Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
ГоловнаМедицинаВетеринарія
« Попередня Наступна »
А. Ф. Каришева. Спеціальна епізоотологія, 2002 - перейти до змісту підручника

Контагіозний пустульозний дерматит овець і кіз

Контагіозний пустульозний дерматит (Dermatitis pustulosa contagiosa, контагіозна ектима овець і кіз) - гостра вірусна хвороба, що характеризується везикулярно-пустульозним ураженням слизо- вої оболонки ротової порожнини та шкіри губ, голови, вимені, статевих органів і кінцівок. До хвороби сприйнятлива людина.

Історична довідка. Захворювання було вперше описано в Англії (Стіб, 1787) та Росії (І. Ковалевський, 1887). У 1921 р. Ейно (Франція) експериментально довів вірусну етіологію хвороби. Ф. М. Пономаренко, Ю. П. Сміян (1960) першими виявили контагіозну ектиму в Україні, З. М. Очаковський (1961) - у Молдові, К. Н. Бучнєв (1963) - у Казахстані, П. Самойлов (1964) - у Дагестані, І. А. Фарзалієв (1965) - в Азербайджані, Ш. С. Сукєєв (1965) - у Киргизії,

В. Д. Чернігов (1966) - у Білорусії, В. П. Шаматава (1969) - у Грузії. Нині хворобу зареєстровано майже в усіх країнах світу з розвиненим вівчарством та козівництвом. Економічні збитки складаються з вартості загиблих тварин (від 0,5 до 90 %), зниження продуктивності, витрат на профілактично-лікувальні та карантинноліквідаційні заходи.

Збудник хвороби - віспоподібний ДНК-геномний епіліотропний вірус, що належить до родини Poxviridae, роду Parapoxvirus. Має овоїдну форму, розміри 170 ? 300 нм. Відрізняється від вірусів, що спричинюють віспу, за антигенними та імунобіологічними властивостями. У мазках з уражених тканин виявляється у вигляді елементарних тілець, які добре фарбуються за Пашеном і Морозовим. Припускається існування різних серотипів вірусу контагіозної ектими. За РЗК та РІД виявляється перехресний зв'язок з вірусами вісповакцини та ектромелії мишей.

Вірус репродукується в первинних культурах клітин нирок або тестикул ягнят, нирок ембріонів овець і корів з проявом цитопатогенної дії. Надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі. Зберігає патогенність упродовж 4 - 15 років у везикулах, пустулах, кірочках та на шерсті. У ліофілізованому стані за кімнатної температури культуральний вірус залишається життєздатним понад 5 років. У тваринницьких приміщеннях вірус зберігає активність більш як 3 роки, на пасовищах і в скошеній траві - до 300 діб, на поверхні землі й гною - до 200 діб. Під дією прямих сонячних променів руйнується лише через 42 год. Відносно швидко гине у вологому середовищі: при 64 °С - через 2 хв, при 60 °С - 5 хв, при 56 °С - через 30 хв; у дистильованій воді інактивується впродовж 24 год. Гниття руйнує вірус упродовж 2 тижнів.

Епізоотологія хвороби. У природних умовах хворіють вівці й кози незалежно від віку, статі й породи. Проте більш чутливі й тяжче хворіють ягнята й козенята з 4-денного до 10-місячного віку. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які виділяють вірус у зовнішнє середовище з витіканнями з ротової порожнини, струпами й кірочками уражених ділянок шкіри, а також перехворілі тварини-вірусоносії. Спонтанне зараження відбувається через травмовані ділянки шкіри та слизові оболонки, які утворюються при поїданні колючих рослин і грубого сіна. Виникненню хвороби сприяють утримання тварин у вологих приміщеннях, тривалі перегони кам'янистими дорогами або по замерзлому снігу, а також перебування на низинних заболочених пасовищах. Хвороба виникає раптово, швидко поширюється й охоплює впродовж 2 - 3 тижнів усе чутливе поголів'я стада. Контагіозний пустульозний дерматит у зв'язку з високою стійкістю збудника у зовнішньому середовищі часто набуває стаціонарного характеру. Реєструється переважно навесні або восени. Захворюваність становить 50 %, летальність - 10 - 20 %.

