загрузка...
Патологічна фізіологія / Оториноларингологія / Організація системи охорони здоров'я / Онкологія / Неврологія і нейрохірургія / Спадкові, генні хвороби / Шкірні та венеричні хвороби / Історія медицини / Інфекційні захворювання / Імунологія та алергологія / Гематологія / Валеологія / Інтенсивна терапія, анестезіологія та реанімація, перша допомога / Гігієна і санепідконтроль / Кардіологія / Ветеринарія / Вірусологія / Внутрішні хвороби / Акушерство і гінекологія
« Попередня Наступна »

Колібактеріоз бджіл

Колібактеріоз бджіл (Colibacteriosis apis) - інфекційна хвороба дорослих бджіл, що супроводжується ураженням кишок, втратою здатності літати, ослабленням, а іноді загибеллю сім'ї.

Історична довідка. Збудник хвороби, патогенна кишкова паличка,був виділений у 1893 р. К. О. Йенсеном з фекалій хворої дитини.

Колібактеріоз реєструється серед молодняку майже всіх видів тварин, особливо в господарствах з незадовільним ветеринарно-санітарним станом, де порушуються зоогігієнічні нормативи утримання тварин та не забезпечена повноцінна годівля маток і новонароджених тварин. Установлено патогенність певних серологічних груп для кожного виду тварин. Значне поширення колібактеріозу серед бджіл останнім часом пов'язується з розповсюдженням кліща вароа,який спричинює зниження їх резистентності і може переносити збудника хвороби. Економічна шкода, якої завдає колібактеріоз, визначається загибеллю бджіл і витратами на ліквідацію хвороби.

Збудник хвороби - Escherichia coli, що належить до родини Enterobacteriaceae, роду Escherichia, є постійним мешканцем кишок людини, ссавців, птахів, риб, комах. Захворювання викликають лише окремі патогенні серологічні типи E. coli, які мають інвазійні та токсигенні властивості. В морфологічному відношенні E. coli являє собою рухливу грамнегативну паличку із заокругленими кінцями, величиною (1...3) ? (0,3...0,6) мкм, спор не утворює, окремі серотипи мають капсулу. Ешерихії добре ростуть на МПА і МПБ, елективному середовищі Ендо та Левіна при 37 - 38 °С, рН=7,0 - 7,4. При культивуванні на МПА через 24 год з'являються соковиті, круглі, з рівними краями та гладенькою поверхнею сіро-білі колонії. В МПБ спричинюють інтенсивне помутніння і незначний осад, що розбивається при струшуванні. На середовищі Ендо утворюються характерні темно-вишневі колонії з металічним блиском або червоно-малинові колонії з рожевим обідком діаметром 2 - 3 мм.

На середовищі Левіна колонії темно-фіолетові або чорні. Патогенні ешерихії мають три види антигенів: О-соматичний антиген, що зумовлює серологічну специфічність збудника, його токсичні та імуногенні властивості; К-антиген поліцукридної природи, має некротизувальні властивості, спричинює гемоліз еритроцитів; Н-антиген, або джгутиковий антиген, характеризується серологічною відособленістю. Крім того, деякі ешерихії мають поверхневі структури, так звані фібрії, або ворсинки - пілі (pili), які забезпечують адгезію (прикріплення) їх до клітин тонкої кишки.

Збудник хвороби досить стійкий у зовнішньому середовищі.
трусы женские хлопок
Зберігається в землі від 6 до 11 міс, у фекаліях - до 11 міс, у воді - до 300 діб, у меду при 4 - 20 °С - до 7 діб. Нагрівання до 60 °С вбиває його через 10 хв, до 100 °С - миттєво. Швидко руйнується під дією звичайних дезінфектантів (розчини хлорного вапна, їдкого натру,формальдегіду, карболової кислоти).

Епізоотологія хвороби. На колібактеріоз хворіють тільки дорослі бджоли. Джерелом збудника інфекції є захворілі бджоли, які виділяють патогенні ешерихії з фекаліями і контамінують навколишнє середовище. Основним переносником збудника хвороби вважаються кліщі вароа, які передають ешерихії від бджоли до бджоли. У межах пасіки хворобу можуть поширювати також блукаючі бджоли та бджоли-злодійки. Факторами передавання збудника можуть стати вода, корми, стільники, рамки, забруднені фекаліями хворих бджіл,а також різний інвентар та предмети догляду за бджолами, які використовують пасічники.

Колібактеріоз з'являється на пасіці наприкінці зимівлі або навесні, на фоні різкого зниження резистентності бджіл, що перезимували, та значного накопичення збудника в неблагополучних вуликах.

Розвитку й поширенню хвороби сприяє переохолодження гнізда,нестача корму, слабкість сімей внаслідок загибелі дорослих робочих бджіл. У разі гострого перебігу хвороби може спостерігатися загибель цілих сімей.

