загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Мастоїдит

Мастоїдит - запальне захворювання кістки сосковидного відростка. Як правило, мастоїдит буває вторинним - як ускладнення гострого гнійного середнього отиту, або розвивається в результаті загострення хронічного гнійного середнього отиту. Виключно рідко буває первинний мастоїдит, тобто самостійне захворювання, яке виникло без попереднього гострого або хронічного середнього отиту. Первинно мастоїдит виникає в результаті травми сосковидного відростка або гематогенного заносу гнійного метастазу при сепсисі неотогенної природи, а також при сифілісі та туберкульозі.

Переходу процесу на кістку сосковидного відростка і розвитку мастоїдиту сприяють наступні моменти:

1) висока вірулентність інфекції;

2) загальна слабкість організму;

3) затруднення відтікання ексудату з порожнини середнього вуха, пізня спонтанна перфорація барабанної перетинки;

4) нераціональне лікування гострого отиту, а саме - невчасно виконана тимпанопункція і парацентез.

Патологоанатомічний процес при мастоїдиті проходить такі стадії.

1. Запалення мукоперіоста клітин сосковидного відростка, мукоїдне набухання.

2. Остит -до процесу залучаються кісткові переділки між клітинами, які потім руйнуються, розплавляються.

3. Утворюється порожнина, заповнена гноєм, - емпієма сосковидного відростка. Процес може перейти назовні, руйнується кортикальний шар кістки і гній проникає під окістя, розвивається субперіостальний абсцес. Якщо процес розповсюджується углиб, у порожнину черепа, то розвиваються внутрішньочерепні ускладнення.

Клініка мастоїдиту. Розрізняють загальні та місцеві симптоми мастоїдиту. Загальні симптоми суттєво не відрізняються від проявів гострого гнійного середнього отиту: підвищення температури тіла, погане самопочуття, реакція з боку крові. Відсутність зниження температури тіла або навіть підвищення її, пульсуючий більу вусі при появі перфорації і гноєтечі без затримання гною викликає підозру відносно мастоїдиту, якщо не має інших причин для цього. Мастоїдит, як правило, розвивається до кінця другого - початку третього тижня перебігу гострого отиту. Однак у деяких випадках, особливо при важких формах грипу, скарлатині, мастоїдит може виникнути майже одночасно із гострим середнім отитом.

До місцевих симптомів мастоїдиту відносяться наступні.

1. Самовільний біль або біль при пальпації ділянки сосковидного відростка. Пізніше -характерний головний біль, особливо вночі. Болю при натискуванні на сосковидний відросток може не бути у людей похилого віку з товстим кортикальним шаром сосковидного відростка, особливо при деструкції переважно у глибоких клітинах відростка.

2. Припухлість і пастозність м'яких тканин сосковидного відростка, гіперемія шкіри над ним, згладженість завушної складки, відстовбурчення вушної раковини (легко розпізнається при порівнянні із здоровою стороною).

3. Отоскопія: підсилюється гноєтеча, відновлюється пульсація гною, гній стає густим, барабанна перетинка стає гіперемованою (іноді - мідно-червоного кольору). Характерний отоскопічний симптом - нависання м'яких тканин задньо-верхньої стінки кісткової частини зовнішнього слухового проходу, що відповідає передній стінціантрума, або концентричне звуження кісткового відділу слухового проходу. Цей симптом обумовлений запаленням окістя при наявності гною у печері і клітинах сосковидного відростка.

4. Іноді гній може проривати із сосковидного відростка через його зовнішній кортикальний шар. При цьому розвивається субперіостальний абсцес. Зустрічається він переважно у молодих людей. У людей похилого віку коркова речовина стовщена, тому абсцес зустрічається значно рідше. В ділянці сосковидного відростка виникає різко виражена припухлість, флюктуація та відстовбурчення вушної раковини.
трусы женские хлопок
Субперіостальний абсцес може розповсюдитися за межі сосковидного відростка - на скронево-тім'яну, потиличну ділянки і привести до утворення зовнішньої нориці. Іноді гній проривається в ділянку задньої кісткової стінки зовнішнього слухового проходу. У дітей перших років життя гній проривається через незарощену лускато-сосковидну щілину. У них необхідно диференціювати субперіостальний абсцес з гнійним лімфаденітом цієї ж ділянки.

