загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

ЛАТЕРОФАРИНГЕАЛЬНИЙ АБСЦЕС

Іншими назвами латерофарингеального абсцесу є боковий глотковий абсцес, парафарингеальний абсцес.

Латерофарингеальний абсцес - це нагноєння клітковини бокового глоткового простору. Не слід латерофарингеальний абсцес плутати з заглотковим абсцесом. Це різні патологічні процеси.

Заглотковий абсцес - це нагноєння лімфовузлів та прилеглої клітковини, що розташовані в заглотковому просторі. Абсцес цієї локалізації спостерігається у дітей до трирічного віку, переважно першого року життя. Це пов'язане з тим, що матеріальним субстратом заглоткового абсцесу є лімфовузли заглоткового простору. Вони являються регіонарними для носової порожнини і носоглотки. Інфекція з цих органів з лімфою надходить в вузли заглоткового простору, що й призводить до їх запалення та нагноєння. Однак ці вузли функціонують тільки в ранньому дитячому віці. Далі вони спустошуються. В зв'язку з цим заглотковий абсцес після 3-річного віку не спостерігається.

Запальна інфільтрація клітковини бокового глоткового простору має назву парафарингіт, гнійне її розплавлення - парафарингеальний абсцес. На відміну від паратонзилярного абсцесу, він розташовується позаду задньої піднебінної дужки, яка мало втягується в запальний процес. іІГ*7 Для латерофарингеального абсцесу характерний сильний біль в глотці, що різко підсилюється при ковтанні, підвищена температура тіла, може бути озноб. Загальний стан важкий. Інколи утруднюється дихання.

Діагноз ставиться при фарингоскопії. Бокова стінка глотки гіпере-мована, набрякла, найбільш виступаюча частина розміщена за мигдаликом, який разом з дужками мало втягується у процео і звичайно трохи випнутий вперед. Запальний процес бокової' стінки глотки може призвести до ригідності бокових шийних м'язів на боці ураження. В зв'язку з цим голова пацієнта нахилена в хворий бік. Відкривання рота утруднене.
трусы женские хлопок


Ускладненнями цього виду абсцесів можуть стати кровотеча з великих кровоносних судин цієї ділянки внаслідок руйнування їх стінок гнійним процесом або флебіт з наступним тромбофлебітом внутрішньої яремної вени.

За деяких випадків буває важко відрізнити задній навколомигдали-ковий абсцес від бокового глоткового абсцесу.

Лікування заключається в розтині абсцесу з боку порожнини глотки та призначенні протизапальної терапії.