Патогенез. Збудник хвороби з кормом чи водою потрапляє в кишки, де розмножується, проникає в гемолімфу, спричинює сепсис,тяжку інтоксикацію та загибель бджіл.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Наприкінці зими бджоли виповзають з вуликів, виглядають дуже слабкими, з роздутим черевцем, не здатні літати. Багато хворих бджіл гине, скупчуючись під стільниками, а також біля льотків. Усі предмети всередині вулика забруднені бурими рідкими, клейкими, з неприємним запахом випорожненнями бджіл. На розтині загиблих бджіл виявляють некротичні ураження кишок, які мають брудно-біле забарвлення.

Діагноз ґрунтується на клінічних ознаках хвороби й результатах обов'язкових лабораторних досліджень з метою виділення та ідентифікації чистої культури збудника.

Лабораторна діагностика. Включає бактеріологічні й біологічні дослідження та визначення чутливості виділеної культури ешерихій до різних антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. Для дослідження в лабораторію надсилають не менш як 50 хворих бджіл у скляній банці, вкритій двома шарами марлі.

Лікування. Хворим бджолосім'ям згодовують лікувальний корм з антибіотиками та сульфаніламідними препаратами після попереднього визначення чутливості до них збудника хвороби.
Краще використовувати різні поєднання препаратів: левоміцетину - 0,1 г + неоміцину - 100 тис. ОД; біоміцину - 0,2 г + окситетрацикліну - 400 тис. ОД; норсульфазолу натрію - 1 - 2 г + канаміцину - 400 тис. ОД. З цукровим сиропом використовують також антибіотики: неоміцин, тетрациклін, еритроміцин, канаміцин, мономіцин - по 400 тис. ОД; стрептоміцин - по 500 тис. ОД, тетрациклін або хлортетрациклін - по 300 тис. ОД на 1 л сиропу. Спочатку готують водний розчин лікувального препарату, потім змішують з 1 л теплого цукрового сиропу і дають бджолам по 100 - 150 мл на вуличку через кожні 5 - 7 діб до повного видужання.

Профілактика та заходи боротьби. На неблагополучних щодо колібактеріозу пасіках потрібно створювати відповідні умови догляду й утримання бджіл, розміщення пасік у сухих, захищених від вітру місцях, далеко від тваринницьких приміщень та непроточних водойм. Треба добре утеплювати сім'ї, особливо восени та навесні. Не можна допускати в зимівниках вогкості. При підготовці гнізд до зимівлі треба забезпечувати бджіл тільки доброякісним запечатаним медом або цукровим сиропом у необхідній кількості. Особливу увагу слід приділяти вжиттю заходів щодо знищення кліща вароа, основ- ного переносника збудника в бджолиних сім'ях. Утримання на пасіках тільки сильних сімей, правильний догляд за бджолами впродовж цілого року, створення умов, що запобігають тривалому збереженню ешерихій у вуликах, проведення санітарних заходів, спрямованих на очищення бджолиних гнізд від збудника хвороби, забезпечують не лише зменшення кількості захворювань, а й можливість повної ліквідації хвороби на пасіці.

Ефективних результатів у боротьбі з колібактеріозом досягають також осінньою дезінфекцією гнізд під час підготовки бджіл до зимівлі. Навесні після виставляння бджіл усі неблагополучні сім'ї бажано пересадити в теплі сухі вулики, знезаражені 3 %-м гарячим (70 °С) розчином їдкого натру за експозиції 2 год або теплим (30 °С) розчином, до складу якого входить 3 % формальдегіду і 3 % їдкого натру, з розрахунку 1 л/м2 площі за експозиції 3 год. Продезінфіковані поверхні промивають водою і висушують. Стільники, забруднені бджолиними фекаліями, перетоплюють на віск. Спецодяг, рушники, лицеві сітки кип'ятять у воді впродовж 10 хв або занурюють в 1 %-й розчин хлораміну на 4 год чи 2 %-й розчин формальдегіду на 2 год. Пасіку вважають благополучною щодо колібактеріозу через один рік після ліквідації хвороби та проведення остаточних санітарних заходів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Колібактеріоз бджіл"
  1. Хвороби бджіл
    Хвороби
  2. Меланоз
    Меланоз (Melanosis apis) - мікозна хвороба бджолиних маток, що супроводжується припиненням яйцевідкладання, некрозом яєчників, утворенням калової пробки на кінці черевця. Збудник хвороби - дріжджоподібний незавершений гриб Melanosella mors apis, належить до родини Dematiaceae. Утворює гіфи жовтого чи жовто-коричневого кольору, овальні оїдії й темно- коричневі круглі або овальні одноклітинні
  3. Хронічний вірусний параліч
    Хронічний вірусний параліч (Paralysis chronica apium, чорна хвороба, параліч, синдром чорного облисіння, хвороба лісового взятку) - вірусна хвороба бджолиних сімей, що характеризується ознаками ураження нервової системи, почорнінням та облисінням дорослих медоносних бджіл, масовою їх загибеллю. Історична довідка. Параліч бджіл вірусної етіології вперше описав Бернсайд у 1933 р., детальне
  4. Гафніоз
    Гафніоз бджіл (Hafniosis, інфекційний пронос бджіл) - інфекційна хвороба дорослих бджіл-робітниць, що характеризується ураженням кишок, ослабленням та масовою загибеллю бджолиних сімей. Історична довідка. Збудника хвороби вперше описав Бар у 1919 р. під назвою «бацила паратіфі алвей». У 1956 р. на VII Міжнародному конгресі мікробіологів цей мікроорганізм був віднесений до родини
  5. Аспергільоз бджіл
    Аспергільоз бджіл (Aspergilosis apis, аспергіломікоз, кам'яний розплід) - мікозна хвороба личинок, лялечок і дорослих бджіл, що характеризується проростанням тіла пліснявою і вкриванням його жовтувато-зеленим або чорним нальотом гриба з наступною їх загибеллю, засиханням на тверді грудочки та створенням закам'янілих мумій. Історична довідка. У 1855 р. Френзеніус вперше виявив у легенях дрофи
  6. А. Ф. Каришева. Спеціальна епізоотологія, 2002

