Головна
Медицина || Психологія
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія та нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна та санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство та гінекологія
ГоловнаМедицинаВнутрішні хвороби
« Попередня Наступна »
Візер В.А.. Лекції з терапії, 2011 - перейти до змісту підручника

ЛІКУВАННЯ

Існують два напрямки в лікуванні ГКМП: медика-тозние і хірургічне.

Медикаментозна терапія спрямована на усунення і зменшення ня таких клінічних проявів, як порушення ритму, болі в серці, обструкція кровотоку, серцева недостатність-ність.

В основному застосовуються b-блокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, антиаритмічні препарати.

Внутрішньовенне введення 5 мг пропранололу зменшує динамічну обструкцію вихідного тракту, зменшує приріст градієнта внутрижелудочкового тиску, b-блокатори сприяють зменшенню болю в серці і володіють антиаритмічну активність.

Існує думка, що при ГКМП призначення анаприлина в дозі менше 320 мг рідко буває ефективним, а при призначенні в середньому 462 мг на добу ефективність лікування різко зростає. Підбирати дозу слід обережно і повільно, починаючи з 120 мг на добу, лікування тривале - роками. По відношенню до b-блокаторів повинна проводитися наступна тактика:

1. Призначати препарати незалежно від внутрижелудочкового градієнта тиску.

2. При наявності порушень ритму їх необхідно комбінувати з антиаритмічними препаратами (кордарон).

3. Враховуючи патогенез серцевої недостатності, при ГКМП рекомендується для її лікування використовувати b-блокатори в со-четании з діуретиками.

4. Застосування глікозидів для лікування ГКМП НЕ показу-но.



Блокатори кальцієвих каналів.

КОРИНФАР застосовується в загальноприйнятих дозах (40-60 мг в су-тки). У хворих з брадикардією покращує стан, само-самостійності антиаритмічної дії не проявляє (мож-но поєднувати з кордароном), сприяє купірування больового синдрому.


ВЕРАПАМИЛ (изоптин) збільшує толерантність до фізичного навантаження, зменшує ЧСС, має антиаритмічну дію-Вієм доза (160-320 мг на добу).



З антиаритмічних препаратів найчастіше застосовують кордарон. Нітрати краще не призначати, так як вони сприяють обструкції вихідного тракту лівого шлуночка, однак для літніх хворих можуть бути корисні.



ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ полягає в розтині гіпер-трофірованной міжшлуночкової перегородки або висічення від-ділових її ділянок. Однак будь-яка операція при ГКМП є паліативної. Прогноз відносно сприятливий. Причини смерті - фібриляція і шлуночкові параксизмальной тахикар-дії.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ЛІКУВАННЯ"
  1. Візер В.А.. Лекції з терапії, 2011
    По тематиці - практично повністю охоплюють складності в курсі госпітальної терапії, питання діагностики, лікування, по викладу-лаконічні і цілком доступні. Алергічні захворювання легенів Хвороби суглобів Хвороба Рейтера Хвороба Шегрена Бронхіальна астма Бронхоектатична хвороба Гіпертонічна хвороба Гломерулонефрsafasdіт Грижі стравоходу Деструктивні захворювання легень
  2. ЛІКУВАННЯ
    1. Загальні заходи, спрямовані на роз'єднання хворого з джерелом антигену: дотримання санітарно-гігієнічних вимог на робочому місці, технологічне вдосконалення промислового і сільськогосподарського виробництва, раціональне працевлаштування хворих. 2. Медикаментозне лікування. У гострій стадії - преднізолон 1 мг / кг на добу протягом 1-3 днів з наступним зниженням дози в
  3. ЛЕГЕНЕВІ еозинофіли з астматичним СИНДРОМОМ
    До цієї групи захворювань може бути віднесена бронхіальна астма і захворювання з ведучим бронхоастматічне синдромом, в основі яких лежать інші етіологічні чинники. До цих захворювань відносяться: 1. Алергічний бронхолегеневої аспергільоз. 2. Тропічна легенева еозинофілія. 3. Легеневі еозинофілії з системними проявами. 4. Гіпереозінофільний
  4. КЛАСИФІКАЦІЯ бронхоектазом
    (А.І.Борохов, Н.Р.Палеев, 1990) 1. За походженням: 1.1. Первинні (вроджені кісти) бронхоектази. 1.1.1. Одиночні (солітарні). 1.1.2. Множинні. l .. l-З.Кістозное легке. 1.2. Вторинні (придбані) бронхоектази. 2. За формою розширення бронхів: 2.1. Циліндричні. 2.2. Мішечкуваті. 2.3. Веретеноподібні. 2.4. Змішані. 3. По важкості перебігу
  5. ЛІТЕРАТУРА
    1. Хвороби органів дихання. Керівництво для лікарів під редак. Н.Р.Палеева. - М.: Медицина, 1990. - Т.З, Т.4. 2. Окороков А.Н. Лікування хвороб внутрішніх органів: Практ.руководство: У Зт. T.I. - Мн.Виш.шк., Белмедкніга, 1997. 3. Харрісон Т.Р. Внутрішні хвороби. - М.: Медицина, Т.7,
  6. ХВОРОБА (СИНДРОМ) Рейтер
    Хвороба Рейтера (синдром Рейтера, синдром Фіссенже-Леруа, уретро-окуло-синовіальний синдром) - запальний процес, який розвивається в більшості випадків в тісному хронологічній зв'язку з інфекціями сечостатевого тракту або кишечника і виявляється класичної тріадою - уретритом, кон'юнктивітом, артритом. Хворіють найчастіше молоді (20 - 40) чоловіки, які перенесли уретрит. Жінки, діти і літні
  7. ХВОРОБА (СИНДРОМ) Шегрена
    Поєднання сухого кератокон'юнктивіту, ксеростомии та хронічного поліартриту було настільки детально описано шведським офтальмологом Шегреном (Шегрен, 1933), що незабаром привернуло увагу клініцистів різних країн до цього дуже своєрідного клінічного феномену, хоча поодинокі спостереження подібної тріади або окремих проявів секреторною залозистої недостатності описувалися і раніше. За
  8. КЛІНІЧНА КАРТИНА БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
    Основною клінічною ознакою бронхіальної астми є напад експіраторной задишки внаслідок оборотної генералізованою обструкції дихальних шляхів в результаті бронхоспазму, набряку слизової оболонки бронхів і гіперсекреції бронхіальної слизу . У розвитку нападу ядухи прийнято розрізняти три періоди: I. Період провісників або продромальний період характеризується появою
  9. ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ
    Будь-яких усталених схем лікування БА не існує. Можна говорити тільки про принципи терапії даного контингенту хворих, висуваючи на перший план принцип індивідуального підходу до лікування. Найбільш простим і ефективним методом є етіотропне лікування, що полягає в усуненні контакту з виявленим алергеном. При підвищеній чутливості до домашніх алергенів або професійним
  10. ревматоїдний артрит. ХВОРОБА БЕХТЕРЕВА
    Ревматологія як самостійна науково-практична дисципліна формувалася майже 80 років тому у зв'язку з необходімостио більш поглибленого вивчення хвороб цього профілю, викликаної їх широким розповсюдженням і стійкою непрацездатністю. У поняття "ревматичні хвороби" включають ревматизм, дифузні захворювання сполучної тканини, такі як системний червоний вовчак, системна
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека