Головна |
« Попередня | Наступна » | |
ЛІКУВАННЯ |
||
Для лікування серцевої недостатності, яка при ДКМП яв-ляется рефрактерної і стійкою, застосовують усі основні гру-пи лікарських засобів: серцеві глікозиди, діуретики і пе-периферичної вазодилятатори. Проте є деякі осо-сті. Мухарлямов пропонував таку схему лікування важкої недостатності кровообігу: 1. Застосування активного периферичного вазоділятато-ра. 2. Після досягнення клінічного і гемодинамічного ефек-та - проведення дигіталізації на тлі безперервного лікування вазодилятатором. 3. Після насичення глікозидами - призначення поддержівающе-го лікування: (серцеві глікозиди і периферичні вазодилятатори всередину + сечогінні препарати). Кілька слів про сучасні Вазодилятатор. В даний час найбільш часто користуються класифікацією, що дозволяє розділити всі вазодилятатори в залежності від програми їх дії на 3 групи: 1. Препарати, які надають переважне дію на тонус вен (нітрати, молсидомин). 2. Препарати, що діють переважно на тонус артеріол (фентоламін та інші a-блокатори, апрессин). 3. Змішані вазодилятатори (нітропрусид натрію, празозин, трімазозін, каптоприл). Існують відносні показання застосування вазоділята-торів різних класів при НК різного генезу: - венозні вазодилятатори застосовують при перевантаженні малого кола і збереженої функції лівого шлуночка, наприклад, при мітральному стенозі. При цьому керуються такими параметрами: центральний венозний тиск 5, ДД в легеневій артерії> 15 мм рт.ст., АТ> 100/60 мм рт.ст., пульсовий АТ> 30 мм рт.ст., СІ більше або дорівнює 3 / л (хв г м2); - артеріальні вазодилятатори - при незначній перевантаженні малого кола, низькому серцевому індексі і достатньому АД, наприклад, при декомпенсованому гіпертонічному серці, недостатності аортального або мітрального клапанів (ЦВД < 10, АТ> 110/80, СІ < 3 л / (хв г м2)); - змішані вазодилятатори застосовують при тяжкій Деком-пенсаціі, ДКМП, постінфарктному кардіосклерозі. Як видно з наведених даних, при ДКМП доцільно призначати змішані вазодилятатори. - Празозин відноситься до групи a-адреноблокаторів, випускається в таблетках по 1 і 5 мг. Незважаючи на очевидну ефективність при лікуванні хворих з рефрактерною серцевою недостатністю, він не позбавлений і побічних явищ: Перш за все це синдром першої дози, коли після першого прийому препарату виникає колаптоїдний стан, різке падіння тиску, запаморочення, вважається, що це слід очікувати у хворих з низьким рівнем калію в плазмі (діуретики) і на тлі терапії b-адреноблокаторами. Крім того можливі сухість у роті, нудота, дратівливість. Необхідно відзначити, що пра-зозін сприяє деякій затримці води в організмі, у зв'язку з чим при тривалому лікуванні необхідно комбиниро-вать з діуретиками. Як відомо, при тяжкій серцево-судинної недостатності відбувається активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У таких хворих патогномонічним є призначення блокаторів ангіотензинперетворюючого ферменту, препаратів, що перешкоджають переходу неактивного ангіотензину-I в один з найсильніших з усіх відомих вазоконстрикторів - ангіотензин-II. Зараз ця група включає величезну безліч препаратів але на Україні поширений один з перших - КАПТОПРИЛ, перед-ставлять собою змішаний вазодилятатор, який надає сба-лансірованное дію на артеріальну і венозну частини судинного русла. Він знижує як перед-, так і постнавантаження, збільшуючи серцевий викид на 20-30%, сприяє зменшенню розмірів серця. Основні механізми дії: 1) блокада утворення ангіотензину-II; 2) блокада руйнування брадикініну; 3) активація синтезу простацикліну ; 4) зниження синтезу альдостерону, (потенціює діуреті-ки); 5) зниження вироблення катехоламінів, (зменшує ЧСС); 6) пряма вазодилятация; Підбір дози здійснюється індивідуально. Необхідно вчи-ють, що каптоприл має виражену Антигіпертензійні-ним ефектом. Дигіталізації таких хворих необхідно проводити на тлі лікування вазодилятаторами вкрай обережно і невеликими доза-ми, т. глікозидами (дигоксином) потрібно здійснювати без дози насичення і використовувати тільки як підтримуючі. Діуретики займають важливе місце в лікуванні СН при ДКМП. Їх застосування в залежності від стадії порушення кровообігу різному: - При I стадії призначення діуретиків передчасно. - При II А стадії можна почати з застосування неконкурентних антагоністів альдостерону, що володіють м'якою дією, що викликають натрійурез триамтерен (100-200мг/сут). Якщо цього недостатньо - вдаються до призначення тіазидних диу-Ретик гипотиазида, ціклометіазід або тріампур (гіпотіазид-триамтерен). - При II Б і III в якості базисного препарату використовують фуросемід або лазикс в комбінації з триамтереном або Урегіту ®. При неефективності вдаються до призначення осмотичних діуретиків (манітол). - Для профілактики тромбозів і емболій призначаються непри-мі антикоагулянти. - Якщо шляхом призначення глікозидів не вдається впоратися з та-тахікардія, то можна підключати b-адреноблокатори - анаприлін в дозі (60-120мг) при чотириразовому прийомі. Ці препарати інгібують синтез катехоламінів і захищають від них серцевий м'яз, завдяки зменшенню ЧСС зменшують потребу міокарда в кисні, покращують діастолічний розслаблення міокарда. З метою зменшення ЧСС призначають изоптин в дозі 40-80мг 3 рази на день. - Для боротьби з аритміями призначаються b-блокатори, изоптин, етмозін (800 мг на добу). При ДКМП хороший ефект дає призначення кордарона (200мг 2 рази на день) і аллапініна (75-100мг на добу). - Необхідно пам'ятати про наявність у хворих ДКМП гіпотонії, у зв'язку з чим показано призначення кардіотонічний лекарст-ських засобів. - Серцеві метаболіти - рибоксин, оротат калію, фолієва кислота, ретаболіл, нерабол. Радикальні методи лікування є пересадка СЕРЦЯ. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "ЛІКУВАННЯ" |
||
|