Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаОториноларингологія
« Попередня Наступна »
Мітін Ю.В.. Оториноларингологія (лекції ), 2000 - перейти до змісту підручника

ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ СИНУЇТІВ

Хворі на гострий синуїт потребують ліжкового режиму, а у важких випадках - стаціонарного лікування.

Лікування хворих на гострий синуїт включає слідуючі заходи:

1. Протизапальна терапія. В якості стартових антибіотиків в лікуванні гострих синуїтів добре себе зарекомендували макроліди - кларитроміцин (клацид); напівсинтетичні пеніциліни - амоксииилін (амоксил-КМП), у тому числі захищені клавулановою кислотою - амоксицилін з клавулановою кислотою (енханцин, аугментін, амоксиклав); цефалоспорини - цефазолін, цефаклор (верцеф), цефтриаксон (офрамакс, цефтриаксон- KM П).

2. Використання судинозвужуючих засобів, які зменшують об'єм слизової оболонки носа та розширюють вивідні отвори пазух у порожнину носа, що покращує евакуацію ексудату з пазух.

3. Секретолітики: синупрет, АЦЦ.

Комбінований препарат синупрет рослинного походження активно впливає на різні ланки патогенезу синуїтів. Він регулює секрецію, нормалізує в'язкість слизу, відновлює мукоціліарний кліренс. Зниження в'язкості секрету відбувається за рахунок стимуляції секреторних клітин слизової оболонки, що виробляє нейтральні мукополісахариди. Синупрєт виявляє протинабрякову і протизапальну дії на слизову оболонку, цим самим відновлює дренаж та вентиляцію приносових пазух. Він нормалізує захисну функцію епітелію дихальних шляхів проти екзота ендогенних пошкоджуючих факторів, сприяє позитивному впливу на імунну систему, має антивірусну дію, потенцює дію антибактеріальних препаратів.

Синупрет призначається внутрішньо тричі на день, по два драже, курсом на 1-2 тижні при гострих процесах у приносових порожнинах, до З-4 тижнів - при хронічних поліпозно-гнійних, поліпозних процесах.

4. Симптоматична терапія: використання анальгетиків, жарознижуючих, серцевих та судинних препаратів.

5. Одонтогенні гайморити потребують санації причинного зуба.

6. Пункція приносових пазух. Перша пункція є одночасно діагностичною та лікувальною, подальші пункції - лікувальні. Широко використовується дренування пазух крізь пункційний отвір за допомогою поліетіленових трубок.

7. Фізіотерапевтичні процедури: на лицеві стінки приносових пазух призначають солюкс, УВЧ, ЛУЧ-2.

Останнім часом у зв'язку з визнанням значної ролі імунної системи слизових оболонок носа та приносових пазух все більшого значення у лікуванні гострих та хронічних синуїтів набувають імуномодулятори. Серед таких препаратів слід відмітити імуномодулятор місцевої дії - IPC-19(SolvayPharma).

В склад препарата входять лізати бактерій, що є основними збудниками інфекцій верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів.
Завдяки впливу на специфічні та неспецифічні механізми імунного захисту слизової оболонки дихального тракту, препарат є ефективним не тільки при лікуванні захворювань носа та приносових пазух, але й запальних та алергічних процесах верхніх дихальних шляхів взагалі, тобто і при захворюваннях глотки і гортані. Препарат є також ефективним для профілактики післяопераційних ускладнень.

ІРС-19 випускається у формі назального спрея. Призначається при гострих захворюваннях 5 разів на добу протягом 2 тижнів. При хронічних захворюваннях та з метою профілактики - 2 рази на добу протягом 2-4 тижнів.

У більшості випадків при гострому синуїті достатнім є проведення консервативного лікування.

Показаннями до негайного хірургічного втручання при гострому синуїті є місцеві та загальні ускладнення: некротичний синуїт, абсцес або флегмона орбіти, внутрішньочерепний абсцес, менінгіт, сепсис. У цих випадках виконують фронтотомію, гайморотомію, а при необхідності через верхньощелепну пазуху вскривають ґратчастий лабіринт. Нерідко хірургічне лікування показане при одонтогенному гаймориті, що супроводжується остеомієлітом верхньощелепної кістки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ СИНУЇТІВ"
  1. ГОСТРІ СИНУЇТИ
    Патологічна анатомія. При гострому синуїті у слизовій оболонці приносових пазух відбувається артериальна гіперемія, дрібноклітинна інфільтрація, мукоїдний набряк, ексудація. Ексудат спочатку має слизовий, серозний або геморагічний характер, але швидко стає гнійним. Якщо значного пошкодження зазнає судинне русло, виникає некроз слизової оболонки і навіть кістки. При руйнуванні кістки у ділянці
  2. Методичні рекомендації

