрубера перекривається розпорошеною рідиною. Частинки пилу захоплює плівка рідини, і вони виводяться з газового потоку. Ступінь очищення ГВП від пилу становить 75-85%.

  Швидкісні турбулентні газопромивачі, або скрубери Вентурі. Скрубери Вентурі (рис. 99) застосовують для тонкого очищення газів від пилу.



  Рис. 99. Скрубер Вентурі

  Цей процес полягає в тому, що запилений газ через конфузор, вбудований в газопровід для розгону газового потоку, потрапляє в горловину (діаметром 250-1000 мм), де газ рухається з найбільшою швидкістю - 50-70 м / с. Через отвори в горловині під тиском зі швидкістю 70-100 м / с надходить вода, яка, стикаючись з газовим потоком, розбризкується на дрібні крапельки (діаметром 10 мкм). При зіткненні з частинками пилу крапельки рідини поглинають їх і коагулюють. Ці краплі разом з газом проходять через дифузор, в якому швидкість газового потоку знижується до 25 м / с, і надходять у циклонний сепаратор.

  У циклоні швидкість газорідинної суміші становить 5 м / с, і краплі під дією відцентрової сили відокремлюються від газу, і разом зі шламом потрапляють у відстійник. У відстійнику воду відокремлюють від шламу і знову подають насосом в скрубер. Ефективність очищення від часток пилу діаметрм 0,2-2 мкм становить 99%.

  У скрубері Вентурі також ефективно уловлюються продукти сублімації або туман, який утворюється при виробництві сірчаної кислоти.

  Барботажние абсорбери застосовують для очищення дуже забруднених газів. Принцип роботи таких абсорберів грунтується на проходженні (Барбі-таже) бульбашок газу через шар рідини. Поверхня масообміну в цьому випадку, коли рідина є суцільною фазою, а газ - дисперсної, еквівалентна сумарної поверхні бульбашок газу або піни, яка утворюється внаслідок барботажа. Залежно від способу утворення міжфазної поверхні (поверхні масообміну) розрізняють барботажні абсорбери з суцільним барботажно шаром, тарельчатого типу, з плаваючою насадкою, з механічним перемішуванням рідини.

  Абсорбер з суцільним барботажно шаром має вигляд камери з круглим або прямокутним перетином, всередині якої встановлена ??перфорована плита для розбивання потоку газу на струменя. Вода або інша рідина надходить на плиту через штуцер, а забруднений газ подається в апарат через патрубок зі швидкістю 6-13 м / с. Він проходить у напрямку знизу вгору через отвори в плиті, барботируют рідину і перетворює її в шар рухомий піни. У цьому шарі піни пил поглинається рідиною, основна частина якої (80%) видаляється разом з піною через регульований поріг; 20% рідини зливаються через отвори в плиті і уловлюють в просторі під плитою частинки пилу.

  Ця суспензія віддаляється через штуцер (рис. 100).



  Рис. 100. Абсорбер з суцільним барбі-тажному шаром

  Для підвищення ступеня очищення газів застосовують апарати, в яких по висоті встановлюють не одну, а кілька ступенів (тарілок). Широко поширені ковпачкові тарілки. У таких апаратах ГВП проходить через центральний отвір і прорізи в ковпачках, барботируют у вигляді бульбашок через рідину, утворюючи шар піни, після чого потрапляє на розташовану вище тарілку. Рідина перехресним потоком переміщається по тарілці і потім переливається зверху вниз. Із збільшенням кількості ковпачків поліпшуються умови контакту газу з рідиною. У абсорберах з рухомою насадкою досягається велика швидкість массопере-дачі. В апаратах може бути декілька секцій з перфорованими гратами. На кожній решітці є шар насадки, яка під дією газу переходить в рухоме (псевдосжіжен-ве) стан, що сприяє збільшенню контакту пилинок з водяною плівкою і підвищенню ефективності очищення (причому рух насадки хаотично). Після цього газ потрапляє в атмосферу.

  Циклон-ротаційні пиловловлювачі. У цих апаратах втілений принцип двоступеневого розподілу неоднорідних пилогазових систем в полі відцентрових сил: на першій ступені газ очищується в циклоні, а на другий - в ротаційному пиловловлювачі.