Патогенез. Потрапивши в організм, вірус репродукується в епітеліальних клітинах шкіри копитець та слизових оболонок рота, губ і статевих органів, спричинює проліферацію, а потім дегенерацію клітин, ексудативний процес. Внаслідок цього виникають везикули,які перетворюються на пустули. Некроз поверхневого епітелію та відкладання фібрину зумовлюють виникнення кірочок і струпів.

Шкіра під кірочками регенерує без утворення рубця. У разі ускладнення вторинною мікрофлорою під кірками утворюються гнійнонекротичні осередки. Такі осередки можуть виникнути також у внутрішніх органах і суглобах.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 6 - 8 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий і хронічний. Залежно від локалізації патологічного процесу розрізняють губну, стоматитну, копитну та генітальну форми хвороби.
За г у б н о ї форми на початку захворювання по краях губ і в куточках рота утворюються червоні плями різного розміру, в центрі яких з'являються вузлики, а згодом - везикули й пустули. Після лопання пустул виникають ерозії, виділення з них швидко підсихають, утворюючи кірки. У тварин спостерігається гарячка, вони пригнічені, відмовляються від корму. За до бро які сно г о перебігу хвороби ранова поверхня вкривається бурувато-чорними струпами, які через 2 - 3 тижні відпадають, і тварина видужує. У разі злоякісн ого перебігу процес може ускладнюватись секундарною мікрофлорою, що спричинює глибокі гнійно-некротичні ураження тканин. Захворілі тварини гинуть наприкінці 3 - 4-го тижня хвороби.

За с т о м а т и т н о ї форми на слизовій оболонці ротової порожнини спочатку виникають незначні червоні плями, потім пухирці, які згодом лопаються і на їх місці утворюються ерозії, виразки, осередки некрозу. У хворих тварин спостерігаються сильна пригніченість, значне підвищення температури тіла, збільшення регіонарних лімфовузлів. Летальність при цій формі хвороби може досягати 80 %.

За к о п и т н о ї форми уражується шкіра в ділянці пута, вінчика, міжратицевої щілини, яка вкривається міхурцями спочатку із серозним, а згодом з гнійним вмістом. Спостерігаються кульгавість, болючість у ділянці ратиць. На шкірі вінчика, копитець, пута і на верхівці міжратицевої щілини виявляються вузлики, везикули, пустули, кірки, струпи. Приєднання вторинної інфекції може призвести до поширення запально-некротичного процесу на основу шкіри ратиць, яка відокремлюється від рогового башмака і розм'якшується. Некротичний процес поширюється на суглоби, сухожилки, кістки кінцівок, що зумовлює розвиток панарицію або некротичного пододерматиту. При цій формі хвороби часто утворюються метастази в легенях. Більшість захворілих овець гине.

За г е н і т а л ь н о ї форми, що буває порівняно рідко, вузлики,везикули, пустули, кірочки виникають лише на слизовій оболонці піхви, шкірі вимені, сосках, внутрішній поверхні стегон, у самців - на шкірі та слизовій оболонці препуція. Зовнішні статеві органи припухлі, з піхви спостерігаються гнійні виділення.