    . Принципи діагностики та лікування хворих На гострі респіраторні вірусні захворювання, 2009

    Вступ Загальні відомості про ГРВЗ Етіологія та епідеміологія ГРВЗ Клінічні ознаки ГРВЗ Клінічна характеристика захворювань, що входять в групу ГРВЗ Ускладнення ГРВЗ Специфічна лабораторна діагностика ГРВЗ Принципи лікування ГРВЗ Противірусні засоби для лікування та профілактики ГРВЗ Специфічна профілактика
  3. АДЕНОФЛЕГМОНА ШИЇ
    В результаті проникнення інфекції з мигдалика в шийні лімфатичні вузли (частіше - в верхні з вузлів, що розташовані по передньому краю грудинно-ключично-сосковидного м'яза) розвивається гострий лімфаденіт, абсцедування та некроз вузла, паралімфаденіт, аденофлегмона. Аденофлегмона - гнійне запалення клітковини, що оточує лімфатичні вузли, ускладнення гострого лімфаденіту. Хворого турбує
  4. ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ (LARINGITIS ACUTA)
    З гострих запальних захворювань гортані найбільш часто зустрічається гострий ларингіт. Під цим терміном розуміють катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару та внутрішніх м'язів гортані. Міозит голосових м'язів призводить до неповного змикання голосових складок, охриплості, інколи на довгий час. Гострий ларингіт порівняно рідко виникає як самостійне захворювання. Частіш за все
  5. Лікування ангін
    1. Хворим на ангіну необхідно провести такі обстеження: а) взяти мазок із слизової оболонки глотки та носа на наявність палички дифтерії (BL); б) провести загальний аналіз крові, оскільки ангіна може бути лише симптомом важкого захворювання крові. 2. Режим: хворого слід утримувати в ліжку та ізолювати в домашніх умовах. Якщо загальний стан хворого важкий, необхідно госпіталізувати його у
  6. РОЗЛИТА ФЛЕГМОНА ШИЇ
    Дифузне нагноєння клітковини шиї має назву розлитої флегмони шиї. Патологічний процес викликають гноєрідні бактерії, інколи анаероби. В залежності від флори виникає гнійна, гнильна або анаеробна форми флегмони. Гостре запалення поверхневих шийних лімфатичних вузлів нерідко ускладнюється поверхневою флегмоною шиї. Запалення глибоких шийних лімфатичних вузлів часто призводить до розвитку
  7. ХРОНІЧНІ СИНУЇТИ
    Причиною хронічних синуїтів є невилікований гострий синуїт. Переходу гострого процеса у хронічний сприяють слідуючі фактори. 1. Змінена реактивність організма, знижена опірність. 2. Фактори, що утруднюють відтікання секрету з приносових пазух (деформація носової переділки, хронічний гіпертрофічний риніт). 3. Неповноцінність слизової оболонки пазух. Прикладом останнього є синдром
  8. ТОНЗИАОГЕННИЙ СЕПСИС
    Тонзилогенний сепсис виключно тяжке захворювання, при якому мигдалики служать вхідними воротами для проникнення інфекції в загальний кровоток. Сепсис може виникнути як після гострого тонзиліту (ангіни) або паратонзилярного абсцесу, так і при загостренні хронічного тонзиліту. Сепсис може розвинутися в будь-якій стадії ангіни. Можуть бути рання та пізня форми сепсису. Інфекція може поширюватися:
  9. ВСТУП
    В сучасних умовах розвиток біотенологій має важливе значення для діагностики, профілактики та лікування різних хвороб та імунодефіцит них станів. В даній роботі нам потрібно висвітлити основні моменти які використовуються в біотехнології вакцин, лікувальних та лікарських препаратів та прокоментувати їх значення та наслідки для
  10. Ускладнення ГРВЗ
    Ускладнення гострих респіраторних вірусних захворювань (див. додаток.1) умовно можна розділити на дві групи - специфічні, що зумовлені безпосередньою дією етіологічного фактору, та неспецифічні, що зумовлені дією інших етіологічних чинників (суперінфекцією або активацією хронічного вогнища інфекції в
  11. ОДЕРЖАННЯ СУЧАСНИХ ДІАГНОСТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ
    Медицина здавна успішно використовує досягнення природничих наук, а також інтенсивно застосовує нові технології для діагностики і лікування захворювань. Профілактику й лікування будь-якого інфекційного захворювання значно полегшує рання і точна ідентифікація патогенного мікроорганізму, що його викликав. Для проведення діагностики традиційним шляхом необхідно спочатку виростити культуру потенційно
  12. ЛАБІРИНТИТ (labyrinthitis)
    Одним з ускладнень гострого та хронічного гнійного середнього отиту є лабіринтит. Інфекція з порожнин середнього вуха проникає у внутрішнє вухо і викликає в ньому запальний процес. Лабіринтит є запальним інфекційним захворюванням внутрішнього вуха. Етіологія лабіринтиту. Безпосередньою причиною лабіринтиту є мікроби - збудники гострого і хронічного гнійного середнього отиту. Некротичний
  13. ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ
    Хронічний тонзиліт може бути специфічним та неспецифічним. Специфічний хронічний тонзиліт являє собою ураження мигдаликів інфекційними гранульомами (туберкульозом, сифілісом, склеромою). Хронічний неспецифічний тонзиліт є захворюванням інфекційно-алергічного характеру з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції мигдалика, що морфологічно виражається альтерацією, ексудацією та
  14. Принципи лікування ГРВЗ
    Ліжковий режим, можливе лікування вдома за умови легкого/середньо тяжкого перебігу. 2. Повноцінне харчування, дієта № 13. 3. За наявності інтоксикації - рясне питво (морс, чай, фруктові соки, мінеральна вода). При необхідності - внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія кристалоїдними розчинами, реосорбілактом. 4. Аскорбінова кислота, рутин в звичайних дозах. 5. Протигістамінні
  15. Класифікація родини ASTROVIRIDAE
    Астровіруси були вперше описані в 1975 році в результаті вивчення спалаху гострого гастроентериту в центрі матері і дитини в Шотландії. Родина має тільки один рід Astrovirus. В наш час астровіруси ізольовані від птахів, собак, котів, свиней, овець, великої рогатої худоби і людей. Від людей виділено 7 серологічних типів астровірусів. Подібно ротавірусам, астровіруси викликають гострі ентерити
  16. НЕГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВУХА
    До групи захворювань, об'єднаних загальною назвою "Негнійні захворювання вуха", відносяться наступні нозологічні одиниці: 1) гострий та хронічний катар середнього вуха; 2) нейросенсорна приглухуватість; 3) отосклероз; 4) хвороба Меньера. Для цих захворювань є спільними такі прояви: 1) зниження слуху: 2) шум у вухах; 3) відсутність ознак гнійного запалення вух. В той же
  17. Клініка гострих тонзилітів
    За ступенем важкості перебігу захворювання, наявністю, характером та місцем розташування нальотів на мигдаликах, ангіна умовно поділяється на катаральну, лакунарну та фолікулярну. Катаральна ангіна є поверхневим ураженням мигдаликів. Хворого турбує загальна слабкість, головний біль, болі у суглобах, болі у горлі, що посилюються при ковтанні. Температура тіла дещо підвищена, у маленьких дітей
  18. Фурункульоз лососевих
    Фурункульоз лососевих (Furunculosis salmonіdae, аеромоноз) - інфекційна хвороба риби, що характеризується септицемією й утворенням абсцесів під шкірою та в м'язах. Історична довідка. Захворювання вперше описали Емеріх і Вайбель у 1894 р. в Німеччині. У 1966 р. Є. А. Зозуля, А. І. Лобухін та К. А. Лобунцев виявили фурункульоз лососевих в Україні (Закарпаття). Хвороба поширена в країнах
  19. ГОСТРИЙ ГАЙМОРИТ
    Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна. Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину
  20. ГОСТРИЙ ТОНЗИЛІТ АБО АНГІНА
    Гострий первинний тонзиліт є захворюванням мигдаликів, ведучою ланкою якого є ураження саме мигдаликів. При цьому страждає весь організм, часто виникають ускладнення з боку серця, суглобів, нирок. Гострий тонзиліт є загальним захворюванням із яскраво вираженими місцевими змінами лімфаденоїдної тканини. Гострі первинні тонзиліти за частотою виникнення посідають друге місце після грипу. Гострі
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека