Головна
Медицина || Психологія
Гендерна психологія / Вікова психологія / Військова психологія та педагогіка / Введення в професію «Психолог» / Акмеологія
ГоловнаПсихологіяВікова психологія
« Попередня Наступна »
О.В.Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук. Вікова та педагогічна психологія, 2001 - перейти до змісту підручника

Криза трьох років

Криза трьох років - це рубіж між раннім дошкільним віком - один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад, перегляд старої системи соціальних відносин. Як вважав Д.Б. Ельконін, криза 3 років - це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого «Я».

Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки і дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками.

Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер «Про особистість трирічної дитини». Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років.

1. Негативізм. Це негативна реакція, пов'язана із стосунками однієї людини з іншою. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії - зробити навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропонували. Л.І. Божович описує два приклади негативізму. Хлопчик вирішив малювати, але замість очікуваної відмови отримав згоду батьків. З одного боку, малювати йому хочеться, з іншого - ще більше хочеться зробити навпаки. Хлопчик знайшов вихід із цієї складної ситуації: розплакавшись, він почав вимагати, щоб малювати йому заборонили. Після виконання цієї вимоги він із задоволенням почав малювати. Інший хлопчик читав «навпаки» відомі рядки О. Пушкіна: «И не по синим, и не по волнам, и не океана, и не звезды, и не блещут, и не в небесах».

2. Вередливість.
Це реакція на своє власне рішення. Вередливість заключається в тому, що дитина настоює на своїй вимозі, на своєму рішенні. Тут відбувається виділення особистості і висувається вимога, щоб з цією особистістю рахувалися. Впертість не слід змішувати з наполегливістю, завдяки якій дитина добивається бажаного. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось.

3. Гонорливість. Близька до негативізму та вередливості, але має свої особливості. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а про ти системи стосунків, що склалися в сім'ї, норм виховання. Дитина настоює на своїх бажаннях і невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші. «Да ну!» - найбільш поширена реакція в таких випадках. Враховуючи, що гонорливість - це риса, яка властива українській ментальності, то слід особливо бути уважним до дитини.

4. Своєвілля. Стремління до емансипації від дорослого. Зрозуміло, яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати все сама. У принципі, це позитивне явище, але під час кризи гіпертрофована тенденція до самостійності призводить до своєвілля, вона часто неадекватна можливостям дитини і викликає додаткові конфлікти з дорослими.

5. Знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів. Що ж знецінюється в очах дитини трьох років? Йде знецінення старих правил поведінки. Дитина може почати сваритися, кинути або поламати улюблену іграшку і такс інше. Ш. Бюлер описала жах сім'ї, коли мати почула від дитини «дура».


6. Протест-бунт. Він проявляється в частих суперечках з батьками. «Вся поведінка дитини набуває рис протесту, ніби то дитина знаходиться в стані війни з навколишніми, в постійному конфлікті з ними», - писав Л.С. Вигот-ський.

7. Деспотизм. У сім'ї з однією дитиною може з'явитися деспотизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над оточуючи ми її дорослими, диктує, що вона буде їсти, що не буде, може мама йти додому чи ні і таке інше. Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі: та ж сама тенденція до влади тут виступає як джерело ревнощів, нестерпного ставлення до інших дітей, які не мають майже ніяких прав у сім'ї, з погляду маленького деспоту.