Патологоанатомічні зміни. Не характерні. Трупи загиблих тварин виснажені. На слизовій оболонці рота, шкірі, губах і кінцівках виявляються ерозії, виразки, осередки некрозу. В печінці та легенях знаходять некротичні осередки, на слизовій оболонці травного каналу - виразки, у черевній порожнині - фібринозний ексудат. Під час гістологічного дослідження спостерігається часткове або повне руйнування епідермісу, інфільтрація підепідермального шару та міжм'язових прошарків поліморфноядерними лейкоцитами, гістіоцитарно-лімфоїдними клітинами, виявляється бурхлива проліферація епітелію волосяних фолікулів, зроговіння епідермісу. Визначають осередковий енцефаліт, дистрофію міокарда або осередковий інтерстиціальний міокардит, у печінці - осередки некрозу.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічній картині хвороби, а також результатах лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає вірусоскопію забарвлених мазків, постановку біопроби на клінічно здорових ягнятах, проведення РЗК. У лабораторію надсилають везикули, кірочки, струпи,некротизовані ділянки шкіри і слизових оболонок, паренхіматозні органи, консервовані розчином гліцерину. Вірусоскопія дає змогу швидко виявити збудника хвороби в мазках із свіжих осередків ураження і струпів, забарвлених за Морозовим. Під мікроскопом з імерсією в разі позитивних результатів виявляють значну кількість кокоподібних елементарних тілець чорного кольору, розміром 0,2 - 0,3 мкм, які розміщуються групами або поодинці. Біопробу ставлять на двох ягнятах, для зараження яких використовують 10 %-ву суспензію свіжих струпів на фізіологічному розчині, яку втирають у скарифіковану шкіру внутрішньої поверхні стегна. За наявності в патологічному матеріалі збудника хвороби у заражених ягнят на 3 - 5-ту добу з'являються характерні ознаки хвороби.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключення віспи, ящуру та некробактеріозу. Віспа овець має характер тяжкого загального захворювання, протікає у вигляді генералізованої екзантеми з утворенням папуло-пустульозного висипання на безшерстих і слабко вкритих шерстю ділянках тіла.
Характерна відсутність типових везикул, а вузлики, що утворюються, зливаються між собою і виступають над поверхнею шкіри у вигляді великих крижоподібних горбиків.

Для ящуру характерне афтозне ураження шкіри вінчика, м'якушів та стінки міжратицевої щілини. Афти на слизовій оболонці ротової порожнини у овець зустрічаються рідко і мають невеликі розміри. При некробактеріозі розвивається гнійно-некротичне ураження шкіри стінки міжратицевої щілини та основи шкіри ратиці, що супроводжується відокремленням від копитного рогового башмака. В усіх випадках остаточний діагноз установлюють на підставі виділення та ідентифікації збудника відповідної хвороби.

Лікування. Специфічних засобів лікування контагіозного пустульозного дерматиту не запропоновано. Хворих тварин ізолюють, проводять симптоматичну терапію. Уражені слизові оболонки ротової порожнини промивають 3 %-м розчином пероксиду водню, сульфату міді, слабким розчином різних в'яжучих та дезінфекційних засобів; виразки змащують йодгліцерином. При ураженні шкіри губ, голови, вимені застосовують синтоміцинову емульсію, цинкову, окситетрациклінову, поліміксинову, дибіоміцинову та саліцилову мазі, саліциловий спирт або суміш препаратів, що складається з однакових частин 7 %-го розчину формаліну і 10 %-го розчину мідного купоросу. В ускладнених випадках хвороби, особливо при утрудненнях у прийманні корму, проводять хірургічну обробку, застосовують антибіотики широкого спектра дії (внутрішньо дають біоміцин по 0,02 - 0,03 мг/кг впродовж 3 діб, внутрішньом'язово вводять біоміцин у дозі 4 мг/кг, підшкірно - 1 - 2 %-й розчин тераміцину в дозі 1 - 1,5 мл упродовж 3 - 4 діб).

Імунітет. Перехворілі тварини набувають несприйнятливості до повторного зараження терміном до двох років. Для активної імунізації вівцематок і новонароджених ягнят у неблагополучних господарствах використовують суху культуральну вірусвакцину, яку запропонували Ц. Ц. Хандуєв та ін. Вакцину в дозі 0,3 мл наносять на скарифіковану поверхню шкіри верхньої губи. Імунітет формується через 15 діб і триває до 8 міс.

Профілактика та заходи боротьби. З метою запобігання захворюванню овець і кіз для комплектування потрібно завозити лише з благополучних щодо контагіозного пустульозного дерматиту господарств. Усе завезене поголів'я овець і кіз карантинують упродовж 30 діб. У разі виникнення хвороби господарство оголошують неблагополучним щодо контагіозного пустульозного дерматиту та запроваджують карантинні обмеження. Хворих тварин ізолюють і лікують, решту умовно здорового поголів'я вакцинують. Неблагополучні отари проганяють через дезінфекційні ванни, які заповнюють емульсією з креоліну (1 частина), дьогтю (4 частини) та води (20 частин). Проводять ретельне очищення та дезінфекцію тваринницьких приміщень і кошар. Для дезінфекції застосовують 2 %-й гарячий розчин їдкого натру або калі, 20 %-ву суспензію свіжогашеного вапна, 2 %-й розчин формальдегіду. Гній знезаражують біотермічним методом.

