Головна |
« Попередня | Наступна » | |
КЛІНІКА |
||
З факторів, що передують появі перших симптомів захворювання, найбільш часто зустрічаються перенесена інфекція, алкогольний ексцес, пароксизмальна тахікардія. Однією з найбільш ранніх і характерних скарг хворих є задишка, спершу при фізичному навантаженні, а потім і в стані спокою. Турбують швидка стомлюваність, серцебиття, перебої в роботі серця. Більшість хворих скаржаться на болі в області серця, які, як правило, носять характер кардіалгії, однак зустрічаються болі, що нагадують стенокардичні, що необхідно мати на увазі при диференціальної діагностики з ІХС. Перкуторно визначається значне розширення всіх камер серця, але переважно - його лівих відділів, обумовлене вираженою дилатацією. При аускультації характерні: - завзята резистентна тахікардія; - ослаблення звучності I тону, що відбиває ступінь ураження міокарда; - акцентування II тону на легеневої артерії як ознака легеневої гіпертензії; - систолічний шум відносної недостатності мітрального клапана на верхівці серця, слідом за I тоном займає всю систолу; - іноді систолічний шум недостатності трехстворкі над мечовиднимвідростком; - поява Високоамплітудний IV тони відноситься до важливих ознаками; він з'являється внаслідок дилятации передсердь і свідчить про погане розслабленні міокарда лівого шлуночка; - стійкий ритм галопу. Необхідно відзначити наявність в легенях вологих, незвучних, дрібнопухирцевих, хрипів, збільшення печінки і периферичні набряки. Істотне місце в клініці ДКМП займають тромбози і тромбоемболії, які часто визначають рефрактерность до лікування і несприятливий прогноз. Ці ускладнення зустрічаються в 35% випадків, найбільш часто зустрічаються емболії легеневої артерії, мозкових артерій, ниркових, селезінкових, внутрішньосерцевої тромбоз. Однією з причин розвитку тромбозів є підвищення аггрегаціонной активності тромбоцитів, прогресуюче в міру розвитку серцевої недостатності, і значне підвищення згортання активності крові в поєднанні з серйозними порушеннями внутрішньосерцевої гемодинаміки. З порушень ритму найчастіше відзначається миготлива аритмія, викликана розтяганням стінок лівого передсердя. Балаканині-тание передсердь зустрічається набагато рідше, можливі шлуночковіекстрасистоли, блокада лівої ніжки пучка Гіссен, аритмії, як правило, не носять фатального характеру. Електрокардіографія, типових змін ЕКГ у хворих ДКМП не спостерігається, однак є ряд електрокардіографічних ознак, які поряд з аналізом даних клінічного обстеження можуть бути використані в діагностиці. Для ранньої діагностики ДКМП можуть бути використані сле-дмуть критерії: - зниження вольтажу ЕКГ, завзята тахікардія; - блокада лівої ніжки пучка Гіса; - наявність шлуночкових аритмій; - порушення передсердно-шлуночкової провідності; - ознаки гіпертрофії і перевантаження шлуночків і передсердь при відсутності ІХС, ГБ, вад серця. Рентгенологічне дослідження має важливе зна-чення в діагностиці, т. ЕХОКАРДІОГРАФІЯ - переваги цього методу полягають в неінвазивності, необтяжливості для хворого, можливо-сти багаторазового повторення досліджень. Існують два ре-жиму ехокардіографічного обстеження: одномірна ехолока-ція в М-режимі і двомірне секторальне сканування. При локації в М-режимі описані деякі типові призна-ки: - аорта не змінена, проте спостерігається зниження швидкості від-закриття аортального клапана; - передньо-задній розмір лівого передсердя збільшений; - мітральний клапан набуває форму "риб'ячого рота"; - порожнини шлуночків значно розширені, а стінки истон-чени; - різке зниження пульсації задньої стінки лівого шлуночка і МЖП; - односпрямованість пульсацій МЖП і ЗСЛЖ, що говорить про виражену перевантаження серця; - наявність внутріпорожнинних тромбів. БІОХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: Загальноклінічні лабораторні дослідження, що проводяться у хворих ДКМП, що не виявляють будь-яких типових зрушень і, в основному, обумовлені головним проявом захворювання - серцевою недостатністю. Необхідно відзначити більш висо-кий рівень альдостерону, збільшення ЛДГ1-2, зменшення ЛДГ3. ПРОТЯГОМ. - Швидкопрогресуюча