  7. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва
    Вимушений забій на м'ясо тварин, які отруїлися повинен проводитися під наглядом ветеринарних спеціалістів з дотриманням ветеринарно-санітарних правил, що встановлені Міністерством сільського господарства України. При ветеринарно-санітарній експертизі потрібно особливо суворо диференціювати підхід при оцінці якості м'яса і м'ясопродуктів. Потрібно мати на увазі, що при вимушеному забої, у
  8. Умови, що спричиняють отруєння
    > Зазвичай отруєння виникає за наступних умов: 1. Відсутності корму (голод), надмірна втома (коні), порушення фізіології і біохімії годівлі тварин (симптоми «лизухи»). 2. Випадкові отруєння. При доступі тварин до нових полів, пасовищ чи рослин. 3. При використанні для годівлі (особливо в стійловий період) сіна, зеленої маси, силосу, засмічених отруйними рослинами. 4. Відомо, що
  9. Аскосфероз бджіл
    Аскосфероз бджіл (Ascosphaerosis apis, перицистоз, вапняний розплід) - інфекційна хвороба дорослих бджолиних і трутневих личинок, що супроводжується ураженням тіла пухнастою білою пліснявою та перетворенням їх після загибелі на тверді, подібні до вапна, кірочки. Історична довідка. Вперше збудник хвороби був виділений з уражених личинок бджіл у 1916 р. Маассеном, який дав йому назву «перицистіс
  10. Американський гнилець
    Американський гнилець (Histolysis infectiosa perniciosa larvae, злоякісний гнилець, бранденбурзький гнилець, гнилець печатного розплоду) - інфекційна хвороба 5 - 6-денних личинок печатного розплоду бджолиних сімей, що характеризується гниттям личинок та їх загибеллю з утворенням в'язкої тягучої кірочки, яку після ви- сихання дуже важко видалити з комірки. Історична довідка. Заразливісь
  11. Колібактеріоз
    Колібактеріоз (Colibacteriosis, ешерихіоз, колібацильоз, колідіарея, колісепсис) - гостре захворювання телят, поросят, ягнят, курчат і молодняку хутрових звірів, що проявляється профузним проносом, зневодненням організму, ознаками тяжкої інтоксикації, іноді - септицемією. Історична довідка. Заразний характер так званого «білого проносу сисунів» установив Обіх у 1865 р. Збудник колібактеріозу
  12. Сальмонельоз
    Сальмонельоз (Salmonellosis) - гостра контагіозна хвороба хутрових звірів, що характеризується гарячкою, ураженням кишок, селезінки та печінки. Історична довідка. Сальмонельоз, як самостійне захворювання сріблясто-чорних лисиць, вперше був описаний у колишньому Радянському Союзі О. П. Любимовою в 1930 р., нутрій і песців - О. О. Буровим та С. Я. Любашенком у 1932 р. Захворювання мало
  13. Інфекційний бронхіт
    Інфекційний бронхіт (Bronchitis infectiosa) - гостра висококонтагіозна хвороба птиці, що характеризується ураженням органів дихання у курчат, репродуктивних органів з тривалим зниженням несучості у дорослих курей. Історична довідка. Хворобу вперше описали Шалк і Хафн у США в 1931 р. Збудник хвороби виділили Біч і Шалк у 1936 р. Інфекційний бронхіт має значне поширення в багатьої країнах Європи
  14. Анаеробна дизентерія молодняку
    Анаеробна дизентерія молодняку (Dysenteria anaerobica agnorum suum, bovum et caprarum) - гостра інфекційна хвороба новонароджених ягнят, поросят, телят і козенят, що характеризується загальною інтоксикацією, діареєю, геморагічним запаленням кишок та високою летальністю. Історична довідка. Захворювання ягнят з клінікою дизентерії вперше було описано в Англії на початку XVIII ст. Деллінг і
  15. Стрептококоз
    Стрептококоз (Streptococcosis, диплококоз, диплококова септицемія) - інфекційна хвороба молодняку різних видів тварин, що характеризується явищами сепсису, ураженням суглобів, запаленням легень і травного каналу. Історична довідка. Вперше ланцетоподібний диплокок виділив з трупів ягнят Плаут (1877). У телят стрептокок виявив Пельс (1895). У колишньому Радянському Союзі стрептококоз молодняку
загрузка...

© medbib.in.ua - Медична Бібліотека
загрузка...