Карантин з неблагополучного господарства знімають через 3 тижні після останнього випадку загибелі або видужання останньої хворої тварини та проведення остаточної дезінфекції. Пасовища, на яких випасали хворих тварин, не використовують упродовж двох років.

Контагіозний пустульозний дерматит у людини. Захворювання виникає у осіб, які за характером своєї роботи мають справу з хворими тваринами або сирими продуктами та сировиною тваринницького походження. У хворої людини після 2 - 4-добового інкубаційного періоду спостерігаються озноб, гарячка, афтозний стоматит; на слизовій оболонці ротової і носової порожнин з'являються ерозії та виразки. Згодом на поверхні пальців і передпліччі розвивається характерне висипання зі стадійним розвитком вузликів, везикул і пустул. Потім утворюються струпи, які відпадають на 10 - 14-добу хвороби. У разі ускладнення секундарною мікрофлорою видужання настає лише через 3 - 4 тижні.

Щоб запобігти зараженню обслуговуючому персоналу слід додержуватись заходів особистої гігієни та профілактики, ретельно мити й дезінфікувати руки під час догляду за хворими тваринами, а також під час їх лікування. В жодному разі не можна використовувати в їжу сире молоко та бринзу від інфікованих овець і кіз.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Контагіозний пустульозний дерматит овець і кіз"
  1. Класифікація родини POXVIRIDAE
    У родині Poxviridae виділено дві підродини: Chordopoxvirinae (поксвіруси хребетних) і Entomopоxvirinae (поксвіруси комах). Подродина Chordopoxvirinae складається з 8 родів: Orthopoxvirus, Parapoxvirus, Avipoxvirus, Capripoxvirus, Leporipoxvirus, Suipoxvirus, Molluscipoxvirus, Yatapoxvirus. 1. Рід Orthopoxvirus (від грец. orthos - правильний). Включає віруси вакцини (прототипний вірус) і
  2. Хвороби овець і кіз
    Хвороби овець і
  3. Класифікація родини FLAVIVIRIDAE
    Родина Flaviviridae заснована у 1985 році на базі роду Flavivirus, що належав до родини Togаviridae. Нині вона налічує понад 60 вірусів більшість з яких патогенні для людини ( збудники жовтої пропасниці, кліщового та японського енцефаліту і ін.). Резервуаром та перенощиками названих вірусів є членистоногі - комахи, кліщі у зв'язку з чим вони віднесені до групи арбовірусів. У тварин
  4. Аллергический дерматит
    Аллергический дерматит возникает у тех лиц, кожа которых приобрела повышенную чувствительность к тому или иному химическому веществу, т.е. сенсибилизировалась по отношению к определенному аллергену. В результате этой сенсибилизации развивается реакция замедленного типа. Аллергенами могут быть самые разнообразные химические вещества, которые встречаются как в быту, так и на производстве. Это
  5. Дермато-венерологическая служба
    {foto21}
  6. Дермато-венерологическая служба. Российская Федерация
    {foto58}
  7. Дерматит
    Дерматит (dermatitis) - воспаление всех слоев кожи. Классификация. По этиологическим и клиническим признакам различают следующие основные виды дерматитов: травматический, околораневой, медикаментозный, термический (ожог, отморожение), рентгеновский, бородавчатый, некробациллезный, бардяной и паразитарный (чесотка, стригущий лишай и др.). По течению дерматиты бывают острые и хронические.
  8. Класифікація родини ASTROVIRIDAE
    Астровіруси були вперше описані в 1975 році в результаті вивчення спалаху гострого гастроентериту в центрі матері і дитини в Шотландії. Родина має тільки один рід Astrovirus. В наш час астровіруси ізольовані від птахів, собак, котів, свиней, овець, великої рогатої худоби і людей. Від людей виділено 7 серологічних типів астровірусів. Подібно ротавірусам, астровіруси викликають гострі ентерити
