Педиатрия / Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВетеринарія
« Попередня Наступна »
А. Ф. Каришева. Спеціальна епізоотологія, 2002 - перейти до змісту підручника

Лихоманка долини Ріфт

Лихоманка долини Ріфт (Febris vallis Rift, ензоотичний гепатит) - гостра неконтагіозна трансмісивна хвороба дрібної та великої рогатої худоби, що характеризується гарячкою, геморагічним діатезом, негнійним некротичним гепатитом і високою летальністю молодняку (95 - 100 %). До хвороби сприйнятлива людина.

Історична довідка. Хвороба вперше спостерігалась у Кенії в 1911 р. у провінції Ріфт-Валей, звідки й дістала свою назву. Детально описана в 1931 р. Доубнеєм і Гудзоном, які виділили від хворих овець вірус, встановили передавання збудника трансмісивним шляхом. Реєструється тільки в країнах Африки - Кенії, Судані, Південно-Африканській Республіці, Єгипті, Анголі, Ботсвані, Гвінеї, Габоні, Конго, Мозамбіку, Нігерії, Родезії, Танзанії, Уганді. В зонах поширення хвороба завдає значних економічних збитків унаслідок надзвичайно високої летальності молодняку, що становить 95 - 100 %.

Збудник хвороби - РНК-геномний вірус, що належить до родини Bunyaviridae. Віріони сферичної форми діаметром 23 - 75 нм вкриті ліпопротеїновою оболонкою. Аглютинують еритроцити людини, курчат, мишей, морських свинок. В інфікованих клітинах утворюють внутрішньоядерні ацидофільні тільця-включення. Культивуються в організмі 1 - 3-денних мишенят або в 2 - 3-денних курячих ембріонах, у первинних культурах клітин нирок і тестикул хом'яків, ягнят, кіз, мавп, у перещеплюваних лініях ВНК-21 і Hela.

Вірус зберігається в інфікованій висушеній крові впродовж 6 тижнів, у дефібринованій консервованій крові - 6 міс. Низькі температури консервують вірус, який при 4 °С зберігається впродовж 2 - 3 міс, при -70 °С - роками. Вірус руйнується під дією УФ-випромінювання, а також при нагріванні до 56 °С через 20 хв. Чутливий до дії ефіру, формальдегіду, фенолу, їдкого натру, хлоровмісних препаратів.

Епізоотологія хвороби. До захворювання сприйнятлива дрібна рогата худоба, меншою мірою - велика рогата худоба. Частіше захворюють ягнята, кітні вівці та кози. Можуть хворіти верблюди, буйволи, антилопи, мавпи, косулі, щури, миші, тхори, хом'яки, ласки. В період спалаху хвороби реєструються випадки захворювання людей, особливо пастухів і ветеринарних працівників. Нечутливими до лихоманки долини Ріфт є коні, свині, птахи (кури, качки і голуби), кролі, морські свинки, дорослі собаки, коти та їжаки. Джерелом збудника інфекції під час епізоотичного спалаху лихоманки долини Ріфт є хворі тварини, в організмі яких вірус у високих титрах міститься в крові, печінці, селезінці та молоці. У міжепізоотичний період резервуаром збудника в природі є велика рогата худоба, дикі жуйні, мавпи, щури, перелітні птахи, членистоногі й комахи, серед яких відбувається циркуляція вірусу. Хвороба неконтагіозна і не передається при спільному утриманні хворих і здорових тварин. Основний шлях передавання збудника інфекції - трансмісивний. Доведена можливість передавання вірусу москітами Eretmapodites chrysogaster, комарами Aedes, а також кліщами. Не виключається можливість аерогенного зараження. Експериментально хворобу вдається відтворити підсаджуванням інфікованих комарів та кліщів, а також внутрішньочеревним, підшкірним, внутрішньом'язовим, інтраназальним, інтрацеребральним та інтратестикулярним зараженням.

Хвороба проявляється у вигляді епізоотій, поширюється дуже швидко, охоплюючи впродовж 2 - 3 тижнів тисячі тварин. Має сезонний характер, з'являється в період дощів та в дощові роки. Стаціонарна в низинних місцевостях, зникає через 5 - 6 діб після переведення тварин на високогірні пасовища, де немає комарів. Захворювання ніколи не виникає при утриманні худоби в закритих приміщеннях. Епізоотичні спалахи лихоманки долини Ріфт у неблагополучних зонах спостерігаються через кожні 4 - 7 років, що зумовлюється появою неімунних популяцій серед чутливих тварин і циклами розмноження комах - переносників вірусу.
В міжепізоотичний період збудник зберігається в організмі диких парнокопитних, мавп, гризунів, у яких виявляються специфічні антитіла.