форма, коли прогресує сердеч-ная недостатність і смерть настає протягом 2 років; - середня ступінь прогресування від 2 до 5 років; - відносно доброякісний перебіг, при якому про-ти основою для тривалого життя хворих перевищує 5 років. Основні причини смерті: серцева декомпенсація, тромбо-емболії, раптова коронарна смерть. Диференціальної діагностики. Найбільш часто дилятаційнукардіоміопатія доводиться диференціювати з ІХС, особливо у осіб чоловічої статі у віці 40-50 років. Відмінності полягають насамперед у: - Характер больового синдрому, який при ДКМП носить ха-рактер кардиалгий; болю частіше носять ниючий характер, локалізуються переважно в лівій половині грудної клітини, не іррадіюють і далеко не завжди купіруються нітрогліцерином. Больовий синдром виникає на тлі вже розвиненої декомпенсації та кардиомегалии. При стенокардії болю приступоподібні, пов'язані з фізичним навантаженням, локалізуються за грудиною, мають типову іррадіацію, купіруються нітратами. При інфаркті міокарда виражений больовий синдром передує розвитку серцевої недостатності. - При ДКМП має місце розширення всіх меж серця. Це підтверджується перкусією, рентгенологічними досліджень-нями, ЕКГ, ехо кардіограф. - ЕКГ при ІХС свідчить про наявність ознак хронічною коронарної недостатності або рубцевих змінах як наслідках перенесеного інфаркту міокарда. При ДКМП - ЕКГ ознаки гіпертрофії і перевантаження відділів серця. Іноді при кардіоміопатії реєструються ознаки вогнища-во-рубцевих змін - патологічні зубці Q і QS, пов'язані зі вогнищевим фіброзом некоронарогенного проісхожде-ня. У цьому випадку допомагає проведення ЕКГ-картування, реєстрація 35 відведень; - При коронарографії у хворих на ІХС, як правило, виявив-вають ознаки атеросклеротичного ураження коронарних артерія, при ДКМП артерії серця інтактні; - ритм галопу в більшій мірі характерний для ДКМП. МІОКАРДИТ Обидва захворювання проявляється кардиалгиями, порушеннями ритму і провідності, глухістю серцевих тонів, клапанної регургітацією, розширенням серцевих камер, тромбоемболіями і серцевою недостатністю. - Для вірусного міокардиту характерний латентний період між-ду перенесеної інфекцією і початком клініки міокардиту. Нерідко спостерігається розвиток випітного перикардиту, плів-рита. - Слід зазначити, що для міокардиту характерно ост-рої початок або рецидив серцевої недостатності у зв'язку з інфекцією, вакцинацією, прийомом ліків, тоді як у 80% ДКМП захворювання розвивається поступово. - На користь міокардиту свідчать прояви алергії і сенсибілізації: поліартралгіі, еозинофілії, базофілії, а також запальні зрушення крові та субфибрилитет. Дані ознаки практично завжди відсутні при ДКМП. - Стійке збереження серцевої декомпенсації та дилятации порожнин серця (незважаючи на адекватну протівовоспалі-тельную терапію по закінченні 6 місяців від початку захворювання) свідчить на користь ДКМП. Слід підкреслити, що наведені диференційно-діагностичні критерії можуть бути повністю верифіковані за допомогою ендоміокардіальної біо-ПСІІ. Вади серця При постановці діагнозу ДКМП слід виключити наявність у хворого пороку серця. Вроджені вади, як правило, діагностуються в ранньому дитинстві, проте дефект міжпередсердної перегородки може викликати певні труднощі. Клінічні прояви дефекту міжпередсердної перегородки наступні: задишка при фізичному навантаженні, правошлуночкова недостатність, тромбоемболії легеневої артерії, кардіомегалія. Для цих хворих характерні часті пневмонії та інфекційні захворювання дихальних шляхів. При аускультації характерний систолічний шум в другому і третьому міжребер'ї зліва від грудини, при великих дефектах - діастолічний шум недостатності тристулкового клапана і клапанів легеневої артерії. При рентгеноскопії легень характерно посилення легеневого малюнка (одного з ознак легеневої гіпертензії) і вибухне дуги легеневої артерії. Вирішальне значення має катетеризація серця. Патогномоніч-ним є скидання крові з лівого передсердя в праве в резуль-Таті більшої сили скорочень лівого передсердя. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "КЛІНІКА" |
||
|