  До установок ударно-інерційного типу відноситься ротоклони (роторний сепаратор), який складається з статорів і роторів. Рідина подається крізь сопла в ротор і розбивається на крапельки. Запилений газ проходить через зону розпорошеної води, в якій частинки пилу змочуються, відкидаються на лопатки ротора, покриті плівкою води, і виносяться з апарата в шламона-накопичувача.

  Каталітичні методи очищення ГВП є найбільш перспективними. Вони грунтуються на перетворенні шкідливих домішок в нейтральні речовини, які легко видалити з газу (екологічний каталіз). При цьому речовини, які беруть участь в хімічній реакції (каталізатори), не змінюються. Під час гомогенного каталізу і каталізатор, і реагує речовина знаходяться в одній фазі, наприклад в газовій, а під час гетерогенного каталізу - в різних фазах. Для очищення газів від домішок в якості каталізаторів застосовують тверді речовини (метали групи рутенію, паладію, родію, платини), які наносять на основу зі сплаву нікелю, міді, марганцю і алюмінію. Щоб відбулася хімічна реакція між атомами, молекулами або іонами, необхідно їх взаємодія (зіткнення) за наявності енергії (активації). При температурі 500 ° С в 1 см3 рекреаційної суміші відбувається 1028 зіткнень часток в 1 с.

  Каталіз на твердих каталізаторах проходить такі стадії: зовнішньої дифузії речовин до поверхні каталізатора; внутрішньої дифузії в порах каталізатора; активованої - хімічної адсорбції компонентів на поверхні каталізатора; перегрупування атомів (хімічна реакція).

  На підприємствах нафтопереробної та нафтохімічної промисловості ГВП знешкоджують термічними методами. Однак при цьому необхідно враховувати токсичність продуктів, що утворюються в процесі окислення. Апарати термічного знешкодження ГВП мають: камерні печі, печі з використанням циклонного принципу змішування газів, печі зі струменевим змішуванням газів.

  Планувальні заходи в містобудуванні визначаються схемами районних планувань, генпланом міста, санітарними нормами і правилами. До них відносяться:

  1) раціональне розташування селітебної території по відношенню до промислової зони з урахуванням рози вітрів, небезпечної швидкості вітру, мікроклімату даної місцевості, несприятливих метеорологічних ситуацій для розсіювання промислових викидів, рельєфу місцевості, температурної інверсії, утворення туманів, фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, перспективи розвитку районів міста;

  2) озеленення міста;

  3) організація СЗЗ для об'єктів, що є джерелами забруднення атмосферного повітря.

  СЗЗ встановлюють безпосередньо від джерел забруднення до кордонів селітебної території залежно від кількості газо-і пилоподібних викидів, концентрації шкідливих речовин і речовин з неприємним запахом в атмосферному повітрі, рівня шуму, вібрації ультразвуку, інтенсивності електромагнітних випромінювань, з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення , особливостей рельєфу, метеоумов). У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір СЗЗ або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно зміна технології виробництва для зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

  Відповідно до санітарної класифікацією, для підприємств, виробництв та споруд IA класу розмір СЗЗ становить 3000 м, ІБ класу - 1000 м, II класу - 500 м, III класу - 300 м, IV класу - 100 м, V класу - 50 м. Для підприємств і об'єктів, які проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються, при необхідності і належному техніко-економічному та гігієнічному обгрунтуванні СЗЗ може бути збільшена, але не більше ніж в 3 рази, при: відсутності способів очищення викидів; неможливості зменшити надходження в атмосферне повітря хімічних речовин, обмежити вплив електромагнітного та іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників до меж, встановлених нормативами; розташуванні житлової забудови, оздоровчих та інших прирівняних до них об'єктів з підвітряного боку по відношенню до підприємств в зоні можливого забруднення атмосфери.

  При організації нових, не вивчених в санітарно-гігієнічному відношенні виробництв і технологічних процесів, а також будівництві або реконструкції підприємств I і II класу небезпеки та їх комплексів, що можуть несприятливо впливати на якість атмосферного повітря і здоров'я населення, розміри СЗЗ визначають в кожному конкретному випадку . На зовнішній межі СЗЗ, зверненої до житлової забудови, концентрація і рівень шкідливих речовин не повинні перевищувати їх гігієнічних нормативів (ГДК, ПДУ), на кордоні курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.

  У СЗЗ не допускається будувати житлові будинки з присадибними територіями, гуртожитки, готелі, будинки для приїжджих, дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, лікувально-профілактичні та оздоровчі заклади загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічні диспансери, спортивні комплекси, розбивати сади, парки, організовувати садівничі товариства, охоронні зони джерел водопостачання, водозабірні споруди ісооруженія водопровідної розподільної мережі.

  Заборонено використовувати землі СЗЗ для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ, які забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами і речовинами, що виявляють віддалене вплив (солі важких металів, діоксини, радіоактивні речовини, пестициди та ін.) До територіально-виробничим, відокремленим від сельбищної території СЗЗ шириною більше 1000 м, не слід відносити підприємства з СЗЗ розміром до 100 м, особливо харчової та легкої промисловості. На території СЗЗ не повинно бути відвалів, шламонакопичувачів, хвостосховищ відходів і сміття. Заборонено розміщувати підприємства I і II класу на майданчиках з високим потенціалом забруднення атмосферного повітря, тривалим застоєм домішок при поєднанні слабких вітрів з температурними інверсіями в глибоких котлованах, в районах, де часто бувають тумани, зміг. На території, де середня величина повторюваності вітру по 8-румбовой системі відліку перевищує 12,5%, необхідно коригувати розмір і конфігурацію СЗЗ за такою формулою:



  де L0 - величина СЗЗ, за санітарною класифікацією виробництва (м); Р - повторюваність вітру в конкретному напрямку, згідно середньорічний розі вітрів; Р0 - середня повторюваність вітру при круговій розі вітрів.

  У СЗЗ допускається розміщувати пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, навчальні заклади, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії , що обслуговують зазначені і прилеглі підприємства, приміщення для чергового аварійного персоналу при добовій охорони, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, електростанції, нафто-і газопроводи, свердловини та споруди для технічного водопостачання, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники для озеленення СЗЗ і території підприємства. Територія СЗЗ повинна бути чітко розпланованою та впорядкованою. Мінімальна площа озеленення СЗЗ залежно від її ширини повинна складати: при ширині СЗЗ до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м - 40%.

  З боку сельбищної території необхідно передбачити смугу деревно-чагарникових насаджень завширшки не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м. Для озеленення території промислових підприємств та їх СЗЗ, узбіччя доріг слід вибирати деревні, кущові, квіткові і газонні рослини залежно від кліматичного району, характеру промислового виробництва та ефективності зелених насаджень для очищення повітря, з урахуванням їх газостойкости. Наприклад, до впливу S02 стійкі в'яз, береза, клен, тополя білий, верба, липа, каштан, дуб; до впливу N02 - каштан, липа, ясен, горобина; до впливу аміаку - береза, в'яз, каштан. У зонах з високим рівнем забруднення рекомендують висаджувати: білу акацію, шовковицю, клен, ліщину, тополя і вербу; середнього рівня забруднення - ясен, дуб, глід; низького рівня забруднення - ялівець, липу, сосну. Має значення і тип посадок.