Атиповість мастоїдиту може проявитися у розвитку його без перфорації барабанної перетинки і без гноєтечі з вуха, або виникають його прояви після того, коли запальний процес у вусі стихає, барабанна перетинка і слух приходять до норми. Найчастіше при цьому внаслідок різкого набухання слизової оболонки барабанна порожнина відокремлюється від антруму, клітин сосковидного відростка. В цьому випадку процес у сосковидному відростку розвивається, коли у барабанній порожнині він майже ліквідований. Тоді, незважаючи на мізерність симптомів, кістка сосковидного відростка може бути значно зруйнованою, особливо у глибоких його відділах, які межують з порожниною черепа.

Цінні дані для уточнення діагнозу мастоїдиту дає рентгенографія скроневої кістки за Шюллером (A.Shuller, 1905). На рентгенограмі можна бачити вуаль, деструкцію і навіть порожнину.

Можуть зустрічатися атипові (особливі) форми мастоїдиту.

1. Зигоматицит є результатом розповсюдження гнійного запального процесу при мастоїдиті на виличний відросток. Зустрічається при вираженій пневматизації скроневої кістки та розвитку клітин у виличному відростку. Наявність набряку, а потім утворення абсцесу у виличній ділянці попереду і вище від вушної раковини свідчить про зигоматицит.

2. Верхівково-шийний мастоїдит, найбільш частою формою якого є Бецольдівський мастоїдит, фрідріх Бецольд (1842-1902) - німецький оториноларинголог. При цій формі мастоїдиту гній проривається через внутрішню поверхню верхівки сосковидного відростку. Гній локалізується глибоко під грудино-ключино-сосковидним м'язом. Утворюється болюча, щільна припухлість саме під верхівкою сосковидного відростка. Сосковидний відросток зовні не змінений, але контури верхівки не пальпуються. Якщо вчасно не проведена операція, то гній може проникнути у межистіння, в над- і підключичні ямки, у передхребетний або заглотковий простори. Ця форма мастоїдиту може симулювати аденофлегмону шиї або шийний лімфаденіт.

Подібним за своїми проявами, але рідше зустрічається мастоїдит Чітеллі. Гній проривається в ділянку задньо-внутрішньої поверхні сосковидного відростка, утворюється глибокий гнояк шиї, але верхівка відростка пальпується.

При мастоїдитах Бецольда і Чітеллі спостерігається профузна гноєте-ча із вуха. Нерідко характерний симптом - поява гною в зовнішньому слуховому проході при натискуванні на припухлість шиї. Цей симптом відсутній при прориві гною через зовнішню і нижню поверхні верхівки сосковидного відростка, що спостерігається при виключно рідких формах захворювання - мастоїдиті Орлеанського і мастоїдиті Муре.

3. Скваміт - процес розповсюджується на клітини луски скроневої кістки.

4. Петрозит - в процес залучаються клітини пірамідної частини скроневої кістки. Для нього характерна тріада Граденіго: 1) гострий середній отит; 2) тригемініт - сильний біль у середині голови, результат переходу запального процесу на передню грань піраміди скроневої кістки, де лежить трійчастий вузол (ganglion trigeminale), розміщений на impressio n.trigemini, на верхівці піраміди скроневої кістки; 3) парез або параліч відвідного нерва, який проходить у верхівці піраміди скроневої кістки, збоку від кавернозного синуса.

У дітей першого року життя пневматизація сосковидного відростка обмежується, як правило, тільки наявністю антрума.
Тому у них слушно говорити не про мастоїдит, а про антрит.

Антрит (синонім - отоантрит) - запалення слизової оболонки печери сосковидного відростка та остеомієліт периантральної ділянки. Виникає у дітей перших місяців життя. Сприяють його розвитку штучне годування, гіпотрофія, рахіт, диспепсія, дизентерія, бронхопневмонія. Розрізняють дві форми антриту.

1. Явну, яка проявляється яскравими симптомами гострого середнього отиту, нерідко з утворенням субперіостального абсцесу.

2. Латентну, при якій місцеві симптоми середнього отиту незначні, а переважають загальні явища токсикозу.

Лікування мастоїдиту. Розрізняють консервативне і хірургічне лікування мастоїдиту.

Консервативне лікування мастоїдиту проводять так само, як і гострого гнійного середнього отиту в другій стадії: туалет вуха, введення дезінфікуючих розчинів у вухо, активна протизапальна терапія, протигарячкові і гіпосенсебілізуючі препарати.

При неефективності консервативного лікування показана операція - трепанація сосковидного відростка. Цю операцію називають антротомія, антромастоїдотомія або антромастоїдектомія. Мета операції -розкрити антрум. Ф.Бецольд писав, що можна зробити резекцію майже всього сосковидного відростка, але не розкрити антрум - і мета операції не буде досягнена.