В деяких випадках розтин абсцесу проводять зовні, через шийні покриви. Розріз ведуть вздовж переднього краю грудинно-ключично-со-сковидного м'яза і далі в глибину, пошарово, тупо, через м'які тканини, по ходу v.facialis posterior - до парафарингеального простору, де і проводиться розтин абсцесу. В подальшому використовуютьтампонадута дренування рани до її заживлення.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "ЛАТЕРОФАРИНГЕАЛЬНИЙ АБСЦЕС"
  1. ТОНЗИАОГЕННИЙ МЕДІАСТИНІТ
    абсцес легенів, абсцес головного мозку. Лікування включає потужну протизапальну терапію та хірургічне втручання. Виконується коллярна (шийна) медіастиномія та ревізія судинно-нервового пучка. При показаннях проводиться дренування грудного відділу
  2. ГОСТРІ СИНУЇТИ
    абсцес. Найбільш часто субперіостальний абсцес виникає у ділянці внутрішньої стінки орбіти. За наявності некротичного про-цеса, звичайно, виникає флебіт лицевих вен, що призводить до поширення інфекції в орбіту і далі у порожнину черепа. Виникають орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення. За характером запального процесу гострі синуїти поділяються на: 1) катаральні; 2) гнійні;
  3. ТОНЗИАОГЕННИЙ СЕПСИС
    абсцесу, так і при загостренні хронічного тонзиліту. Сепсис може розвинутися в будь-якій стадії ангіни. Можуть бути рання та пізня форми сепсису. Інфекція може поширюватися: 1) венозним шляхом при тромбозі дрібних вен мигдаликів і білямигдаликової клітковини, що веде до тромбозу крупних еен шиї; 2) лімфатичними шляхами з наступним інфікуванням венозної системи. Характерна різко підвищена
  4. ОРБІТАЛЬНІ УСКЛАДНЕННЯ
    абсцес. 5. Ретробульбарний абсцес. 6. Флегмона орбіти. Реактивний набряк орбіти та повік розвивається частіш за все у дитячому віці при гострих етмоїдитах, що виникають на фоні гострої респираторної інфекції. При цьому залежно від фону захворювання та клінічного перебігу етмоїдита в деяких випадках має місце виражена інтоксикація, досить важкий загальний стан хворого, що у сукупності з
  5. АДЕНОФЛЕГМОНА ШИЇ
    абсцесу проводиться пункція інфільтрата товстою голкою. Лікування полягає в розтині, дренуванні гнояка та призначенні протизапальної
  6. ГОСТРИЙ ФРОНТИТ
    абсцес. Основним симптомом при риноскопії є наявність слизово-гнійного або гнійного вмісту під переднім кінцем середньої носової раковини. Слизова оболонка середньої носової раковини гіперемована та
  7. Мастоїдит
    абсцес. Якщо процес розповсюджується углиб, у порожнину черепа, то розвиваються внутрішньочерепні ускладнення. Клініка мастоїдиту. Розрізняють загальні та місцеві симптоми мастоїдиту. Загальні симптоми суттєво не відрізняються від проявів гострого гнійного середнього отиту: підвищення температури тіла, погане самопочуття, реакція з боку крові. Відсутність зниження температури тіла або навіть
  8. Лікування ангін
    абсцес та ін.) безпосередньо здійснює лікування хворого. 3. Дієта: рідка, вітамінізована, легкозасвоювана, переважно молочно-рослинна, неподразнююча. Рекомендовано багато пити. 4. Протизапальна терапія. Призначають антибіотики: клацид, амоксил-КМП, цефазолін. Антибіотикотерапія проводиться протягом 5-6 днів. При необхідності призначують другий курс антибіотиків. 5. Гіпосенсибілізуючі
  9. Псевдотуберкульоз
    абсцеси. У коней псевдотуберкульоз супроводжується розвитком виразкового лімфангоїту. На початку хвороби в ділянці нижньої частини живота й грудної клітки виявляються дифузні болючі припухання шкіри та підшкірної клітковини, які згодом можуть поширюватися на вим'я, мошонку, внутрішню поверхню стегон, кінцівки. Надалі утворюються множинні абсцеси, які визрівають, розкриваються, з нориці витікає
  10. Ожоговая болезнь
    абсцес головного мозга. Токсемия длится 4-12 дней. Через месяц после ожогов и позже нередко наступает ожоговое истощение: развиваются кахексия, гипопротеинемия, анемия, астениза-ция, аментивно-делириозные состояния, гиперкинезы (чаще миоклони-ческие), судорожный синдром, тяжелые вегетативно-трофические нарушения, симптомы по-ражения периферических нервов (чаще локтевого и малоберцового),
  11. ГОСТРИЙ ТОНЗИЛІТ АБО АНГІНА
    абсцес. Шийний лімфаденіт". Було проведено діагностичну пункцію паратонзилярної клітковини з правого боку: отримано рясний геморагічний вміст. Стан хворого покращився. Призначено масивне протизапальне та протинабрякове лікування. 4.11.96, не зважаючи на терапевтичні заходи, що проводились, стан хворого погіршився. У зв'язку з цим було проведено розтин паратонзилярної клітковини з правого
  12. Мит
    абсцесів. Природне зараження здійснюється через корми та воду, забруднені виділеннями хворих тварин. Доведено можливість повітряно-краплинної інфекції. Зараження можливе також при безпосередньому контакті здорових коней з хворими. Поява хвороби в благополучних господарствах зазвичай пов'язана з уведенням нових тварин, однак можливі випадки спонтанного захворювання молодняку внаслідок різкого
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...