Патогенез. Після проникнення в організм через укуси кровосисних комах або аерогенно вірус з кров'ю заноситься в печінку, де репродукується, спричинюючи крововиливи й численні некротичні фокуси, різко знижує бар'єрну функцію органа. Вірусемія зумовлює загальну гарячку організму, розпад лімфоцитів, порушення гемодинаміки, дегенеративні некротичні зміни в різних органах і тканинах.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 24 - 72 год. Перебіг хвороби надгострий, гострий і латентний (безсимптомний). Н а д г о с т р и й перебіг спостерігається переважно у новонароджених ягнят і проявляється різким підвищенням температури до 40 °С, апатією, виділеннями з носової порожнини, сильним проносом з домішкою крові. Хворі ягнята не можуть стояти, швидко слабшають і гинуть через 24 - 48 год після появи перших клінічних ознак хвороби. Летальність досягає 95 - 100 %.

За г о с т р о г о перебігу хвороби у ягнят і дорослих овець виявляються різке підвищення температури тіла, серцева слабкість, прискорення пульсу, блідість слизових оболонок, слизисто-гнійні виділення з носа, іноді кривавий пронос і блювання. Хворі тварини пригнічені, відмовляються від корму, ледь тримаються на ногах. Кітні вівці абортують. Летальність серед дорослих овець і кіз 20 - 30 %.

Л а т е н т н и й (б е з с и м п т о м н и й) перебіг хвороби реєструється тільки у дорослих овець і великої рогатої худоби. Супроводжується короткочасною гарячкою без тяжких функціональних розладів. Іноді відмічаються кривавий пронос і дисгалактія.

Патологоанатомічні зміни. Трупи загиблих тварин швидко розкладаються. Найбільш постійні та характерні зміни виявляються в печінці (збільшення в об'ємі, нещільна консистенція, нерівномірно забарвлена від темно-червоного до світло-жовтяничного кольору). Під печінковою капсулою спостерігаються численні крововиливи, а на поверхні та в паренхімі - осередки некрозу, які іноді зливаються і утворюють великі жовто-білі некротичні зони. У новонароджених ягнят часто визначається тотальний некроз печінки.

За гострого перебігу хвороби виявляють серозно-геморагічне запалення слизових оболонок травного каналу. У лімфатичних вузлах, селезінці, серцевому м'язі, сім'яниках і нирках знаходять крововиливи. У легенях іноді спостерігають субплевральні та периваскулярні крововиливи, набряк і емфізему. У ягнят іноді трапляється катарально-геморагічний гастроентерит, розрив рубця й сліпої кишки. Під час гістологічного дослідження в ядрах дегенерованих клітин паренхіми печінки виявляються ацидофільні тільця-включення, що мають діагностичне значення. Спостерігають осередковий чи дифузний некротичний гепатит, зернисту дистрофію та некробіоз печінкових клітин, у нирках - дистрофію й некроз епітелію звивистих канальців, у сім'яниках - некроз зародкового епітелію, в селезінці та лімфовузлах - інфільтрацію пульпи еритроцитами, атрофію фолікулів, спустошення їх на лімфоїдні елементи.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічних ознаках хвороби, характерних патологоанатомічних змінах та результатах лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає виділення вірусу в курячих ембріонах, первинних культурах клітин нирок ягнят і перещеплюваних лініях Hella та ВНК-21, ідентифікацію виділеного вірусу, проведення біопроби на білих мишенятах та серологічні дослідження.

Для виділення вірусу заражають курячі ембріони, культури клітин і лабораторних тварин цитрованою кров'ю хворих тварин (у період вираженої лихоманки). У разі наявності в крові вірусу заражені мишенята гинуть упродовж 36 - 72 год, в їх печінці виявляються типові патологоанатомічні зміни.
Біопробу можна проводити також на ягнятах і козенятах. Ідентифікацію виділеного вірусу здійснюють на підставі виявлення характерних внутрішньоядерних тілець-включень в інфікованих клітинних культурах, а також за РН на білих мишенятах, за РЗК, РГА, РЗГА та РІФ. Для серологічної діагностики застосовують РН. Віруснейтралізуючі антитіла з'являються в крові тварин на 4-ту добу хвороби і зберігаються впродовж усього життя.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення катаральної гарячки овець, хвороби Найробі та хвороби Весельсброна.