  За характером захисної дії посадки поділяють на ізолюючі і фільтруючі. Ізолюючими називаються посадки з щільною структурою, які утворюють на шляху забрудненого повітряного потоку механічну перешкоду і знижують вміст газо-і пароподібні домішок на 25-35%. Ці посадки шириною 22-25 м складаються з 8 рядів дерев і чагарників, розташованих на відстані 1-2 м один від іншого. Вони рекомендуються для СЗЗ підприємств з малотоксичними викидами. Фільтруючими називаються посадки, продуваються вітром і ажурні за структурою. Вони виконують роль механічного і біологічного фільтра на шляху проходження забрудненого повітря крізь зелений масив. Такі посадки є основними для СЗЗ. Вони займають 90% о всій території. Ширина ажурних смуг становить 26-32 м; 7-10 рядів дерев і чагарників висаджують на відстані 4-12 м один від іншого. 
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Заходи з охорони атмосферного повітря"
  1.  Контрольна робота. Заходи щодо захисту атмосферного повітря, 2009
      Введення; Атмосферне повітря, як об'єкт охорони; Заходи з охорони атмосфери; Архітектурно планувальні заходи щодо охорони атмосферного повітря; Законодавчі заходи з охорони атмосферного повітря; Особливості правового режиму атмосферного повітря; Основні правові засоби охорони атмосферного повітря; Висновок; Список
  2.  Архітектурно планувальні заходи щодо охорони атмосферного повітря.
      Дані заходи направлені на регламентацію будівництва підприємств, планування міської забудови з урахуванням екологічних міркувань, озеленення міст і ін При будівництві підприємств необхідно дотримуватися правил встановлених законом і не допускати будівництво шкідливих виробництв межах міста. Необхідно здійснювати масове озеленення міст, т. к. Зелені
  3.  Законодавчі заходи з охорони атмосферного повітря.
      Правовідносини з охорони атмосферного повітря в РФ регулюються спеціальним законом «Про охорону атмосферного повітря». Цей Закон спрямований на збереження та покращення якості атмосферного повітря, його відновлення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також запобігання шкідливого впливу на навколишнє середовище. Закон встановлює правові та організаційні
  4.  ВСТУП
      В історично сформованій сукупності окремих дисциплін є галузі фундаментальних наук, таких, як математика, фізика, хімія, біологія та ін У кожній області є окремі дисципліни зі специфічним об'єктом вивчення. Наприклад, у такій фундаментальній області, як біологія, є специфічні дисципліни: ботаніка, зоологія, екологія, гідробіологія, грунтознавство, медицина та ін
  5.  Державний санітарний нагляд в галузі охорони атмосферного повітря
      Попереджувальний державний санітарний нагляд в області санітарної охорони атмосферного повітря - це санітарний нагляд, що здійснюється органами та установами санепідслужби на етапі вибору і відведення земельної ділянки під будівництво (або реконструкцію) промислових об'єктів, санітарної експертизи проектних матеріалів, контролю за будівництвом промислових об'єктів і введенням в
  6.  Мікрофлора грунту
      Грунт - це суміш часток органічних і неорганічних речовин, води і повітря. Неорганічні частинки грунту - це мінеральні речовини, оточені плівкою колоїдних речовин органічної або неорганічної природи. Органічні частки грунту - залишки рослинних і тваринних організмів, тобто гумус. Грунт рясно заселена мікроорганізмами, тому що в ній є все необхідне для життя:
  7. А
      список А, група отруйних високо токсичних лікарських засобів, що передбачається Державною фармакопеєю СРСР; доповнюється і змінюється наказами Міністерства охорони здоров'я СРСР. При поводженні з цими лікарськими засобами необхідно дотримуватися особливої ??обережності. Медикаменти списку зберігаються в аптеках під замком в окремих шафах з написом «А - venena» (отруйні). Перед закриттям
  8. В
      + + + Вагіна штучна (лат. vagina - піхва), прилад для отримання сперми від виробників сільськогосподарських тварин. Метод застосування В. і. заснований на використанні подразників статевого члена, замінюють природні подразники піхви самки, для нормального прояви рефлексу еякуляції. Такими подразниками в В. і. служать певна температура (40-42 {{?}} C) її стінок,
  9. И
      + + + Голкотерапія, акупунктура, чжень-цзю-терапія, метод лікування уколами за допомогою голок. Сутність І. полягає в рефлекторному впливі на функції органів з лікувальною метою різними за силою, характером і тривалості уколами. Кожна точка уколу пов'язана каналами (лініями) з певним органом. У тварин таких каналів 14 (рис. 1). Для І. користуються спеціальними голками (рис. 2).
  10. К
      + + + Каверна (від лат. Caverna - печера, порожнина), порожнина, що утворюється в органах після видалення некротичної маси. К. виникають (наприклад, при туберкульозі) в легенях. К. можуть бути закритими і відкритими при повідомленні їх з природним каналом. Див також Некроз. + + + Кавіози (Khawioses), гельмінтози прісноводних риб, що викликаються цестодами роду Khawia сімейства Garyophyllaeidae,
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...