  9. Шпаргалки. Дерматовенерология, 2011
    Кожа - это элемент иммунной системы организма, защитный покров человека, который имеет влияние на функционирование всех внутренних органов и систем. Кожа выполняет ряд жизненно необходимых функций, которые обеспечивают нормальное функционирование всех систем организма. Информативные ответы на все вопросы курса «Дерматовенерология» в соответствии с Государственным стандартом. Строение и функции
  10. Класифікація родини BUNYAVIRIDAE
    Це велика група вірусів, що уражає хребетних, членистоногих і рослин. Їх назва "буньявіруси" зв'язана з місцевістю Буньямвера в Уганді, де вперше був ізольований вірус із москітів. До складу родини входить більш 300 вірусів, що передаються кровосисними членистоногими. Буньявіруси викликають захворювання у тварин і людини. Так, віруси лихоманки долини Ріфт (флебовірус) і хвороби Найробі
  11. Класифікація родини ADENOVIRIDAE
    Родина складається з 2-х родів: Mastadenovirus, Aviadenovirus. 1. Рід Mastadenovirus (від грец. mastos - молочна залоза). До складу роду входять аденовіруси ссавців: людини (47 серотипів), мавп (27), ВРХ (10), свиней (4), овець (6), кіз (1), коней (1), собак (2), мишей (2 серотипи). Типовим представником роду є аденовірус людини серотипу 2. 2. Рід Aviadenovirus (від лат. avis - птах).
  12. Дерматофільоз
    Дерматофільоз (Dermatophilosis, стрептотрихоз, мікотичний дерматит) - хронічна мікозна хвороба багатьох видів свійських і диких тварин, що характеризується ексудативно-некротичним ураженням шкіри з утворенням папул, мокнучої екземи та струпів. Сприйнятлива людина. Історична довідка. Захворювання вперше описав у великої рогатої худоби в Конго в 1915 р. V. Saceghem, який виділив збудника хвороби
  13. Информационный материал. Дерматовенерология, 2008
    Введение в дерматологию Дерматиты Крапивница. Токсикодермии Экзема. Атопический дерматит. Нейродермит Псориаз. Красный плоский лишай Диффузные болезни соединительной ткани. Пузырные дерматозы. Пиодермии. Вирусные дерматозы. Паразитозы. Микозы. Сифилис. ВИЧ-инфекция. Дерматологические аспекты ВИЧ-инфекции Гонорея Негонорейные
  14. Атопический дерматит. Этиология, патогенез, клиника
    Атопический дерматит - это наследственно обусловленное хроническое заболевание всего организма с преимущественным поражением кожи, которое характеризуется поливалентной гиперчувствительностью и эозинофилией в периферической крови. Этиология и патогенез. Атопический дерматит относится к мультифакторным заболеваниям. Наследуемая предрасположенность к атопическим заболеваниям реализуется под
  15. Класифікація родини PAPOVAVIRIDAE
    Назва родини утворена зі сполучення перших двох букв найменування вірусів papilloma, polyoma і vacuolating agent (раннє найменування SV 40). Родина складається з двох родів: Papillomavirus u Poliomavirus. 1. Рід Papillomavirus (від лат. papilla - сосок, грец. oma - пухлина). До складу роду входять: вірус папіломи кроликів, чи папіломи Шоупа (прототипний вірус), вірус папілом людини (більш
  16. Клинико - морфологическая характеристика элементов кожной сыпи
    Диагностика кожных болезней, кроме жалоб, анамнеза жизни и болезни, основывается, главным образом, на морфологических элементах кожных сыпей. Поэтому знание их является основным в практике дерматовенеролога. > Морфологические элементы делятся на первичные, возникающие на неизменённой коже, и вторичные, образующиеся в процессе эволюции первичных элементов. Первичные морфологические элементы
© medbib.in.ua - Медична Бібліотека