Криза трьох років являє собою значну зміну взаємовідносин, які існували до цього часу між дитиною і дорослим. У кінці раннього віку виникає тенденція до самостійної діяльності, яка знаменує собою те, що дорослі більше не закриті для дитини предметом і способом дій з нею, а нібито вперше розкриваються перед нею, виступають як носії зразків дій і відносин в навколишньому світі. Феномен «Я сам» означає не лише виникнення зовні помітної самостійності, але й одночасне відділення дитини від дорослої людини. У результаті такого відділення дорослі нібито вперше виникають у світі дитячого життя. Світ дитячого життя із світу обмеженого предметами, перетворюється в світ дорослих людей. Тенденція жити загальним життям з дорослим проходить через все дитинство; дитина, відділяючись від дорослого, встановлює з ним більш глибокі стосунки, підкреслював Д.Б. Ельконін.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Криза трьох років"
  1. СУЧАСНА ВІКОВА СТРАТИФІКАЦІЯ ЛЮДИНИ
    Авіценна (Абу Алі Ібн Сіна), відомий лікар і мислитель Сходу, ділив життя на чотири періоди: росту (до ЗО років), молодості (до 35...40 років), зрілості (до 60 років), старості (після 60 років). Загалом, межі між окремими періодами життя в ході історії людства змінювались. Судячи з археологічних знахідок, у кам'яному та бронзовому віках люди, старші за 50 років, були рідкісним винятком. Середня
  2. Діагностика рівня здоров'я за прямими показниками
    Цей тип моделі має два різновиди - діагностика за визначенням біологічного віку або за резервами біоенергетики. Діагностика рівня здоров'я за визначенням біологічного віку, тобто за швидкістю старіння організму. Специфіку старіння визначають або за співпаданням біологічного віку з календарним, або за його руйнівною силою. Абсолютною мірою життєдіяльності організму (кількості здоров'я) є
  3. ОБЩИЕ ПРИНЦИПЫ ЛЕЧЕНИЯ ГЕМОЛИТИЧЕСКИХ АНЕМИЙ
    ЛЕЧЕБНАЯ ПРОГРАММА: Диетотерапия. Режим. Лечение гемолитического криза. 1. Оксигенотерапия. 2. Инфузионная терапия. 3. Стимуляция диуреза. 4. Глюкокортикоидная терапия. 5. Лечение иммуноглобулином. 6. Средства, связывающие билирубин. 7. Купирование анемии. 8. Антибактериальная терапия. 9. Антитромботическая терапия. 10. Мембраностабилизаторы (чаще при
  4. ВІК ДОРОСЛОСТІ
    Період дорослості у порівнянні з іншими віковими періодами- дошкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнацьким - охоплює значно більший відрізок часу життя людини і тому описання його особливостей є ускладненим. Традиційно вважалося, ідо вік дорослості - це стабільний період у житті дорослої, сформованої людини і тому ніяких особливих змін у психічному розвитку особистості не відбувається.
  5. РЕАЛИЗАЦИИ ПРОГРАММЫ ЛЕЧЕНИЯ ГЕМОЛИТИЧЕСКИХ АНЕМИЙ
    ДИЕТОТЕРАПИЯ - стол № 5 по Певзнеру. Обильное питье для предупреждения дегидратации и усиления гемолиза. РЕЖИМ - ограничение физической нагрузки, переохлаждений, достаточное пребывание на свежем воздухе (с целью предупреждения гипоксии тканей и усиления гемолиза при серповидно-клеточной анемии), на период гемолитического криза -
  6. ГЕМОЛИТИЧЕСКИЕ АНЕМИИ У ДЕТЕЙ
    Гемолитические анемии - группа анемий, характеризующихся синдромом гемолиза - повышенным разрушением эритроцитов. Эритроциты живут около 120 дней, затем они разрушаются - фагоцитируются макрофагами, преимущественно селезенки. При гемолитической анемии продолжительность жизни эритроцитов значительно укорочена, а при её сокращении ниже 30 дней появляется клиника гемолитического
  7. Вопрос 6. ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНb СЕРДЦА (ИБС)
    В результате недостаточного поступления крови в клетках сердечной мышцы нарушаются метаболические процессы, энергообразование, снижается сократительная функция миокарда в зоне ишемии, появляется боль (самое яркое клиническое проявление ишемии миокарда). Основной патогенетический механизм ангинозной боли - превышение потребности миокарда в кислороде над возможностями его доставки. Чаще
  8. Кризы гипертонической болезни
    Гипертонический криз - состояние внезапного индивидуально значимого повышения артериального давления, сопровождающееся появлением или усугублением имевшейся ранее вегетативной, церебральной, кардиальной симптоматики (В.П. Померанцев; Н.Н. Крюков). Классификация. По патогенезу: нейровегетативный, водно-солевой, энцефалопатический. По локализации: церебральный, кардиальный, генерализованный. По
  9. Гипертонический криз
    Гипертонический криз-значительное повышение артериального давления с резким ухудшением общего состояния. Опасность гипертонического . криза заключается в возможности развития осложнений, опасных для жизни больного,-инфаркта миокарда, кровоизлияния в мозг. Первая помощь. Больного укладывают в кровать, создают ему полный покой, к ногам-грелки, на голову-холод, на область сердца и
  10. Клиника
    Процесс проходит 3 стадии: 1. Начальная стадия. 2. Стадия развернутых клинико - гематологических проявлений. 3. Терминальная стадия. В момент диагностики процесс зашел уже далеко. Начальная стадия - в начале практически ничем не проявляется и диагностируется чаще всего случайно, в момент профосмотров: гиперостезия над плоскими костями; увеличение количества лейкоцитов; сдвиг
  11. МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК
    Розвиток діяльності молодшого школяра. За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги перехід їх від ігрової до учбової діяльності, яка стає і у цьому віці провідною. Вступ дитини
  12. ОСТРЫЙ ГЕМОЛИТИЧЕСКИЙ СИНДРОМ ЛЕДЕРЕРА
    Описанное Lederer (1925) в качестве острой гемолитической анемии предположительно инфекционной (вирусной) природы заболевание в свете современных представлений следует рассматривать как острый гемолитический синдром, возникающий либо по типу острого иммуногематологического конфликта, либо, что более вероятно, по типу фавизма (см.). По-видимому, прав Dacie, утверждающий, что многие случаи,
  13. Гипертонический криз
    Гипертонический криз - внезапное повышение систолического и диастолического артериального давления у больных, страдающих гипертонической болезнью или симптоматической (вторичной) артериальной гипертензией, которые сопровождаются нарушением функций вегетативной нервной системы с последующими гуморальными реакциями. Возникновению гипертонических кризов способствует острое нервно-психическое
© 2014-2022  medbib.in.ua - Медична Бібліотека