Абсолютними показаннями до операції є наявність субперіостально-го абсцесу або розвиток внутрішньочерепних ускладнень.

Техніка антромастоїдотомм. В завушній ділянці проводиться дугоподібний розтин по лінії кріплення вушної раковини. Після зупинки кровотечі распатором відокремлюють м'які тканини від кістки назад настільки, щоб знайти пізнавальні пункти трикутника Шипо:

1) linea temporails - верхня межа;

2)лінія, яка вертикально проведена вниз від надпрохідного гребня (spina suprameatum) - передня межа;

3) tuberositas mastoidea - задня межа.

В ділянці передньо-верхнього кута трикутника Шипо (planum mastoideum - проекція антрума) починається трепанація кістки за допомогою долота або фрез і бормашини. Кістка знімається до тих пір, поки не буде знайдений антрум. Він, як правило, розташовується на глибині 1,5-2 см від поверхні. Антрум потрібно розширити так, щоб стало добре видно вхід в антрум (aditus ad antrum). Після видалення патологічно зміненої кістки в межах здорової і грануляцій, завушна рана тампонується і ведеться відкрито. Після її очищення і гранулювання (через 1,5-2 тижні) проводиться мастоїдопластика.

Немовлятам при підозрі на латентний перебіг отоантриту іноді проводиться антропункція. Антропункція - прокол печери сосковидного відростка з діагностичною і лікувальною метою. Методика розроблена О.С.Коломійченком (1941), R.Link(1948), Г.А.Чернявським(1950). Місце уколу голки розташовується безпосередньо під скроневою лінією, відступаючи на 2-3 мм назад від місця кріплення вушної раковини, дещо нижче рівня верхньої стінки зовнішнього слухового проходу. Товсту голку, яка має просвіт не менше 1мм, ставлять перпендикулярно до поверхні сосковидного відростка, потім повільно вводять через м'які тканини і кістку на глибину 0,5-1см, доки її кінець не провалиться у порожнину. Правильне введення голки можливо перевірити продуванням її і порожнин середнього вуха повітрям зі шприца. Витікання з голки крові свідчить про те, що голка знаходиться у сигмовидному синусі.

З лікувальною метою проводять промивання порожнини середнього вуха через голку ізотонічним розчином хлориду натрію, дезинфікуючими препаратами, антибіотиками.

Деякі спеціалісти проводять антропункцію через зовнішній слуховий прохід.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Мастоїдит"
  1. Особливості перебігу отитів при інфекційних захворюваннях
    У групі гострих гнійних середніх отитів при інфекційних захворюваннях найтяжчі зміни спостерігаються при скарлатині і дещо менше виражені при кору. Шлях проникнення інфекції у середнє вухо при цих захворюваннях - гематогенний. В 30-х роках отит спостерігався у 24,5% хворих на скарлатину, в 50-х роках цей процент знизився до 4,6-8,7, у теперішній час цей процент зовсім незначний (A.M. Гідон,
  2. ТУБЕРКУЛЬОЗ
    Туберкульоз - хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу. Захворювання викликається мікобактеріями людського або коров'ячого типу. Особливістю мікобактерій туберкульозу є їх висока стійкість до впливу хімічних та фізичних факторів: кислот, лугів, спиртів та ін. Вони тривалий час можуть зберігатись в харкотинні, в пилу, на предметах. В патогенезі
  3. ГОСТРИЙ ГНІЙНИЙ СЕРЕДНІЙ ОТИТ. МАСТОЇДИТ. АНТРОТОМІЯ
    Гострий гнійний середній отит (otitis media purulenta acuta) - це гостре гнійне запалення слизової оболонки повітроносних порожнин середнього вуха. З даного визначення необхідно зробити два важливих висновки: по-перше, захворювання є інфекційним; по-друге, до процесу залучаються усі відділи середнього вуха - слухова труба, барабанна порожнина, сосковидний відросток, а не тільки барабанна
  4. ТИМПАНОПЛАСТИКА ЛАБІРИНТИТ
    Попередня лекція була присвячена гострому гнійному середньому отиту. Ми відмітили, що одним з наслідків гострого гнійного середнього отиту є перехід у хронічну форму. Це відбувається: по-перше, при високій вірулентності мікроорганізмів; по-друге, при ослабленні захи-стних сил макроорганізма. Хронічний гнійний середній отит (otitis media purulenta chronica) - довготривале запальне інфекційне
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...