Катарал ьна гарячка овець супроводжується сильним виснаженням, набряком лицевої частини голови і міжщелепового простору, ціанозом губ та язика з крововиливами, ерозіями й виразками, а також утворенням некрозів і виразок у ділянці дна книжки, тяжів у рубці. Під час хвороби Найробі спостерігаються геморагічний діатез, геморагічний гастроентерит зі смугастими крововиливами на верхівці складок слизової оболонки товстих кишок, збільшення селезінки та лімфовузлів, набряк легень. У разі вессельсбронської хвороби зміни в печінці характеризуються некробіозом та жировою інфільтрацією лише окремих клітин паренхіми, тотального некрозу гепатоцитів не буває.

Лікування не розроблено. Для 1 - 3-денних ягнят позитивні результати дає вчасне використання гіперімунної сироватки при виникненні перших клінічних ознак хвороби.

Імунітет. Перехворілі на лихоманку долини Ріфт тварини набувають стійкого й тривалого імунітету. В їхній крові з'являються віруснейтралізуючі, комплементзв'язувальні та гемаглютинувальні антитіла. Латентний перебіг хвороби у дорослих тварин, а також відсутність масового захворювання худоби під час епізоотичних спалахів свідчать про наявність при лихоманці долини Ріфт імунізуючої субінфекції. Ягнята від перехворілих овець набувають колострального імунітету, а сироватки крові реконвалесцентів мають виражену профілактичну дію. З метою пасивної імунізації новонароджених ягнят застосовують гіперімунну сироватку великої рогатої худоби. Для активної профілактики лихоманки долини Ріфт запропоновано інактивовані вакцини, які формують імунітет тривалістю до 9 міс, та атенуйовані вакцини - тривалістю понад 3 роки.

Профілактика та заходи боротьби. Запобіжні заходи проти занесення збудників тропічних захворювань, у тому числі й лихоманки долини Ріфт, входять в обов'язок регіональних служб державного ветеринарного контролю на кордоні і транспорті.

У країнах, неблагополучних щодо лихоманки долини Ріфт, для запобігання хворобі не рекомендується утримувати рогату худобу в стаціонарно неблагополучних зонах. У загрозливих зонах окоти по можливості проводять у сухий період року, коли немає комарів.

У разі безпосередньої загрози виникнення хвороби стада переводять на підвищені ділянки і вакцинують. При виникненні захворювання усіх хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин ізолюють і лікують, здорових тварин стада вакцинують. Молодняк імунізують гіперімунною сироваткою.

Лихоманка долини Ріфт у людини. Спостерігається під час спалаху хвороби серед рогатої худоби. Збудник передається від хворих тварин комарами. Встановлені випадки лабораторного зараження персоналу, що проводив діагностичні дослідження патологічного матеріалу. Інкубаційний період у людини становить 5 - 6 діб. Спостерігаються гарячка, слабкість, головні болі, кон'юнктивіт, сильні болі в ділянці живота й кінцівок. Іноді трапляються знепритомніння, нудота, блювання. Захворювання має доброякісний характер і лише у виняткових випадках може закінчитись летально.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Лихоманка долини Ріфт"
  1. Класифікація родини BUNYAVIRIDAE
    Це велика група вірусів, що уражає хребетних, членистоногих і рослин. Їх назва "буньявіруси" зв'язана з місцевістю Буньямвера в Уганді, де вперше був ізольований вірус із москітів. До складу родини входить більш 300 вірусів, що передаються кровосисними членистоногими. Буньявіруси викликають захворювання у тварин і людини. Так, віруси лихоманки долини Ріфт (флебовірус) і хвороби Найробі
  2. Класифікація родини ARTERIVIRIDAE
    Збудник артеріїту коней (від англ. equne arteriitis) виключений із родини Togoviridae і представляє тепер окрему групу вірусів. Рід Arterivirus включає вірус артеріїту коней (прототипний вірус), репродуктивного і респіраторного синдрому свиней, геморрагічної лихоманки мавп і лактатдегідрогенази
  3. Класифікація родини ARENAVIRIDAE
    Родина Arenaviridae включає тільки один рід Arenavirus, до складу якого входять віруси АГ- комплексів лімфоцитарного хоріоменінгіту, Ласса (5 вірусів) і Такарібе (9 вірусів). Типовий представник роду - вірус (ЛХМ). Порівняно недавно рід аренавірусів був виділений в окрему таксономічну групу. Він поєднує 10 представників на підставі спільності морфології, структури, біохімічних, біологічних
  4. Класифікація родини RHABDOVIRIDE
    На сьогоднішній день до рабдовірусів відноситься більше 60 вірусів. Головним критерієм їх класифікації є морфологія: "рабдо" означає "палочковидний"; всі рабдовіруси витягнуті в довжину і мають форму кулі для вогнепальної зброї (закруглені на одному кінці і плоскі на другому), або бацили (закруглені на обох кінцях). Класифікація, що основується виключно на морфології, привела до напрочуд
  5. Медицина Древней Индии
    Название древней страны «Индия» - греческое. Оно связано с именем одной из величайших рек на северо-западе Индостана - Синдху. Греки называли её «Индос». Позже возникло современное название - Инд. В долине этой реки сформировалась одна из великих цивилизаций Древнего мира - Хараштская культура. Это название произошло от города Хараппа в Пакистане, одного из основных мест археологических раскопок.
  6. классификация геморрагических лихорадок (ГЛПС, Кобринская лихорадка)
    Группа геморрагических лихорадок - острые лихорадочные заболевания вирусной этиологии, в патогенезе и кли-нических проявлениях которых ведущую роль играет поражение сосудов, приводящее к развитию тромбогеморрагического синдрома. Этиология: геморрагические лихорадки могут вызывать вирусы пяти семейств: Arena-, Bunya-, Filo-, Flavi- и Togaviridae. Классификация геморрагических лихорадок:
  7. КРИТЕРИИ ВКЛЮЧЕНИЯ БОЛЕЗНЕЙ В СПИСОК МЭБ
    Статья 1.2.1. Включение болезни в список МЭБ производится на основе следующих критериев: Статья 1.2.2. Критерии Ст. 1.2.1. применяются в соответствии со следующей схемой принятия решений: В Список МЭБ включены следующие болезни: Статья 1.2.3. 1. В категорию "болезни разных видов животных" включены: - бешенство - болезнь Ауески
  8. Інфекційна катаральна гарячка овець
    Інфекційна катаральна гарячка овець (Febris catarrhalis infectiosa ovium, блутанг, синій язик) - вірусна трансмісивна хвороба, що характеризується пропасницею, запально-некротичними ураженнями слизових оболонок травного каналу і дихальних шляхів, а також дегенеративними змінами скелетних м'язів. У зв'язку з характерним ураженням язика хвороба дістала назву «синій язик» або «чорний рот».
  9. МЕТОДИ СЕЛЕКЦІЇ ВІРУСІВ
    Тому що вірусологи досліджують властивості не окремих вірусних часток, а вірусної популяції в цілому, то для прояву зміни спадковості вірусу необхідний інший процес- селекція, тобто створення таких умов, при яких відбувається переважне розмноження вірусних часток зі зміненою спадковістю, у результаті чого уся вірусна популяція буде складатися з однорідних генетичних мутантних віріонів.
  10. Ефемерна лихоманка великої рогатої худоби
    Ефемерна лихоманка великої рогатої худоби (Febris ephemeralis, триденна лихоманка, хвороба нерухомості) - гостра трансмісивна вірусна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується емфіземою, серозно-катаральним ринітом, стоматитом, кон'юнктивітом, ураженням суглобів, осередковими некрозами скелетних м'язів. Історична довідка. Вперше ефемерну лихоманку описав Швайнфурм (1867) у
  11. Лихорадка долины РИФТ
    Лихорадка долины Рифт (rift vallei fever) - энзоотический гепатит крупного рогатого скота - зоонозная, преимущественно остро протекающая болезнь овец, коз и крупного рогатого скота, передающаяся членистоногими и характеризующаяся лихорадкой, некротическим гепатитом, гастроэнтеритом, геморрагическим диатезом, высокой смертностью телят и ягнят, а у взрослых животных болезнь проявляется абортами.
  12. КЕРМЕК ГМЕЛИНА - LIMONIUM GMELINII (WILLD.) KUNTZE
    Народные названия: желтокорень лимонный, кермек луговой, перекати-поле, солонечник. Ботаническая характеристика. Семейство свинчатковые. Многолетнее голое травянистое растение высотой до 80 см. Корень стержневой, толстый, деревянистый, темно-бурый, на изломе красно-бурый. Листья в нескольких прикорневых розетках широкоэллиптические или продолговато-обратнояйцевидные, черешковые, сизо- или
  13. СИНЕГОЛОВНИК ПЛОСКОЛИСТНЫЙ - ERYNGIUM PLANUM L.
    Народные названия: будяк синий, чертополох, синеголов, синяя колючка, чертагон. Ботаническая характеристика. Семейство зонтичные. Многолетнее травянистое растение. Стебель прямой, гладкий, вверху ветвистый, высотой от 30 до 80 см. Корень стержневой, белый, толстый. Надземные части растения (стебель, ветви, соцветия) сине-фиолетовые. Листья прикорневые, цельные, овальные, сердцевидные, по
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека